м. Вінниця
23 березня 2021 р. Справа № 120/5229/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,
секретаря судового засідання: Воронюк В.В.
представника позивача: Герасимчука О.О.
представника відповідача: Лозінської І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН"
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (ЄДРПОУ ВП 44069150)
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" до Головного управління ДПС у Вінницькій області з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обгрунтування позовних вимог вказано, на протиправність спірних рішень від 03.09.2020 за №0002883203 та №0002893203 з підстав того, що фактична перевірка була проведена контролюючим органом з істотними порушеннями вимог чинного податкового законодавства. Зокрема, без чіткої мети та фактичних підстав, що суперечить приписам ст. 80 ПК України.
В підтвердження вище наведеного позивач стверджує, що у наказі на перевірку зазначено лише посилання на норми, що регулюють питання призначення фактичної перевірки. Натомість відсутня будь-яка інформація про можливі порушення товариством вимог законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.
В своїх доводах позивач покликається на практику Верховного Суду, що наведена у постановах від 18.05.2018 у справі № 813/3977/16, від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18, від 01.07.2019 у справі № 140/2181/18, від 02.09.2020 у справі № 821/1828/16, тощо.
Окремо позивач зазначає, що фактична перевірка була проведена за відсутності уповноваженої посадової (службової) особи платника податків. Так, наказ про проведення фактичної перевірки до початку її проведення не був вручений під розписку уповноваженому представнику товариства або особі, яка фактично проводила розрахункові операції, тоді як ОСОБА_1 , який згадується в матеріалах перевірки, виконує роботу оператора-заправника, та не здійснює розрахунково-касових операцій, а відтак не є уповноваженою посадовою (службовою) особою товариства, що підтверджується наказом ТОВ "ВІКІТАН" та посадовою інструкцією оператора-заправника на Іллінецькій АГПЗ.
Крім того, позивач наводить аргументи щодо дати складення акту фактичної перевірки, яка відрізняється від дати проведення самої перевірки.
Отже, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.09.2020 за №0002883203 на суму податкового зобов'язання 40000,00 грн та №0002893203 на суму податкового зобов'язання 133 000,00 грн.
Ухвалою суду від 02.10.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі. Установлено учасникам справи строк для подання заяв по суті.
21.10.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого слідує, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначено, що на підставі наказу №2305 податковим органом проведено фактичну перевірку. За результатами фактичної перевірки складено акт (довідку) від 14.08.2020 року №141/32/30641728, за розглядом якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.09.2020 №0002883203, №0002893203 та до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі відповідно 40 000грн за необладнання резервуара рівнеміром-лічильником та витратоміром-лічильником та 133 000грн за неподання електронних документів в кількості 133 документів за період з 01.04.2020 по 11.08.2020.
Таким чином було встановлено порушення вимог п.п. 230.1.2 п. 230 ст. 230 ПК та п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК, тому прийняті рішення є правомірними.
Щодо підстав для проведення перевірки, то представник відповідача вказує, що згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактична перевірка позивача проводилась на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме «у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального».
В результаті проведеного доперевірочного аналізу відповідно до баз даних Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиного реєстру податкових накладних, реєстру електронної звітності та АІС податковий блок/Аналітична система/"Чеки РРО", встановлено порушення вимог Податкового кодексу України.
Оскільки до функціональних обов'язків підрозділу контролю та дотриманням суб'єктами господарювання, які проводять оптову та роздрібну торгівлю пальним та його зберігання податкового законодавства та законодавства про виробництво та обіг підакцизних товарів, 13.08.2020 щодо позивача за місцем здійснення роздрібного продажу пального та зберігання, проведено контрольно-перевірочні заходи.
Відповідач стверджує, що працівники ГУ ДПС мають право проводити фактичну перевірку незалежно від настання певних обставин, а реалізуючи завдання, які покладені законодавством на контролюючий орган, в даному випадку на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Крім того, відповідач зазначає, що акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. При цьому відповідач звертає увагу на те, що на адресу позивача надсилався один примірник акта фактичної перевірки від 14.08.2020 № 141/32/30641728.
Отже, на думку відповідача, податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийняті в межах повноважень контролюючого органу, а відтак в задоволені позову слід відмовити.
Ухвалою суду від 19.11.2020, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, зобов'язано відповідача надати якісні копії або оригінали доданих до відзиву на позовну заяву документів та оголошено перерву в судовому засіданні.
26.11.2020 надійшли додаткові пояснення від представника відповідача, які долучені до матеріалів справи, а також клопотання про долучення якісних копій матеріалів перевірки (а.с. 78-100).
10.12.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача в якій останній виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Окремо наведено практику Верховного Суду з питань проведення податковим органом перевірок.
Ухвалою суду від 03.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 23.03.2021, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання (а.с. 160 запис порядкового номеру 16), задоволено клопотання представника відповідача про заміну ГУ ДПС у Вінницькій області правонаступником із відміткою відокремлений підрозділ.
Ухвалою суду від 23.03.2021, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі (а.с. 143-149).
В судовому засіданні кожен із представників підтримав позовні вимоги та заперечення відповідно до змісту заяв по суті.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності із усними поясненнями, суд встановив наступне.
ТОВ "ВІКІТАН" (ідентифікаційний код юридичної особи 30641728) здійснює свою діяльність за КВЕД 47.30 "Роздрібна торгівля пальним". 31.07.2019 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було видано TOB «ВІКІТАН» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за №02060314201900292, термін дії з 31.07.2019 року до 31.07.2024 року, місцезнаходження: Вінницька область Іллінецький район, м. Іллінці, вул. Незалежності, 114В, АГЗП.
11.08.2020 року відповідачем прийнято наказ №2305 про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН» (код ЄДРПОУ 30641728) за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, м. Іллінці, вул. Незалежності, 114В, АГЗП.
Відповідно до змісту наказу вказано, що з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог ПК України та Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів та пального", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", Постанови Правління НБУ України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні, керуючись статтями 20, 61, 62 на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, наказано провести фактичну перевірку позивача з 13 серпня 2020 року, терміном 10 діб, період, що перевіряється - з 01.04.2020 року.
12.08.2020 року Відповідачем було видано направлення за №1751 та №1752 щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН» за вказаною вище адресою, з 13 серпня 2020 року, терміном 10 діб.
За результатами фактичної перевірки складено акт (довідку) від 14.08.2020 року №141/32/30641728, що не заперечується жодною із сторін. Відповідно до п. 1.6 Акту зазначено, що перевірка проведена в присутності оператора АГЗС ОСОБА_1 (РНОКПП за ДРФО НОМЕР_1 ).
Згідно із висновками Акта перевіркою встановлено порушення пп. 230.1.2 пп. 230.1.3 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями. Акт фактичної перевірки складений без додатків.
На підставі акта фактичної перевірки від 14.08.2020 року №141/32/30641728, 03.09.2020 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято спірні податкові повідомлення - рішення №0002883203 про застосування щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІТАН» (код ЄДРПОУ 30641728) штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 40000 грн. (сорок тисяч гривень) та №0002893203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 133000 грн. (сто тридцять три тисячі гривень).
Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями, тому звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Стосовно доводів позивача, що фактична перевірка була проведена контролюючим органом з істотними порушеннями вимог чинного податкового законодавства. Зокрема, без чіткої мети та фактичних підстав у наказі на проведення перевірки, що суперечить приписам ПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Аналіз наведених вище норм дає висновок на користь того, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Отже, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).
Крім того, 21.02.2020 року Верховний Суд по справі №826/17123/18 у своєму рішенні відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа №826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.
Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формулює правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки.
Відповідно до матеріалів справи, для проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН" у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 11.08.2020 року №2305 зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без наведення фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків.
На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18.
Крім того, відповідно до наказу про призначення фактичної перевірки вказано, що з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог ПК України та Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів та пального", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", Постанови Правління НБУ України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні, керуючись статтями 20, 61, 62 на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, наказано провести фактичну перевірку позивача з 13 серпня 2020 року, терміном 10 діб, період, що перевіряється - з 01.04.2020 року.
Отже, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього товариства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.
На думку суду, підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Натомість, у даному випадку, податковий орган зіслався на загальні формулювання, без конкретної підстави для проведення перевірки. При цьому, період, який перевіряється з 01.04.2020 без конкретної дати його закінчення, на думку суду, не може бути правомірним, оскільки фактичний контроль не може бути безмежним у часі.
Відповідно до відзиву на позовну заяву зазначається, що фактична перевірка ТОВ "ВІКІТАН" проводилась у зв'язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, як це передбачено підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Проте суд зауважує, що за змістом вказаної норми підставою для проведення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже, якщо вважати, що перевірка позивача проводилася лише з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, то це лише додатково свідчить про неправомірність наказу від від 11.08.2020 року №2305, оскільки у ньому міститься посилання в цілому на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, тобто на всі визначені цією нормою підстави перевірки. Відтак відповідач повинен був чітко обґрунтувати конкретні підстави для перевірки та зазначити конкретну мету її проведення.
Крім того, пунктом 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Пунктом 18 до внесення до нього змін Законом України №391-ІХ від 18.12.2019 року було встановлено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 ПК України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.
Проте Законом України №391-ІХ від 18.12.2019 року були внесені зміни та слово "січня" замінено словом "квітня".
Отже, законодавець надав розпорядникам акцизних складів додатковий термін (до 01.04.2020) для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Таким чином, з урахуванням змісту наказу, у якому вказано період, який перевіряється з 01.04.2020, можна чітко встановити, що перевірка проводилась з метою встановлення обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Відповідно до практики Європейського Суду, зокрема рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року, зазначено, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Главою 8 розділу II ПК України установлені правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів. З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для призначення та проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.
Такий висновок зроблено Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.10.2020 по справі № 120/1431/20-а.
Крім того, у постанові від 17.12.2020 в справі № 520/12028/18 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, зокрема згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Законодавством закріплена обов'язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Тобто, для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено підставу для проведення податкового контролю.
За наведених обставин та установлених фактів, суд погоджується з доводами позивача, що фактична перевірка ТОВ "ВІКІТАН" не може вважатися правомірною, оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, яку саме інформацію про порушення платником податку тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримало або мало у своєму розпорядженні ГУ ДПС у Вінницькій області, що стала у подальшому підставою для прийняття вказаного наказу.
Щодо доводів відповідача, що в результаті проведеного доперевірочного аналізу відповідно до баз даних Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиного реєстру податкових накладних, реєстру електронної звітності та АІС податковий блок/Аналітична система/"Чеки РРО", встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, судом відхиляються з огляду на те, що в наказі на проведення фактичної перевірки таких порушень не зазначено, додатками до фактичної перевірки не долучені.
Окрім того, судом установлено порушення процедури проведеної перевірки, так як видно із акта фактичної перевірки від 14.08.2020 (а.с. 50-58) перевірка була проведена у присутності оператора АГЗП ОСОБА_1 , який відмовився від підписання акта та отримання його примірника. Крім того, вказана особа відмовилась від підписання у направленні на перевірку, про що було складено Акт (а.с. 49).
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 виконує роботу оператора-заправника, та не здійснює розрахунково-касових операцій, а тому не є уповноваженою посадовою (службовою) особою товариства, що підтверджується наказом ТОВ "ВІКІТАН" та посадовою інструкцією оператора-заправника на Іллінецькій АГПЗ (а.с. 25-26).
Відтак, фактична перевірка була проведена за відсутності уповноваженої посадової (службової) особи платника податків, а також без пред'явлення їй направлення на перевірку та ознайомлення такої з наказом, що суперечить статті 81 ПК України,
Отже, за умови того, що перевірка проведена не у спосіб, що установлений Податковим кодексом України, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 в справі № 826/17123/18, суд вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Крім того, вирішуючи спір, суд зазначає, що згідно із спірним рішенням від 03.09.2020 №0002893203 до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 133 000грн за неподання електронних документів в кількості 133 шт за період з 01.04.2020 по 11.08.2020.
Відповідно до рішення від 15.03.2021 року про результати розгляду скарги ТОВ "Вікітан" (а.с. 145-148) Державна податкова служба України, розглядаючи результати фактичної перевірки того ж платника податків вказала на те, що за умови необладнаного місця відпуску пального рівнемірами-лічильниками на введення в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі, та витратоміром лічильником, висновки акту перевірки щодо порушення платником податків вимог п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК у частині незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального, є необгрунтованими та передчасними.
Відповідно до ст 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З приводу посилань позивача щодо дати складення акту фактичної перевірки, яка відрізняється від дати проведення самої перевірки, то суд вказує, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Підсумовуючи вищенаведені обставини та факти, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи, що за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону про призначення та проведення фактичної перевірки позивача призводять до відсутності правових наслідків такої, відтак позов є обгрунтованим, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат, то відповідно до вимог КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2595 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.09.2020 №0002893203, №0002883203.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (ЄДРПОУ ВП 44069150) сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 2595 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" (код ЄДРПОУ- 30641728, місцезнаходження: вул. Гайсинське шосе, буд. 2, м. Немирів, Вінницька область, 22800); Головне управління ДПС у Вінницькій області (ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна