м. Вінниця
26 березня 2021 р. Справа № 120/74/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 . У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Наказом начальника ОНЦ ХНУПС №42-РС від 21.09.2020 року він був звільнений із військової служби. наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.10.2020 року №218, виключений зі списків особового складу частини та направлений для зарахування на військовий облік до Гайсинського РВК Вінницької області. За час проходження служби з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року йому не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. 03 листопада 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, якою просив здійснити нарахування та виплату йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року. Листом від 09 грудня 2020 року №1/1/60/746 йому було відмовлено у виплаті індексації через недостатнє фінансування та відсутність роз'яснень Міністерства соціальної політики України.
Обґрунтовуючи протиправність не нарахування та не виплати індексації позивач зазначив, що відповідно до законодавства, індексація доходів громадян, в тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою частиною заробітку та підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Проте, на момент звільнення з військової служби, відповідач протиправно не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 2016 по 2018 роки та відмовився зробити це у позасудовому порядку. Тому за захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 12.01.2021 року відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім, того відповідачеві встановлено 15 - денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також зазначеною ухвалою залучено військову частину НОМЕР_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
25.02.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач зазначив, що згідно із ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Крім того, зіслався на ст.51 Бюджетного кодексу України яка визначає, що керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення.
Також відповідач зазначив, що індексація у період з 2016 по 2018 роки позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, так як фінансування в/ч на вказані цілі не здійснювалось, механізм нарахування та виплати індексації був відсутній.
Дослідивши наявні у справі докази, та письмові аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, де отримував грошове забезпечення.
Наказом начальника ОНЦ ХНУПС №42-РС від 21.09.2020 року ОСОБА_1 був звільнений із військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.10.2020 року №218, ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини та направлений для зарахування на військовий облік до Гайсинського РВК Вінницької області.
За час проходження служби з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року ОСОБА_1 не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, тому 03 листопада 2020 року він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.
Листом від 09 грудня 2020 року №1/1/60/746 ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті індексації через недостатнє фінансування та відсутність роз'яснень Міністерства соціальної політики України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.1991 № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Як видно із Наказів №42-РС від 21.09.2020 року та №218 від 03.10.2020 року №218, ОСОБА_1 не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року. Вказані обставини, також, не заперечуються відповідачем.
Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує тим, що згідно з роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 за №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 за № 252/10/136-16, від 04.07.2017 за № 220/5140 та від 08.08.2017 за № 78/0/66-17 та вказівкою директора Департаменту фінансів від 26.03.2018 року за №248/1485, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено.
Суд не приймає до уваги зазначені посилання з огляду на те, що подібні роз'яснення мають суто інформаційний характер, не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати нормативного регулювання правовідносин щодо порядку проведення індексації грошового забезпечення.
Оцінюючи підстави не нарахування та невиплати індексації позивачу суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", №63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).
У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.
Отже, відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_4 , Місцезнаходження: 08601, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 40).
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя
Секретар