вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
09 квітня 2021 року Справа № 480/9222/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9222/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі по тексту - відповідач), в якій просить. з урахуванням уточнення позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період з 2014р. до 26.09.2017 р., за 29 календарних днів, в сумі 13142,57 грн. (тринадцять тисяч сто сорок дві гривні 57 коп);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч.4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період з 2014р. до 26.09.2017 р., за 29 календарних днів, в сумі 13142,57 грн. (тринадцять тисяч сто сорок дві гривні 57 коп).
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2014 р. по 26.09.2017 року, за 29 календарних днів, в сумі 13142,57 грн., передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
На виконання зазначеної ухвали відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що встановлено та доведено лише факт того, що позивач за оскаржуваний період перебував на посаді старшого контролера-старшини. Але згідно Переліку посад, відповідно до Постанови № 702, визначені окремо посада старшини відповідно до п. 87 Переліку, визначено окремо посаду старшого контролера відповідно п. 91 Переліку. При цьому позивач в оскаржуваний період займав посаду старшого контролера-старшини, яка не тотожня з окремими посадами відповідно пунктів 87, 91, тобто посада старшого контролера-старшини, яку обіймав позивач в оскаржуваний період відсутня в Переліку посад, згідно Постанови № 702. Тому позивач перебуваючи на посаді старшого контролера-старшини не набув право на додаткову відпустку відповідно Постанови № 702. Крім того для отримання права на додаткову щорічну відпустку відповідно до п. 4 статті 10-1 Закону України № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, а відповідно і грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки згідно пункту 14 статті 10-1 Закону України № 2011-XI, необхідно перебувати на військовій посаді, виконання обов'язків військової служби за якою пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я. Лише наявність вище перерахованих обставин/навантажень і дає право на щорічну додаткову відпустку, а відповідно і компенсацію при звільненні. Окрім іншого відповідач зазначив, що позивач під час звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_1 з відповідними рапортами, заявами про виплату йому грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки не звертався, тому позивачу і не була виплачена ця грошова компенсація. Тобто позивач особисто під час звільнення не скористався своїм правом на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки відповідно Постанови КМУ № 702. А відтак, в діях В/ч НОМЕР_1 по відношенню до позивача відсутні ознаки протиправності (а.с. 36-38).
В подальшому позивачем було надано суду відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та вважає їх необґрунтованими (а.с. 30-32).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 05.04.2019 № 75, старшого прапорщика ОСОБА_1 (Г-024453), сержанта з матеріального забезпечення 6-ї стрілецької роти, звільненого у запас з військової служби за контрактом відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2019 № 46 о/с (у зв'язку з закінченням строку контракту), 05.04.2019 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 11).
09.11.2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив вирішити питання про нарахування та виплату йому грошової компенсації за не використані додаткові відпустки протягом 2014-2019 років у кількості 8 днів щороку відповідно до постанови КМУ № 702 від 01.08.2012 року (а.с. 12).
Листом від 07.12.2020 року № 2/22/7-2060 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, зокрема, повідомила позивача, що за 2014-2017 роки ним дійсно не було використано 29 днів додаткової відпустки, а саме за 2014-2016 роки по 8 днів (всього 24 дні) та за 2017 рік 5 днів (відповідно до пункту 11 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах, в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах). У зв'язку з тим, що посада сержанта з матеріального забезпечення відсутня в Переліку посад (додаток № 3 до постанови КМУ від 01.08.2012 № 702), то починаючи з 26.09.2017 та до моменту звільнення додаткова відпустка позивачу не надається (а.с.13).
Разом з даним листом, Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було надано позивачу розрахунок компенсації за додаткову відпустку № 2060, відповідно до якого, компенсація за додаткову відпустку 29 календарних днів за 2014-2017 рік становить 13 342,71 грн. (а.с. 14).
Проте ані під час звільнення позивача з військової служби, ані до цього часу відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2014-2017 рік, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі Закон України № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з абз. 1-2 ч. 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п 1 та 11 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
Щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
З матеріалів справи судом встановлено, а саме з листа Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 07.12.2020 року № 2/22/7-2060, що позивач до 26.09.2017 року проходив військову службу за контрактом на посаді старшого контролера-старшини у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка здійснює охорону та оборону Шосткинського казенного заводу "Зірка та Шосткинського казенного заводу “Імпульс”, про що зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 13, 37).
Відповідно до Переліку військових посад Національної гвардії, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (додаток № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, далі - Перелік), посади військовослужбовців, які здійснюють охорону державних підприємств "Горлівський хімічний завод", "Павлоградський хімічний завод", Шосткинського казенного заводу "Зірка" та Шосткинського казенного заводу "Імпульс", Донецького казенного заводу хімічних виробів, Рубіжанського казенного хімічного заводу "Зоря", зокрема, старшини та старшого контролера (п. 87. 91 Переліку) відносяться до посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я. Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки складає 8 календарних днів.
При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача, що посада старшого контролера-старшини, яку обіймав позивач в оскаржуваний період відсутня в Переліку посад, згідно Постанови № 702, тому позивач перебуваючи на даній посаді не набув право на додаткову відпустку відповідно Постанови № 702, оскільки відповідачем фактично було об'єднано дві різні посади в одну, які, як зазначено судом вище, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 відносяться до посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Тобто позивач має право на щорічну додаткову відпустку пов'язану з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я. А не виплативши позивачу компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я з вище зазначених підстав, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 07.12.2020 року № 2/22/7-2060, за 2014-2017 роки позивачем не було використано 29 днів додаткової відпустки (а.с. 13).
Також посилання відповідача у відзиві на те, що лише факт перебування на посаді не дає права позивачеві на отримання додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, суд вважає необгрунтованими, оскільки нормативно-правовий акт, який регулює спірні правовідносини, не ставить у залежність набуття права на спірну відпустку від фактичного часу виконання таких обов'язків, наявності наказу командира тощо, а визначає вказане право на додаткову відпустку виключно з фактом перебування на посаді згідно Переліку.
В свою чергу, відповідно до абз. 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Крім того пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, встановлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у т.ч. в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
При цьому твердження представника відповідача, що позивач не звертався із відповідними рапортами чи заявами про виплату йому грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, а тому йому і не була виплачена дана грошова компенсація, суд вважає безпідставними, оскільки, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", при цьому законодавством не передбачено обов'язок військовослужбовця ані в період проходження служби, ані перед звільненням подавати заяву про виплату даної компенсації.
Крім того суд звертає увагу, що позивач звертався до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою від 09.11.2020 року, в якій просив вирішити питання про нарахування та виплату йому грошової компенсації за не використані додаткові відпустки протягом 2014-2019 років у кількості 8 днів щороку відповідно до постанови КМУ № 702 від 01.08.2012 року (а.с. 12). Проте зазначена компенсація позивачу виплачена не була.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем було протиправно не виплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2014 по 2017 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період з 2014р. до 26.09.2017 р., за 29 календарних днів, в сумі 13 142,57 грн. (тринадцять тисяч сто сорок дві гривні 57 коп), судом враховано той факт, що відповідачем було самостійно визначено кількість невикористаних позивачем календарних днів додаткової відпустки за 2014-2017 р. та суму її компенсації, що підтверджується розрахунком Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 2060, який міститься в матеріалах даної справи.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи положення вказаних норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України суму судового збору в розмірі 840,80 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 04.01.2021 № 7699 (а.с. 5).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період з 2014р. до 26.09.2017 р., за 29 календарних днів, в сумі 13 142,57 грн. (тринадцять тисяч сто сорок дві гривні 57 коп).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період з 2014р. до 26.09.2017 р., за 29 календарних днів, в сумі 13 142,57 грн. (тринадцять тисяч сто сорок дві гривні 57 коп).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек