Справа № 826/17757/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування Наказу № 15379 від 12.10.2018 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати Наказ № 15379 від 12.10.2018 року та наказ №15913 від 24.10.2018 р.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, код 30406297), зареєстроване як юридична особа 15.04.1999 р., перебуває на обліку як платник податків у ДФС у м. Києві, ДПІ у Деснянському районі. Видами діяльності Товариства за кодом КВЕД є : 10.82 Виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів.
Наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 12.10.2018 р. №15379 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" (код 30406297)", на підставі ст. 20, 77, 78 Податкового кодексу України. п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вирішено провести документальну виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" з 29.10.2018 р. по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р., внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2018 р.
Наказ отримано товариством 22.10.2018 р.
31.10.2018 р. о 11:00 год. за адресою місцезнаходження товариства прибула посадова особа Головного управління ДФС у м. Києві з метою проведення документальної планової виїзної перевірки на підставі наказу №15913 від 24.10.2018 р., яким внесено зміни до наказу 12.10.2018 р. №15379 в частині періоду, що перевіряється - дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 р. р. по 30.06.2018 р., валютного - за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2018 р., внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2018 р.
Позивач вважаючи зазначені накази протиправними, звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів віднесення позивача до платників податків з середнім ступенем ризику, а тому оскаржуваний наказ є протиправним, підлягає скасуванню і не може бути підставою для проведення планової перевірки.
Також, щодо оскаржуваного наказу №15913 від 24.10.2018 р. (копія якого відсутня в матеріалах справи), суд першої інстанції зазначив, що ним лише внесено зміни до періоду, що перевірявся, що на незаконність призначення перевірки не впливає.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіку перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
В силу пункту 77.2. статті 77 Податкового кодексу України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З вказаних норм вбачається, що до плану-графіку включаються винятково ті платники податків, які мають будь-який із ризиків (низький / середній / високий) щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Тобто, відповідно до п. 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, якщо платник податків не відноситься до жодної з груп ризикових платників, підстави для проведення саме планового контрольного заходу відсутні.
Апелянт посилається на те, що ТОВ "БМБ Компаунд", включено до плану-графіку проведення перевірок на 2018 рік, оскільки платник податків має високий ступінь ризику несплати податків.
В той же час, позивач наполягає на тому, що контролюючим органом не надано жодного доказу віднесення позивача до категорії платників податків з високим ступенем ризику.
Позивач повідомляє про проведення попередньої планової перевірки за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2016 р., на підтвердження чого надав копію акту від 16.12.2016 р. №397/26-15-14-01-03/30406297.
Відповідно до вказаного акту підставою для проведення перевірки був наказ від 17.10.2016 р. №6509. Перевірка фактично проведена з 31.10.2016 р. по 09.12.2016 р.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки попередня планова перевірка проведена за трирічний період, то позивач є платником податків з незначним ступенем ризику. Відповідно, наступна планова перевірка могла бути проведена не раніше, ніж 31.10.2019 р.
Проте, згідно з оскаржуваним наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 12.10.2018 р. №15379 вирішено провести документальну виїзну планову перевірку товариства з 29.10.2018 р. по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів, тобто, через два роки з дня проведення попередньої планової перевірки.
Пунктом 5 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року № 524 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 року за № 751/27196 (далі - Порядок № 524), встановлено, що затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплений принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У той же час, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з цим, доказів віднесення позивача до категорії платників з високим ступенем ризику відповідачем не надано, апеляційна скарга відповідача містить лише цитування норм Податкового кодексу України, що регулюють порядок проведення перевірки.
Так, у справі № 821/1759/17 (постанова від 27.11.2018 р.) Верховний Суд зазначив, що план - графік проведення перевірок на відповідний квартал формується у визначені терміни та має включати платників податків, які мають найбільші критерії ризику визначені у відповідності до вищевказаного Порядку, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС.
З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що до предмету доказування у цій категорії справ входить не лише дослідження наявності або відсутності плану-графіку на відповідний період і включення до нього конкретного платника податків, але й перевірка того, чи був відповідний план - графік складений з дотриманням визначених строків, чи наявні підстави включення позивача до плану - графіку та чи дотримано процедуру такого включення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав жодних доказів віднесення позивача до будь-якої з категорій ризикових платників, що свідчить про необґрунтованість рішення про проведення перевірки.
Колегія суддів також зазначає, що посилання відповідача на практику Верховного Суду не береться судом апеляційної інстанції до уваги, позаяк підстави позову та фактичні обставини справи є різними, отже, дані висновки Верховного Суду не є ревалентними в межах спірних правовідносин.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню.
Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Також, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.