Справа № 640/24424/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРАРНИК ЛІСОВИЙ» до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року, -
У грудні 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство «АГРАРНИК ЛІСОВИЙ» (далі - позивач, ПСП «АГРАРНИК ЛІСОВИЙ») звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації розрахунків коригувань до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і зобов'язання ДФС України зареєструвати такі датою їх фактичного надходження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «АГРАРНИК ЛІСОВИЙ» дотримало вимоги законодавства при здійсненні реєстрації податкових накладних та надало контролюючому органу пояснення і необхідні для реєстрації розрахунків коригувань до податкових накладних документи, тоді як останній, у порушення вимог Податкового кодексу України та підзаконних нормативно-правових актів, відмовив у реєстрації, прийнявши невмотивовані рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ГУ ДПС у Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач не надав повний пакет документів, які були б достатніми для реєстрації податкової накладної в контексті підтвердження реальності здійснення господарської операції, щодо якої виписана така накладна.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню із залишенням позову без розгляду, з наступних підстав.
Судом установлено, що під час здійснення поточної господарської діяльності позивачем 18 лютого 2019 року укладено договір поставки з Фермерським господарством «Неофіти», за умовами якого позивач продав мінеральне добриво. За фактом продажу позивачем 18 лютого 2019 року складено та подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №2 та №3.
Відповідно до квитанцій від 18 лютого 2019 року зазначені податкові накладні були зареєстровані.
29 березня 2019 року покупець повернув товар в повному обсязі, що зумовило складення позивачем розрахунків коригувань №1 та №2 до податкових накладних.
Згідно отриманих квитанцій від 03 квітня 2017 року розрахунки коригування прийнято, але реєстрацію зупинено на підставі пункта 201.16 статті 201 ПК України, оскільки розрахунки коригування відповідають вимогам підпункта 1.6 пункта 1 «Критеріїв ризиковості платників податків». Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі.
17 квітня 2019 року ПСП «АГРАРНИК ЛІСОВИЙ» надіслало пояснення щодо реальності здійснення господарської операції з копіями відповідних документів для реєстрації розрахунку коригування.
За результатами розгляду пояснень та копій документів 23 квітня 2019 року податковим органом прийняті рішення про відмову у реєстрації розрахунків коригувань, які мотивовані наданням платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Не погоджуючись із такими рішеннями позивач 05 травня 2019 року подав на них скарги.
Рішеннями комісії з розгляду скарг від 11 травня 2019 року в задоволенні скарг відмовлено.
Уважаючи такі рішення протиправними, ПСП «АГРАРНИК ЛІСОВИЙ» звернулось з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для відмови в реєстрації розрахунків коригувань, а тому відповідні рішення є необґрунтованими, не мотивованими та не відповідають положенням законодавства.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно із частиною 1 статті 122 Кодексом адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзаца 1 частини 2 цієї правової норми для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексом адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як уже зазначено, частина 1 статті 122 Кодексом адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Статтею 56 цього Кодексу визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункта 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 цієї правової норми визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункта 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким уважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до пункта 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 Кодексом адміністративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Варто звернути увагу, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24 жовтня 2013 року № 657-VII (далі - Закон України № 657-VII) були внесені зміни до абзаца 1 пункта 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов'язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункта 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.
Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону України № 657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина 4 статті 99 КАС України, як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункта 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань.
Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації розрахунка коригування до податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання його зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.
З урахуванням наведеного колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) об'єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.
Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини 4 статті 99 Кодексом адміністративного судочинства України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено.
Цей висновок Конституційного Суду України судова колегія вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.
Отже, із прийняттям чинної редакції Кодексом адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною 4 статті 122 Кодексом адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункта 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 та від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19.
Як убачається із матеріалів справи, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження рішень про відмову в реєстрації розрахунків коригувань та 11 травня 2019 року отримав рішення за результатами розгляду його скарги.
Отже, строк звернення до суду, визначений частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України закінчився 11 серпня 2019 року.
Наслідки пропущення строку звернення до суду закріплені у статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 та 4 цієї правової норми якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як убачається із матеріалів справи, позивач не заявляв про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до пункта 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відтак, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, а позов - залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 33, 34, 240, 243, 272, 273, 310, 319, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року скасувати.
Позов Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРАРНИК ЛІСОВИЙ» до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька