Справа № 640/14065/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року, -
У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2016-2017 роки при призначенні пенсії у 2020 році, зобов'язання органа Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії органа Пенсійного фонду України є неправомірними та суперечать положенням закону, оскільки з 13 лютого 2020 року йому призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV), при обчисленні якої не вірно застосовано показник середньої заробітної плати за 2016 та 2017 роки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачу при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком правомірно застосовано показник заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку з 1992 року, йому призначена пенсія за вислугу років на підставі положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
З 13 лютого 2020 року позивачу призначена пенсія за віком згідно із Законом України №1058-IV із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Уважаючи такі дії органа Пенсійного фонду України протиправними, позивач звернувся з проханням здійснити перерахунок призначеної йому пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки.
Листом від 15 квітня 2020 року відповідач у проведенні перерахунку пенсії відмовив.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку має місце призначення іншої пенсії за Законом України №1058-IV, а не переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. За призначенням пенсії відповідно до Закону України № 1058-IV позивач звернувся у лютому 2020 року вперше, тому ГУ ФПУ в м. Києві має враховувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Основного Закону права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Основного Закону).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції на час призначення пенсії позивачу) на одержання довічної пенсії за вислугу років мають право особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями статті 10 цього Закону закріплено, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 45 Закону України №1058-ІV передбачено такі види пенсії:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
В силу вимог частини 2 цієї правової норми пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Згідно з вимогами частини 3 статті 45 Закону України №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Буквальний зміст цих норм свідчить на користь того, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначені за Законом України №1058-ІV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України №1058-ІV, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14.
Як установлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу з 1992 року призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України №1058-ІV.
Отже, у даному випадку переведення з 13 лютого 2020 року позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-ІV не можна розцінювати як переведення з одного виду пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на інший у тій же системі, тобто позивачу призначено іншу пенсію за іншим Законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком на умовах Закону України №1058-ІV).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 465/5246/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 334/2653/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 185/860/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18).
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права, із повним дослідженням доказів і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька