Справа № 320/7658/20 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
08 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби, старшого інспектора Київської митниці Державної митної служби України Гаркавенко Михайла Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, старшого інспектора Київської митниці Державної митної служби України Гаркавенко Михайла Володимировича, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA1000000/2020/200029/1 від 07.07.2020;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби №UA100730/2020/00039 від 07.07.2020.
Позов обґрунтовано тим, що при митному оформленні транспортного засобу, який ввозився на митну територію України, нею було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надала митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA1000000/2020/200029/1 від 07.07.2020.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби №UA100730/2020/00039 від 07.07.2020.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, згідно Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Оскільки, на думку апелянта, позивачем надано не усі документи на підтвердження складових митної вартості товару, зокрема, не надано: документи, що містять відомості про вартість перевезення товару та страхові документи, тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2020 ОСОБА_1 (від імені та в інтересах якої діяв представник ОСОБА_2 ), з метою митного оформлення придбаного нею легкового автомобіля марки Suzuki, моделі Ignis (номер кузову НОМЕР_1 ), 2017 року випуску, було подано до Київської митниці Держмитслужби (митний пост Черкаси) митну декларацію №UA100730/2020/704348.
Митна вартість автомобіля була визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту), а саме: 3550,00 Євро.
На підтвердження митної вартості товару позивачем надано відповідачу такі документи: рахунок-фактура №437263 від 13.03.2020; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209040/2020/021538 від 01.07.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.03.2017; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 03.07.2020; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №98/20/1 від 02.07.2020; висновок №98/20/1 від 02.07.2020; інші некласифіковані документи №НОЕ 257528 від 27.11.2019; копія митної декларації країни відправлення №20DK003100235423B6 від 18.06.2020.
Втім, контролюючий орган звернувся до позивача із повідомленням про надання додаткових документів, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації.
Крім того, митний орган зазначив, що у зв'язку з тим, що вартість товару «транспортні засоби бувші у використанні» залежить від технічного стану на момент продажу, запропоновано надати до митниці висновки про якісні та вартісні характеристики підготовлені спеціалізованими експертними установами, яким відповідно при оцінці транспортного засобу буде враховано його технічний стан (наявність/відсутність пошкоджень, тощо) з врахуванням норм Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
За результатами перевірки митної декларації Київська митниця Держмитслужби (митний пост Черкаси) винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA100730/2020/00039 і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 07.07.2020 №UA100000/2020/200029/1.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості, митний орган виходив з того, що позивачем не надано банківські або інші платіжні документи, які б підтверджували вартість товару, що сплачена.
При коригуванні за основу взято митну вартість 7555,59 USD/шт, схожого за характеристиками (які значною мірою впливають на рівень вартості транспортного засобу: марка; модель; тип палива; об'єм двигуна) товару оформленого в митному відношенні за митною декларацією від 17.06.2020 № UА401160/2020/16168.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивачем при здійсненні імпортування автомобіля на митну територію України на підтвердження заявленої нею митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.
У той же час, у частині п'ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості.
Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як свідчать матеріали справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, позивачем до митного оформлення було подано документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, зокрема: рахунок-фактура №437263 від 13.03.2020; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209040/2020/021538 від 01.07.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.03.2017; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 03.07.2020; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №98/20/1 від 02.07.2020; висновок №98/20/1 від 02.07.2020; інші некласифіковані документи №НОЕ 257528 від 27.11.2019; копія митної декларації країни відправлення №20DK003100235423B6 від 18.06.2020.
Тобто, позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає стаття 53 Митного кодексу України.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний транспортний засіб та висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними установами.
Однак, наданий позивачем до митного оформлення рахунок містить необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль, оскільки в рахунку-фактурі №437263 від 13.03.2020 чітко вказано купівельну ціну автомобіля (3550 євро) та оплату товару готівкою.
Відтак, за умови подання позивачем при митному оформленні транспортного засобу рахунку фактури відповідно до якого відбулась сплата вартості імпортованого транспортного засобу у розмірі 3550 євро, а продавець вказані кошти отримав, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.
У даному випадку, ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №803/1112/17.
Щодо посилань апелянта на відсутність документів, що посвідчують транспортні витрати по доставці, слід звернути увагу на наступні обставини справи.
У відповідності пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України закріплено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
При цьому, під терміном «транспортування», наведеним у цій нормі, слід розуміти той випадок, коли імпортований об'єкт перевозиться з іноземної країни до України за допомогою певних сторонніх транспортних засобів (у тому числі із залученням перевізників), а тому не поширюється на рух власним ходом автомобілю, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
Разом з тим, що вартість перевезення було включено у ціну транспортного засобу, до якого у відповідача не було зауважень, відтак вимога про надання документів на транспортування є безпідставною.
Отже, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.
Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу, зазначена у рахунку-фактурі є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв'язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у рахунку, відповідач суду не надав.
Не знайшли свого підтвердження й посилання апелянта щодо відсутності висновку, підготовленого спеціалізованими експертними установами, так як експертний висновок є додатковим документом та не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини другої статті 53 МК України.
При цьому, у матеріалах справи наявний висновок, підготовлений ТОВ «Агентство експертної оцінки України» №98/20/1 від 02.07.2020 про незалежну оцінку нерозмитненого бувшого у використанні автомобіля, ввезеного на митну територію України, згідно якого ринкова вартість такого автомобіля в Євро при курсі НБУ на дату оцінки 1 Євро = 29,9971 грн, становить 3470,26 Євро.
Однак, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в розмірі 7555,59 доларів США, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару.
Посилання митного органу в спірному рішенні на те, що на момент митного оформлення спірного транспортного засобу останній мав відомості щодо вартості іншого товару суд вважає безпідставними, оскільки жодних доказів цьому, які б підтверджували, що відповідний товар ввезений з тієї ж країни, у законодавчо визначений строк, має такі самі технічні показники та стан, як у автомобіля позивача, пробіг тощо, суду не надано.
У той же час, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Втім, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в розмірі 7555,59 доларів США, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості UA1000000/2020/200029/1 від 07.07.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби №UA100730/2020/00039 від 07.07.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук