Справа № 640/19616/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
08 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Служби безпеки України, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не підготовки та не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 5 березня 2019 року, що враховується для перерахунку пенсії, із зазначенням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для здійснення обчислення та перерахунку з 05 березня 2019 року основного розміру його пенсії;
- зобов'язати Служби безпеки України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлену довідку станом на 5 березня 2019 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії, із зазначенням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для здійснення обчислення та перерахунку з 5 березня 2019 року основного розміру його пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та виплаченої пенсії, за період з 05.03.2019 по 31.12.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 5 березня 2019 року, що враховується для перерахунку пенсії, із зазначенням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та виплаченої пенсії, за період з 05.03.2019 по 31.12.2019.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є пенсіонером, якому пенсію призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, втім перерахунок його пенсії було здійснено на підставі довідки Служби безпеки України, до складу грошового забезпечення якої було включено лише посадовий оклад, оклад за військове звання та надбавку за вислугу років.
Позивач вважає такі дії протиправними, а відновлення своїх порушених, свобод та інтересів поновленими лише шляхом зобов'язання Службу Безпеки України підготувати та надати Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлену довідки для належного здійснення перерахунку пенсії, включаючи вказані вище додаткові види грошового забезпечення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року позовні вимоги - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 року 75 % відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019 по 03.09.2019, з урахуванням здійснених виплат. В решті позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким слід визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та виплаченої пенсії, за період з 05.03.2019 по 31.12.2019, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 5 березня 2019 року, що враховується для перерахунку пенсії, із зазначенням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та виплаченої пенсії, за період з 05.03.2019 по 31.12.2019.
Крім того, просить стягнути судові витрати на його кристь у розмірі 1757,60 грн у суді першої інстанції, та за подачу апеляційної скарги - 2724,60 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку із скасуванням пункту 2 Gостанови №103 у судовому порядку згідно рішення у справі №826/3858/18, тому з 05 березня 2019 року пенсія позивачу має здійснюватись на рівні 100% підвищення.
Відтак, саме з цієї дати він має право на пенсію у належному йому розмірі.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що він має право на відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, виходячи з вартості однієї години - 1666, 67 грн.
Окрім того, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, Головним управління Пенсійного фонду України в місті Києві, також подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Однак, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто особі, яка її подала.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у м. Києві та отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Згідно з розрахунком пенсії по інвалідності, пенсія позивачу обчислена виходячи з таких видів грошового забезпечення, як: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років - 30%, робота з таємними виробами, носіями, док. - 15%15%, доплата за роботу з агентурою на конфіденційній основі - 20%, надбавка за особливо важливі завдання - 10%, надбавка за службу в підрозділі «К» (боротьба з корупцією) - 17%, премія - 10%.
У квітні 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві позивачу здійснило перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №704, Постанови Кабінету Міністрів України №103 виходячи з основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення та таких видів грошового забезпечення, як посадовий оклад; процентна надбавка за вислугу років та премія.
Позивач, вважаючи протиправними дії Служби безпеки України щодо невключення до довідки про його грошове забезпечення додаткових видів грошового забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку з 01.01.2018 основного розміру пенсії, а також вважаючи протиправними дії пенсійного фонду щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підготовлена Службою безпеки України довідка про розмір грошового забезпечення позивача, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення станом на 05.03.2019, що надіслана до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві супровідним листом від 21.07.2020, відповідає вимогам чинного законодавства, та позивачем не надано доказів неприйняття вказаної довідки органом Пенсійного фонду та належних доказів щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі вказаної довідки, вказане свідчить про відсутність підстав для визнання протиправними дій та зобов'язання підготувати нову (іншу) довідку про розмір грошового забезпечення позивача за посадою, яку він обіймав до виходу на пенсію.
Разом з тим, враховуючи, що постанова Кабінету Міністрів України № 804 від 14 серпня 2019 року набрала чинності 04 вересня 2019 року, тому виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно).
Відтак, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо перерахунку та виплатити пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019 по 03.09.19 року, з урахуванням здійснених виплат.
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
У відповідності до статті 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 51 зазначеного Закону визначає, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Згідно статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відтак, стаття 63 Закону №2262-ХІІ делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Так, порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», у якій Кабінет Міністрів України визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
У подальшому, 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №103 «Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Пунктом 2 Постанови №103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) слід проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Як вбачається з розрахунку пенсії за вислугу років, складеного відповідачем пенсія позивачу виплачується з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення, з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення, з 01.01.2020 - 100% щомісячно 100% від підвищення.
У той же час, колегія суддів враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Відтак, оскільки пункт 2 Постанови №103 було скасовано з 05 березня 2019 року у судовому порядку згідно судового рішення у справі № 826/3858/18, тому обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії з цієї дати припинено.
Вказаний правовий висновок викладений у зразковій справі Верховного Суду від 06.08.2019 (справа №160/3586/19), залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020.
Таким чином, проведення позивачу виплати пенсії не у розмірі 100% суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право позивача мирно володіти своїм майном.
У пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, №44277/98, рішення від 24.04.2003).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно Закону №2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії у визначених законодавством випадках та виплату перерахованої пенсії без будь-яких обмежень.
Враховуючи викладене, відповідач, виплачуючи з 05.03.2019 перераховану пенсію позивача у розмірі 75% суми підвищення діяв протиправно, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 року 75 % відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання пенсійного фонду перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019 по 03.09.2019, з урахуванням здійснених виплат, судом першої інстанції не було враховано наступне.
Так, 04.09.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Однак, вказана Постанова № 804 була визнана протиправною та нечинною згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року.
При цьому, аналіз Постанови №804 свідчить про те, що Урядом знову обмежено виплату перерахованих у 2019 році пенсій у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, що було закріплено у пункті 2 Постанови №103, який було скасовано рішенням у справі №826/3858/18.
Слід звернути увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, ухваленій у справі № 826/3858/18 вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії, оскільки системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить про те, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Таким чином, п. 2 Постанови № 103 та Постанова № 804 не відповідають акту вищої юридичної сили, а саме - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З огляду на вказане, позивач має право на виплату пенсії у повному розмірі з 05.03.2019, без відтермінування, передбаченого Постановою № 804, тому колегія суддів прийшла до висновку про необхідність проведення саме з 05 березня 2019 року перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсійним фондом на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 5 березня 2019 року, що враховується для перерахунку пенсії, із зазначенням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, так як позивачем станом на час розгляду справи в суді першої інстанції не надано доказів неприйняття довідки про розмір грошового забезпечення від 07.09.2020 №21/3/2-9/878-1027, яка надіслана органом Пенсійного фонду та належних доказів щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі вказаної довідки, що свідчить про передчасність таких вимог.
Щодо витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
У силу вимог частини першої та третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частин четвертої-п'ятої вказаної статті для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 частини першої ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатським об'єднанням «Юридичні технології» укладено договір №8 від 06 лютого 2021 року, предметом якого є захист прав та інтересів Замовника (позивача).
У відповідності до кошторису (додаток до вказаного договору) за надання послуг правової допомоги, а саме: підготовку апеляційної скарги на рішення у даній справі та супроводження розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції Замовник сплачує на користь адвокатського об'єднання суму гонорару у розмірі 10000 грн.
При цьому, наявне у матеріалах справи квитанція від 12 лютого 2021 року №10 є належним і достатнім доказом, що підтверджує фактичну сплату грошових коштів позивачем на користь адвоката.
Разом з тим, враховуючи, що апеляційна скарга заява складена на 9 аркушах, 4 з яких стосуються відшкодування витрат, вказане свідчить про відсутність тривалого часу для її написання.
Крім того, предмет спору в цій справі не є значно складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
У даному випадку, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Відтак, оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу лише на суму 1500 грн, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, що відповідає критерію реальності таких витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У силу вимог частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон).
В силу вимог частини першої статті 4 Закону (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Так, при подачі даної позовної заяви підлягала сплаті ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону № 3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даному випадку, позивач звертаючись з апеляційною скаргою сплатив до суду судовий збір у сумі 2724,00 грн.
Оскільки вказаною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу було частково задоволено та змінено рішення суду першої інстанції, що фактично не впливає на перерозподіл судових витрат у суді першої інстанції, тому судові витрати за подачу позовної заяви не підлягають перегляду.
У той же час, оскільки апеляційну скаргу було частково, тому колегія суддів вважає за необхідне встановити розподіл судових витрат та визначити розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень за подачу апеляційної скарги у розмірі 1362 грн 00 коп.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для, зокрема, зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою вказаної статті закріплено, що зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення в резолютивній частині, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в редакції, з урахуванням вищевикладених мотивів судом.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити з 05 березня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум».
В іншій частині - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1362 грн 00 коп. (одна тисяча триста шістдесят дві гривні) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 грн (одна тисяча п'ятсот грн 00 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук