Справа № 2340/4507/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач Шурко О.І.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, консультанта (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області Бондаренко Світлани Борисівни, в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівні, керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни про визнання бездіяльності направомірною та стягнення невиплаченої суддівської винагороди, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, консультанта (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області Бондаренко Світлани Борисівни, в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівні, керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача 1 щодо невиплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за вересень 2018 року;
- визнати протиправними та незаконними дії консультанта (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області Бондаренко Світлани Борисівни щодо внесення та підписання недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 01.09.2018 по 30.09.2018, що призвело до невиплати суддівської винагороди за вересень 2018 року;
- визнати протиправними та незаконними дії в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни щодо внесення, шляхом підписання, недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 01.09.2018 по 30.09.2018, що призвело до невиплати суддівської винагороди за вересень 2018 року;
- визнати протиправними та неправомірними дії керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни щодо внесення, шляхом підписання, недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 01.09.2018 по 30.09.2018, що призвело до невиплати суддівської винагороди за вересень 2018 року;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на користь позивача суддівську винагороду за вересень 2018 року в розмірі 58441 грн. 79 коп.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 12.03.2019 адміністративний позов задовольнив частково
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.06.2019 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року скасував, та прийняв нове, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнано протиправними та незаконними дії в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Н.П. щодо внесення, шляхом підписання, недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 01.09.2018 по 30.09.2018, що призвело до невиплати суддівської винагороди за вересень 2018 року. Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСАУкраїни у Черкаській області щодо невиплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за вересень 2018 року. Зобов'язано ТУ ДСА України у Черкаській області нарахувати та виплатити судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за вересень 2018 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06.08.2020 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року скасовано, справу направлено до Черкаського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити обставини щодо правових підстав для нарахування ТУ ДСА у Черкаській області суддівської винагороди, наявність визначених законодавством підстав для внесення змін до табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року (складання додаткового табелю обліку використання робочого часу за вересень 2018 року) та наявності відповідних повноважень у посадових осіб на заповнення та підписання табеля та додаткового табеля обліку використання робочого часу як підстави для нарахування суддівської винагороди позивачу за вересень 2018 року.
Крім того суду також необхідно ретельно дослідити Положення про ТУ ДСА у Черкаській області, наказ Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці", посадову інструкцію консультанта Шполянського районного суду Черкаської області по роботі з персоналом Бондаренко С.Б .
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за вересень 2018 року.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за вересень 2018 року, з урахуванням раніше проведеної виплати за вказаний період..
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду про присудження виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць, допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити повністю в задоволені позовних вимог.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Голова Шполянського районного суду Черкаської області Побережна Н.П. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила задовольнити апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області.
Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не подавали, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Указом Президента України "Про призначення суддів" від 02 березня 2011 року №250/2011 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Шполянського районного суду Черкаської області строком на п'ять років.
Відповідно до наказу голови Шполянського районного суду Черкаської області від 14 березня 2011 року № 21, ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків судді Шполянського районного суду Черкаської області.
Повноваження ОСОБА_1 , як судді закінчилися 02 березня 2016 року.
Рішенням зборів суддів Шполянського районного суду Черкаської області від 06 квітня 2017 року № 2, зокрема, ОСОБА_1 обрано суддею - спікером.
14 червня 2017 року загальними зборами трудового колективу Шполянського районного суду Черкаської області затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку Шполянського районного суду Черкаської області (Протоколом №1).
Станом на серпень, вересень 2018 року ОСОБА_1 не здійснював правосуддя у зв'язку із закінченням повноважень.
У період 3-6, 10, 12-14, 17-20, 24-28 вересня 2018 року консультантом Шполянського районного суду Черкаської області по роботі з персоналом Бондаренко С.Б. , у формі доповідних записок, доведено до відома виконувача обов'язки голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Н.П. про відсутність судді ОСОБА_1 на робочому місці у вказані вище дні більше трьох годин без поважних на те причин.
Згідно із даних доповідних записок, спеціальною комісією, уповноваженою фіксувати факти відсутності на роботі суддів та працівників апарату Шполянського районного суду Черкаської області, складено акти про відсутність на роботі судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 .
Відповідно до Додаткового табеля обліку використання робочого часу Шполянського районного суду Черкаської області з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року, суддею ОСОБА_1 за зазначений період відпрацьовано 3 дні.
ТУ ДСА України у Черкаській області, як розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення оплати праці, зокрема, суддів місцевих загальних судів області, нараховано суддівську винагороду судді ОСОБА_1 за період роботи з 01 по 30 вересня 2018 року пропорційно до відпрацьованого часу, згідно табеля обліку використання робочого часу, за 01 год. 25 хв.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, консультант суду Бондаренко С.Б. , в.о. голови суду Побережна Н.П. та керівника апарату суду Курінна І.М. мали повноваження та право на заповнення та підписання табеля обліку використання робочого часу Шполянського районного суду Черкаської області з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року.
Водночас, суд першої інстанції вказав про те, що Територіальне управління ДСА у Черкаській області не наділене повноваженнями самостійного зменшення суддівської винагороди, оскільки останнє призводить до порушення гарантованого та встановленого Законом права на суддівську винагороду, закріплену як Конституцією України, так і Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Закон України "Про оплату праці" визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
За змістом статті 7 Закону України "Про оплату праці" законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (частина перша статті 1 та частина перша статті 2 Закону України "Про оплату праці").
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про оплату праці" розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Згідно частини другої статті 130 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 52 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
Згідно частин другої, третьої, четвертої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; <…>.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються <…> регіональні коефіцієнти: <…>.
Відповідно до частини десятої Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що суддівська винагорода є різновидом заробітної плати, яка отримується у якості винагороди за здійснення правосуддя на професійній основі особою, що призначена суддею та займає штатну суддівську посаду в одному з судів України.
У свою чергу, суддя, що не здійснює правосуддя, зокрема у зв'язку із закінченням строку повноважень, вправі отримувати виключно посадовий оклад з урахуванням відповідного регіонального коефіцієнту.
Конституційний Суд України у рішенні від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 наголосив на тому, що суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу.
Як вказав Верховний Суд у постанові по даній справі, статус судді пов'язаний не тільки з безпосереднім здійсненням правосуддя, що є одним із його обов'язків, але й покладає на суддю низку інших обов'язків морально-етичного характеру.
Так, відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний 1) справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; 2) дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; 3) подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв'язків судді; 4) виявляти повагу до учасників процесу; 5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання; 6) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; 7) подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 8) систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду; 9) звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання; 10) підтверджувати законність джерела походження майна у зв'язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.
Не зважаючи на викладене, на переконання колегії суддів, суддівська винагорода, як різновид заробітної плати, виплачується за виконання суддею, зарахованому до штату відповідного суду, професійних обов'язків, пов'язаних саме зі здійсненням правосуддя. У свою чергу, нарахування та виплата суддівської винагороди не пов'язані із обов'язками судді морально-етичного характеру, неналежне виконання яких не є підставою для зменшення чи позбавлення суддівської винагороди, а може бути підставою для застосування інших визначених законом заходів впливу на суддю.
У світлі викладеного слід відмітити, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" як спеціальний та єдиний нормативно-правовий акт, що регулює суддівську винагороду (згідно частини першої статті 135), не зважаючи на нездійснення суддею правосуддя, все ж не позбавляє суддю права на отримання посадового окладу. Це пов'язано насамперед із статусом судді та обмеженнями, які, зокрема, передбачають заборону обіймати інші оплачувані посади та виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), гарантуючи при цьому незалежність суддів та належний рівень їх забезпечення.
Таким чином, виплата судді винагороди у розмірі посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнту здійснюється незалежно від того, чи здійснює суддя правосуддя та чи належним чином виконує обов'язки морально-етичного характеру.
У світлі викладеного, колегія суддів вважає недоречним застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що висловлені, зокрема у постанові від 19 квітня 2018 року по справі по справі № 9901/18/17, оскільки позбавлення судді права на отримання суддівської винагороди не є тотожним накладенню на нього дисциплінарного стягнення, відмові у рекомендації на призначення на посаду тощо, внаслідок відсутності його на роботі. Правовідносини, правові проблеми та правові наслідки, що мають місце у справі, що розглядається та у справі № 9901/18/17 є суттєво різні, хоч і пов'язані із спільними обставинами щодо відсутності суддів на робочому місці.
У зв'язку із цим, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що закон визначення розміру, підстав та порядку нарахування і виплати суддівської винагороди не пов'язує із виробітком суддею певних норм часу чи інших часових норм щодо перебування на робочому місці.
Жодних застережень щодо права судді на отримання посадового окладу пропорційно відпрацьованого часу норми спеціального законодавства не містять. Відповідні ж положення містяться у загальному законодавстві.
Так, частинами першою, другою статті 56 КЗпП визначено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
У світлі викладеного слід відмітити, що умови роботи судді не визначають неповний робочий день або неповний робочий тиждень, а тому ці положення КЗпП не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 15 січня 2019 року по справі №826/8358/17 наголосив на тому, що відмінність правового регулювання відповідних правовідносин, у тому числі в частині наявності або відсутності певних прав та обов'язків за спеціальним законодавством, не вказує на неврегульованість цих правовідносин.
Суд касаційної інстанції у цьому рішенні наголосив, що суддівська винагорода регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (крім суддів Конституційного Суду України) і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Продовжуючи викладене правове розуміння Верховного Суду про те, що закон (спеціальний закон - Закон України "Про судоустрій і статус суддів") не надає суддям право на суддівську винагороду за роботу у святкові, неробочі й вихідні дні, а тому така робота може бути компенсована наданням іншого дня відпочинку, колегія суддів зазначає, що цей же закон також і не позбавляє суддів права на отримання повного посадового окладу з урахуванням регіональних коефіцієнтів у разі відсутності певний час на робочому місці, чи порушення обов'язків морально-етичного характеру, чи вчинення дисциплінарного проступку та накладення дисциплінарного стягнення, тощо.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що отримання суддею, який не здійснює правосуддя, суддівської винагороди у розмірі посадового окладу із урахуванням регіональних коефіцієнтів, гарантовано законом. Таке право судді не містить будь-яких законодавчих застережень чи обмежень у тому числі й у разі відсутності судді на робочому місці у робочий час певний період (періоди).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ТУ ДСА у Черкаській області неправомірно нарахувало та виплатило позивачу суддівську винагороду за вересень 2018 року пропорційно відпрацьованого часу, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є правильним.
Щодо решти позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, то на виконання вимог статті 308 КАС України колегія суддів переглядає оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається відповідач у своїй скарзі.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Лічевецький І.О.
Оксененко О.М.