Справа № 620/2258/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 701 від 25 травня 2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівські області від 26 травня 2020 року № 141 о/с щодо звільнення інспектора СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з підстав передбачених п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ "Про Національну поліцію", поновити ОСОБА_1 старшого лейтенанта поліції на посаді інспектора СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області з 26.05.2020, зобов'язати Головне управління в Чернігівській області перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення, у межах виділених асигнувань, відповідно до штатної посади з 26.06.2020.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 26 травня 2020 року № 141 о/с щодо звільнення інспектора СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 старшого лейтенанта поліції на посаді інспектора СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області з 27.05.2020.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.05.2020 по 08.09.2020 у сумі 37654,05 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 інспектора СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області на посаді інспектора СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.09.2017 позивач у відповідності до наказу ГУНП в Чернігівській області був прийнятий на посаду інспектора СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області.
19.05.2020 о 19:40 до ВІОС ГУНП в Чернігівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня близько 19:05 години, біля домогосподарства № 104 по вул. Героїв Війни, с. Манжосівка, Прилуцького району, співробітниками Управління СБУ в Чернігівській області та Чернігівського управління ДВБ НП України під процесуальним керівництвом слідчого Територіального управлінням ДБР та прокуратури Чернігівської області, за фактом вимагання поліцейськими Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області у гр. ОСОБА_2 неправомірної вигоди в сумі 5000 грн, за не притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42020270000000048 від 18.05.2020, було затримано інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_3 .
Про даний факт було доведено начальнику ГУНП в Чернігівській області рапортом начальника УКЗ ГУНП в Чернігівській області майора поліції Папченка І.О. та в наступному за фактом події, що мала місце 19 травня 2020 року за участю поліцейських Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області, наказом ГУНП в Чернігівській області від 19 травня 2020 року № 828 призначено службове розслідування.
За результатами розгляду матеріалів службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок від 25.05.2020, затверджений начальником ГУНП в Чернігівській області, пунктом 2 резолютивної частини якого передбачено, що за грубе порушення службової дисципліни, неналежного виконання посадових обов'язків, недотриманні вимог ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги поліцейського, в частині вчинення дій, що підривають довіру населення до органів та підрозділів Національної поліції України, інспектор СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 49-54).
На підставі висновку службового розслідування, за грубе порушення службової дисципліни, неналежного виконання посадових обов'язків, недотриманні вимог ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги поліцейського, в частині вчинення дій, що підривають довіру населення до органів та підрозділів Національної поліції України, інспектор СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 наказом ГУНП в Чернігівські області № 701 від 25 травня 2020 року притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення реалізовано наказом ГУНП в Чернігівські області від 26 травня 2020 року № 141 о/с щодо звільнення інспектора СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з підстав передбачених п. 6 ч. 1 от. 77 ЗУ "Про Національну поліцію".
Вважаючи накази відповідача № 701 від 25 травня 2020 року та від 26 травня 2020 року № 141 о/с протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що керівництво ГУНП в Чернігівській області мало об'єктивні підстави, з урахуванням характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків та статусу позивача, для винесення наказу від 25.05.2020 № 701 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби, оскільки ОСОБА_1 своєю бездіяльністю та окремими діями грубо порушив положення Правил, не виконав вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту. Також суд першої інстанції заначив, що враховуючи те, що наказ про звільнення позивача було прийнято відповідачем в період перебування позивача у тимчасовій непрацездатності, за змістом статті 235 Кодексу законів про працю України позивач підлягає поновленню на попередній роботі (посаді).
Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), дія якого, відповідно до Закону України від 23.12.2015 № 901-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію"", поширюється на поліцейських.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (статті 5 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, в тому числі, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, начальником ГУПН в Чернігівській області, у зв'язку з надходженням рапорту, яким повідомлено про затримання співробітниками УСБУ в Чернігівській області 19.05.2020 поліцейських Прилуцького ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області, було призначене проведення службового розслідування з метою об'єктивної та всебічної перевірки обставин події.
В свою чергу, службовим розслідуванням встановлено, та не спростовано в ході розгляду справи, що, в тому числі, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 своїми діями 19.05.2020, які були викриті та задокументовані працівниками УСБУ в Чернігівській області та Чернігівським управлінням ДВБ НП України 19.05.2020, порушив Присягу працівника поліції, грубо порушив службову дисципліну, вимоги Дисциплінарного статуту, Правила етичної поведінки.
Причинами порушення позивачем службової дисципліни є особиста недисциплінованість, неналежне виконання посадових обов'язків та ігнорування вимог чинного законодавства.
На переконання суду, невжиття ОСОБА_1 дій, спрямованих на недопущення поліцейськими Прилуцького ВП Прилуцького ВП ГУНП у Чернігівській області порушень антикорупційного законодавства та, відповідно до показів учасників подій, участь у вимаганні від гр. ОСОБА_5 неправомірної вигоди, дискредитують звання рядового і начальницького складу органів Національної поліції.
Поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв'язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.
Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.
Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 прийняв присягу на вірність Українському народові, в якій зобов'язувався дотримуватись вимог законодавства та сумлінно виконувати службові обов'язки. Крім того, особовий склад поліції Прилуцького ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області, в тому числі і позивач, неодноразово був попереджений щодо вимог керівництва ГУНП в Чернігівській області про недопущення поліцейськими ГУНП в Чернігівській області порушень антикорупційного законодавства, що підтверджується відповідним підписом про ознайомлення позивача у відомостях наявних у матеріалах справи.
Тобто, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 був попереджений про обов'язковість та необхідність неухильного дотримання вимог, в тому числі, Закону України "Про запобігання корупції", а також про безальтернативне звільнення з органів Національної поліції у разі допущення таких фактів.
Відповідно до пункту 6 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Враховуючи всі вищенаведені в сукупності обставини справи та надані докази, суд вважає, що керівництво ГУНП в Чернігівській області мало об'єктивні підстави, з урахуванням характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків та статусу позивача, для винесення наказу від 25.05.2020 № 701 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби, оскільки ОСОБА_1 своєю бездіяльністю та окремими діями грубо порушив положення Правил, не виконав вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту.
Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року N 6-р (II)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.
Колегія суддів враховує, що наказ про звільнення позивача видано 26 травня 2020 року, тобто у період, коли позивач був непрацездатний, що є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України.
Проте наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.
Аналогічний за змістом висновок висловлений також у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі N 545/1151/16-ц (провадження N 61-17196вв19), від 11 грудня 2019 року у справі N 522/3410/15-ц (провадження N 61-43676св18), від 16 червня 2020 року у справі N 750/8456/17 (провадження N 61-22946св18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі N 205/4196/18 (провадження N 14-670цс19) відступила від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі N 6-156цс12 і від 23 січня 2013 року у справі N 6-127цс12, а також від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 16 березня 2020 року у справі N 640/10761/14-ц. Зокрема, зазначила, що гарантія частини третьої статті 40 КЗпП України поширюється на випадки припинення контракту з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України. У разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
Суд першої інстанції наведеного до уваги не взяв та помилково вважав, що звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності є безумовною підставою для поновлення його на роботі.
Колегія суддів наголошує на тому, що вирішальним в контексті даних правовідносин є не факт видання наказу про звільнення, а застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби.
Інших доводів стосовно незаконності наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 26 травня 2020 року № 141 о/с щодо звільнення інспектора СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 судом першої інстанції не встановлено, підстави прийняття цього наказу позивачем не оскаржені.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 06 серпня 2020 року № 216 о/с про часткову зміну наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 26 травня 2020 року № 141 о/с, відповідно до інспектора СРПП № 2 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 вважати звільненим зі служби в поліції 01 червня 2020 року.
Нормами чинного трудового законодавства не встановлено заборони вносити зміни до наказів, виданих підприємством, зокрема, і до наказу про звільнення.
Отже, відповідачем не порушено право позивача не бути звільненим під час тимчасової непрацездатності, оскільки з урахуванням Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 06 серпня 2020 року № 216 о/с, днем звільнення позивача вважається 01 червня 2020 року, що не суперечить наявній у позивача довідки про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького склааду № 48, згідно якої приступити до виконання службових обов'язків він мав 01 червня 2020 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Лічевецький І.О.
Оксененко О.М.