Справа № 620/3895/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області в особі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання неправомірними дій та скасування постанови про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенка Віталія Миколайовича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 31.08.2020 у виконавчому провадженні № 58833702; скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенка Віталія Миколайовича про накладення штрафу від 31.08.2020 у виконавчому провадженні № 58833702.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року в задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 у справі №825/1869/18 позов ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задоволено, зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України поновити та здійснити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.12.2017.
Рішення суду набрало законної сили 16.11.2018.
На підставі заяви стягувача про примусове виконання та виконавчого листа №825/1869/18, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 30.01.2019, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенком Віталієм Миколайовичем (далі державний виконавець) 08.04.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58833702.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 замінено боржника - Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
В ході виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом по справі № 825/1869/18 ВП №58833702 державним виконавцем 13.04.2020 прийнято постанову про накладення штрафу на позивача, в розмірі 5100,00 грн., за невиконання вищевказаного судового рішення.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу у розмірі 5100 грн у ВП №58833702, позивач оскаржив її до суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.05.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020, у справі № 620/1528/20, відмовлено у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення штрафу від 13.04.2020 ВП №58833702.
17.08.2020 державним виконавцем винесено вимогу у виконавчому провадженні № 58833702 щодо виконання вищевказаного судового рішення, яка була направлена позивачу для виконання.
Листом від 20.08.2020 № 2500/0402-8/30967 позивач повідомив відповідача про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та зазначив, що ОСОБА_1 включена в списки на виплату пенсії в грудні 2018 року і до цього часу управлінням проводиться фінансування пенсії щомісячно на розрахунковий рахунок в AT "Ощадбанк". Пенсія за грудень 2017 року перерахована ОСОБА_1 на банківський рахунок в грудні 2017 року. Пенсія, за період з 01.01.2018 по 30.11.2018, нарахована в загальній сумі 18513,22 грн., проте не виплачена, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2019 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам" передбачено що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Постанова №365 такою, що не відповідає нормам Конституції України, не визнавалась.
31.08.2020 державним виконавцем складено акт про невиконання боржником рішення суду у повному обсязі, а саме: не виплачено стягувачу пенсію, за період з 01.01.2018 по 30.11.2018, у сумі 18513,22 грн.
Зважаючи на повторне невиконання рішення суду у справі № 825/1869/18 без поважних причин, державним виконавцем 31.08.2020 прийнято постанову про накладення штрафу на позивача в розмірі 10200,00 грн.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки рішення суду виконано ним добровільно в межах зобов'язань, викладених у рішенні суду, та вимог чинного законодавства, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову від 31.08.2020 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафу в розмірі 10200 грн. у виконавчому провадженні №58833702.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до норм ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята).
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з приписами ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (частина перша). Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина друга).
Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження, є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки, інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», в разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша). У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строку рішення, що зобов'язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення без поважних причин.
Як свідчать матеріали справи, сума заборгованості згідно рішенням суду, за період з 01.01.2018 по 30.11.2018, в сумі 18513,22 грн. ОСОБА_1 відповідачем нарахована, але не виплачена.
Відповідач стверджує, що виплата заборгованості, у сумі 18513,22 грн. обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та повинна бути передбачена окремим порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України, який ще не прийнятий.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2017 у справі № 826/12123/16 визнано нечинним Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі №826/12123/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 залишено без змін, на який посилається позивач, як на підставу не виконання судового рішення.
Отже відповідач в якості поважності причин невиконання судового рішення посилається лише на правову норму, яка втратила чинність з 04.07.2018 , а тому не може бути застосована під час проведення виконавчих дій у 2020 році.
При цьому суд також зауважує, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу, в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України, від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Так, у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Отже, здійснення нарахування пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було правомірно винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафу в розмірі 10200 грн. у виконавчому провадженні №58833702.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Лічевецький І.О.
Оксененко О.М.