02 квітня 2021 року Справа № 160/11121/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №201477 від 27.08.2020р. Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області про застосування до ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова винесена за відсутності законодавчих підстав, оскільки підставою для складення відповідачем розрахунку плати за проїзд та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, які оскаржено до суду, слугувало перевищення фактичної маси транспортного засобу, яка складала 56,8 тонн при нормативно допустимій масі транспортного засобу 40 тонн. У той же час в акті №031598 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.07.2020 року зафіксовано, що габаритно-ваговий контроль проводиться Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, при цьому назва та маркування вагів взагалі не зазначені. Інформація про ваги, також, відсутня і в будь-яких інших документах, наданих за результатами проведеної перевірки. Так, з акту №031598 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.07.2020 року, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку встановлено, що вони не містять будь-яких характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування насипний стан вантажу тощо. Таким чином, вимірювальний засіб, на якому здійснено габаритно-ваговий контроль в матеріалах перевірки не вказаний та є невідомим. Також, є невідомим та таким, що вже неможливо з'ясувати (з причин відсутності назви вимірювального засобу) відповідність сертифікації вагів, якими було проведено вимірювання. Отже, підлягає сумніву та є недоведеннм факт, що перевезення вантажу здійснювалось поза межами допустимих вагових норм, у зв'язку з чим оскаржувані постанова та розрахунок є протиправними та підлягають скасуванню.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Оскільки, станом на день закінчення процесуального строку розгляду справи, в суду були відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 року, та з метою недопущення порушення прав учасників процесу на здійснення судочинства на засадах змагальності, свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судом було зупинено провадження у справі ухвалою від 01.12.2020 року.
02.04.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області 01.07.2020 проводилась рейдова перевірка на 474 км Н-08 «Бориспіль-Дніпро-Маріуполь» та було зупинено транспортний засіб марки МАN, державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KRONЕ, державний номер НОМЕР_2 . Працівниками Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було проведено зважування даного транспортного засобу та встановлено порушення норм, які зазначені в п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР України), а саме загальна маса транспортного засобу - 56 800кг. при допустимій 40 000кг., що складає 42% перевищення параметрів від нормативу, навантаження на одну здвоєну вісь - 18 900 кг. при допустимій нормі 16 000 кг, що складає 18,13% перевищення параметрів від нормативу, навантаження на другу здвоєну вісь - 17 750 кг. при допустимій нормі 16 000 кг, що складає 10,94% перевищення параметрів від нормативу. Зважаючи на зазначене, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області на законних підставах було віднесено транспортний засіб позивача до великовагового, а отже складено Довідку № 038598 від 01.07.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 031598 від 01.07.2020. Для подальшої перевірки обставин, що зазначені у п.15 Порядку №1567, при перевірці документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.2.1 ПДР України було встановлено наступне, а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезені вантажу без відповідного дозволу. У зв'язку з встановленням вищезазначеного порушення та виконуючи функції покладені на них державою, посадовими особами Управління було складено акт № 221270 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2020, відповідно до п. 21 Порядку №1567. Ні під час здійснення перевірки, ні під час розгляду справи документів, які б підтверджували право позивача на рух дорогами загального користування з перевищенням нормативних вагових параметрів відповідачу надано не було. Продовження транспортним засобом руху, не звільняє позивача від відповідальності по оплаті всього шляху до місця призначення. В пункті габаритно-вагового контролю на 474 км а/д Н-08 використовувались ваги автомобільні підкладні моделі А8 у складі: вимірювального приладу №09-224, вантажоприймальні платформи №09-460 та №09-488. Відповідно до Свідоцтва про державну метрологічну атестацію №34-1191 від 08.09.2009 даний вимірювальний прилад придатний до застосування у якості робочого засобу вимірювальної техніки. Станом на 01.07.2020 ваги були повіреними, про що свідчить свідоцтво ДП «Укрметртестстандарт» про повірку робочого засобу вимірюваної техніки № 34-00/2529 від 12.07.2019, яке чинне до 12.07.2020. Підтвердженням використання саме цих ваг з номером 09.224, є талон зважування за номером 23032, в якому зазначено дату, час та номер вищезазначеного транспортного засобу позивача. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 02.04.2021 року поновлено провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 06.06.2001 року, видами діяльності є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 47.62 Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 52.10 Складське господарство; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), на підставі направлення на перевірку № 010110 від 26.06.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області 01.07.2020 проводилась рейдова перевірка на 474 км Н-08 «Бориспіль- Дніпро-Маріуполь».
Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422).
Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки МАN, державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KRONЕ, державний номер НОМЕР_2 .
Працівниками Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було проведено зважування даного транспортного засобу та встановлено порушення норм, які зазначені в п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР України), а саме загальна маса транспортного засобу - 56 800кг. при допустимій 40 000кг., що складає 42% перевищення параметрів від нормативу, навантаження на одну здвоєну вісь - 18 900кг. при допустимій нормі 16 000кг., що складає 18,13% перевищення параметрів від нормативу, навантаження на другу здвоєну вісь - 17 750кг. при допустимій нормі 16 000кг., що складає 10,94% перевищення параметрів від нормативу.
Зважаючи на зазначене посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області на законних підставах було віднесено транспортний засіб позивача до великовагового, складено довідку № 038598 від 01.07.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 031598 від 01.07.2020.
Для подальшої перевірки обставин, що зазначені у п.15 Порядку №1567, при перевірці документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.2.1 ПДР України було встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезені вантажу без відповідного дозволу.
У зв'язку з встановленням вищезазначеного порушення, посадовими особами Управління було складено акт № 221270 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2020, який відповідно до п. 21 Порядку №1567.
Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом( двох місяців з дня його виявлення, отже Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області направило акт №221270 від 01.07.2020 до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області для розгляду справи.
На виконання вимог п.26 Порядку № 1567, Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області в адресу позивача направило поштою повідомлення про розгляд справи №62571/22/24-20 від 19.08.2020, в якому зазначалося про необхідність явки до Управління для розгляду справи на 27.08.2020, який був отриманий позивачем 22.08.2020 року згідно даних рекомендованого повідомлення, долученого до матеріалів справи.
Позивач у встановлений термін до Управління не з'явився та не надав додаткових пояснень, заперечень, інформації, документів.
27.08.2020 року на виконання п. 27 Порядку №1567 в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було проведено розгляд акту та винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 201477, відповідно до якої до позивача було застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 34000 гривень.
Відповідно до п. 29 Порядку № 1567, копію постанови № 201477 від 27.08.2020 було надіслано позивачу поштою.
Правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №201577 від 17.09.2020 року є предметом позову, який передано на розгляд суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до п.3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
В силу п.14 зазначеного Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Також, відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 16, 17 Порядку № 1567, рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансінспекція", та використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями Європейської угоди, здійснення габаритно-вагового контролю.
Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансінспекції.
Пунктом 20 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).
Відповідно до п.6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. № 422, у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів) і 3 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ МВС про такі порушення.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як передбачено статтею 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з пунктами 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пунктів 15-18, 20 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль.
У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю.
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Згідно з пунктом 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин, підставою для прийняття оскарженої постанови стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що експлуатується позивачем. Відповідно до цих результатів вагові параметри транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 20 %, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.
При цьому, позивач не заперечує щодо відсутності у нього такого дозволу, не ставить під сумнів складений відповідачем розрахунок та визначення розміру плати за проїзд, а лише вказує на відсутність посилання в акті на засіб вимірювальної техніки, що ставить, на його думку, під сумнів висновки габаритно-вагового контролю.
Стосовно твердження позивача про відсутність інформації щодо обладнання габаритно-вагового комплексу, суд зазначає, що відповідно до Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального та зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані, (пункт 13).
В пункті габаритно-вагового контролю на 474 км а/д Н-08 використовувались ваги автомобільні підкладні моделі А8 у складі: вимірювального приладу №09-224, вантажоприймальні платформи №09-460 та №09-488.
Відповідно до Свідоцтва про державну метрологічну атестацію №34-1191 від 08.09.2009 даний вимірювальний прилад придатний до застосування у якості робочого засобу вимірювальної техніки.
Станом на 01.07.2020 ваги були повіреними, про що свідчить свідоцтво ДП «Укрметртестстандарт» про повірку робочого засобу вимірюваної техніки № 34-00/2529 від 12.07.2019, яке чинне до 12.07.2020.
Копія вказаного свідоцтва долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Судом не встановлено, що позивачам під час розгляду справи про порушення подавались клопотання про отримання копії вказаного свідоцтва.
Підтвердженням використання саме цих ваг за номером 09.224, є талон зважування за номером 23032, в якому зазначено дату, час та номер вищезазначеного транспортного засобу позивача, який долучено відповідачем до матеріалів справи.
Стосовно посилання позивача на відсутність відповідної методики зважування у сфері метрології, суд зазначає, що дійсно відповідна вимога була викладена у п.19 Порядку №879, але постановою КМУ № 671 від 30.08.2017 року зазначений пункт було виключено.
З огляду на зазначене, станом на 01.07.2020 року (дата проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача) необхідність використання посадовими особами Управління Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не передбачена жодним нормативно-правовим актом.
Також суд акцентує увагу на положення частини четвертої статті 48 Закону № 2344-III відповідно до якої: у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків (частина четверта статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 54-IX від 11.09.2019, чинним з 25.09.2019, попередня редакція передбачала «…якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків»).
Оскільки у спірному випадку перевищення нормативно допустимої ваги складає більше 5 %, то з урахуванням частини четвертої статті 48 Закону №2344-III перевезення такого вантажу може здійснюватися лише за наявності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами. Доводи позивача про те, що чинним законодавством не передбачено оформлення дозволів на перевезення подільного вантажу, є безпідставними та не звільняють позивача від обов'язку отримати відповідний дозвіл та здійснити плату за проїзд великовагового транспортного засобу.
Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, як в даному випадку - перевищення навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
При цьому згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначення вантажу як подільного передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на строєні осі - 22 т.
Суд не погоджується з твердженнями позивача, оскільки в разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено обов'язок отримання дозволу компетентного органу, який дає право на рух автомобільними дорогами України. При цьому, отримання такого дозволу не залежить від самого вантажу: подільний чи неподільний.
В постанові від 24.07.2019 року по справі №803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилань позивача на позицію, висловлену Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16, у якій вказано, що «позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза, а чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів», то суд зазначає наступне.
У вказаній постанові Верховного Суду наведене твердження не є правовим висновком, а лише констатацією обставин і висновків, які зробив суд першої інстанції. Разом з тим, Верховним Судом зазначено, що суд як першої, так і апеляційної інстанцій, задовольняючи позов дійшли передчасних висновків в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, судові рішення в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.06.2016 скасовано, справу направлено в наведеній частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови від 27.08.2020 №201477 відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.
Крім того, суд зауважує, що посилання позивача у цій справі на судову практику з зазначеної категорії справ, без врахування особливостей та обставин по конкретній справі, не може мати наслідком застосування тієї чи іншої правової позиції суду касаційної та/або апеляційної інстанції, оскільки суд надає оцінку конкретним обставинам справи у відповідності до законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Щодо заборони подальшого руху транспортного засобу позивача посадовими особами Укртрансбезпеки відповідач наголошує, що згідно статті 19 Конституції України посадові особи Укртрансбезпеки повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, такими повноваженнями посадові особи Укртрансбезпеки, законом не наділені.
Стосовно завчасного повідомлення про розгляд справи, суд зазначає наступне.
Повідомлення (про призначення розгляду справи на 27.08.2020 року) від 19.08.2020 року №62571/22/24-20 рекомендованим листом з повідомленням було направлено на адресу позивача.
Повідомлення було отримано позивачем 22.08.2020, що засвідчується відміткою у рекомендованому повідомлені, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до п. 26 Порядку про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Отже, обов'язком відповідача є направлення на адресу позивача рекомендованого листа з повідомленням, а не отримання доказів належного повідомлення позивача.
Судом встановлено, що відповідачем виконано обов'язок щодо завчасного направлення повідомлення про розгляд справи.
При цьому, відповідно до положень п. 27 Порядку, де зазначено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, тобто Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області мало обґрунтоване право проводити розгляд справи без участі позивача чи його представника.
Також, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/4810/17 від 01.03.2018 року колегія суддів зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Певні неточності в прийнятті оскаржуваної постанови не спростовують відсутність допущених позивачем порушень, за які на нього накладені адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області (вул. Курчатова, буд. 8, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона