23 листопада 2020 року Справа № 160/9224/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо не зарахування позивачу до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, періоди роботи на Дніпропетровському заводі крупнопанельного будинкобудування на посадах чергового електрика 5 розряду по обслуговуванню підстанцій і мереж енергоцеху з 03.01.1991 по 31.05.1992, начальника виробничої дільниці по виготовленню металоконструкцій з 01.06.1992 по 30.09.1993, начальника дільниці по товарам народного споживання та надання послуг населенню з 01.10.1993 по 30.12.1993, а також період проходження військової служби з 16.11.1976 по 30.11.1978;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком, періоди роботи на Дніпропетровському заводі крупнопанельного будинкобудування на посадах чергового електрика 5 розряду по обслуговуванню підстанцій і мереж енергоцеху з 03.01.1991 по 31.05.1992, начальника виробничої дільниці по виготовленню металоконструкцій з 01.06.1992 по 30.09.1993, начальника дільниці по товарам народного споживання та надання послуг населенню з 01.10.1993 по 30.12.1993, а також період проходження військової служби з 16.11.1976 по 30.11.1978.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою призначення пенсії за віком. У відповідь на своє звернення позивач отримав електронний лист від відповідача, в якому повідомляється про не зарахування до загального трудового стажу періоду роботи позивача з 03.01.1991 по 30.12.1993, оскільки відсутній код ЄДРПОУ підприємств, на яких працював позивач. Також не враховано до стажу період проходження строкової служби з 16.11.1976 по 30.11.1978, оскільки запис зроблено різними чорнилами.
Позивач зазначає, що спірні записи не містять недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами.
Неточності у печатці на записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з його трудового стажу, що дає право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Ухвалою суду від 15.10.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання і відкрито провадження у справі.
11.11.2020 за вх.№ 74488/20 до суду надійшов від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відзив на адміністративний позов від 06.11.2020 №04400-010902-8/105578, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав. Відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не можливо зарахувати наступні періоди роботи:
- з 03.01.1991 по 30.12.1993 - без уточнюючих документів;
- період проходження військової строкової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 - запис зроблено різними чорнилами.
Відповідач повідомляє, що страховий стаж позивача склав 22 роки 11 місяців 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Згідно ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Закон № 1058-IV) та змінами внесеними відповідно до ст. 26 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», право на призначення пенсії за віком у позивача настає після досягнення 63 років, тобто з 17.03.2021 р.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув 62-тирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією його паспорту.
В матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , якою визначено трудовий шлях останнього.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 позивач проходив військову службу з 16.11.1976 по 30.11.1978.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач 26.06.2020 звернувся на веб-портал ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було розглянуто звернення позивача та надано лист від 01.07.2020 № 12050-12841/Ч-03/8-0400/20, в якому повідомляють позивача те, що його загальний стаж згідно наданих документів для призначення пенсії склав 22 роки 11 місяців 8 днів. Тобто право на призначення пенсії за віком у позивача наступає після досягнення 63 років, тобто з 17.03.2021.
Також повідомляється, що період роботи позивача з 03.01.1991 по 30.12.1993 не можливо прийняти до розрахунку страхового стажу до надання уточнюючих документів, так як в даних Державного реєстру зазначається ідентифікаційний код господарюючого об'єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України. 24.08.1991 позачергова сесія Верховної Ради УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України та створення самостійної держави - України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1993 № 538 «Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України» зобов'язано всі господарюючі суб'єкти, на які поширюється дія Закону України «Про державну статистику» до 01.10.1993 подати відповідному органу статистики заповнену реєстраційну карту для включення даних до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України для забезпечення єдиних принципів ідентифікації усіх господарюючих суб'єктів при їх взаємодії у межах інформаційного простору України.
Також не враховано до стажу період проходження військової строкової служби згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , так як запис зроблений різними чорнилами.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 03.01.1991 по 30.12.1993, а також періоду проходження строкової служби, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями ст.3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: основи соціального захисту.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.24 цього Закону, страховий стаж (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відтак, страховий стаж набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно до ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2020 по 31.12.2020 не менше 27 років. У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
- по 31.12.2018 - від 15 до 25 років;
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - від 16 до 26 років;
- з 01.01.2020 по 31.12.2020 - від 17 до 27 років;
- з 01.01.2021 по 31.12.2021 - від 18 до 28 років.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст.62 Закону від 05.11.1991 р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1ст.48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також тих випадків, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі № 275/615/17, провадження № К/9901/768/17. Визначена позиція кореспондується з нормами Порядку № 637, відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників». За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії не врахував, що недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, позивач відповідно до чинного законодавства, не несе відповідальність за недотримання порядку ведення трудової книжки. А це означає, що порушення установленого порядку, допущенного відповідальними особами щодо ведення трудової книжки позивача, не повинні впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, провадження № К/9901/1298/17.
Верховним судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд погоджується з твердженням позивача, що відсутність на печатці підприємства ідентифікаційного коду суб'єкта підприємницької діяльності, не робить документи, що засвідчені нею, неправдивими.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17). Судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відсутність коду ЄДРПОУ (ОКПОУ) на відбитку печатки на трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29.06.2010 №1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, право позивача на встановлені Законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Щодо не зарахування позивачу до страхового стажу періоду проходження військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, час перебування позивача на військовій службі в період з 16.11.1976 по 30.11.1978 роки повинен бути зарахований до загального страхового стажу.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо внесення записів до військового квитка позивача різними чорнилами і, як наслідок, не врахування періодів служби до страхового стажу, суд зазначає, що усі записи вчинені чорнилами одного із допустимих кольорів (чорного, синього або фіолетового кольорів). Вказана технічна помилка не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.01.1991 по 30.12.1993 на Дніпропетровському заводі крупнопанельного будинкобудування, а також періоду проходження строкової служби з 16.11.1976 по 30.11.1978.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як передбачено ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України , при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при подачі даної позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 840грн.80коп., що підтверджується квитанцією від 06.08.2020 № 0.0.1792245511.1
Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Дніпропетровській області в сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 КАС України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, періоди роботи на Дніпропетровському заводі крупнопанельного будинкобудування на посадах чергового електрика 5 розряду по обслуговуванню підстанцій і мереж енергоцеху з 03.01.1991 по 31.05.1992, начальника виробничої дільниці по виготовленню металоконструкцій з 01.06.1992 по 30.09.1993 роки, начальника дільниці по товарам народного споживання та надання послуг населенню з 01.10.1993 по 30.12.1993 роки, а також період проходження військової служби з 16.11.1976 по 30.11.1978.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком, періоди роботи на Дніпропетровському заводі крупнопанельного будинкобудування на посадах чергового електрика 5 розряду по обслуговуванню підстанцій і мереж енергоцеху з 03.01.1991 по 31.05.1992 року, начальника виробничої дільниці по виготовленню металоконструкцій з 01.06.1992 по 30.09.1993 роки, начальника дільниці по товарам народного споживання та надання послуг населенню з 01.10.1993 по 30.12.1993 роки, а також період проходження військової служби з 16.11.1976 по 30.11.1978 роки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 840грн.80коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова