08 жовтня 2020 року Справа № 160/7891/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) про:
- визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, щодо відмови у призначенні пенсії листом 21.01.2020 №534/03.05-17 у зв'язку з відсутністю необхідного трудового (страхового) стажу;
- зобов'язання відповідача включити період роботи з 10.10.1990 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 10.03.1992, з 22.09.1993 по 12.09.1994, з 12.09.1994 по 28.06.1996, з 28.06.1996 по 20.03.1998, з 27.03.1998 по 01.01.2000 до загального трудового стажу;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити пенсію позивачу з настання пенсійного віку, а саме з 07.10.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 03.06.2020 р. №9682-9212/002/8-0400/20 зазначено про неможливість зарахувати періоди трудової діяльності з 10.10.1990 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 10.03.1992, з 22.09.1993 по 12.09.1994, з 12.09.1994 по 28.06.1996, з 28.06.1996 по 20.03.1998, з 27.03.1998 по 01.01.2000 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1989 у зв'язку з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
Тим самим, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області своїми неправомірними діями порушино його права, свободи та законні інтереси, а саме: право на гідне пенсійне забезпечення - достатній життєвий рівень, визначене ст.48 Конституції України.
Ухвалою суду від 20.07.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 07.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та відкрито провадження у справі.
12.10.2020 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що неможливо зарахувати періоди роботи позивача з 10.10.1990 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 10.03.1992, з 22.09.1993 по 12.09.1994, з 12.09.1994 по 28.06.1996, з 28.06.1996 по 20.03.1998, з 27.03.1998 по 01.01.2000, оскільки записи в трудовій книжці зроблено з порушенням вимог Інструкції №58. Уточнюючі довідки для зарахування періодів роботи до загального страхового стажу позивачем не надавались.
Отже, неможливо включити вищезазначені періоди роботи позивача до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши наявні докази, при розгляді справи суд виходить з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон України №1058).
Листом від 21.01.2020 №534/03.05-17 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій, оскільки в електронній пенсійній справі відсутні наступні документи, а саме: посвідчення учасника бойових дій, підтверджуючі період проходження військової служби в Республіці Афганістан, довідки про стаж роботи з 10.10.1990 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 10.03.1992, з 22.09.1993 по 12.09.1994, з 12.09.1994 по 28.06.1996, з 28.06.1996 по 20.03.1998.
Крім того відповідно до витягу з Підсистеми Призначення та Виплати пенсії ІКІС ПФУ Відповідачем не був врахований стаж з 27.03.1998 по 01.01.2000.
19.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про долучення до пенсійної справи посвідчення учасника бойових дій №095250 від 23.10.2013 та врахувати періоди трудової діяльності 10.10.1990 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 10.03.1992, з 22.09.1993 по 12.09.1994, з 12.09.1994 по 28.06.1996, з 28.06.1996 по 20.03.1998, з 27.03.1998 по 01.01.2000 р., із трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1989.
Листом від 30.06.2020 №9682-9212/002/8-0400/20 відповідач зазначив про неможливість зарахувати періоди трудової діяльності з 1990 по 1991, з 01.01.1992 по 10.03.1992, з 1993 по 1994, з 1994 по 1996, з 1996 по 1998 із трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1989, у зв'язку з порушенням вимог Інструкції №58.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив йому у включенні до трудового стажу періоди роботи з 10.10.1990 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 10.03.1992, з 22.09.1993 по 12.09.1994, з 12.09.1994 по 28.06.1996, з 28.06.1996 по 20.03.1998, з 27.03.1998 по 01.01.2000, що стало підставою відмови у признеченні пенсії за віком, як учаснику бойових дій, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України, громадяни мають право соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існуванням, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.
Згідно зі ст.1 Закону України №1788 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.16 Закону України №1788 військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до ч.4 ст.115 Закону України №1058 військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України №1058 страхових стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та з який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 ст.24 Закону України №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.
Згідно ст.62 Закону України №1788 та ч.1 ст.48 Кодексу законів про працю основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Підпунктом 2.2. п.2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно пп.2.10 та 2.11. п.2 Інструкції №162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Порядок внесення записів про трудову діяльність особи у відомостях про роботу передбачений п.2.13- 2.14 Інструкції №162.
Записи в трудовій книжці позивача у період з 10.10.1990 по 31.12.1991, 01.01.1992 по 10.03.1992 здійснювались на підставі Інструкції №162.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до п.1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з п.2.3 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 05.01.1993, у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Відповідно до п.2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій. Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно положень Закону України №1058 та Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом підтверджуючим пільговий стаж є трудова книжка.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 11.09.1989, копія якої наявна в матеріалах справи, в розділі «Відомості про роботу» містить відповідні записи про роботу позивача. Будь-яких зауважень стосовно записів трудової книжки чи помилок у їх оформленні відповідачем не зазначено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 2 Порядку №637 передбачено, що в разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Як встановлено судом, спір між сторонами виник з приводу наявності чи відсутності підстав для зарахування при обчисленні пенсії періоду роботи позивача з 1990 по 1991, з 01.01.1992 по 10.03.1992, з 1993 по 1994, з 1994 по 1996, з 1996 по 1998 з 27.03.1998 по 01.01.2000.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, приймаючи рішення про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до загального трудового стажу визначених періодів, не сприяв позивачу у вирішенні питання щодо підтвердження наявності страхового стажу на підставі показань не менше двох свідків.
Оглядом копії трудової книжки позивача судом встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 11.09.1989, містить всі необхідні відомості про роботу.
Таким чином, суд зазначає, що за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи та відповідних записів у ній, відсутні підстави та необхідність підтвердження стажу роботи позивача у відповідності з Постановою КМУ №637, у зв'язку з чим, положення Порядку підтвердження стажу роботи, затвердженого вказаною постановою застосуванню, у даному випадку, не підлягають.
Оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч. 2 ст.77 КАС України.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У зв'язку з тим, що позивач на підставі п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови у призначенні пенсії листом від 21.01.2020 №534/03.05-17 ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного трудового (страхового) стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити періоди роботи з 10.10.1990 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 10.03.1992, з 22.09.1993 по 12.09.1994, з 12.09.1994 по 28.06.1996, з 28.06.1996 по 20.03.1998, з 27.03.1998 по 01.01.2000 ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 з настання пенсійного віку, а саме з 07.10.2019.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова