Ухвала
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 350/1496/20
провадження № 61-4109ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Кульчицького Олександра Сергійовича на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» (далі - АТ «СК «Мега-Гарант») страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 - 85 190,20 грн, а на користь ОСОБА_2 - 121 362,60 грн. Крім того, позивачі просили стягнути з АТ «СК «Мега-Гарант» на свою користь пеню в розмірі 3 278,69 грн.
Позов мотивовано тим, що 27 травня 2019 року близько 10 год. 55 хв., керуючи автомобілем марки ВАЗ-211040, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не впорався з керуванням та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди. Цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах експлуатують згаданий транспортний засіб на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в АТ «СК «Мега-Гарант». 20 червня 2019 року батько загиблого ОСОБА_1 та дружина загиблого ОСОБА_2 , через свого представника звернулися до АТ «СК «Мега-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 150 228 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 076 грн та відшкодування витрат на поховання в розмірі 16 020 грн. 06 серпня 2020 року АТ «СК «Мега-Гарант» надіслало їм лист, в якому повідомило про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобілем керував ОСОБА_3 , який не мав посвідчення водія на право керування транспортними засобами. Відмова у виплаті страхового відшкодування грубо порушує їх право на відшкодування шкоди, передбачене Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Кульчицького О. С. залишено без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2021 року - без змін.
12 березня 2021 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Кульчицький О. С. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.
Ціна позову в цій справі становить 209 831,49 грн (85 190,20 грн + 121 362,60 грн + 3 278,69 грн), що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тобто справа № 350/1496/20 є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Посилання заявника на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2598цс15 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц щодо набуття страховиком права зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування, не заслуговує на увагу, оскільки викладені в цих постановах правові висновки стосувалися обставин, за яких страховик зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування (страхового випадку). В цій же справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що завдання ОСОБА_3 шкоди не є страховим випадком. При цьому висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для стягнення з АТ «СК «Мега-Гарант»страхового відшкодування узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 161/8578/16.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначення в постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 04 березня 2021 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Кульчицького Олександра Сергійовича на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко