06 квітня 2021 року
м. Рівне
Справа № 571/267/20
Провадження № 22-ц/4815/442/21
Головуючий в Рокитнівському районному суді
Рівненської області: суддя Комзюк А.Ф.
Час, дата і місце ухвалення рішення суду
(вступної та резолютивної частин):
16 год. 17 хв. 30 грудня 2020 року
в смт. Рокитне Рівненської області
Повний текст складено: 31 грудня 2020 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,
У лютому 2020 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів. Мотивуючи свої вимоги, покликався на те, що перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згодом шлюб був розірваний, а на підставі рішення мирового судді судової дільниці №108 в Центральному районі м. Норильськ Красноярського краю Російської Федерації від 28 лютого 2017 року в справі №2-25/2017 з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку і іншого доходу щомісячно, починаючи з 29 листопада 2016 року і до повноліття дитини. Проте з часу ухвалення цього рішення сімейний стан позивача змінився. Від іншого шлюбу, а саме зі ОСОБА_4 , який зареєстровано 29 листопада 2016 року, він має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення мирового судді судової дільниці №108 в Центральному районі м. Норильськ Красноярського краю Російської Федерації від 05 квітня 2019 року в справі №2-424/2019 з позивача на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку і (або) іншого доходу щомісячно, починаючи з 05 березня 2019 року і до повноліття дитини. Крім того, на вимогу положень сімейного законодавства позивач зобов'язаний надавати утримання самій ОСОБА_4 до досягнення дитиною трирічного віку. Отже, позивач зобов'язаний утримувати не тільки доньку ОСОБА_6 , а й доньку ОСОБА_5 та її матір. Позивач офіційно працевлаштований, а тому аліменти на утримання доньок вираховуються у нього із заробітної плати. Однак після відрахування із заробітної плати аліментів, податків сума, що залишається, є недостатньою для проживання та забезпечення дружини ОСОБА_7 . Тоді як стягнуті на користь відповідача аліменти в перерахунку на гривню становлять близько 10 000 гривень в місяць, тобто в понад чотири розміри прожиткового мінімуму для дитини віком відповідного віку.
З наведених спонукань просив змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшивши із 1/4 частки заробітку (доходу) на 1/8 частку заробітку (доходу) щомісячно.
У поданому відзиві відповідач просила в задоволенні позову відмовити. На її переконання, зміна сімейного стану позивача не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, а жодних доказів того, що майновий стан позивача погіршився, у т.ч. у зв'язку із народженням дитини від іншого шлюбу, не надано. Також покликалась на те, що з довідок про доходи позивача видно збільшення його доходу.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Мирового судді судової дільниці №108 в Центральному районі м. Норильськ Красноярського краю Російської Федерації від 28 лютого 2017 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де вона покликалась на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права
На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що дослідженими судом першої інстанції довідками про доходи ОСОБА_2 підтверджується факт поступового збільшення його заробітної плати. Тобто хоча сімейний стан позивача і змінився, однак покращилося, і його матеріальне становище. Проте зміна сімейного стану через народження дитини не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16 вересня 2020 року в справі №565/2071/19.
З наведених підстав просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У поданому відзиві позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На його думку, викладені Верховним Судом в цивільній справі №565/2071/19 висновки не підлягають врахуванню. Так, в переглянутій справі, суд, відмовляючи в позові, виходив із того, що хоч у позивача змінився сімейний стан, однак одночасно у нього значно збільшився дохід. Тоді як у виниклому між сторонами спорі у позивача не відбулося значного збільшення доходу, а навпаки через знецінення російського рубля, валюти в якій він отримує заробітну плату, реальний дохід зменшився.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Судом було з'ясовано, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11). Рішенням мирового судді судової дільниці №108 в Центральному районі м. Норильськ Красноярського краю Російської Федерації з ОСОБА_2 стягуються аліменти в розмірі ј частки всіх видів заробітку та іншого доходу на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 29 листопада 2016 року до повноліття дитини (а.с. 15).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 , як на підставу задоволення своїх вимог покликався на зміну свого сімейного стану, яка полягала у народженні від шлюбу із ОСОБА_8 доньки - ОСОБА_9 (а.с. 4).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 1 ст.32 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (укр/рос) визначено, що правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають діти.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України).
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Роз'яснення пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вказують, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Між тим, зміна сімейного стану позивача, а саме народження доньки від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 16 вересня 2020 року в справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) та від 03 червня 2020 року в справі 760/9783/18-ц (провадження № 61-702св19).
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Хоча сторона відповідача зважала на необхідність застосування при вирішення виниклих правовідносин вказаних висновків Верховного Суду, проте районний суду на них уваги не звернув, що потягло за собою до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним, оскільки належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану, у т.ч. у зв'язку з народженням дитини, позивач не довів.
Матеріали справи не містять жодних даних про те, в якому саме матеріальному становищі знаходився позивач на час прийняття рішення про стягнення аліментів у лютому 2017 року, що унеможливлює встановлення факту погіршення майнового стану в порівнянні з тим, який існує натепер.
Зменшення розміру аліментів у зв'язку із народженням другої дитини без підтвердження погіршення матеріального становища позивача не буде спрямовано на належне забезпечення попередньої дитини та суперечитиме її інтересам.
Батько зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою. Це відповідає інтересам дитини та захищає її права.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до п.п. 2, 4 ст. 376 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2020 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий : С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
Н.М. Ковальчук