06 квітня 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/15196/20
Провадження № 22-ц/4815/215/21
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Бучко Т.М.
Додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено:
24 листопада 2020 року в м. Рівне
(фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий суддя: Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про зобов'язання вчинення дій, відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал") про зобов'язання вчинення дій, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Зобов'язано відповідача виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 30 березня 2020 року.
Зобов'язано відповідача укласти з ОСОБА_1 договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення на квартиру АДРЕСА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з відповідача на користь держави 840,80 гривень судового збору.
Згодом представник позивача - ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про винесення додаткового рішення, де просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень.
Обґрунтовуючи заяву, представник позивача покликалась на укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро Губар Наталії договір про надання професійної правничої допомоги. За умовами договору безпосереднє ведення справи від імені бюро здійснювалось адвокатом ОСОБА_3 . Попередня вартість професійної правничої допомоги за договором складала 5 000 гривень. Однак остаточну вартість та обсяг правової допомоги сторони мали вказувати в акті виконаних робіт. Адвокатом було надано юридичні послуги, детальний опис яких міститься в акті від 29 жовтня 2020 року, а їх вартість складала 4 000 гривень, які 30 жовтня 2020 року сплатила ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року стягнуто з РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" на користь ОСОБА_1 1 000 гривень, як відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що в акті виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги не конкретизовано вартість кожної із наданої адвокатської послуги, а тому це позбавило суд можливості оцінити загальну вартість та обсяг роботи адвоката.
На додаткове рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, де вона покликалась на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначалось, що судом попередньої інстанції не було враховано принципу пропорційності розподілу судових витрат, адже судом за результатами вирішення спору були задоволені дві з трьох позовних вимог, а відшкодовано витрат на правничу допомогу лише 1 000 гривень із 4 000 гривень фактично понесених. В акті виконаних робіт вказувалось, що на складання адвокатом позовної заяви, формування доказової бази, групування доказів, додатків до позовної заяви, їх виготовлення витрачено 3 години, кожна з яких оцінювалась в 1 000 гривень, тобто в загальному 3000 гривень. Крім цього, 1 000 гривень вартувало безпосереднє представництво інтересів у суді. Тому твердження суду, що наведене позбавляє суд можливості оцінити загальну вартість та обсяг роботи адвоката не відповідає дійсності. На думку заявника, з огляду на те, що лише вартість представництва в суді складала 1 000 гривень, то вартість складання позовної заяви та інших робіт, суд першої інстанції поклав на позивача. Хоча остання є інвалідом 1 групи по зору, отримує лише пенсію по інвалідності, потребує сторонньої допомоги.
З викладених спонукань просила додаткове рішення змінити, стягнувши з РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" на користь ОСОБА_1 4 000 гривень у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
В підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу стороною позивача були подані до суду попередньої інстанції укладений з 10 вересня 2020 року з адвокатським бюро Губар Наталії договір про надання правничої допомоги, ордер серії РН-309 No 065 від 10 вересня 2020 року про надання правової допомоги адвокатом Губар Н.В., акт виконаних робіт та дублікат квитанції від 30 жовтня 2020 року про оплату 4 000 гривень.
З акту виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги видно, що позивачу надані послуги зі складання позовної заяви, формування доказової бази, групування доказів, додатків до позовної заяви, їх роздруківка, загальною вартістю 3 000 гривень та представництво інтересів клієнта у місцевому суді вартістю 1 000 гривень.
Так, право на професійну правничу допомогу гарантоване ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розміри витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу та входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування даних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Тому, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для позивача, колегія суддів вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме в повному обсязі, тобто в сумі 4 000 гривень.
Та обставина, що в акті виконаних робіт не було конкретизовано вартості кожного з виду наданих адвокатом послуг не може спонукати відмові чи зменшенню судом витрат на правничу допомогу.
Тим паче, такі зазначені в акті виконаних робіт дії, як складання позовної заяви, формування доказової бази, групування доказів, додатків до позовної заяви, їх роздрукування, в своїй сукупності, фактично, є підготовкою позовної заяви, а тому детальної конкретизації не потребують.
Верховний Суд в постанові від 09 липня 2019 року в справі №923/726/18, врахувавши правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 у справі № 816/2096/17 та від 16 травня 2019 у справі № 823/2638/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, вказав, що доказів саме обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, не потрібно.
Достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Крім того, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати інших осіб своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних осіб.
Суд ураховує, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а це надає право суду покласти на неї судові витрати повністю.
Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Всупереч ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подав, а лише голослівно покликався на їх неспівмірність із складністю справи при тому, що позов не визнавав.
Мотивом для прийняття нової постанови - про відшкодування на користь позивача понесених нею витрат на правничу допомогу в повному обсязі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року скасувати.
Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на користь ОСОБА_1 4 000 (чотири тисячі) гривень у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідноканалізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"; місцезнаходження: вул.Степана Бандери, 2, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 03361678.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.О. Гордійчук
Н.М. Ковальчук