Дата документу 25.03.2021 Справа № 326/810/20
Єдиний унікальний №326/810/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/691/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
25 березня 2021 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 січня 2021 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянська Запорізької області, громадянина України, який має загальну середню освіту, не працює, неодружений, на утриманні малолітніх дітей не має, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
19 вересня 2000 року Приморським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.81 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.46-1 КК України відстрочено виконання вироку на 2 роки;
20 грудня 2000 року Приморським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.81, ч.3 ст.42, ч.2 ст.140, ч.2 ст.140. ст.43 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. 03 квітня 2004 року звільнений за відбуттям строку покарання;
08 червня 2006 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст.190 КК України до обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений з іспитовим строком 1 рік;
25 грудня 2006 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, на підставі ст.ст.71, 72 КК України, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 10 місяців. Звільнений 27 червня 2011 року за відбуттям строку покарання;
27 серпня 2013 року Іллічівським районним судом м.Маріуполь Донецької області за ч.2 ст.185 КК України до арешту на строк 3 місяці. 23 січня 2014 року звільнений за відбуттям строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.ч.1,4 ст.358 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції з приміщенням Приморського районного суду Запорізької області,
захисника - адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції з приміщенням Приморського районного суду Запорізької області,
Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 січня 2021 року, якою запобіжний захід щодо ОСОБА_6 - тримання під вартою, продовжений строком на 60 днів, до 21 березня 2021 року (включно).
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ризики, на які посилається прокурор, нічим не підтверджені. Доводи, які були висловлені ним у судовому засіданні, судом першої інстанції до уваги не прийняті.
Він утримується під вартою з 22 квітня 2020 року, на теперішній час всі судові засідання зводяться до того, що відносно нього вирішується питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою, та з цього часу йому жодного разу прокурором не було вручено копії відповідного клопотання. Він неодноразово заявляв клопотання про зміну відносно нього запобіжного заходу на домашній арешт за станом здоров'я.
Згідно з ухвалою суду, в провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області перебуває обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080340000164 від 22 квітня 2020 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.186, ч.ч.1, 4 ст.358 КК України.
У судове засідання не з'явились потерпілий, свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в зв'язку із чим, прокурор заявив клопотання про відкладення розгляду справи для виклику потерпілого та свідків, а також про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, оскільки строк спливає 24 січня 2021 року та ризики, встановлені судом при обранні запобіжного заходу, не відпали.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти виклику потерпілого та свідків, заперечували проти продовження строку тримання під вартою за станом здоров'я обвинуваченого та ненадання їм копії клопотання, тому просили відмовити в продовженні зазначеного запобіжного заходу та замінити його на більш м'який.
До початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 заявив клопотання про розгляд матеріалів оскарження ухвали за його апеляційною скаргою без його участі, проти чого захисник - адвокат ОСОБА_8 , прокурор ОСОБА_7 не заперечували.
Оскільки, виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, участь обвинуваченого ОСОБА_6 у розгляді поданої ним апеляційної скарги не є обов'язковою, та сам обвинувачений не бажає брати таку участь, колегія суддів вважає за можливе розглянути вищевказану апеляційну скаргу без участі обвинуваченого ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді; захисника на підтримання апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і наполягав на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
Клопотання прокурора вказаним вимогам відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством, а доводи сторони захисту про протилежне є непереконливими та суперечать змісту самого клопотання.
Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисника, думка прокурора та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.ч.1,4 ст.358 КК України, які є тяжким злочином та кримінальними проступками.
На обґрунтування висунутого обвинувачення прокурором надані докази, які судом першої інстанції будуть перевірятися на предмет їх належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, не зменшились та існують на даний час.
Такими ризиками є: ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.
З наявних матеріалів та оскаржуваної ухвали убачається, що суд врахував особу обвинуваченого та ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_6 . Розгляд даного провадження відкладений у зв'язку із неявкою у судове засідання потерпілого та свідків, які ще не допитані, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого на потерпілого та свідків. Окрім того, усвідомлюючи суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому правопорушеннях, останній може переховуватись від суду.
Отже, задля забезпечення даного провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
З врахуванням викладеного, фактичних обставин кримінального провадження та відомостей про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, до затримання не працював, міцних соціальних зв'язків не має, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики не зменшились, та інші більш м'які запобіжні заходу будуть недостатніми для запобігання цих ризиків.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, не є переконливими, ці доводи були перевірені судом першої інстанції та спростовані в оскаржуваній ухвалі.
Щодо доводів апелянта про невручення йому копії клопотання прокурора, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ч.2 ст.184 КПК України, копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Відомостей про те, що вказані вимоги порушені прокурором, в наявних матеріалах провадження немає, клопотань про витребування якихось додаткових матеріалів від сторін не надходило.
З матеріалів провадження та з оскаржуваної ухвали убачається, що під час розгляду клопотання обвинувачений мав можливість реалізувати свої процесуальні права, в т.ч. і право на захист.
Обвинувачений та його захисник були присутні при розгляді клопотання, висловили свої заперечення проти доводів клопотання, а в подальшому обвинувачений звернувся з апеляційною скаргою на судове рішення, прийняте за наслідками розгляду цього клопотання.
Дані про те, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 січня 2021 року, якою запобіжний захід щодо ОСОБА_6 - тримання під вартою, продовжений строком на 60 днів до 21 березня 2021 року (включно), залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4