Дата документу 23.03.2021 Справа № 318/352/20
Єдиний унікальний №318/352/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/292/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
23 березня 2021 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізький апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області.
Прокурор Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2020 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ухвалено звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Згідно із ст.76 КК України, ухвалено покласти на ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини правопорушення, доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 , просить вищевказаний вирок суду змінити, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, на підставі ст.96-1 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до незаконно виловлених водних живих ресурсів та забороненого знаряддя вилову - гумового човну зеленого кольору з написом «BARK»; сітки рибальської довжиною 150 м, розмір 75 мм, риби породи «товстолоб» у кількості 6 шт, загальною вагою 11 кг 300 г.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, не врахував те, що статтею 96-1 КК України передбачено спеціальну конфіскацію, тобто примусове безоплатне вилучення за рішенням (вироком) суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна, за умови вчинення умисного злочину, у тому числі передбаченого ч.1 ст.249 КК України, та не застосував спеціальну конфіскацію.
Згідно з вироком суду, 01 лютого 2020 року приблизно о 19:00 годині, точний час у ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи намір на незаконне зайняття рибним добувним промислом, перебуваючи в районі Головної насосної станції у м.Кам'янка-Дніпровська на території Білозерського лиману, у порушення ст.ст.27,63 Закону України «Про тваринний світ», п.3.14, п.3.15 «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України №19 від 15 лютого 1999 року, згідно з якими забороняється вилов водних живих ресурсів промисловими та іншими знаряддями лову, виготовленими із сіткоснастевих та інших матеріалів всіх видів та найменувань, не маючи на те встановленого законом дозволу, займався незаконним виловом риби за допомогою заборонених знарядь лову, а саме ліскових сіток.
Внаслідок незаконного рибного добувного промислу ОСОБА_6 , діючи умисно, виловив водні живі ресурси, а саме: 6 екземплярів риби різновиду «товстолобик», що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 21 листопада 2011 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів», розраховується за ціною: вартість одного ляща за 1 екземпляр становить 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в перерахунку становить 17 грн. (на загальну суму 1530 грн), чим заподіяв рибному господарству України істотну шкоду на загальну суму 1530 грн. Цього ж дня, приблизно о 20:06 годині ОСОБА_6 одразу після вчинення злочину виявлений співробітниками Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Запорізькій області.
Дії ОСОБА_6 , судом кваліфіковані за ч.1 ст.249 КК України - як незаконне зайняття рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
На думку колегії суддів, оскаржуваний вирок цим вимогам закону не відповідає через таке.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, а саме: у незаконному зайнятті рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду.
Дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у інкримінованому йому правопорушенні.
Разом з цим, з матеріалів провадження та вироку суду убачається, що суд не з'ясував належним чином всі обставини, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Так, відповідно до вимог ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.
Колегія суддів вважає, що в цьому випадку стороною обвинувачення зазначених вимог закону не виконано.
Так, кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Склад злочину - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов'язково складається з таких елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.
Така правова викладена в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року (справа № 711/3965/15-к, провадження № 51-3342 км 18).
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння-незаконне зайняття рибним, звіриними або іншим водним добувним промислом; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Вирішуючи питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконним водним добувним промислом, істотною, потрібно у кожному конкретному випадку враховувати кількість, вартість та екологічну цінність здобутих або знищених водних біоресурсів. Істотною шкодою потрібно визнавати, наприклад, вилов або відстріл хоча б одного морського ссавця, загибель великої кількості мальків, риб і водних безхребетних тих видів, які занесені до Червоної книги України.
Визначаючи розмір шкоди, заподіяній водній фауні, слід керуватись спеціальними таксами, визначеними Кабінетом Міністрів.
Злочин є закінченим з моменту спричинення істотної шкоди. Незаконне зайняття водним добувним промислом, яке не потягло за собою вказаних наслідків, утворює склад адміністративного правопорушення (ст.85 КУпАП).
Викладене узгоджується з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» №17 від 10 грудня 2004 року, відповідно до якої, відповідальність за злочин, передбачений ст.249 КК, настає лише за умови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду. На те, що шкода є істотною, можуть вказувати, зокрема, такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо. Якщо внаслідок вчинених дій істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав може нести відповідальність за ч.3 або ч.4 ст.85 КУпАП.
Отже, настання істотної шкоди є обов'язковою ознакою вищевказаного правопорушення, яка підлягає доказуванню.
Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_6 незаконно виловив 6 екземплярів риби різновиду «товстолобик», що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 21 листопада 2011 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів», розраховується за ціною: вартість одного ляща за 1 екземпляр становить 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в перерахунку становить 17 грн (на загальну суму 1530 грн), чим заподіяв рибному господарству України істотну шкоду на загальну суму 1530 грн.
Проте, жодного обґрунтування, чому орган досудового розслідування вважає, що завдана шкода є істотною, в обвинувальному акті не наведено, а враховуючи кількість і вид виловленої риби, сам по собі такий висновок сторони обвинувачення, на думку колегії суддів, є непереконливим.
Як убачається з матеріалів провадження, експертиза для визначення розміру шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням, не проводилась, що не узгоджується з положеннями п.6 ч.2 ст.242 КПК України.
Навіть розрахунок завданої шкоди в матеріалах провадження відсутній, а в обвинувальному акті взагалі йдеться про вартість лящів, в той час як ОСОБА_6 інкримінується незаконний вилов риби різновиду «товстолобик».
З оскаржуваного вироку не зрозуміло, на підставі яких фактичних даних суд дійшов висновку про те, що протиправними діями обвинуваченого рибному господарству України завдано істотної шкоди.
Більш того, в матеріалах кримінального провадження міститься лист Управління державного агентства рибного господарства у Запорізькій області (Запорізький рибоохоронний патруль) №139/675-20 від 10 лютого 2020 року, згідно з яким, управління вважає, що розрахована за Таксами сума збитків (1530,00 грн) не є істотною в зв'язку із малочисельністю улову за кількістю вилучених екземплярів риби у перекладі на розмір шкоди в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, прийнятих для Каховського водосховища на рівні 418 неоподатковуваних мінімумів (7106,00 грн) відповідно до «Біологічного обґрунтування кількісних показників визначення істотної шкоди, заданої водним біоресурсам внаслідок заняття незаконним рибним добувним промислом», розробленого Інститутом рибного господарства НААН України», Київ, 2020 рік (а.п.59-60).
Викладене лишилось поза увагою суду першої інстанції.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 не ґрунтуються на матеріалах провадження, зроблені без урахування таких засад кримінального провадження як верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, та на думку колегії суддів, є помилковими.
Те, що ОСОБА_6 визнав свою вину, не оспорював фактичних обставин та погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, не є достатньою підставою для засудження останнього за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, оскільки, виходячи зі змісту самого обвинувального акту, а також доданих до цього акту документів, складу вказаного кримінального правопорушення в діях обвинуваченого не вбачається.
Сам обвинувачений ОСОБА_6 вищевказаний вирок суду не оскаржував.
Проте, відповідно до вимог ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Статтею 417 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Таким чином, вирок суду першої інстанції, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.249 КК України, не можна вважати законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим цей вирок підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України - через відсутність в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.
Відповідно, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.404-405, 407, 409, 417 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2020 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.249 КК України, скасувати, кримінальне провадження №12020080260000075 від 02 лютого 2020 року відносно ОСОБА_6 закрити, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, через відсутність в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4