Справа № 646/673/21 Головуючий суддя І інстанції Єжов В. А.
Провадження № 22-ц/818/2540/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: забезпечення позову
24 березня 2021 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Яцини В.Б.
суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря : Семикрас О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 04 лютого 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Єжова В.А., по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,
встановив:
03 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Заява мотивована тим, що нею в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, 25.04.2008р. між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений іпотечний договір реєстровий номер №2276, за яким передана в іпотеку трикімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 .
Зазначає, що ОСОБА_1 стала власницею трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу №Н8-627, 17.09.1997, укладеного Біржею нерухомості та основних фондів «Україна&циоі:». Зазначене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №242679162 від 02.02.2021р.
12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» права по зазначеному кредитному договору та забезпечувальним договорам, про що укладено договір факторингу №1. Іпотекодержателем іпотечної квартири став ТОВ «Кей-Колект».
З моменту придбання спірної квартири ОСОБА_1 разом із своєю сім'єю постійно там проживала та була зареєстрована. 02.02.2021р. невідомі особи вдерлися до квартири за адресою АДРЕСА_1 та силовими методами виселили всіх мешканців, змінили замки, вселили третіх осіб у квартиру та зареєстрували третіх осіб у квартирі, в тому числі малолітню дитину. На виклик поліції пред'явили Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому було зазначено, що власницею квартири є ОСОБА_2 . Із розгорнутої інформації з Державного реєстру речових прав №242679388 від 02.02.2021р. ОСОБА_1 стало відомо, що:
09.12.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар'я Володимирівна здійснено посвідчення Договору купівлі-продажу серія та номер 2483, відповідно до якого власником квартири за адресою АДРЕСА_1 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ-МАЙНО»; 15.01.2021р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васікова Лариса Євгенівна здійснено посвідчення Договору купівлі-продажу серія та номер 62, відповідно до якого власником квартири за адресою АДРЕСА_1 стала ОСОБА_2 . ОСОБА_2 з 15.01.2021 є власником спірної квартири, яку придбала на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом.
Звертає увагу суду, що набуття права власності на належну ОСОБА_1 квартиру відбулось незаконно (ненадіслання їй письмової вимоги про усунення порушень; невстановлення приватним нотаріусом дійсного розміру вимоги за кредитним договором; відсутність звіту про оцінку майно як однієї із підстав здійснення такої державної реєстрації, поширення на майно статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»). Таке незаконне відчуження квартири ОСОБА_1 призвело до порушення її прав.
Вважає, що у випадку незадоволення заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 має достатній обсяг правомочностей та можливість розпорядитися даним нерухомим майном, поки тривають судові засідання, а також має об'єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, ОСОБА_2 може робити спроби передати квартиру в іпотеку, передавати квартиру третім особам у платне або безоплатне користування. ОСОБА_2 силовими методами уже виселила всіх мешканців, в тому числі ОСОБА_1 , змінила замки, вселила третіх осіб у квартиру та зареєструвала третіх осіб у квартирі, в тому числі малолітню дитину, таким чином припинивши можливість доступу ОСОБА_1 до зареєстрованого місця проживання, належних їй речей та документів. ОСОБА_1 не в змозі користуватися особистими речами та вона та члени її сім'ї змушені знімати інше житло та витрачати кошти на одяг та інші речі першої необхідності.
Предметом майбутнього позову є: визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 09.12.2020 між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «БІ-МАЙНО», а також витребування цього нерухомого майна із незаконного володіння ОСОБА_2 .
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просила суд: заборонити всім суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження об'єкта нерухомості, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний об'єкта нерухомого майна 2243680663101, номер запису про право власності 40133585); заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо:
- виселення ОСОБА_1 та членів її сім'ї та перешкоджання їм у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_2 ;
- вселення, постановку на реєстраційний облік будь - яких осіб за адресою спірної квартири, здачу її в оренду, користування зазначеною квартирою, укладання, зміну або розірвання договорів із постачальниками комунальних послуг, укладання договорів щодо послуг охорони до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2021 року заяву залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та ухвалити постанову про задоволення заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду незаконна, необґрунтована, постановлена з невірною оцінкою обставин, в порушення норм процесуального права, а саме ст.ст.149-151 ЦПК України.
Вказала, що суд першої інстанції не перевірив, чи існує між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майновий спір та яким чином оспорений правочин, укладений між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_2 , впливає на права та інтереси позивача.
Зазначила, що у разі незадоволення судом заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 матиме можливість і надалі порушувати майнові права ОСОБА_1 на користування своїм житлом. Подальше відчуження спірного майна - квартири призведе до того, що позивач змушена буде уточнювати позовні вимоги та залучати як відповідачів нових власників житла, а норми ЦПК України дозволяють робити це лише на стадії попереднього судового засідання.
Посилається на правовий висновок викладений у постанові Верховного суду у справі №761/39601/19 від 07.10.2020 року.
Повідомляє апеляційний суд, що нею було подано позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», ТОВ «Бі-МАЙНО», ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, м.Київ Пономарьова Д.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Л.Є. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння-11.02.2021 року.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Кей-Колект» Колосов А. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Вказав, що у поданій заяві про забезпечення позову до його пред'явлення не зазначено, які саме дії відповідача свідчать про її наміри на розпорядження майном та яким чином. Заявником не було надано необхідних підтверджуючих доказів в обгрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, тільки висловлене припущення про подальшу неможливість виконання рішення суду.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «БІ-МАЙНО» Захаров О.С. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу залишити без змін.
Вказав, що позивачем було тільки висловлене припущення про подальшу неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позову. Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вказаним вимогам ухвала суду відповідає у повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Заява мотивована тим, що нею в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, 25.04.2008р. між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений іпотечний договір реєстровий номер №2276, за яким передана в іпотеку трикімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 .
Зазначає, що ОСОБА_1 стала власницею трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу №Н8-627, 17.09.1997, укладеного Біржею нерухомості та основних фондів «Україна&циоі:». Зазначене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №242679162 від 02.02.2021р.
12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» права по зазначеному кредитному договору та забезпечувальним договорам, про що укладено договір факторингу №1. Іпотекодержателем іпотечної квартири став ТОВ «Кей-Колект».
З моменту придбання спірної квартири ОСОБА_1 разом із своєю сім'єю постійно там проживала та була зареєстрована. 02.02.2021р. невідомі особи вдерлися до квартири за адресою АДРЕСА_1 та силовими методами виселили всіх мешканців, змінили замки, вселили третіх осіб у квартиру та зареєстрували третіх осіб у квартирі, в тому числі малолітню дитину. На виклик поліції пред'явили Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому було зазначено, що власницею квартири є ОСОБА_2 . Із розгорнутої інформації з Державного реєстру речових прав №242679388 від 02.02.2021 р. ОСОБА_1 стало відомо, що:
09.12.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар'я Володимирівна здійснено посвідчення Договору купівлі-продажу серія та номер 2483, відповідно до якого власником квартири за адресою АДРЕСА_1 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ-МАЙНО»; 15.01.2021р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васікова Лариса Євгеніївна здійснено посвідчення Договору купівлі-продажу серія та номер 62, відповідно до якого власником квартири за адресою АДРЕСА_1 стала ОСОБА_2 . ОСОБА_2 з 15.01.2021 є власником спірної квартири, яку придбала на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом.
Предметом майбутнього позову є: визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 09.12.2020 між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «БІ-МАЙНО», а також витребування цього нерухомого майна із незаконного володіння ОСОБА_2
ОСОБА_1 просила суд: заборонити всім суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження об'єкта нерухомості, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний об'єкта нерухомого майна 2243680663101, номер запису про право власності 40133585); заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо:
- виселення ОСОБА_1 та членів її сім'ї та перешкоджання їм у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_2 ;
- вселення, постановку на реєстраційний облік будь - яких осіб за адресою спірної квартири, здачу її в оренду, користування зазначеною квартирою, укладання, зміну або розірвання договорів із постачальниками комунальних послуг, укладання договорів щодо послуг охорони до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Залишаючи заяву про забезпечення позову без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не зазначає які саме дії ОСОБА_2 свідчать про її наміри здійснити будь-які дії спрямовані на розпорядження майном-квартири.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.
Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до ст.151 ЦПК України, в редакції чинній на час постановлення ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Про наявність спору свідчать численні договора купівлі-продажу: 09.12.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар'я Володимирівна здійснено посвідчення Договору купівлі-продажу серія та номер 2483, відповідно до якого власником квартири за адресою АДРЕСА_1 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ-МАЙНО»; 15.01.2021р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васікова Лариса Євгенїївна здійснено посвідчення Договору купівлі-продажу серія та номер 62, відповідно до якого власником квартири за адресою АДРЕСА_1 стала ОСОБА_2 . ОСОБА_2 з 15.01.2021 є власником спірної квартири, яку придбала на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником майна, на яке позивач просить визнати за ним право власності , з 15.01.2021 є ОСОБА_2 (а.с.6). При цьому спірне майно декілька разів віджувалось.
Вказані обставини свідчать про те, що між сторонами існує спір, а невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На теперішній час існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідачі у справі - ОСОБА_2 , після відкриття провадження у цивільній справі має намір вчинити інші реєстраційні дії, щодо квартири АДРЕСА_3 загальною площею 57,6 кв.м., житловою площею 40,7 кв. м., а її відчуження взагалі може істотно ускладнити чи унеможливити можливе виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.
У ч. 1 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено судам, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
У п. 4 цієї Постанови зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Із заявленого позову вбачається, що заявник просить суд поновити її право власності на спірне майно, але запропоновані нею заходи забезпечення позову не є співмірними із предметом спору, який у даному випадку виник між сторонами, і за своїм змістом ї способом вирішення спору по суті, що відповідно до наведеної норми ч. 3 ст. 150 ЦПК України є неприпустимим.
Таким чином, доводи скарги не знайшли свого належного підтвердження, а суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 05 квітня 2021 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії І.В. Бурлака.
О.М. Хорошевський.