Справа № 324/1136/20
Провадження № 2/324/117/2021
03 березня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Каретник Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Шевченка Олександра Ігоровича до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Єфіменко Денис Олегович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шевченка О.І. звернувся до суду із вказаним позовом.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 11 грудня 2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» було укладено Договір № 191211-11944-1. Предметом вказаного договору є те, що товариство надає позичальникові грошові кошти у розмірі 2200 грн.00 коп. із процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 1,3% від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку дії договору, який становить 30 днів.
Після закінчення строку дії договору відповідачем були нараховані відсотки та пеня, які не є співмірними із сумою договору у розмірі 2200 грн.00 коп. та отримуваними доходами позивача.
22 липня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д.О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62602214 на підставі виконавчого напису від 30 червня 2020 року № 7149, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. про стягнення з позивача на користь TOB «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» заборгованості за договором №191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року.
Постановою вказаного приватного виконавця від 22 липня 2020 року звернуто стягнення на доходи позивача, які він отримує у Регіональній філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства у розмірі 20% доходу до виплати загальної суми боргу у розмірі 15320 грн. 80 коп. з яких: першочергового та разово стягнути витрати на проведення виконавчих дій в сумі 473 грн. 00 коп. на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Д.О.; 14847 грн. 80 коп. перераховувати пропорційно до суми заборгованості, яка складається із заборгованості перед стягувачем та 10% основної винагороди приватного виконавця; борг перед стягувачем - ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» у розмірі 13498 грн. 00 коп.; 10% основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1349 грн. 80 коп.
Позивач вважає, що виконавчий напис № 7149 від 30 червня 2020 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами.
Так, зокрема, позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює у м. Пологи та до адреси проживання, яка вказана у постанові від 22 липня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а саме: АДРЕСА_2 , не має ніякого відношення.
Крім того, позивач стверджує, що будь-які договірні відносини між ним та відповідачем відсутні, адже позивач не підписував жодного кредитного договору. Позивачем було заповнено формуляр заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що підписана шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Наведене, на переконання позивача, є порушенням вимог ст. 1055 ЦК України і має наслідком нікчемність вказаного договору.
Крім того, позивач зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У даному випадку відповідно до п.1.3. договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів. Таким чином, за твердженням позивача, вимоги відповідача про стягнення процентів після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Також позивач звертає увагу на те, що договір № 191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року між позивачем та відповідачем не був посвідчений нотаріально, і, більше того, на ньому відсутні будь-які підписи сторін, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Крім того, позивач із посиланням на норми чинного законодавства та судову практику звертає увагу на те, що існує пряма заборона арештовувати зарплатні кошти.
Тому позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. від 30 червня 2020 року №7149 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року. Також позивач просить стягнути з відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» сплачений ним судовий збір за подання даної позовної заяви у розмірі 840,80 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн. та витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» просить суд встановити у рішенні суду на підставі первинних підтверджуючих документів (договору № 191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року, розрахунку заборгованості, чеку) суму заборгованості ОСОБА_1 і відмовити у повному обсязі ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено, що відповідно до укладеного договору № 191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року позивач отримав кредит у розмірі 2200,00 грн. строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану AT «Державний ощадний банк України», зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,3 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Укладений кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування, оскільки відповідно до ч. 2. ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» дія даного закону не поширюється на, зокрема, кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації позивача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є, на переконання відповідача, прямою і безумовною згодою позивача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з якими він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які затверджені наказом директора TOB «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://monetka.com.ua/uk/about_us.
У відповідності до порядку, визначеного ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», позивач зареєструвався на веб-сайті відповідача в мережі Інтернет https://monetka.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом - одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий ідентифікатор 766471 направлявся позивачу 11 грудня 2019 року о 17 год. 20 хв. 12 сек. шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався при реєстрації.
Кредитний договір був підписаний позивачем 11 грудня 2019 року о 17 год. 20 хв. 42 сек. шляхом введення одноразового ідентифікатора НОМЕР_3 в особистому кабінеті на веб-сайті відповідача в мережі Інтернет https://monetka.com.ua.
Кредитні кошти були відправлені позивачу па його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану AT «Державний ощадний банк України», що підтверджується чеком № 182645146 від 11 грудня 2019 року, засвідчена копія якого долучена до відзиву.
Тому із посиланням на ст.ст. 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію» відповідач робить висновок про те, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з усіма правовими наслідками невиконання зобов'язань за договором.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: 11 грудня 2019 року надав позивачу кредит у розмірі 2200,00 грн. шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану AT «Державний ощадний банк України».
Процентна ставка за користуванням кредитними коштами, вказана в п. 1.2 та п. 3.3. кредитного договору, за твердженням відповідача, ним не змінювалася в односторонньому порядку та застосовувалась відповідно до умов кредитного договору.
У той же час, позивач не повернув своєчасно відповідачу суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов кредитного договору.
На підставі ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором відповідач подав до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. заяву про вчинення виконавчого напису на стягнення заборгованості по договору № 191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року з позивача.
Плата за вчинення виконавчого напису становить 1200 грн. 00 коп., про що вказано у виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального Баршацького І.В. від 30 червня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7149.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за договором № 191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року позивач, за твердженням відповідача, має заборгованість станом на 05 жовтня 2020 року за кредитом у розмірі 12 539 гривень 10 коп., яка складається таких сум: 2 200 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 10 098 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, 241 грн. 10 коп. - заборгованість по витратам за вчинення виконавчого напису нотаріусом.
Станом на 09 травня 2020 року нарахування процентів позивачу було зупинено та зафіксовано розмір заборгованості, отже, розмір заборгованості змінився з дати вчинення виконавчого напису лише з урахуванням погашення позивачем заборгованості у розмірі 958, 90 грн., що відображено у розрахунку заборгованості.
Таким чином, підсумовує відповідач, у нього були всі обґрунтовані та законні підстави на звернення стягнення на грошові кошти позивача шляхом вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, оскільки надані ним додатки до відзиву підтверджують безспірність суми заборгованості за договором № 191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року та законність дій щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. від 30 червня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7149.
Разом з тим, на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису спір про право був відсутній, про що свідчать матеріали справи.
Тому, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, відповідач вважає виконавчий напис таким, що підлягає виконанню.
Крім того, відповідачем до суду було подано клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, у якому зазначено, що ні адвокатом, ні позивачем не надано документів, які б підтверджували факт оплати зазначених у позовній заяві витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., представником позивача не надано належних та беззаперечних доказів розміру наданих послуг, а вартість послуг завищена та не співмірна з виконуваною роботою.
Такі висновки, зокрема, ґрунтуються на тому, що в Акті №1 надання послуг від 28 серпня 2020 року та Додатковій угоді № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 21/08 від 21 серпня 2020 року зазначено таку юридичну послугу як «консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі: попереднє вивчення та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики», проте Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено саме таких процесуальних дій, тому, на переконання відповідача, такі витрати не можуть бути враховані судом.
Також відповідач звертає увагу на те, що позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підписана самостійно позивачем ОСОБА_1 , а не адвокатом Шевченком О.І., тобто, представником така заява не подавалася, що свідчить про завищення витрат на професійну правничу допомогу, а також про завищення часу, витраченого представником позивача на виконання тих чи інших процесуальних дій.
Отже, на переконання відповідача, вказані вище Акт №1 та Додаткова угода № 1 не можуть бути прийняті судом як допустимі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, що, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився, але надав письмову заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.
Від представника позивача за довіреністю Шевченка О.І. до суду надійшла заява про те, що він не буде здійснювати представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у судових засіданнях у даній справі у зв'язку з тим, що договір між ним та позивачем було розірвано з 03 березня 2021 року.
Представник відповідача у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився, але у відзиві на позовну заяву директор TOB «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» зазначив клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Єфіменко Д.О. у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився, але звернувся до суду із заявою, в якій просив долучити до матеріалів справи копії матеріалів виконавчого провадження ВП №62602214, письмових пояснень по суті спору він до суду не надсилав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В. у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про розгляд судом даної справи, не з'явився, жодних заяв чи клопотань він до суду не надсилав.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, заперечення відповідача проти позову, дослідивши письмові докази, вважає позов доведеним і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом із наявної у матеріалах копії договору встановлено, що 11 грудня 2019 року між позивачем та TOB «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» укладено договір №191211-11944-1, відповідно до якого позивачеві було надано кредит в сумі 2200,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,3% від суми кредиту за кожен день користування кредитом у межах строку кредитування. Вказаний договір укладено в електронній формі.
Так як позивач належним чином не виконував свої зобов'язання по погашенню заборгованості, відповідач звернувся до приватного нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису.
30 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 7149, копія якого долучена до матеріалів справи, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в загальній сумі 13498,00 грн. (у т.ч. 12298,00 - сума заборгованості, яка підлягає стягненню, 1200,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису), яка виникла за період з 11 грудня 2019 року по 17 червня 2020 року.
На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Єфіменком Д.О. 17 липня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62602214. Окрім того, постановами вказаного приватного виконавця від 17 липня 2020 року було стягнуто з боржника основну винагороду та визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постановою вказаного приватного виконавця від 22 липня 2020 року було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , а також 05 жовтня 2020 року постановою вказаного приватного виконавця було зупинено вчинення виконавчих дій по даному виконавчому провадженню на підставі ухвали Пологівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року про забезпечення позову.
При вирішенні даного спору судом враховано, що за загальним правилом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
У свою чергу, відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.1 і п.3 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати і, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Тому вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з відповідним Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи №137/1666/16-ц (касаційне провадження №14-84цс19).
У даному випадку судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року.
Вказаний кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації позивача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому, даний факт позивачем не оспорюється.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тому, оскільки у даному випадку кредитний договір № 191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року було підписано позивачем за допомогою одноразового ідентифікатора, цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У той же час, судом встановлено із наданих до суду документів і сторонами не спростовано, що вказаний договір нотаріально посвідченим не був.
У зв'язку з цим не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що між ним та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, оскільки позивач не підписував жодного кредитного договору.
У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: 11 грудня 2019 року надав позивачу кредит у розмірі 2200,00 грн. шляхом перерахування вказаних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Державний ощадний банк України», що позивачем не спростовано.
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору відповідач нараховує проценти за користування кредитом в розмірі 1,3 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами в межах строку, визначеного в п.1.3 цього договору.
Строк надання кредиту та строк дії договору відповідно до п. 1.3. кредитного договору становить 30 днів, але не менше 3 календарних днів.
Отже, кінцевою датою повернення кредитних коштів для ОСОБА_1 є 10 січня 2020 року.
Відповідно до п.п. 2.4.1. кредитного договору позичальник зобов'язується у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Згідно з п. 3.3. кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених п. 1.3. кредитного договору, позичальник сплачує товариству плату за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою у розмірі 3,5 % від суми несвоєчасного повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад встановлений строк.
У той же час, як встановлено із наданого відповідачем розрахунку заборгованості, позивач належним чином зобов'язання за договором не виконував, у зв'язку з чим у нього станом на 05 жовтня 2020 року обліковується заборгованість перед відповідачем у сумі 12539,10 грн. (з урахуванням сплаченої позивачем 04 вересня 2020 року суми 958,90 грн.). При цьому, із вказаного розрахунку заборгованості також встановлено, що до 10 січня 2020 року позивачу нараховувалися проценти за річною ставкою 474,5 %, а потім до 09 травня 2020 року були ще нараховані проценти за річною ставкою 1277,5%.
Крім того, із наявної у матеріалах справи копії виконавчого напису №7149, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. 30 червня 2020 року, вбачається, що стягнення заборгованості проводиться за період з 11 грудня 2019 року по 17 червня 2020 року.
Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, вимога абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Тобто, у даному випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування - після 10 січня 2020 року.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, який в силу положень ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.4 ст.263 ЦПК України суд з метою забезпечення однакового застосування норм матеріального права вважає за необхідне врахувати при виборі і застосуванні норм права для вирішення даного спору.
Вказані обставини дають підстави вважати, що заборгованість ОСОБА_1 за договором № 191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року не є безспірною, і, відповідно, спростовують твердження представника відповідача про берзспірність суми заборгованості, вказаної в оскаржуваному виконавчому написі та у долученому до відзиву на позовну заяву розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед відповідачем за вказаним кредитним договором.
Суд також не бере до уваги посилання представника відповідача на положення п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, відповідно до якого для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Така позиція суду обґрунтовується тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Дана постанова набрала законної сили з моменту її проголошення і була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №К/800/7651/17.
Крім того, судом враховано, що Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Таким чином, оскільки договір № 191211-11944-1 від 11 грудня 2019 між позивачем та відповідачем не був посвідчений нотаріально, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у тому числі й у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем нотаріусу належних документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Інші твердження представника відповідача судом також не враховуються, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків суду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушеннями вимог чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки суд вживав заходи забезпечення позову ухвалою від 17 вересня 2020 року, то відповідно до вимог ч.7 і ч. 8 ст.158 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову строк дії заходів забезпечення позову триває відповідно до зазначеної норми ЦПК України.
У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн. та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн. відповідно до ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., суд зазначає таке.
Згідно із ч.1 та ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 та п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно із ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.3 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч. 6 ст. 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст.ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 листопада 2020 року у справі №638/7748/18 (провадження №61-13573св19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У даному випадку на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 до суду було надано копію договору №21/08 між позивачем та адвокатом Шевченком О.І. про надання професійної правничої допомоги від 21 серпня 2020 року, копію Додаткової угоди № 1 до Договору №21/08 від 21 серпня 2020 року, де відображено перелік та вартість послуг за вказаним договором, а також витрачений адвокатом час на надання послуг, а також копію Акту №1 надання послуг до Договору №21/08 від 21 серпня 2020 року про надання професійної правничої допомоги, де, зокрема, крім відомостей, вказаних у Додатковій угоді № 1 до Договору №21/08 від 21 серпня 2020 року, зазначено також про те, що строк внесення клієнтом плати за надані послуги узгоджено сторонами протягом 10 робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі.
Від представника відповідача - директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація», у свою чергу, надійшло до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому зазначено, що ні адвокатом, ні позивачем не надано документів, які б підтверджували факт оплати зазначених у позовній заяві витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., представником позивача не надано належних та беззаперечних доказів розміру наданих послуг, а вартість послуг завищена та не співмірна з виконуваною роботою.
У той же час, як було зазначено вище, від адвоката Шевченка О.І. до суду надійшла заява про те, що він не буде здійснювати представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у судових засіданнях у даній справі у зв'язку з тим, що договір між ним та позивачем було розірвано з 03 березня 2021 року за ініціативою адвоката в односторонньому порядку у зв'язку з недотриманням позивачем умов договору №21/08 від 21 серпня 2020 року.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Тобто, зважаючи на те, що сторонами у Акті №1 надання послуг до Договору №21/08 від 21 серпня 2020 року про надання професійної правничої допомоги було обумовлено виплату гонорару адвокатові позивачем протягом 10 робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі, однак, зобов'язання за казаним договором між сторонами припинилися з 03 березня 2021 року і до суду позивачем не було надано жодних платіжних документів на підтвердження фактичної оплати ним послуг адвоката Шевченка О.І. (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чека, посвідчення про відрядження тощо), суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81-82, 158, 247 ч.2, 259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст.15-16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Шевченка Олександра Ігоровича до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Єфіменко Денис Олегович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №7149, вчинений 30 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (код ЄДРПОУ 41146462, місце знаходження: м.Київ, бул.Вацлава Гавела, буд.4, офіс 520) заборгованості за договором №191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року у загальній сумі 13498 (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 00 коп.
Строк дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року, а саме: зупинення виконання (стягнення) за виконавчим документом, а саме: виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігора Вікторовича від 30 червня 2020 року №7149 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №191211-11944-1 від 11 грудня 2019 року, до розгляду по суті позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Єфіменко Денис Олегович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та набрання рішенням суду у цій справі законної сили, триває відповідно до ч.7 і ч. 8 ст.158 ЦПК України, тобто протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, а якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (код ЄДРПОУ 41146462, місце знаходження: м.Київ, бул.Вацлава Гавела, буд.4, офіс 520) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 , сплачений ним судовий збір у загальній сумі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 коп.
Відмовити ОСОБА_1 у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» на його користь витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 12 березня 2021 року.
Суддя: Каретник Ю. М.