1Справа № 335/7989/20 2/335/408/2021
29 березня 2021 року місто Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря Деркач А.А., позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 , представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,
У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_4 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 16. 07. 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Запоріжжя, між Сторонами, зареєстровано шлюб, актовий запис № 252. У сторін від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_3 донька - ОСОБА_6 . Діти зареєстровані за адресою Позивача, ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Відповідач протягом червня, липня та серпня 2020 року добровільно надавав матеріальну допомоги на утримання дітей у розмірі 33% від свого доходу, Позивач отримувала до 5000, 00 грн., на місяць, однак з вересня 2020року виплати припинив. Позивачка неодноразово зверталась до Відповідача з проханням своєчасно сплачувати аліменти, пояснюючи, що діти потребують повноцінного, вітамінного харчування щодня, потребують речей, оскільки малі - зростають на очах, Позивачу необхідно придбавати не по одній парі одягу, взуття, а по дві, це все впливає на бюджет Позивача. Позивач прикладає максимально зусиль з метою належного піклування про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, але Відповідач є батьком, та його ніхто не звільняє від обоє 'язків утримувати своїх дітей. Тож, на утримання спільних дітей Позивачу потрібна матеріальна допомога, яка передбачена Сімейним законодавством України. Оскільки батько має також нести матеріальні обов'язки, пов'язані з життям, вихованням, харчуванням, розвитком дітей, вважаю за необхідне звернутися до суду, щодо стягнення аліментів з Відповідача на утримання наших дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стан здоров 'я та матеріальне становище Відповідача дозволяє утримувати своїх дітей, Відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 40% від всіх видів заробітків та доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку до досягнення дітей повноліття. Працює слюсарем на Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». Оскільки батьки дітей проживають окремо, та спільної думки, щодо визначення місяця проживання дітей, не досягнуто, Позивач вважає необхідним визначити місце проживання неповнолітніх - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в 'судовому порядку саме з матір'ю, Позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В позові позивач просить суд стягнути з Відповідача - ОСОБА_4 , на корить ОСОБА_1 , , аліменти у розмірі 40% від всіх видів заробітків та доходів ОСОБА_4 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно на утримання - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення дітей повноліття. Визначити місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з Відповідача компенсацію сплаченого судового збору на користь Позивача.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.10.2020 року провадження у справі відкрито, визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
10.11.2020 року від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що позовні вимогами ОСОБА_1 визначає частково, а саме в частині стягнення аліментів на утримання доньки в розмірі 1/6 частки від доходів. В іншій частині позовні вимоги не визнає оскільки, у вересні місяці 2020 року, з урахуванням вкрай важких психоемоційних стосунків між ОСОБА_1 та сином - ОСОБА_5 , дитина за власним бажанням, переїхала на постійне місце проживання нього.
10.11.2020 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 ча до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він за ініціативи позивача за первісним позовом, з весни 2020 року почав проживати окремо, за адресою АДРЕСА_3 . З часу окремого проживання; він не припиняв ані спілкування з дітьми, ані матеріальної допомоги. Майже кожні вихідні діти проводили з ним та його батьками, за межами міста. Влітку він оздоровлював дітей на морі. Незважаючи на окреме проживання і відсутність спільного з ОСОБА_1 господарства, позивач постійно піклувався про придбання продуктів харчування для дітей, а також одягу та іншого. В серпні місяці, незважаючи на переведені грошові кошти на утримання дітей, він повністю забезпечив обох дітей приладдям та необхідними матеріалами для школи, відповідним одягом. У вересні місяці 2020 року, з урахуванням вкрай важких психоемоційних стосунків між ОСОБА_1 та сином - ОСОБА_5 , дитина за власним бажанням, переїхала на постійне місце проживання нього , за адресою - АДРЕСА_3 . До теперішнього часу дитина постійно проживає з батьком, бажання і намірів повернутися до матері, дитина не має. Інша дитина - донька ОСОБА_6 , зважаючи на вік та статеву ознаку, залишилася проживати з матір'ю. На підставі вищезазначеного просив суд, визначити місце проживання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком, ОСОБА_4 . Стягнути з ОСОБА_1 1980 року народження, на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частки від заробітку до досягнення дитиною повноліття.
04.12.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому вона зазначає, що з позиціє відповідача про задоволення позовних вимог частково вона не погоджується, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та відповідають вимогам СК України. Виходячи з пріоритету інтересів дітей, враховуючи їх вік, вважає, що заявлена позовна вимога про визначення місця проживання дітей з матір'ю є законно та підтверджуються матеріалами справи.
04.01.2021 року від органу опіки та піклування районної адміністрації по Вознесенівському району Запорізької міської ради надійшов висновок про визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 .
05.01.2021 від органу опіки та піклування районної адміністрації по Заводському району Запорізької міської ради надійшов висновок про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 .
14.01.2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява. Позивач ОСОБА_1 остаточно просила стягнути з Відповідача - ОСОБА_4 , на корить ОСОБА_1 , аліменти у розмірі ј частина від всіх видів заробітків та доходів ОСОБА_4 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно на утримання - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення дітей повноліття. Визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_5 з матір'ю ОСОБА_1 , стягнути витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27.01.2021 року, зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини. Закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті. У прийнятті заяви ОСОБА_4 про збільшення позовних вимог відмовлено .
22.02.2021 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення вимог про стягнення аліментів на користь позивача не заперечує, однак з урахуванням тих обставин, що на утриманні у відповідача перебуває син сторін, з урахуванням рівності сторін згоден надавати ОСОБА_1 допомогу на утриманні доньки в розмірі 1/6 частина від розміру заробітної плати складає прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Окрім того, вказав, що коли справа перебувала в суді були витрачені кошти на утримання дочки у розмірі 11840,55 грн, а тому просив зарахувати понесені витрати в рахунок аліментів на утримання дочки.
04.03.2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно до якої позивач наполягає на задоволенні вимог та зазначала, що представлені відповідачем чеки не підтверджують, що витрати у розмірі 11840,55 грн. були в інтересах ОСОБА_6 та позивач вважає, що всі дії та витрати пов'язані зі спільними дітьми, між батьками повинні бути узгоджені, обговорені з позивачем були лише витрати перед школою біля 3000,00 грн., квитанції щодо ремонту телефону, або пального є безпідставними.
У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі і зазначала, що не заперечує проти визначення місця проживання сина з батьком, а доньки з нею. Також просила суд стягнути з відповідача аліменти у розмірі ј частина доходів, оскільки вважає, що батько має більший дохід ніж вона, а тому повинен сплачувати більше. Щодо стягнення аліментів на утримання сина не заперечувала. Також зазначала, що заперечує проти задоволення вимог про зарахування витрат, понесених відповідачем в рахунок аліментів у такий значній сумі, оскільки з квитанцій неможливо встановити для кого ці покупки і дійсно деякі з речей відповідач придбавав доньки, однак це була його ініціатива і сума на покупки не перевищувала 3000,00 грн.
Представник позивача підтримала позивача і просить позов задовольнити у повному обсязі на підставах викладених у позовній заяві, проти задоволення зустрічного позову не заперечує, однак заперечує проти зарахування витрат, понесених відповідачем в рахунок сплати аліментів.
У судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом проти задоволення вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини не заперечувала і просить також визначити місце проживання сина разом із батьком. Також щодо аліментів, вважає, що на утриманні у ОСОБА_4 перебуває син сторін, з урахуванням рівності сторін ОСОБА_4 згоден надавати ОСОБА_1 допомогу на утриманні доньки в розмірі 1/6 частина від розміру заробітної плати складає прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і є справедливим. Також просить зарахувати в рахунок аліментів витрати понесені ним для утримання дочки, оскільки вони підтверджені належними доказами.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона знає ОСОБА_4 в родині є двоє діток, дочка проживає з матір'ю, син ОСОБА_5 з батьком. Донька часто приїжджає на вихідні до батька, він придбавав їй одяг, кросівки, про що дитина хизувалася їй, що ці речі купив батько. Також свідок вказала, що донька хворіла, батько їй займався, лікував. Батько любить обох дітей.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що знає ОСОБА_4 , який має двох дітей. Син ОСОБА_5 мешкає з ОСОБА_4 , однак дочка часто також буває у батька. Дочка якось вихвалялася свідку, що батько придбав кофту та штанці. Також свідок повідомив, що коли дочка хворіла, він забрав її та лікував, сплачував лікування, для нього здоров'я дітей це головне.
Треті особи, представники органів опіки та піклування, у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справ у їх відсутність, суду надані висновки по суті спору щодо визначення місця проживання дітей.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши свідків, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв'язку, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини ,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.07.2005 року, який розірвано 28.01.2021 року на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя.
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 (а.с.8,9).
На час розгляду справи ОСОБА_6 проживає за місцем проживання батька ОСОБА_4 , по АДРЕСА_3 , малолітня ОСОБА_6 проживає за місцем проживання матері по АДРЕСА_1 .
Питання визначення місця проживання ОСОБА_6 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району. Вивчивши матеріали справи, з метою забезпечення прав та інтересів дітей, районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування вражає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком, ОСОБА_4 за місцем його проживання.
Питання визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району. Вивчивши матеріали справи, з метою забезпечення прав та інтересів дітей, районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування вражає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір'ю, ОСОБА_1 за місцем її проживання.
Органами опіки та піклування встановлено, що малолітня ОСОБА_6 проживає з матір'ю за адресою : АДРЕСА_1 , батько дитини ОСОБА_4 проживає разом із сином-братом ОСОБА_6 ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 . Органи опіки та піклування з метою обстеження умов проживання здійснили виходи за вказаними адресами та встановлено, що в квартирах сторін створено належні умови для життя та виховання дітей, складні життєві умови відсутні, батькі здатні виховувати дітей, у дітей є все необхідне для проживання та виховання.
Дослідивши та оцінюючи надані докази суд повністю погоджується з вказаними висновками, оскільки вони, кожен окремо, є достатньо обґрунтованим та не суперечать інтересам дітей.
Також згідно матеріалам справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 працюють, мають дохід, на засіданнях комісії батько не заперечував проти проживання матері із донькою, а мати не заперечувала проти проживання сина з батьком.
Відповідно до чч.2, 8, 9, 10 ст.7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст.8 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального і соціального розвитку. Статтею 12 цього ж Закону встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі стст.18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини 3 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У ст.2 Протоколу №4 до Конвенції «Про захист прав людина і основоположних свобод» передбачено, що кожна, яка законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування та свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно із законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Згідно зі ст.141 СК мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст.157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.
Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, йдеться про визначення «інтересів дитини», її місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, щодо підтримки ідеї про те, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з пунктом 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода про обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пункту 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 р., який є чинним, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Згідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з визначеними Декларацією принципами дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом. Дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Факт проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 з батьком визнаний у судовому засіданні ОСОБА_1 , не заперечується і факт проживання доньки з матір'ю і ОСОБА_4 , а тому зазначені обставини не підлягають доказуванню.
З огляду на вищенаведене, враховуючи наявні у матеріалах справи докази щодо доцільності визначення місця проживання неповнолітніх дітей, визнання цих обставин сторонами, суд прийшов до висновку, що з урахуванням стану здоров'я матері дитини, віку дитини, особистих якостей батьків, можливості створення належних умов для виховання, проживання дочки разом із матір'ю буде відповідати саме інтересам дитини, позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному, буде відповідати інтересам дитини з метою забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним, віку дитини, стану її здоров'я, її інтересам та не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини, що підтверджено в судовому засіданні і письмовими доказами наявними у матеріалах справи . Отже зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені положення національного та міжнародного сімейного законодавства, суд вбачає підстави для визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 з її матір'ю- позивачем по справі.
Також з урахуванням стану здоров'я батька дитини ОСОБА_6 , віку та статі дитини, особистих якостей батьків, можливості створення належних умов для виховання, проживання батька разом із батьком буде відповідати саме інтересам дитини ОСОБА_5 , позитивно сприятиме його розвитку як психологічному так і фізичному, буде відповідати інтересам дитини з метою забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним, віку дитини, стану його здоров'я, його інтересам та не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини, що підтверджено в судовому засіданні і письмовими доказами наявними у матеріалах справи, у тому числі і висновком психолога. Отже зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені положення національного та міжнародного сімейного законодавства, суд вбачає підстави для визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з його батьком - позивачем по справі за зустрічним позовом ОСОБА_4 .
При цьому суд враховує, що проживання сина з батьком та доньки з матір'ю не призведе до істотного порушення прав сторін, оскільки відповідно до закону той з батьків, хто проживає окремо від дитини, має право на безперешкодне спілкування з дитиною і зобов'язаний брати участь у її вихованні.
З огляду на вказані обставини, позов ОСОБА_1 в частині вимог про визначення місця проживання дочки та зустрічний позов ОСОБА_4 в частині вимог про визначення місця проживання сина підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимоги про стягнення зі сторін аліментів, суд виходить з такого.
Згідно вимог ч.ч.1,3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Так, судом встановлено, що кожна із сторін має на утриманні дітей, ОСОБА_1 -малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 - малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 років до 18 років становить: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
В силу ст. 141 СК України кожен із батьків зобов'язаний забезпечити половину від цього прожиткового мінімуму.
Встановлений ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років з 01.01.2021 у розмірі 2 395,00 грн є таким, який відповідно до ст. 180 СК України підлягає розподілу між обома батьками.
Позивач ОСОБА_1 наполягала на визначенні розміру аліментів у розмірі ј частина доходів ОСОБА_4 щомісяця на утримання дочки ОСОБА_6 . Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просив про визначення розміру аліментів у розмірі 1/6 частина доходів ОСОБА_1 щомісячно на утримання сина ОСОБА_5 .
Так, судом встановлено, що сторони працюють та мають дохід, ОСОБА_1 працює в ДНЗ№177, сума її доходу згідно довідки про доходи за період з 08.2020 року по 10.2020 року склала 19177,64 грн., що становить в середньому 6392 грн. на місяць, проживає разом із матір'ю інвалідом 1-ї групи. ОСОБА_4 працює на ПАТ «Запоріжсталь», отримує дохід близько 20000 грн. на місяць, що визнано сторонами.
Судом надавався строк під час підготовчого провадження за клопотанням сторін для врегулювання зазначеного питання щодо розміру аліментів у добровільному порядку, однак згоди між сторонами з цього питання досягнуто не було.
За вимогами ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_4 має сплачувати аліменти на утримання доньки в розмірі 5000,00 грн., а ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1065,00 грн.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом із тим, суд знаходить розмір аліментів визначений ОСОБА_4 у розмірі ј частина доходів, що становить приблизно 5000 грн. на місяць на утримання доньки необґрунтованими і недоведеним позивачем ОСОБА_1 , у підтвердження саме такого розміру аліментного платежу не надано жодного доказу.
З урахуванням матеріального становища сторін та їх стану здоров'я, стану здоров'я дітей, відсутності перешкод у сторін надавати допомогу на утримання дітей, які потребують такої допомоги, враховуючи відповідно до ст. 182 СК України матеріальне становище сторін, а також положення ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", суд дійшов висновку щодо необхідності стягнення аліментів в розмірі 1/6 частина на утримання доньки, саме такий розмір буде достатнім для утримання дитини, і відповідач в змозі його виплачувати.
Визначаючи цей розмір аліментів, суд виходить з того, що кожен із батьків - сторін у цій справі, зобов'язаний забезпечити дитині якій на час розгляду судом цієї справи- Аллі- яка має вік повних 9 років, мінімально половину від прожиткового мінімуму для дитини у віці від 6 до 18 року, якій складає згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" 2395 грн., половина від якого становить 1197,50 грн. , а тому на думку суду, розмір аліментів 1/6 частина доходів ОСОБА_4 , що становить приблизно 3333,33 грн. на місяць і визнана ОСОБА_4 , хоча і перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, однак є достатньою для забезпечення потреб неповнолітньої ОСОБА_6 і буде справедливим розміром, з урахуванням принципу рівності сторін та перебування на утриманні ОСОБА_4 сина сторін.
Отже позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів суд задовольняє частково і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Щодо вимог ОСОБА_4 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , то з урахуванням майнового стану сторони, розміру половини від прожиткового мінімуму,що становить 1197,50 грн. , визнання цього розміру відповідачем, на думку суду, розмір аліментів 1/6 частина доходів ОСОБА_1 , що становить з урахуванням вимоги закону не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - 1197,50 грн. є незначною, вона може забезпечити лише незначну частину першочергових потреб дитини і ця сума не перевищує можливостей відповідача ОСОБА_1 , а тому вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню.
При цьому суд враховує також ті обставини, що сторони не позбавлені можливості врегулювання оплати аліментів в добровільному порядку за взаємною згодою з урахуванням інтересів дітей.
Відповідно до частини 1 статті 192 СК України, розмір аліментів, визначених за рішенням суду може бути зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника.
За встановлених обставин, позовна заява ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів підлягає задоволенню частково, вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню і з урахуванням принципу справедливості та рівності, суд вважає за необхідне стягнути з сторін аліменти на утримання дітей в рівних частках з кожного по 1/6 частині заробітку(доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Встановлено, що позов було подано позивачем ОСОБА_1 до суду 21.09.2020 року, ОСОБА_4 10.11.2020 року, а тому аліменти на утримання кожної дитини підлягають стягненню з кожного батьків з дня подання позову та до досягнення дітьми повноліття.
Суд наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання сторонами доказів на підтвердження чи заперечення наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які сторони повинні подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які вони посилаються, як на підставу для задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
З урахуванням тих обставин, що вимоги ОСОБА_4 не уточнював, суд з приводу доводів ОСОБА_4 у відзиві на уточнену позовну заяву про зарахування у кошти в рахунок аліментів на утримання дочки суму у розмірі 11840,55 грн, зазначає таке.
Як встановлено в судовому засіданні між сторонами не було укладено договору про сплату аліментів на дитину в порядку, передбаченому ст. 189 СК України.
Відповідачка заперечує факт наявності між нею та позивачем усної домовленості щодо способу виконання ним обов'язку утримувати дитину, квитанції, надані ОСОБА_4 не містять вичерпної інформації, яка б спростовувала твердження відповідачки. Свідки, які допитані в судовому засіданні також не надали вичерпної інформації щодо понесених витрат у вказаному ОСОБА_4 розмірі.
Більш того, сімейним законодавством, що регулює питання, пов'язані з вирішенням спорів про стягнення аліментів не передбачено можливості зарахування добровільно сплачених коштів на утримання дитини до ухвалення рішення про стягнення аліментів в рахунок аліментів, як коштів, що стягуються на утримання дитини за рішенням суду.
Вказане у відзиві на уточнений позов питання не відноситься до позовної вимоги і не є такою в даній справі, а вирішується в ході виконання рішення суду про стягнення аліментів, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зарахування часткового виконання відповідачем свого зобов'язання по утриманню дитини, здійснене відповідачем на користь позивача можливо провести державним виконавцем в ході виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в порядку Закону України "Про виконавче провадження", проте ОСОБА_4 ставиться питання про зарахування до аліментів коштів, сплачених ним доньці до ухвалення рішення про стягнення аліментів та до початку процедури виконання цього рішення органами виконавчої служби.
Крім того, суд роз'яснює сторонам, що згідно з частиною другою статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі спору - судом.
У відповідності до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому зв'язку із звільненням позивачів за позовом від сплати судового збору з вимог про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн., з ОСОБА_1 на користь держави пропорційно до розміру задоволених вимог (64%) 538,11 грн.
Окрім того, оскільки ОСОБА_4 вимог про стягнення судового збору не заявляв, а тому виходячи з меж заявлених вимог, витрати понесені ним по сплаті судового збору за вимогу про визначення місця проживання дитини, слід залишити за позивачем.
Оскільки ОСОБА_1 просила суд про стягнення з відповідача ОСОБА_4 витрат понесених по сплаті судового збору з вимог про визначення місця проживання дитини, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати понесені на сплату судового збору в сумі 840,80 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 12, 13,19, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273,430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання її матері ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.09.2020 року до досягнення дитиною ОСОБА_6 повноліття.
В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання батька ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКППНОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 )
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 10.11.2020 року до досягнення ОСОБА_5 повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 коп)
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на сплату судового збору в сумі 840,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір в сумі 538,11 гривень.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Вступна та резолютивна частина рішення складена в нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 29.03.2021 року.
Повний текст рішення виготовлено 05.04.2021 року
Суддя Ю.В. Апаллонова