Справа № 580/5144/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
02 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності та ІІ групою інвалідності пов'язаною з проходженням служби в поліції передбаченої ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
- зобов'язати відповідача призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з втратою працездатності та ІІ групою інвалідності пов'язаною з проходженням служби в поліції передбаченої ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ним було виконані вимоги статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» і позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі визначення інвалідності внаслідок захворювання протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.
Апелянт зазначає, що через невідповідність підстав звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із скороченням штатів, а не через причини виникнення у позивача захворювання, внаслідок якого позивачу встановлено інвалідність фактично суд першої інстанції визнає, що у такому випадку відсутній механізм реалізації законного права на отримання одноразової грошової допомоги.
18 березня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Міністерства юстиції України, в якому відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу від 30.07.2019 №19/ОС-19 ОСОБА_1 , капітана внутрішньої служби начальника планово-економічного відділу ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№129) звільнено зі в Державній кримінально-виконавчій службі України за п.4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію».
Відповідно до довідки до №131 від 24.06.2019 ОСОБА_1 придатний до служби в поліції, непридатний до служби на посаді начальника планово-економічного відділу, захворювання, Так, пов'язані з проходженням служби.
Листом Міністерства юстиції від 23.12.2019 № 8495 позивача повідомлено про те, що до Міністерства юстиції України надійшли матеріали Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 12.11.2019 № 3.3-8327/Пв зареєстровані в Мін'юсті 14.11.2019 за № 14595-32-19, щодо виділення асигнувань для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в зв'язку з встановленням інвалідності та відсотків втрати працездатності, пов'язаних з проходженням служби в поліції, в якому зазначено, що оскільки довідка ВЛК, надана ним до заяви про виплату ОГД, не у повній мірі відповідає Наказу № 285, вказані матеріали повертаються на доопрацювання. Разом з тим, Міністерством Внутрішніх справ України надано роз'яснення, що у випадку застосування формулювання у постанові ВЛК "Придатний до служби в поліції, непридатний до служби на посаді" ВЛК повинна повторно розглянути експертно-медичну документацію та прийняти постанову щодо придатності особи до служби та причинного зв'язку захворювань відповідно до вимог нормативних документів.
29.06.2020 позивач звернувся до голови ВЛК ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області» із зверненням, в якому просить повторно розглянути експертно-медичну документацію та прийняти постанову щодо придатності його до служби та причинного зв'язку захворювань відповідно до вимог нормативних документів.
Листом від 14.07.2020 №33/44/2-П-9 ВЛК ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області» на звернення відповідача надала відповідь, в якій зазначила, що розглянувши повторно експертно-медичну документацію вважає, що підстав для зміни ступеню його придатності в поліції станом на 24.06.2019 немає.
Вважаючи відмову Міністерства юстиції України у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» є дотримання звільнення особи з поліції, а саме - внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, тобто згідно п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
Оскільки наказом ДП «Підприємство Державної кримінально виконавчої служби України (№129)» від 30.07.2019 №19/ОС-19 позивача звільнено за п.4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію», а не за п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ (далі - Закон №580-VІІІ).
Так, частиною першою статті 97 Закону №580-VІІІ передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема, визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Частиною другою статті 97 Закону №580-VІІІ визначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону №580-VІІІ, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок №4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (ОГД) і разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Згідно з пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, із аналізу наведених вище приписів слідує, що зазначені положення Закону №580-VIII застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) інвалідність повинна наступити внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII) чи/або внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції (п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII);
2) інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції (п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII) чи/або пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 вересня 2018 року у справі №373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі №296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №822/3788/17, від 23 листопада 2018 року у справі №822/962/18, та підлягає застосуванню до спірних правовідносин в силу положень ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ч. 5 ст. 242 КАС України.
В той же час, як було вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, наказом ДП «Підприємство Державної кримінально виконавчої служби України (№129)» від 30.07.2019 №19/ОС-19 позивача звільнено за п.4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію», а не за п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 13).
Тобто, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що звільнення позивача зі служби в поліції було зумовлено скороченням штатів, про що зазначено в наказі про звільнення та ним не заперечується (а.с. 13), що в такому випадку відносить позивача до тієї категорії осіб, які не мають права на отримання одноразової грошової допомоги, згідно ст. 97 Закону № 580-VIII, оскільки підстави його звільнення не пов'язані з травмою отриманою під час проходження служби.
Таким чином, підстави для призначення та виплати позивачу такої одноразової грошової допомоги, що передбачені п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII, відсутні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII встановлено вичерпний та такий, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Відтак, якщо особу не було звільнено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII, а саме через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, а звільнено з інших підстав передбачених даною статтею (в даному випадку скорочення штатів), то підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.
Відтак, суд першої інстанції вірно встановив, що у позивача відсутня одна з обов'язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме, причиною звільнення ОСОБА_1 з поліції є скорочення штатів, а не через хворобу, що зумовлена травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2021 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна