Справа № 640/6252/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
02 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
У січні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії повернуто заявнику без розгляду.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт наполягає, що позивачем у поданій в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяві було вказано, що рішення суду відповідачем виконувалось добровільно, тому виконавчий лист не видавався і до виконання не пред'являвся, що, на думку позивача, свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо невідповідності поданої ним заяви приписам Кодексу адміністративного судочинства України.
22 березня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому відповідач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує, що подана позивачем заява не відповідала вимогам статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Бердянський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років, викладені в рішенні від 05 березня 2020 року № 1538-1516/К-02/8-0800/20;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Бердянський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) провести перерахунок пенсії призначеної позивачу за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в первинній редакції у розмірі 90 % місячної (чинної) заробітної плати з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 17 червня 2016 року № 18-985зп без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01 березня 2020 року та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років на підставі його заяви від 21 лютого 2020 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71118, Запорізька область, вулиця Консульська, будинок 23л) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII в первинній редакції, виходячи із 90 % місячної заробітної плати з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 17 червня 2016 року № 18-985зп без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01 березня 2020 року; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71118, Запорізька область, вулиця Консульська, будинок 23л).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року - без змін.
Тобто, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року у справі № 640/6252/20 набрало законної сили 02 жовтня 2020 року.
Надалі, у січні 2021 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява від позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії повернуто заявнику без розгляду.
Повертаючи заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником всупереч встановленим вимогами норм статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, не було додано до заяви інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 383 КАС України заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
При цьому, процесуальна норма визначає вимоги до заяви, наявність яких дає підстави для прийняття її до розгляду, а також підстави повернення заяви у разі її невідповідності вимогам статті 383 КАС України.
Наразі, частиною другою статті 383 КАС України передбачено, що особа, яка звертається в порядку статті 383 КАС України має зазначити інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що 11 січня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява, подана в порядку статті 383 КАС України.
У поданій заяві позивачем зазначено, у відповідності до вимог частини третьої статті 383 КАС України, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року ппеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року, яким частково задоволено позовні вимоги позивача - залишено без змін.
Дана заява містить відомості щодо набрання рішенням законної сили.
Позивач вказував, що 14 листопада 2020 року, на інформаційний запит позивача від 29 жовтня 2020 року щодо виконання судового рішення у справі № 640/823/20, останній отримав повідомлення № 0800-0209-8/58956 від 05 листопада 2020 року за підписом заступника начальника територіального підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з додатком, завірених копій рішень пенсійного органу № 923060182365 від 20 жовтня 2020 року на виконання судового рішення у справі № 640/6252/20 про перерахунок пенсії та № 923060182365 від 20 жовтня 2020 року про перерахунок пенсії на підставі заяви про перерахунок
Також, позивачем у заяві зазначено що з огляду на вищевикладене (добровільне виконання відповідачем судового рішення), виконавчий лист не видавався і до виконання не пред'являвся (т. 2, а.с. 5).
Таким чином, у вказаній заяві позивачем було чітко вказано, що виконавчий лист не подавався до виконавчої служби.
Судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано вищевказані обставини, що призвело до передчасного висновку про ненадання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, та, як наслідок, необгрунтованого повернення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух.
Європейський суд вказує, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
ЄСПЛ неодноразово висловлював у своїх рішеннях позицію щодо необхідності уникнення судами зайвого формалізму. Зокрема, у справі Miragall Escolano v. Spain (рішення від 25.01.2000 р.) Суд зазначив, що надто суворе тлумачення процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду.
Колегія суддів у даній справі не вбачає ані недобросовісності позивача щодо невиконання вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, ані процесуальних підстав для прийняття судом першої інстанції рішення про повернення заяви позивача.
При цьому, колегія суддів не надає оцінку доводам апеляційної скарги щодо неправомірності дій відповідача під час виконання судового рішення, оскільки зазначені доводи повинні розглядатися судом першої інстанції та їм повинна надаватися оцінка при розгляді заяви по суті.
Так, оскільки подана позивачем в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заява фактично не була розглянута судом першої інстанції та була передчасно повернута, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості розглянути таку заяву по суті, тому належним способом захисту порушених прав позивача, в даному випадку, є скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для її подальшого розгляду до суду першої інстанції, зо свідчить наявність підстав для часткового задоволення вимог апелянта.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії заявнику без розгляду.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Керуючись ст. 243, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року - задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року - скасувати та направити справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду заяви.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст виготовлено 02 квітня 2021 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна