Іменем України
23 березня 2021 року справа № 927/93/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства "ЖЕК-10" Чернігівської міської ради, вул. Доценко, 25-б, м. Чернігів, 14032
e-mail: 14252113@mail.gov.ua
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ СЕРВІС ХХІ", вул. Доценко, 24, м. Чернігів, 14032
Електронна адреса не відома
про стягнення 45408 грн.64коп.
представники сторін:
від позивача: Бобровник І.А., доручення №01-12-12 від 06.01.2021; Неоменко Ю.А., доручення 01-12.12 від 06.01.2021;
від відповідача: не прибув;
встановив:
До Господарського суду Чернігівської області звернувся позивач - Комунальне підприємство "ЖЕК-10" Чернігівської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ СЕРВІС ХХІ", про стягнення 43673 грн. 65 коп. передоплати, як безпідставно набутого майна та 1734 грн. 99 коп. штрафних санкцій (пеня).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору підряду на надання послуг з поточного ремонту № 0037/20 від 24.02.2020.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі №927/93/21, розгляд справи по суті призначено на 02.03.2021. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання 02.03.2021 прибув повноважний представник позивача у даній справі.
Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання від 01.03.2021 про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 01.03.2021 оголошено перерву до 23.03.2021, 14:10.
У судове засідання прибули повноважні представники позивачу у справі.
10.03.2021 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи від №01-12-208 від 04.03.2021, а саме: заключної виписки за період з 03.03.2020 по 03.03.2020 з рахунку позивача, рахуноку №5 від 03.03.2020 на суму 43673,65 грн., картки рахунку позивача №631 за 2020 рік .
Відповідно до статті 161 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються ГПК України або судом у передбачених ГПК України випадках.
Як визначено приписами ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачем подано нові докази у справі, що існували станом на дату подання ним позову. Причин пропуску строку подання цих доказів позивач не зазначив, клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказів не надав.
У зв'язку із відсутністю клопотання про поновлення строку для подання доказів, встановлених ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, судом залишено без розгляду подане клопотання позивача про залучення документів до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання 23.03.2021 не прибув, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання за його офіційною юридичною адресою відповідної ухвали господарського суду.
10.03.2021 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв'язку повернуто поштові відправлення, а саме ухвала суду від 02.03.2021 надіслана судом відповідачу на офіційну юридичну адресу та на адресу засновника відповідача, із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".
З'ясовуючи належність повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденціїї (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Судом встановлено, що відповідач був повідомлений про відкриття провадження у справі №927/93/21, оскільки від відповідача на адресу суду надходило клопотання про відкадення розгляду справи від 01.03.2021.
Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене вище та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу та адресу засновника відповідача у справі та повернення вказаних ухвал із відміткою поштового відділення: "неправильно визначена (відсутня) адреса", "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/93/21 та відкладення судового засідання.
Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідача не надходило.
Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Наведене дає підстави суду дійти висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи судом.
Крім того, явка представників сторін в судове засідання судом обов'язковою не визнавалася.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
24.02.2020 між Комунальним підприємством "ЖЕК-10" Чернігівської міської ради (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ СЕРВІС ХХІ" (підрядник, відповідач) укладено договір підряду на надання послуг з поточного ремонту №0037/20, відповідно до умов п. 1.1 якого замовник доручає підряднику і зобов'язується прийняти і оплатити надання послуг ДБН А.2.2.3:2014 Поточний ремонт. Заміна вікон на металопластикові конструкції за адресою: вул. Захисників України, 7 п. 3,4 у м. Чернігові, що здійснюється у 2020 році згідно з вимогами діючих нормативно-правових актів, а підрядник зобов'язується на свій власний ризик власними силами із власних матеріалів надати послуги з поточного ремонту, доручені йому замовником.
Згідно п. 2.1 договору підрядник повинен приступити до надання послуг не пізніше ніж через 3 дні після підписання договору.
Відповідно до п. 2.2-2.3 договору при необхідності продовження термінів надання послуг з поточного ремонту, підрядник зобов'язаний без затримки повідомити замовника про виникнення обставин, які зумовлюють необхідність такого продовження, і надати обґрунтування нових термінів надання послуг та додаткових витрат (за їх необхідності). Замовник без затримки повинен розглянути обґрунтування підрядника, запросити від нього, за необхідності, додаткову інформацію та ухвалити відповідне рішення і сповістити про нього підрядника. Перегляд термінів надання послуг оформлюється додатковою угодою.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що договірна ціна є твердою та розроблена відповідно до кошторисної документації, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.2 договору договірна ціна послуг, що доручаються підряднику за договором становить 36394,71 грн., крім того ПДВ-7278,94. грн. Загальна вартість договору - 43673,65 грн. з ПДВ. Авансовий платіж становить за цим договором 43673,65 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 9.1 договору приймання-передача закінчених послуг здійснюється відповідно до вимог нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об'єктів в експлуатацію.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.13.2 договору).
Позивачем на виконання умов договору перерахувало на рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 43673,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2208 від 03.03.2020 на суму 43673,65 грн. (а.с. 9).
Позивач стверджує, що відповідач не почав виконання обумовлених робіт у строк, визначений договором.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
16.12.2020 позивач звернувся на адресу відповідача листом №01-12-1131 від 16.12.2020 з повідомленням про розірвання договору на підставі п. 2,4 ст. 849 Цивільного Кодексу України та вимогою про повернення коштів (попередньої оплати) у зв'язку з тим, що станом на 16.12.2020 відповідачем не виконані умови договору (а.с. 7).
Докази направлення наявні у матеріалах справи (а.с. 7 оборот, 8).
Позивач зазначає про те, що відповідач всупереч розірванню договору суму попередньої оплати не повернув, на претензію не відповів.
Сума попередньої оплати, як безпідставно набутого майна у розмірі 43673,65 грн., заявлена до стягнення позивачем за даним позовом у порядку ст. 1212 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до пункту 10.2 договору за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, винна сторона сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
З посиланням на п.10.2 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за додатками період з 24.02.2020 по 24.08.2020 на суму 1734,99 грн., що позивач обґрунтовує наявним розрахунком. (а.с. 10).
Заперечень на позов відповідач не надав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Договір підряду на надання послуг з поточного ремонту №0037/20 від 24.02.2020, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (стаття 852 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт виконання позивачем умов пункту 3.2 договору щодо здійснення попередньої оплати робіт у сумі 43673,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2208 від 03.03.2020 на суму 43673,65 грн. (а.с. 9).
Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг з поточного ремонту передбачених договором підряду на надання послуг з поточного ремонту №0037/20 від 24.02.2020 не виконав, суми передоплати, сплаченої позивачем, не повернув.
У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що відповідач своєчасно розпочав виконувати роботи, обумовлені договором. Відсутні акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, (форма КБ-3), відсутні докази щодо засобів на покриття загальновиробничих та адміністративних витрат і прибутку, які визнчаються підрядником (відповідачем) згідно ДСТУ -НБД.1.1.-3:2013 та уточнюються із замовником на стадії взаєморозрахунків.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Наведене дозволяє дійти висновку, що обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Верховним Судом у постанові від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, предметом позовних вимог у межах якої була позовна вимога товариства про стягнення суми попередньої оплати за договором на виготовлення меблів з індивідуального замовлення, наголошено, що з припиненням дії договору підряду аванс втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відтак, ст. 1212 Цивільного кодексу України застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України в сукупності з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України та стягнення на користь позивача безпідставно отриманих коштів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч. ч. 1-3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3).
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
За змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт, що позивач у порядку ч. 2, 4 ст. 849 Цивільного кодексу України направив на адресу відповідача лист №01-12-1131 від 16.12.2020 з повідомленням про розірвання договору та вимогою про повернення коштів (попередньої оплати) у зв'язку з тим, що станом на 16.12.2020 відповідачем не виконані умови договору (а.с. 7). Докази направлення наявні у матеріалах справи (а.с. 7 зворот, а.с. 8).
Таким чином, станом на дату звернення позивача із даним позовом до договір підряду на надання послуг з поточного ремонту №0037/20 від 24.02.2020 є розірваним та припинив свою дію.
Відповідачем доказів щодо спростування права позивача на відмову від вищезазначеного договору, доказів про повернення коштів, про виконання робіт суду не подано.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України в сукупності з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічна правовоа позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17).
Враховуючи укладення між сторонами договору підряду на надання послуг з поточного ремонту №0037/20 від 24.02.2020, перерахування позивачем на виконання його умов 43673,65 грн. авансового платежу, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2208 від 03.03.2020 на суму 43673,65 грн., та невиконання при цьому відповідачем визначених у договорі робіт, відмови позивача від договору у відповідності до положень ст. 849 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення суми грошових коштів (як безпідставно набутих коштів в результаті розірвання договору позивачем) у розмірі 43673,65 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до пункту 10.2 договору за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, винна сторона сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Позивачем на підставі п.10.2 договору заявлено до стягнення з відповідача пеню за додатками період з 24.02.2020 (з дати підписання договору) по 24.08.2020 на суму 1734,99 грн., що позивач обґрунтовує наданим до матеріалів справи розрахунком.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України ).
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У розумінні ст. 173 та 230 Господарського кодексу України неустойка (штраф, пеня) є різновидами господарських санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.
За висновком суду позивачем необґрунтовано визначено період нарахування пені за період з 24.02.2020 (з дати укладення та піписання договору) по 24.08.2020, оскільки відповідно до пункту 2.1 договору сторони передбачили, що підрядник повинен приступити до надання послуг не пізніше ніж через 3 дні після підписання договору, тобто першим днем прострочки є 28.02.2020. Таким чином, правомірним є нарахування пені за період з 28.02.2020 по 24.08.2020 включно.
З урахуванням зазначених обставин судом здійснено перерахунок належної до стягнення суми пені.
За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягає пеня у розмірі 1682 грн. 48 коп.
Таким чином, позов підлягає задоволенню у частині вимог про стягнення суми грошових коштів (як безпідставно набутих коштів в результаті розірвання договору позивачем) у розмірі 43673 грн. 65 коп. та пені у сумі 1682 грн. 48 коп.
В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.
Судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ СЕРВІС ХХІ", вул. Доценко, 24, м. Чернігів, 14032, код 41674263, на користь Комунального підприємства "ЖЕК-10" Чернігівської міської ради, вул. Доценко, 25-б, м. Чернігів, 14032, код 14252113, передплату у сумі 43673 грн. 65 коп., пеню у сумі 1682 грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 2267 грн. 38 коп.
3. У решті позову відмовити.
В судовому засіданні 23.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 29.03.2021.
Суддя М.О. Демидова