Справа № 423/3488/20
Провадження № 33/810/48/21
«26» березня 2021 року м.Сєвєродонецьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю: особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши «26» березня 2021 року у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Печегіни Харківської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, маючого повну вищу освіту, одруженого, військовослужбовця за контрактом, працюючого на посаді начальника групи підготовки штабу військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Попаснянського районного суду Луганської області від 01 березня 2021 року по справі про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
Постановою судді Попаснянського районного суду Луганської області від 01 березня 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3910 гривень.
У постанові суду зазначено, що 22 грудня 2020 року, близько 16-30 години, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем за контрактом, виконував обов'язки військової служби, перебуваючи в районі проведення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в умовах особливого періоду, в районі виконання завдань за призначенням поблизу с. Лоскутівка Попаснянського району Луганської області, мав ознаки алкогольного сп'яніння (запах з ротової порожнини, нечітка мова, не впевнена хода), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП. Аргументує тим, що судом під час розгляду справи належним чином не були досліджені його доводи, викладені в поясненні та клопотанні про закриття провадження. Також апелянт зазначає, що 22 грудня 2020 року, приблизно о 16.30 годині, без його дозволу та згоди з порушенням вимог ст. 146 КК України у супроводі начальника медичної служби ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_2 та заступника начальчика розвідки ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_3 на автомобілі військової частини під керуванням невідомого йому військовослужбовця разом із старшим лейтенантом ОСОБА_4 , його було доставлено до військової комендатури міста Попасна, де було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп'яніння на невідомому пристрої. При цьому вказує, що працівники військової комендатури м. Попасна на його вимогу відмовилися фіксувати на відео незаконне доставлення його до військової комендатури, надавати сертифікаційні документи на пристрій, за допомогою якого б проводився огляд, та не надали відповіді на запитання, хто буде здійснювати вказаний тест та чи є у вказаної особи чи працівника військової комендатури м. Попасна спеціальні знання і допуск до подібного виду діяльності. У зв'язку з цим, він відмовився проходити тест на стан алкогольного сп'яніння, але при цьому зазначав, що бажає пройти огляд в медичному закладі, а тому наполягав на його доставленні до наркологічного диспансеру. Між тим, як вказує ОСОБА_1 , на це не було відреаговано службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, йому не було пояснено, яким чином він опинився у військовій комендатурі, чи надавав він на це згоду, та чи підданий він адміністартивному арешту, а було тільки зазначено, що до військової комендатури вони його не викликали.
Також, в обгрунтування своїх доводів апелянт посилається на порушення його права на захист під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки на його вимогу не був наданий захисник для захисту його прав та інтересів за рахунок держави.
Водночас наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення було складено без додержання вимог ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено час складання протоколу, не викладені конкретні обставини правопорушення, не зазначені прізвища та адреси свідків правопорушення. Крім того, як зазначає апелянт, з викладених обставин адміністративного правопорушення не вбачається, що місцем його скоєння - є територія військової частини, а лише зазначено, що 22.12.2020 року о 16-30 годині ОСОБА_1 знаходився в районі виконання бойових дій поблизу населеного пункту Лоскутівка Луганської області, тому є незрозумілим де саме відбулася вказана подія та якими даними це підтверджується.
Отже, на думку ОСОБА_1 , судом було допущено порушення норм процесуального законодавства, оскільки йому було відмовлено в задоволенні клопотання про виклик та допит у якості свідка офіцера військової комендатури м. Попасна лейтенанта ОСОБА_5 з мотивів того, що він є зацікавленою особою та його виклик і допит в судовому засіданні не є обов'язковим.
Крім того апелянт зазначає, що службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі лейтенантом ОСОБА_5 , було здійснено відносно нього перевищення службових повноважень, які виразилися у погрозі звільнення з військової служби у разі не проходження тесту на визначення ступеню алкогольного сп'яніння з використанням невідомого йому технічного засобу. Однак він повідомляв вказаних осіб, що готовий пройти огляд відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735 у найближчому закладі охорони здоров'я, але його вимоги були залишені без уваги не тільки службовими особами військової комендатури, але й судом при розгляді справи.
Проте, на переконання ОСОБА_1 , судом помилково, всупереч вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735, зазначено, що дана інструкція визначає лише процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів, однак в постанові суду вказано, що у особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення відсутній обов'язок направити особу до закладу охорони здоров'я для огляду. А оскільки інший нормативний акт відсутній, виявлення алкогольного сп'яніння у водіїв і громадян, які транспортними засобами не управляють, не має різниці, так як об'єктом дослідження є в любому випадку стан людини, то вказана постанова суду вступає в протиріччя з даною інструкцією та законодавством. Разом з цим апелянт наголошує, що положення Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом МОУ від 10.10.2016 року № 515, зареєстрованої в МЮ 02.11.2016 року за № 1429/29559, визначають обов'язок для посадових осіб підрозділів Служби правопорядку відносно військовослужбовців направити їх на огляд для встановлення стану сп'яніння затриманого, який вчинив адміністративне правопорушення, здійснити в закладах охорони здоров'я, яким надано право на проведення такого огляду, лікарями, які пройшли тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Однак, як заважує апелянт, службові особи військової комендатури м. Попасна, діючи умисно та всупереч вищезазаначеним інструкціям, не направили його до медичного закладу для здійснення медичного огляду для встановлення факту вживання алкогольних напоїв.
Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з доводами суду першої інстанції в частині визначення об'єктивної сторони вчиненного адміністративного правопорушення, оскільки вона, на його думку, полягає саме у появі на території військової частини у нетверезому стані. Апелянт звертає увагу, що військовою частиною НОМЕР_2 за фактом вживання ним алкогольних напоїв службове розслідування не проводилося та до дисциплінарної відповідальності його не притягували.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи поданої апеляційної скарги у повному обсязі, просив скасувати постанову судді Попаснянського районного суду Луганської області від 01.03.2021 року у зв'язку з відсутністю в його діях складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП. Додатково пояснив, що під час складання щодо нього адмінпротоколу він наполягав на його огляді на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі відповідно до Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом МОУ від 10.10.2016 року № 515, але в цьому йому було відмовлено. З приводу його незаконного затримання та перевищення посадовими особами своїх службових обовязків щодо нього офіційних заяв до компетентних органів не подавав. З правильністю викладених у рішенні місцевого суду його показань та показань свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 погоджується. Щодо порушеного його права на захист під час складання адмінпротоколу пояснив, що йому були роз'яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, але він не скористався своїм правом на правову допомогу під час оформлення матеріалів даної справи та під час її розгляду у суді.
Апеляційний суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Диспозиція ч.3 ст.172-20 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також за відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, - вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема: протокол про військове адміністративне правопорушення серії № 2/1147 від 22.12.2020 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів № 925 від 22.12.2020 року; покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Так, згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення серії № 2/1147 від 22.12.2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП (а.с.1-4), встановлено, що 22 грудня 2020 року, близько 16-30 години, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем за контрактом, виконував обов'язки військової служби, тобто перебував в районі проведення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в умовах особливого періоду, в районі виконання завдань за призначенням поблизу с. Лоскутівка Попаснянського району Луганської області, мав ознаки алкогольного сп'яніння (запах з ротової порожнини, нечітка мова, не впевнена хода), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, тим самим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Зміст протоколу свідчить про те, що його було складено відповідно до приписів ст.255 КУпАП уповноваженою особою, в ньому викладені фактичні обставини правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , та які встановлені судом першої інстанції, протокол підписаний самим ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, а отже цей протокол відповідає визначеним ст.251 КУпАП критеріям належного та допустимого доказу. При цьому ОСОБА_1 була надана можливість дати власні пояснення щодо обставин події, але у протоколі він лише зазначив про невизнання своєї вини у вчиненні даного адмінправопорушення, але показання забажав дати лише в суді.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів № 925 від 22.12.2020 року (а.с.6) ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дали покази про те, що 22.12.2020 року у їх присутності у комендатурі ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Не довіряти показанням вказаних свідків не було підстав у суду першої інстанції та не вбачає таких підстав й апеляційний суд, оскільки усі свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено переконливих аргументів, які б свідчили про наявність підстав у цих свідікв для його обумови.
При цьому сам факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не оспорюється ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та він не заперечував ни проти цього під час апеляційного розгляду.
Разом з цим слід визнати безпідставними твердження апелянта про його бажання під час складання протоколу про військове адміністративне правопорушення пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, оскільки матеріали справи не мають тому належного підтвердження та не підтверджували цього факту й допитані під час судового розгляду у суді першої інстанції свідки. Отже сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння виключав у службових осіб військової комендатури м. Попасна можливість направлення його на медичний огляд відповідно до приписів п.7 Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затверджена наказом МОУ від 10.10.2016 року № 515, на що посилається апелянт у своїй скарзі.
З огляду на викладене слід визнати безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невстановлення місцевим судом в його діях ознак об'єктивної сторони складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, яка полягає у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки такі висновки суду підтверджуються сукупністю наявних в матеріалах справи та досліджених під час судового розгляду письмових доказів, а також показами допитаних в судовому засіданні свідків.
При цьому посилання ОСОБА_1 з цього приводу на певні рішення інших судів є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Крім того, зміст цих судових рішень за обставиними справи суттєво відрізняється від обставин даної справи, зокрема щодо ознак об'єктивної сторони військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Отже у місцевого суду були відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, поданого ним до суду 18 січня 2021 року, на що посилається апелянт у своїй скарзі.
Посилання апелянта, як аргумент своєї невинуватості у вчиненні даного правопорушення на те, що військовою частиною НОМЕР_2 за фактом вживання ним алкогольних напоїв службове розслідування не проводилося та його не притягували до дисциплінарної відповідальності, на переконання апеляційного суду, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, за обставин встановлених постановою суду.
Суд апеляційної інстанції також не погоджується з доводами апелянта про порушення службовими особами військової комендатури м. Попасна Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрована в МЮ України 11.11.2015 року за № 1413/27858, з огляду на те, що ця Інструкція прийнята у відповідності до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та розроблена з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, до правовідносин, що склалися у даній справі, неможливо застосувати положення цієї Інструкції, оскільки вони відносяться до інших правовідносин, що виникають між водіями під час керування ними транспортними засобами та працівниками патрульної поліції і закладами охорони здоров'я щодо порушень ПДР, але ніяк не регулюють військові правопорушення відповідно до ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд апеляційної інстанції вважає неспроможними доводи апелянта про невідповідність складеного щодо нього протоколу про військове адміністративного правопорушеня за ч.3 ст.172-20 КУпАП вимогам сттатті 256 цього Кодексу, оскільки, як видно із змісту цього протоколу, в ньому зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, після складання протоколу, ОСОБА_1 був ознайомлений із його змістом, про що свідчать його власноручний підпис у відповідних розділах, будь-які заперечення від нього не подавалися.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про порушення його права на захист під час складання щодо нього протоколу, оскільки його зміст свідчить про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.268 КУпАП, чому дав належну оцінку у своїй постанові місцевий суд. Крім того, як вбачається з журналу судового засідання від 01 березня 2021 року (а.с.38-40), ОСОБА_1 були роз'ясненні його права, передбачені ст.268 КУпАП, натомість він не заявляв клопотань щодо залучення до участі у розгляді справи захисника, а отже не скористався своїм правом на правову допомогу під часа судового розгляду даної справи місцевим судом.
Всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно відмовив йому у виклику й допиті у якості свідка ОСОБА_5 , аудіозапис технічної фіксації перебігу судового розгялду справи свідчить про те, що таке клопотання ОСОБА_1 під час судового засідання не заявлялось. Не клопотав про це ОСОБА_1 й під час апеляційного розгляду.
Щодо наведених в апеляційній скарзі доводів ОСОБА_1 про здійснення службовими особами військової комендатури м. Попасна відносно нього перевищення службових повноважень, а також про вчинення щодо нього злочину за ст.146 КК України через незаконне позбавлення волі, то вони не заслуговують на увагу, оскільки апелянтом не надано будь-яких об'єктивних доказів (документів), які б підтверджували факт його звернення до компетентних органів із заявами про злочини. Як пояснив ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду, з такими заявами він не звертався. У свою чергу слід зазначити, що розгляд цих питань під час перегляду законності рішення місцевого суду у справах про адміністративні правопорушення знаходиться поза межами компетенції апеляційного суду та повинно вирішуватися у інший визначений законом спосіб.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3910 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою військового адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а постанова судді Попаснянського районного суду Луганської області від 01.03.2021 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Попаснянського районного суду Луганської області від 01 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО