Ухвала
25 березня 2021 року
місто Київ
справа № 404/8989/14-ц
провадження № 61-13779ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2016 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ласка»
про поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення загальної суми денної заробітної плати за порушення строків і порядку розрахунків при звільненні,
ОСОБА_1 14 вересня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2016 року.
До касаційної скарги ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що апеляційний розгляд справи відбувся за його відсутності, копію рішення суду апеляційної інстанції заявник засобами поштового зв'язку не отримував. Після звернення до суду з адвокатським запитом заявник отримав копію рішення суду апеляційної інстанції 10 вересня 2020 року.
Зазначені обставини, на переконання заявника, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2016 року.Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. Заявнику запропоновано з метою вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження навести виключні обставини, що були причиною пропуску строку на касаційне оскарження, передбачені пунктами 1 та 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, та надати відповідні письмові докази на підтвердження таких виняткових обставин.
Від заявника у березні 2021 року засобами електронного поштового зв'язку із застосуванням електронного цифрового підпису ОСОБА_2 надійшов лист, у якому від імені заявника повідомлено, що він звернувся до Верховного Суду із пропуском процесуального строку у зв'язку з хворобою дружини та її подальшою смертю, письмові докази на підтвердження зазначеного заявник не має можливості подати через відмову медичних закладів у наданні доступу до такої інформації.
Верховний Суд дослідив касаційну скаргу, додані матеріали та додатково подані документи, за результатом чого зробив висновок, що заявником не подано до суду касаційної інстанції доказів на підтвердження виключних обставин, що були причиною пропуску процесуального строку на касаційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2016 року.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
У § § 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»
(заява № 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, §§ 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, § 41, від 03 квітня 2008 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Верховний Суд визначив, що у цій справі порядок і строки подання касаційної скарги регулюються положеннями частин першої, другої статті 325 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року).
За правилом наведеної статті касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення цього строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Це узгоджується з підпунктами 13 - 14 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, відповідно до яких судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу; судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Можливість поновлення строку на касаційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин передбачена також статтею 390 ЦПК України у чинній редакції Закону, окрім випадків, передбачених правилами частини третьої статті 394 цього Кодексу.
Верховний Суд, залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 зробив висновок, що наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, незалежно від того, чи є вони поважними, не можуть слугувати підставами для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки не свідчать про існування виняткових обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, у зв'язку з чим Суд визнав обов'язок ОСОБА_1 навести виключні обставини, що були причиною пропуску строку на касаційне оскарження, та надати відповідні письмові докази в підтвердження таких виняткових обставин.
Однак, заявник на підтвердження виняткових обставин, а саме тяжкої хвороби дружини та її подальшої смерті, не обґрунтовує, що такі обставини потягнули триваючий негативний моральний стан, враховуючи проміжок часу між ухваленням оскаржуваних рішень та зверненням до Верховного Суду (майже п'ять років), та не надав письмові докази на підтвердження таких виняткових обставин.
Додані до касаційної скарги медичні документи стосуються звернення заявника до медичних закладів у період до ухвалення оскаржуваних рішень. Доводи заявника про відмову медичних закладів у доступі до інформації не підтверджено письмовими доказами (запит, відповідь на запит, тощо).
Аналізуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не наведено та не надано відповідні докази на підтвердження виключних обставини, що були причиною пропуску строку на касаційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2016 року.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявникові.
Оскільки у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Суд роз'яснює, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ласка» про поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення загальної суми денної заробітної плати за порушення строків і порядку розрахунків при звільненні, вважати неподаною та повернути заявнику.
Роз'яснити заявникові право повторного звернення з касаційною скаргою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний