Ухвала
Іменем України
25 березня 2021 року
місто Київ
справа № 225/4888/15-ц
провадження № 61-3643ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 06 серпня 2020 року у складі судді Скиби М. М. та ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у складі судді Халаджи О. В.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») у серпні 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 53 640, 29 грн.
Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 23 вересня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість у розмірі 53 640, 29 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 у червні 2020 року звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 вересня 2015 року.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 06 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 вересня 2015 року залишено без задоволення.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 225/3227/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 06 серпня 2020 року повернуто разом із цивільною справою за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, повернуто до Дзержинського міського суду Донецької області для виконання вимог підпункту 15. 11 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 вересня 2015 року залишено без руху з підстав, зокрема необхідності сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 січня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено.
Продовжено заявнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги з метою здійснення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 вересня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Повертаючи ОСОБА_1 апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що заявник не звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у справі № 225/4888/15-ц ОСОБА_1 має статус відповідача. Отже, оскільки недоліки касаційної скарги не усунуто, апеляційна скарга підлягає поверненню.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 05 березня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 06 серпня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що заявник має статус споживача відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» з моменту укладення із ПАТ «Банк Форум» договору споживчого кредиту, тому, на переконання ОСОБА_1 , в усіх судових справах за подання заяв (скарг) він звільнений від сплати судового збору.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд дослідив касаційну скаргу з доданими документами, під час вирішення процесуального питання про відкриття касаційного провадження зробив такі висновки.
3.1. У частині вимог скарги щодо оскарження ухвали суду першої інстанції
У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Дзержинського міського суду Донецької області від 06 серпня 2020 року необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Враховуючи викладене, зазначена ухвала суду першої інстанції про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не підлягає касаційному оскарженню, оскільки вона не була предметом апеляційного перегляду по суті, на предмет законності та обґрунтованості не перевірялась, а тому згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України та пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки ухвала Дзержинського міського суду Донецької області від 06 серпня 2020 року не підлягає касаційному оскарженню.
3.2. У частині вимог скарги щодо оскарження ухвали суду апеляційної інстанції
Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.
Такий висновок Суд зробив з огляду на таке.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
(частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно з правилами процесуального закону подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має відбуватися з дотриманням певних умов.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За правилом пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху
Суд апеляційної інстанції, залишаючи 30 грудня 2020 року без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 вересня 2015 року, встановив, що ціна позову у цій справі складає 53 640, 29 грн, тому, з урахуванням сплаченого заявником судового збору у розмірі 210, 20 грн, йому необхідно здійснити доплату судового збору у розмірі 594, 40 грн.
ОСОБА_1 , усуваючи недоліки апеляційної скарги просив врахувати його скрутний майновий стан та те, що він є споживачем відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
Донецький апеляційний суд встановив, що заявником не подано докази на підтвердження його скрутного майнового становища, крім того, ОСОБА_1 у справі має процесуальний статус відповідача, тому не може бути звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, визнав обов'язок здійснити доплату судового збору, продовжив строк усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про усунення недоліків, у якій заявник наполягав, що звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».
Донецький апеляційний суд, вивчивши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали та додатково подані документи, визнав безпідставними доводи заявника про звільнення його від сплати судового збору, тому, оскільки недоліки апеляційної скарги не усунуто, судовий збір у визначеному судом розмірі ОСОБА_1 не сплачено, апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції повернуто заявнику.
Висновки суду апеляційної інстанції щодо підстав повернення апеляційної скарги, а саме, що ОСОБА_1 , перебуваючи у процесуальному статусі відповідача у цій справі, не звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», Верховний Суд визнає підставним з огляду на таке.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/24881/16-ц (провадження
№ 14-57цс18) відступила від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-185цс17 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-916цс17, щодо звільнення споживачів від сплати судового збору лише при поданні позовної заяви і обов'язку сплатити судовий збір за подання до суду, зокрема, апеляційної скарги. Велика Палата Верховного Суду визначила, що споживач звільняється від сплати судового збору як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.
Отже, системний аналіз наведеної норми закону з врахуванням наведеного правового висновку Верховного Суду дає підстави для висновку, що від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду справи на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» звільненні споживачі, які мають процесуальний статус позивача, тобто особи, які звертаються до суду із позовом, та під час оскарження такими особами судових рішень в судах усіх інстанцій.
Тобто, Закон України «Про захист прав споживачів» визначає право на звільнення від сплати судового збору виключно позивачів, відповідно, відповідачі у такій справі, звертаючись до суду із апеляційними, касаційними скаргами, іншими заявами процесуального характеру, не звільняються від сплати судового збору, крім інших випадків, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 не подав докази на підтвердження свого скрутного майнового стану, підстави для звільнення його від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні, дійшов обґрунтованого висновку, що недоліки апеляційної скарги не усунуто, тому наявні, передбачені частиною третьою статті 185 ЦПК України підстави для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини
(далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»).
З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 лютого 2021 року є необґрунтованою.
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Отже, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження щодо оскарження ухвали Дзержинського міського суду Донецької області від 06 серпня 2020 року на підставі до пункту 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, щодо оскарження ухвали Донецького апеляційного суду від 15 лютого 2021 року на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 389, пункту 1 частини другої та частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 06 серпня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
А. С. Олійник
В. В. Яремко