24.03.2021
Справа № 696/246/21
2-о/696/14/21
23 березня 2021 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області у складі
головуючої судді - Ніколенко О.Є.,
за участі секретаря - Пугачогої І.В.,
заявника - ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам'янка в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
встановив:
17 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною заявою, у якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до шести місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав: заборонити перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 ; Заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; заборонити наближатися на відстань 200 м. до місця проживання, місця роботи ОСОБА_1 , школи, садочка неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заяву обґрунтовує тим, що вже кілька років її чоловік - ОСОБА_2 вчиняє психологічне, фізичне та фінансове насильство в сім'ї, тобто застосовує різні види булінгу відносно неї, як дружини та їхніх дітей. Майже кожного дня чоловік шукає привід для сварки, ображає її, принижує, як жінку, після чого застосовує фізичне насильство. Зазначає, що чоловік хизується тим, що може наносити удари, так часто, як він цього забажає, завдаючи величезного болю, а в результаті залишається небагато видимих синців на тілі та це все відбувається на очах у їхніх дітей. Вона та неповнолітні дочки потребують захисту та допомоги психолога. Зауважує, що згодом чоловік просить вибачення, але все повторюється знову. Тому вона вирішила звернутися до суду із позовом, що не сподобалося чоловіку, у зв'язку з чим він влаштував сварку і побив її, відносно цього 15 березня 2021 року вона звернулася до відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК України.
23 березня 2021 року до суду від заінтересованої особи ОСОБА_2 надійшло заперечення на заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, у якому ОСОБА_2 повністю заперечує проти заяви та вважає, що насправді причиною конфліктів є заявниця, яка не займається домашнім побутом, проводить багато часу в Інтернет мережі. Таке поняття як булінг, не має до нього ніякого відношення.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання з'явилася, крім того надала письмові пояснення на підтвердження заявлених вимог. Заяву просила задовольнити в повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні категорично заперечив щодо задоволення заяви, оскільки не вчиняє фізичне насилля щодо своєї дружини, також зазначив, що навпаки остання є ініціатором конфліктів, які дуже часто між ними виникають.
Суд, врахувавши позиції заявника та заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа - ОСОБА_2 є подружжям з 07.11.2008 року (а.с. 8). Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження дітей (а.с.9-11).
ОСОБА_2 має у власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_2 (а.с. 14).
Даний факт сторонами не оспорюється та підтверджується копією Технічного паспорту на житловий будинок, копією Витягу з Державного реєстру правочинів, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. (а.с. 13, 16-17).
Сторони в судовому засіданні не заперечили, що проживають в орендованому будинку, строк дії даного договору спливає в квітні місяці 2021 року.
Крім вищезазначених доказів, поданих стороною заявника, в судовому засіданні були дослідженні докази надані стороною заінтересованої особи, а саме позитивні характеристики від сусідів, Голови вуличного комітету, а також з місця роботи ОСОБА_2 .
Згідно довідок із закладів освіти дітей вбачається, що батько ОСОБА_2 цікавиться шкільним життям та життям у садочку своїх дітей, оплачує харчування та приймає активну участь в ремонті класних кімнат та дитячого садочка.
Суд критично оцінює копію електронного доказу, а саме диску наданого заінтересованою особою ОСОБА_2 , так як вказаний доказ не відповідає вимогам ст. 100 ЦПК України щодо електронного доказу, який подається в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», оскільки такого електронного цифрового підпису не містить. Отже, суд визнає зазначений доказ недопустимим, відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України, не бере його до уваги, як такий, що одержаний з порушенням порядку встановленого законом.
Також на підтвердження необхідності видачі обмежувального припису за клопотанням заявниці було витребувано для огляду матеріали кримінального провадження №120212553500001488 за фактом нанесення їй тілесних ушкоджень, які було оглянуті судом в нарадчій кімнаті.
Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України визначено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Визначення конкретних видів, передбачених частиною другою статті 26 Законом № 2229-VIII, заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов'язків, які покладаються на нього, а також строку на який видається обмежувальний припис належить до компетенції суду.
У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
За висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи, домашнього насильства відносно неї у розумінні Закону № 2229-VIII, а також наявності ризиків настання такого насильства у майбутньому.
Відтак, в судовому засіданні встановлено, що між заявником та заінтересованою особою існує тривалий конфлікт подружжя. На даний час подано позов до суду про розірвання шлюбу, і в судовому засіданні встановлено що сторони бажають розлучитися.
ОСОБА_2 пояснив, що зараз він залишив будинок, де вони наразі проживають із дружиною, і не планує туди повертатися жити. Тим більш, що строк договору оренди будинку, де вони спільно проживали, спливає упродовж місяця.
Разом із тим, як вбачається із копії постанови, з єдиного реєстру судових рішень, ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням. Тобто, на підтвердження систематичності вчинення адміністративних правопорушень заявниця надала копію постанови Кам'янського районного суду Черкаської області від 24.04.2017, яка передбачає відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства. Також з наданих доказів вбачається, що факти звернення заявниці до органів поліції мали місце раніше, але остання постійно відмовлялася від звинувачень чоловіка у зв'язку з примиренням з останнім, відтак дані факти не можуть слугувати підставою для задоволення заяви і не можуть бути беззаперечним доказом вчинення домашнього насилля.
Як вбачається з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 15.03.2021 за заявою ОСОБА_1 , зареєстроване кримінальне провадження щодо вчинення відносно неї кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 125 КК України (легкі тілесні ушкодження). Як встановлено з досліджених судом матеріалів, повідомлення про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення ОСОБА_2 не вручено, висновок експертизи щодо ступеня тілесних ушкоджень завданих ОСОБА_1 відсутній.
Проаналізувавши відомості про наявність спору між подружжям щодо розлучення та щодо виховання дітей, суд вважає, що дані конфлікти самі по собі не пов'язані із домашнім насильством, а можуть лише свідчити про наявність особистих неприязних стосунків між ними і наявність сварки, штовханини, під час якої чоловік маючи фізичну перевагу, міг допустити тілесні ушкодження дружині.
В той же час установлено відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 у будь-який спосіб переслідує ОСОБА_1 , погрожує їй або дітям, неодноразово вчиняє інші насильницькі дії стосовно неї чи спільних дітей, а отже, підстави для запровадження для нього заборони на листування, ведення телефонних переговорів та здійснення будь-яких контактів відсутні.
Звертаючись до суду зі згаданою заявою, ОСОБА_1 не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 систематичного домашнього насильства стосовно неї та дітей у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також не доведено продовження настання ризиків вчинення насильства у майбутньому, при розгляді цієї справи таких доказів не здобуто. Так само відсутні обґрунтовані докази на підтвердження ймовірності настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Наявність постанови суду про визнання ОСОБА_2 винуватим у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП підтверджує факт того, що останній у 2017 році вчинив домашнє насильство щодо заявниці, в той же час дана постанова не є достатньою умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Тим більш, що сторони наразі фактично проживають окремо та мають взаємне бажання розірвати шлюб. Сам факт звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, оскільки на час розгляду заяви в суді, результат експертизи щодо тілесних ушкоджень відсутній, і ОСОБА_2 не має статусу підозрюваного.
Отже, установивши, що усупереч вимогам статті 81 ЦПК України заявник не надала суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення щодо неї та дітей систематичного домашнього насильства, а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв'язку із не застосуванням стосовно останнього обмежувального припису, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні заяви.
В той же час, суд вважає за необхідне роз'яснити заявниці, що в разі вчинення відносно неї домашнього насилля, а також в разі отримання нових доказів, які підтверджуватимуть факт такого насилля заінтересованою особою щодо неї, остання не позбавлена можливості, звернутися повторно до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом заяви про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265, 293, 350-6 ЦПК України, суд,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, щодо заборони ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , неповнолітніми дітьми, заборони вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та неповнолітніми дітьми, або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, заборони наближатися на відстань 200 м. до місця проживання, місця роботи ОСОБА_1 , школи, садочка неповнолітніх дітей - відмовити повністю.
Судові витрати по справі - віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду або через Кам'янський районний суд Черкаської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 24.03.2021.
Повне найменування сторін та їх місцезнаходження
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданий Кам'янським РВ УМВС України в Черкаській області 18 лютого 2009 року.
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України, № НОМЕР_2 , виданий органом 7119 від 19 травня 2019 року.
Суддя О.Є. Ніколенко