П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11945/20
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
Дата і місце ухвалення: 18.01.2021р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо:
невірного розрахунку ОСОБА_1 посадового окладу (8740,00 грн.) та окладу за військовим званням (1480,00 грн.) для нарахування та виплати грошового забезпечення за період 01.03.2018р. по 20.10.2020р.;
використання розміру посадового окладу (8740,00 грн.) та розміру окладу за військовим званням (1480,00 грн.) для розрахунку ОСОБА_1 при звільненні з військової служби (розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби);
видачі ОСОБА_1 невірної довідки про розміри щомісячних та додаткових видів грошового забезпечення за період 01.03.2018р. по 20.10.2020р. з використанням розміру посадового окладу (8740,00 грн.) та розміру окладу за військовим званням (1480,00 грн.) для нарахування пенсії;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 :
здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.03.2018р. по 20.10.2020р., розрахунки посадового окладу та окладу за військовим званням мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного, року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт;
виплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення за період 01.03.2018р. по 20.10.2020р., розрахунки посадового окладу та окладу за військовим званням мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт;
здійснити перерахунок розрахунку ОСОБА_1 при звільнені з військової служби (одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби), розрахунки посадового окладу та окладу за військовим званням мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт;
виплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованими та фактично виплаченими виплатами при звільненні з військової служби (одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби), розрахунки посадового окладу та окладу за військовим званням мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт;
видати ОСОБА_1 довідку «Про розміри щомісячних видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії» за період 01.03.2018р. по 20.10.2020р., розрахунки посадового окладу та окладу за військовим званням мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на і січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 29.01.2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не повне з'ясування судом обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що у постанові, яка регулює питання грошового забезпечення військовослужбовців, існує юридична колізія, зокрема, між пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та приміткою 1 Додатку 1, приміткою до Додатку 14 до вказаної постанови КМУ.
Таким чином, на думку апелянта, розрахунки посадового окладу та окладу за військове звання позивача мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Апелянт вважає необґрунтованим посилання суд першої інстанції на п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. за №1774-VIII, оскільки вказана норма стосується заробітної плати працівників, тоді як військова служба є державною службою особливого характеру.
У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №127 від 18 червня 2020 року, капітана 1 рангу ОСОБА_1 , заступника начальника адміністративного управління Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №201 від 10 жовтня 2020 року, капітан 1 рангу ОСОБА_1 , колишній заступник начальника адміністративного управління військової частини НОМЕР_1 , 20 жовтня 2020 року вибув для зарахування на військовий облік до Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси, виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знятий з усіх видів забезпечення.
Наказом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 05.04.2018р. №112 АГЧ «Про встановлення посадових окладів військовослужбовцям Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командирам військових частин безпосереднього підпорядкування» позивачу було встановлено посадовий оклад у розмірі 8740 грн. та оклад за військовим званням у розмірі 1480 грн.
Відповідні розміри посадового окладу та окладу за військовим званням використовувались для розрахунку та виплати грошового забезпечення з 01.03.2018р. по 20.10.2020р. та при звільнення позивача з військової служби, в тому числі виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Позивач, вважаючи, що розмір посадового окладу та окладу за військове звання повинен бути розрахований з розміру не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 01 січня календарного року помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт звернувся з даним позовом до суду. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його посадовий оклад повинен був складати 9230 грн. (1861,50 грн. (50% мінімальної заробітної плати на 01 січня 2018 року) х 4,96, а оклад за військовим званням 1560 грн. (1861,50 грн. (50% мінімальної заробітної плати на 01 січня 2018 року) х 0,84 (коефіцієнт для військового звання позивача)). У зв'язку з цим, на думку позивача, протиправні дії відповідача щодо визначення посадового окладу та окладу за військове звання порушили його право на: отримання відповідного грошового забезпечення за період 01.03.2018р. по 20.10.2020р.; відповідне розрахування при звільненні з військової служби (отримання належної одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби).
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, яка набрала чинності 01.01.2018 року (далі - Постанова №704), встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018р.) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року за №103 (набрала чинності 24.02.2018р.) до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: «установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017р., встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата (на чому наполягає позивач) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Згідно з Постановою №704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018р., а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Такі ж правила діють при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби.
Щодо доводів апелянта про те, що у постанові Кабінету Міністрів України 30.08.2017 року №704, що регулює грошове забезпечення військовослужбовців, існує юридична колізія між пунктом 4 Постанови та приміткою 1 Додатку 1, приміткою до Додатку 14 до вказаної Постанови №704, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.49 Закону України від 27.02.2014 року №794-VII «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ч.2 ст.49 Закону).
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом Уряду України.
Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими на це суб'єктами нормотворчості у визначеній формі та за встановленою процедурою, спрямований на встановлення, зміну або скасування норми права.
Іншими словами, нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним органом публічної влади, у якому містяться норми права. У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права.
Отже, за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку п.4 постанови КМУ №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Відповідно до пп.2 п.20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 року №870, до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, встановлюються такі вимоги, зокрема, стосовно структури проекту документа: - в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що Примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень.
За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови КМУ №704 не може мати нормативного характеру, відтак, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМУ №704 - пункт 4, яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
Аналізуючи вищенаведені норми права, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач повинен був керуватися положеннями примітки 1 Додатку 1 та примітки до Додатку 14 та проводити розрахунки шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт, оскільки вказані примітки не містять норм права та не узгоджуються з п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. за №1774-VIII.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020р. по справі №824/106/20-а, оскільки частиною 5 статі 242 КАС України передбачено необхідність врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин лише висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук