П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/39/20
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Дата і місце ухвалення: 07.12.2020р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови провести позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 28.09.2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 28.09.2018 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо врахування для виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 базового місяця грудень 2014 року;
- зобов'язати відповідача при проведенні позивачу перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 28.09.2018 року, врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.07.2013 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, 30.12.2020 року військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що військова частина НОМЕР_1 , як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. А відтак, військова частина не може виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за рахунок інших коштів (заробітної плати працівників, грошового забезпечення військовослужбовців), в тому числі за минулі роки. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Також, апелянт посилається на те, що на визначення базового місяця для нарахування індексації військовослужбовцям впливають зміни розмірів всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, в тому числі щомісячної додаткової грошової винагороди, щомісячної премії тощо. Рішенням Міністра оборони України від 31.12.2015 року №248/3/9/1/1150 встановлено підвищення розміру щомісячної премії військовослужбовцям за грудень 2015 року з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року, а базовим місяцем визначено грудень 2015 року.
У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що до 28.09.2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №14-РС від 21.09.2018 року позивача звільнено з військової служби відповідно до підпункту «к» (які проходять службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) п.2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2018 року №220 позивача виключено із списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Первомайського об'єднаного міського військового комісаріату Миколаївської області.
Під час проходження військової служби у період з 01.01.2016 року по 28.09.2018 року ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, що сторонами у справі не заперечується.
31.07.2019 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із письмовою заявою, в якій просив провести на його користь нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 28.09.2018 року. Також, просив повідомити який базовий місяць був прийнятий для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до 01.01.2016 року.
У відповідь на вказану заяву військова частина НОМЕР_1 листом від 20.08.2019 року направила ОСОБА_1 довідку про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 28.09.2018 року. Повідомила, що положеннями Порядку проведення виплати індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, не передбачено механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди. Базовий місяць для нарахування індексації до 01.01.2016 року був грудень 2014 року.
Не погоджуючись з бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.09.2018р. ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , визнав обґрунтованими доводи позивача, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Наявні в матеріалах справи докази, а саме витяг з карток особового рахунку військовослужбовця за 2015 - 2018 роки старшого прапорщика ОСОБА_1 від 20.08.2019 року та архівної довідки Одеського територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства Оборони України свідчать про незмінність посадового окладу позивача до березня 2018 року. Таким чином, за висновками суду першої інстанції, військовою частиною НОМЕР_1 жодним чином не доведено наявність обставин зміни посадового окладу позивача станом на дату виникнення оскаржуваних правовідносин, що з урахуванням стабільності відносин щодо встановлених державою розмірів посадових окладів військовослужбовців свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.09.2018 року, то суд першої інстанції не знайшов підстав для їх задоволення, зазначивши, що відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» змінено механізм і умови нарахування грошового забезпечення з 01.03.2018 року та підвищено розміри посадових окладів та окладів за військове звання всіх категорій військовослужбовців.
На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , тобто в частині позовних вимог ОСОБА_1 , які задоволено оскаржуваним судовим рішенням.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.1 та ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами другою - третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ ( далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст.4 Закону №1282-ХІІ ).
Відповідно до ст.6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 .
Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Учасниками справи не заперечується, що в період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася.
При цьому, апелянт не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації, а правомірність своїх дій обґрунтовує виключно відсутністю відповідних кошторисних призначень та бюджетних асигнувань.
Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки вони не відповідають нормам Закону №1282-XII та Порядку №1078, зокрема п. 11, яким визначено, що додаткові витрати, пов'язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.
Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.
Посилання відповідача на ст.5 Закону №1282-ХІІ щодо проведення індексації грошових доходів населення виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, на думку колегії суддів, є не доречним в даному випадку, оскільки в зазначеному періоді здійснювалось преміювання, що навпаки свідчить про достатність фінансування, а отже можливість нарахування індексації.
Більше того, апелянтом не надано суду жодного доказу, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується війська частина НОМЕР_1 , кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що аргументи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування не можуть бути підставою для не нарахування індексації заробітної плати та відмови у її виплаті позивачу, а також жодним чином не впливають на наявність чи відсутність у позивача права на її нарахування та виплату, що є предметом спору у даній справі.
Посилання відповідача на відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки відсутність такого механізму не може позбавляти позивача на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. є порушеним та має бути відновленим.
Оскаржуваним судовим рішенням суд першої інстанції зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, як роботодавця, за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення. Завдання ж адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
У спірних правовідносинах індексація не була нарахована та виплачена позивачеві.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Виходячи з положень ст.5 КАС України захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому. Оскільки виплату та розрахунок індексації відповідачем проведено не було, тому в даному випадку право позивача щодо застосування певного базового місяця, з яким він не погоджується, не є порушеним.
Посилання позивача на те, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту прав позивача призведе до порушення його прав у майбутньому, у зв'язку з невірним визначенням військовою частиною базового місяця, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості захисту в адміністративному судочинстві прав у майбутньому без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість подальшої неправомірної поведінки суб'єкта оскарження.
Таким чином, оскільки відповідачем на час виникнення спірних правовідносин не вчинялося будь-яких дій по визначенню базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , тому наразі відсутні підстави для висновку, що має місце порушення прав позивача, пов'язаних з визначенням базового місяця для проведення індексації.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме в процесі виконання рішення суду першої інстанції відповідач, в порядку встановленому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078, визначить базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Частина 4 цієї статті Кодексу встановлює, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України рішення суду підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної та резолютивної частин висновків суду про те, що при здійсненні нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року військова частина НОМЕР_1 повинна врахувати базовий місяць січень 2008 року.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року змінити шляхом виключення з його мотивувальної та резолютивної частин висновків суду про те, що при здійсненні нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року військова частина НОМЕР_1 повинна врахувати базовий місяць січень 2008 року.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук