17 березня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/722/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представника відповідача Тишко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29 грудня 2020 року.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, є не обгрунтованою та безпідставною і порушує її права та соціальні гарантії.
Позивач, у судове засіданні не з'явилась. Про розгляд справи сповіщалась. Причину неявки суду не повідомила.
Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без їх участі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено наступне.
В період з 10.10.1997 по 10.06.2011 позивачка працювала на посаді медичної сестри в комунальному закладі «Семенівська центральна районна лікарня».
В період з 11.06.2011 по 11.09.2013 працювала на посаді медичної сестри медичного стаціонару інфекційного відділення в комунальному закладі «Семенівська центральна районна лікарня».
В період з 12.09.2013 по 21.04.2020 працювала на посаді медичної сестри в комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня».
21 квітня 2020 року позивачку було звільнено згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Станом на 22.04.2020 її спеціальний стаж, як медичного працівника, що дає право на пенсію за вислугу років, становить більше 25 років.
Після звільнення з роботи, 29 грудня 2020 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 19.01.2021 відповідач повідомив її про те, що право на пенсію по вислузі років у неї відсутнє, оскільки наявний спеціальний стаж станом на 01.04.2015 - менше 25 років, на 01.01.2016 - менше 25 років 6 місяців, на 11.10.2017 - менше, ніж необхідний 26 років 6 місяців.
Вважаючи відмову відповідача в призначенні пенсії за вислугою років у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправною, позивач оскаржила її до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Суд зазначає наступне.
В силу ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 2-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до ст. 27, з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено Кабінетом Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Так, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04:2024 або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
04.06.2019, своїм рішенням №2-р/2019, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788 "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213 та від 24.12.2015 № 911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обгрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Відповідно до ст. 51 Закону № 1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
З наведеного слідує, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Конституційний Суд України у своєму рішенні виходить з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. "а" ст. 54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" ст. 55 Закону № 1788, нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. З ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.
Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону № 1788. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст. ст. 54, 55 Закону № 1788.
Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 встановлено, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. "а" ст. 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст. 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
З огляду на наведене, Конституційний Суд України визнав оспорювані положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 та Законом № 911 такими, що суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У Рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення ч. З ст.22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац 10 пп. 2.2 п.2 мотивувальної частини).
Таким чином, за будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26.12.2011 .№ 20-рп/2011.
Враховуючи все вищевикладене, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом №911.
Згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Таким чином особа, яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має від 25 до ЗО років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.
Згідно записів в трудовій книжці позивача, вона працювала на посаді медичної сестри звичайної лікарні в період з 10.10.1997 по 10.06.2011, яка передбачає врахування стажу з розрахунку 1 рік за 1 рік, в період з 11.06.2011 по 11.09.2013 на посаді сестри медичного стаціонару інфекційнрго відділення та на посаді медичної сестри психоневрологічної лікарні в періоди з 12.09.2013 по 21.04.2020, які передбачають врахування стажу з розрахунку 1 рік за 2 роки. А отже її спеціальний стаж, на момент звернення до відповідача становить більше 25 років, що дає їй право на отримання пенсії за вислугу років.
Таким чином пенсія позивачці має бути призначена з дня звернення за пенсією, а саме з 29 грудня 2020 року.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул.П'ятницька, 83-А, м.Чернігів,14005) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29 грудня 2020 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 24 березня 2021 року.
Суддя С.Л. Клопот