справа № 2-85/10
11 травня 2010 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Цвітайло П.В.,
при секретарі - Дрижирук Л.М., Білик Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Котельва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на частку в майні колишнього колгоспного двору, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Котелевська державна нотаріальна контора;
Позивачка - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на частку в майні колишнього колгоспного двору, в якій просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на свою частку в майні колишньому колгоспному дворі, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1
У відкритому судовому засіданні позивачка - ОСОБА_1, свою позовну вимогу підтримала повністю, просить задовольнити її з підстав викладених у позовній заяві, зазначивши суду, що її син - ОСОБА_2 втратив свою частку в майні колишнього колгоспного двору оскільки в 1993-1997 роках не виділив своєї частки, а в 1997 році взагалі виписався з даного домогосподарства.
У відкритому судовому засіданні відповідач - ОСОБА_2, позов не визнав повністю і зазначив суду, що він фактично проживав в спірному домогосподарстві до 1993 року, а в 1997 році знявся з реєстрації. При цьому, зазначив, що від своєї частки в майні колишнього колгоспного двору не відмовляється.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Котелевська державна нотаріальна контора, у судове засідання державний нотаріус не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Котелевська державна нотаріальна контора надіслала до суду листа, в якому просить справу розглядати без участі державного нотаріуса, проти задоволення позовних вимог позивача не заперечує (а.с. 24).
Суд, системно дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін, приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з таких підстав.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 15 листопада 1976 року на підставі рішення виконкому Котелевської селищної Ради депутатів трудящих № 156 від 14 жовтня 1976 року, жилий будинок, з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, дійсно належить колгоспному двору - голова ОСОБА_3 на праві особистої власності (а.с. 10). Відповідно до реєстрового напису на документі про право особистої власності зазначений у вказаному вище свідоцтві житловий будинок в цілому зареєстрований в Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_3 (а.с.10 зворотна сторона).
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 25017276 від 13.01.2010 року, зазначений власником житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в цілому як голова колгоспного двору -ОСОБА_3 (а.с.11).
Згідно з довідкою виконкому Котелевської селищної ради Полтавської області № 3006 від 20.10.2009 року, на підставі рішення 4 сесії Котелевської селищної ради ХХІІІ скликання від 02 грудня 1998 року «Про впорядкування адресного господарства», нумерація вулиці Леніна в сел. Котельва в якому був зареєстрований ОСОБА_3, періодично змінювалася з 109, 89 і в теперішній час 119 (а.с. 13).
Відповідно до довідки Котелевської селищної ради Полтавської області 3005 від 20.10.2009 року, домоволодіння в АДРЕСА_1 (стара адреса № 109,89) згідно будинкової книги на 01.07.1990 року відносилося до колгоспного двору. Членами колгоспного двору на 01.07.1990 року були: ОСОБА_3, 1935 року народження, ОСОБА_1, 1936 року народження та ОСОБА_2, 1969 року народження (а.с. 13).
Відповідно до записів у трудовій книжці за № 1301639 від 27 серпня 1987 року, ОСОБА_2, 21.08.1987 року прийнятий в члени колгоспу ім. Леніна Котелевського району Полтавської області, а в 1997 рці вибув із членів КСП ім. Леніна за власним бажанням (а.с. 27-28).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що свідчить свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_1, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Котелевського районного управління юстиції Полтавської області 20 березня 2008 року та зроблено відповідний запис № 63 (а.с. 21).
Як встановлено в судовому засіданні позивачка і відповідач станом на 01.07.1990 року проживали і були зареєстровані в спірному господарстві за адресою: в АДРЕСА_1 (стара адреса № 109,89), що також підтверджується фотокопією з довідки (а.с. 13). Зі слів позивачки - ОСОБА_1 та відповідача - ОСОБА_2 він проживав в вище зазначеному домогосподарстві до 1993 року, а в 1997 році знявся з реєстрації в інше домогосподарство. Даний факт ніким із сторін не заперечується. Згідно з вимогами ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Виходячи із вимог ст. 5 ЦК України, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР (в ред.1963 року), Закон Української РСР «Про власність» (в ред.1991 року).
Так, відповідно до вимог ч.2 ст. 123, ч. 1 ст. 120 ЦК України (в ред.1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
15 квітня 1991 року, відповідно до Постанови Верховної ради Української РСР від 26.03.1991 року за № 885-ХІІ «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» почав діяти Закон Української РСР «Про власність», який і регулював право власності.
За таких обставин на думку суду, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні, а відповідач станом на 01.07.1990 року був членом колгоспного двору - в АДРЕСА_1 і доказів того, що він до 15 квітня 1991 року втратив право на частку в колгоспному дворі суду не надано.
Відповідно до ст. 55 Закону Української РСР «Про власність» (в ред.1991 року) громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.
При системному аналізі позову, доводи позивачки про втрату відповідачем частки в майні колишнього колгоспного двору в АДРЕСА_1 з причин того, що він не виділив свою частку в майні колгоспного двору, в 1993 році та коли знімався з реєстрації в 1997 році, є безпідставними.
Оскільки, згідно з ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Доказів на обґрунтування своїх позовних вимог чи заперечень по суті позовних вимог позивачкою надано не було, як і не заявлено про неможливість їх подання з незалежних від неї причин.
Конкретних пояснень по суті заявлених вимог і обставин викладених в позові про визнання особи такою, що втратила право на частку в майні колишнього колгоспного двору позивачка в ході судового розгляду справи не надала, не обґрунтувала свої позовні вимоги, не зазначила та не надала доказів, а в більшості висловлювала припущення та свої суб'єктивні міркування.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене вище суд вважає, що позивачка не довила своєї позовної вимоги, а саме: того, що порушені її права та визнання відповідача таким, що втратив право на частку в майні колишнього колгоспного двору, що є її основним обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.
При цьому, суд створив усі умови для змагальності процесу, роз'яснював позивачці її права і обов'язки в цивільному процесі.
Відмовляючи у задоволенні позову позивачці - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на частку в майні колишнього колгоспного двору, суд виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності відповідно до вимог ст. 3 ч. 1 п. п. 5, 6 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачці - ОСОБА_1, не присуджуються (а.с.1-2).
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 80, 88, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 3, 5, 316, 328 ЦК України, ст.120,123 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. 55 Закону Української РСР «Про власність» (в ред.1991 року), суд
У задоволенні позу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на частку в майні колишнього колгоспного двору, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Котелевська державна нотаріальна контора, відмовити повністю.
Судові витрати позивачці - ОСОБА_1 не присуджуються.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області шляхом подання в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя:
В повному обсязі рішення складено 17.05.2010 року _______________________________