Справа №2а-601/09/1570
19 березня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій незаконними, зобов'язати вчинити певні дії , -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФ) мотивуючи свої вимоги тим, що йому з 10 січня 1996 року, як інваліду війни, встановлена 2 група інвалідності, а з 18.01.1996 року він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, і на підставі Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому було призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами. В порушення цих вимог закону відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, яка була встановлена в розмірі 19,91 грн. Позивач зазначає, що відповідно до статей 50 та 54 Закону №796-ХІІ він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим - по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком, однак відповідачі всупереч зазначеним нормам не провели відповідне нарахування цих пенсій. Також позивач посилався на порушення статті 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» та ч.3 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (в редакції Закону України №458/95-ВР від 23.11.1995, із змінами, внесеними згідно із Законом України №488/95-ВР від 22.12.1995р.), відповідно до яких інвалідам війни 2-ої групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються на 350% мінімальної пенсії за віком, розмір якої повинен бути не меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. З 1 січня 2006 року вступили в дію зміни, внесені до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом України №2939-ІV від 05.10.2005 року. Згідно нової редакції частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач мав право на надбавку інваліда війни 2-ої групи в розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що становитиме 146,40 грн. (40% від 366 грн.), в той час, як згідно попередньої редакції Закону (яка діяла до 31 грудня 2005 року включно), позивачу до пенсії інваліда війни 2-ої групи гарантовано було надбавку (підвищення) в розмірі 1162,00 грн. (332,00 грн. х 350%). Тому, у відповідності з вимогами статті 22 Конституції України, яка гарантує, що при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав та свобод, позивач, не зважаючи на внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 1 січня 2006 року та у подальшому, має право на надбавку (підвищення) пенсії інваліда війни 2-ої групи в розмірі не менше ніж 1162,00 грн. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просить визнати незаконними дії Одеського обласного військового комісаріату в частині застосування в період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року, при нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи; визнати незаконними дії Одеського обласного військового комісаріату в частині застосування, в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України N 2939-IV від 05.10.2005р., при нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи; визнати незаконними дії Одеського обласного військового комісаріату, при нарахуванні та виплаті йому, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування в період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2006 року розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року; визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при нарахуванні та виплаті йому, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування в період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року, та в частині застосування в період з 01 січня 2008 року статей 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести йому перерахунок щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи, у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком: з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2000 року - у розмірі 757,96 грн.; з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року - у розмірі 870,69 грн.; з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року - у розмірі 938 грн.; з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року - у розмірі 938,00 грн.; з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року - у розмірі 996,41 грн.; з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року - у розмірі 1162,00 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести йому перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інваліду 2-ої групи, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком: з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2000 року - у розмірі 162,42 грн.; з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року - у розмірі 186,58 грн.; з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року - у розмірі 201,00 грн.; з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року - у розмірі 201,00 грн.; з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року - у розмірі 213,52 грн.; з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року - у розмірі 249,00 грн.; з 01 січня 2006 року по 31 березня 2006 року - у розмірі 262,50 грн.; з 01 квітня 2006 року по 30 вересня 2006 року - у розмірі 269,25 грн.; з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2006 року - у розмірі 274,50 грн.; з 01 січня 2007 року по 30 березня 2007 року - у розмірі 285,00 грн.; з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року - у розмірі 304,50 грн.; з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - у розмірі 308,25 грн.; з 01 січня 2008 року по 31 березня 2008 року - у розмірі 352,50 грн.; з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року - у розмірі 360,75 грн.; з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року - у розмірі 361,50 грн.; з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року - у розмірі 373,50 грн.; з 01 січня 2009 року - у розмірі 373,50 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести йому перерахунок пенсії з 01 січня 2006 року з урахуванням права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи, у розмірі 1162,00 грн. та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у подальшому сплачувати йому щомісячне підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи, у розмірі не менше ніж 1162,00 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при розрахунку його додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, керуватися розміром мінімальної пенсії за віком, що встановлюється виключно законами України та сплачувати йому, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити йому суму недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилася внаслідок проведеного перерахунку, за період з 01 січня 2000 року по день фактичного проведення перерахунку, виходячи із вимог Закону .
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити його, з підстав викладених в заяві (а.с. 5-7, 100-103, 121-122).
Представник ГУПФ позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, пояснивши при цьому, що згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Тобто розрахунок державної та додаткової пенсії, здійснений позивачу на підставі пп. «а» «б» п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Також представник пояснив, що відповідно до абз.1 ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (з наступними змінами) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Разом з тим, частиною 3 цієї ж статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи наведене, положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії не застосовується для визначення розмірів підвищення до пенсії, передбаченого статтями 12 та 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Розмір мінімальної пенсії за віком до 01.01.2002 року був визначений постановами Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 342 та від 26.07.1996 року № 831 і складав 16,62 грн. Стосовно розміру мінімальної пенсії, яка є базовою для обчислення надбавок та підвищень до пенсій, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», в пункті 2 якої встановив, що підвищення, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» починаючи з 01 січня 2002 року здійснюється виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Законом України від 05.10.2005 №2939-ІV внесено зміни до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме частину четверту ст.13 зазначеного Закону викладено в такій редакції: «інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Зазначені зміни набрали чинності з 01.01.06 року. Позивачу підвищення до пенсії виплачується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлюється Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. З зазначених підстав представник просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Представник Одеського обласного військового комісаріату в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що ст.ст. 15, 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», зокрема, встановлено, що пенсії учасникам бойових дій та інвалідам підвищуються у відповідному відсотковому розмірі від мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком на період до 01.10.03 р. був визначений постановою Кабінету Міністрів України №342 від 19.03.96 p. та №831 від 26.07.96 р. і складав 16.62 грн. Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.03 р. мінімальна пенсія за віком була встановлена у розмірі 19,91 грн. з 01.01.03 р. Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.03 р. розрахунок надбавок і підвищення пенсій здійснюється виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у сумі 19,91 грн. Крім цього, представник зазначив, що відповідно до ст.ст.99, 100 КАС України позивачем
було пропущено процесуальний строк для звернення до суду, оскільки він просить визнати незаконними дії з 01.01.2000 року , а звернувся він до суду з позовом про оскарження цих дій лише 24.02.2006 року, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого Законом, що є підставою для відмови у задоволенні цього адміністративного позову (а.с.94-99).
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу з 10 січня 1996 року, як інваліду війни встановлена ІІ група інвалідності, а з 18.01.1996 року він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліда ІІ групи, та з 1997 року йому була призначена пенсія по інвалідності (а.с. 8-13, 142-158) .
На підставі Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому призначено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від обставину також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Як вбачається зі ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII (із змінами та доповненнями) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.ч.3,4,5 ст.54 зазначеного Закону обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв' язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що при обчислені розміру пенсії позивачу, згідно вищезазначених законодавчих норм, відповідач користувався розміром мінімальної пенсії за віком, встановленим постановами Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 342 та від 26.07.1996 року № 831, та постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” (а.с. 10-13, 141-157).
Суд вважає, що відповідач безпідставно застосовував вищезазначені постанови, оскільки вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється відповідними законами, а саме Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Розрахунок пенсії позивачу проведено відповідачем виходячи із розміру, встановлених постановами Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 01 серпня 1996 року» від 26.07.1996 р. № 831, що складав з 01.08.1996р. - 16,62 грн. та в період з 01.10.2003 року по 01.01.2006 року постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», що складає 19,91 грн.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачу застосуванню підлягають Закон України «Про пенсійне забезпечення» та Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 01 серпня 1996 року» від 26.07.1996 р. № 831, та в ід 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на підставі яких була нарахована пенсія позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Згідно з ч.3 ст.19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про мінімальний споживчий бюджет" від 03.07.1991 року Кабінет Міністрів України затверджує мінімальний споживчий бюджет і переглядає величину його вартості з урахуванням індексу цін на споживчі товари і послуги.
В період 2000-2004 років мінімальна пенсія за віком визналася відповідно до положень ст.46 Конституції України, Закону України „Про прожитковий мінімум”, та Законами України „Про затвердження прожиткового мінімуму” на відповідні роки у розмірі: у 2000 році - 216,56 грн., у 2001 році - 248,77 грн., у 2002-2003 роках - 268 грн., у 2004 році - 284,69 грн..
Відповідно до Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та «Про Державний бюджет України на 2005 рік” мінімальна пенсія за віком у 2005 році була встановлена в розмірі 332 грн..
Таким чином, при обчисленні позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, в період з 01.01.2000 року Одеський обласний військовий комісаріат, а в період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області повинні були застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений зазначеними вище Законами.
Пунктом 28 розділу ІІ Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни, згідно яких, особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. (п.п.12 п.28); а також, у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 по справі №1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного суду має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому з 22.05.2008р. відновлено дію ст.ст.50,54 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI, у зв'язку з чим ГУПФ України в Одеській області повинно було відновити нарахування додаткової пенсії позивачу відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Згідно ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений в 2008 році у розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
З огляду на вищевикладені норми законодавства та здійсненні розрахунки, суд приходить до висновку, що відповідач порушив права позивача виплачуючи йому додаткову пенсію як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі значно меншому, ніж було передбачено законодавством, і він має право на перерахунок цієї додаткової пенсії виходячи з встановленого законом розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2000 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по день прийняття рішення по справі.
Крім цього, відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (в редакції Закону України №458/95-ВР від 23.11.1995, із змінами, внесеними згідно із Законом України №488/95-ВР від 22.12.1995р.) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, II групи - 350% мінімальної пенсії за віком, III групи - 200% мінімальної пенсії за віком.
Вказана вище норма була змінена з 01.01.2006 року, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 5 жовтня 2005 року №2939-IV, відповідно до якого інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що при обчислені розміру пенсії позивачу згідно вищезазначених законодавчих норм, відповідачі також користувалися розміром мінімальної пенсії за віком в період з 01.01.2000 року по 01.10.2003 року встановленим постановами Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 01 серпня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 01 серпня 1996 року» від 26.07.1996 р. № 831, що складав з 01.08.1996р. - 16,62 грн. та в період з 01.10.2003 року по 01.01.2006 року постановою Кабінету Міністрів України від 0 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», що складає 19 гривень 91 коп., з чим погодилися у судовому засіданні представники відповідачів.
Таким чином, Одеським обласним військовим комісаріатом та головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком в період з 01.01.2000 року по 01.10.2003 року виплачувалося виходячи з розрахунку 58,17грн. (16,62 х 350%), а в період з 01.10.2003 року по 31.12.2005 року - виходячи з розрахунку 69,69 грн. (19,91 х 350%), що не заперечували в судовому засіданні представники відповідачів та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних перерахунків до пенсійної справи.
Суд також вважає, що відповідачі безпідставно застосовували вищезазначені постанови, а зазначені дії відповідачів є неправомірними та суперечать приписам чинного законодавства України, оскільки, як зазначалося вище вихідним критерієм розрахунку пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється відповідними законами, а саме Законом України «Про пенсійне забезпечення» до 01.01.2004 року та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2004 року.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними, в зв'язку з чим, суд не може визнати ґрунтовними посилання відповідача на положення нормативних актів нижчих за юридичною силою, ніж Закон, який обмежує права та пільги учасників бойових дій, як на підставу не надавати пільги, встановлені Законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами країни основних соціальних гарантій визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до статті 17 якого мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Таким чином, Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати мінімальні розміри пенсії за віком
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії і соціального захисту», є безпідставним.
Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають Закон України «Про пенсійне забезпечення» до 01.01.2004 року та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2004 року, а не постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 01 серпня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 01 серпня 1996 року» від 26.07.1996 р. №831, «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» №1 від 03.01.2002 року, на підставі яких була нарахована пенсія позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
З огляду на вищевикладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач порушив права позивача, виплачуючи йому як інваліду війни в період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року щомісячно підвищення до пенсії у розмірі значно меншому, ніж було передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.
Згідно п.1 ч.1 статті 13 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Державна пенсія та додаткова пенсія, на які має право позивач є способом відшкодування державою ядерної шкоди здоров'ю позивача, яку він зазнав внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому право позивача на подання позову щодо відшкодування не в повному обсязі ядерної шкоди у вигляді пенсії та додаткової пенсії, не обмежується строком позовної давності.
Крім того відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення та дії державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідним вимоги позивача задовольнити частково, шляхом визнання незаконними дії Одеського обласного військового комісаріату в частині застосування, в період з 24.02.2005 року по 31 грудня 2005 року, розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи; визнання незаконними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування в період з 24.02.2005 року по 31 грудня 2006 року розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01 2002 року; визнання незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування в період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року, та в частині застосування в період з 22 травня 2008 року статей 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 року; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи, у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інваліду 2-ої групи, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з застосуванням мінімального розміру пенсії за віком в розмірі, прирівняному до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Державного бюджету України на відповідний рік, в період з 01.01.2000 року по 31.12.2007 рік та за період з 22.05.2008 року по 19.03.2010 року; з обов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилася внаслідок проведеного перерахунку, за період з 01 січня 2000 року по день постановлення рішення по справі.
Вимоги позивача щодо визнання незаконними дії Одеського обласного військового комісаріату в частині застосування, в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України N 2939-IV від 05.10.2005р., при нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у подальшому сплачувати йому щомісячне підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи, у розмірі не менше ніж 1162,00 грн. ; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при розрахунку йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, керуватися розміром мінімальної пенсії за віком, що встановлюється виключно законами України та сплачувати йому, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком; задоволенню не підлягають, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, що діяли у зазначений період, та в ході розгляду справи не було надано суду позивачем належного обґрунтування цих вимог.
При цьому доводи позивача про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.01.2006 року повинно виплачувати йому підвищення до пенсії як інваліду війни 2-ї групи у розмірі не менше ніж 1162,00 грн., на думку суду є безпідставними, оскільки з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 5 жовтня 2005 року №2939-IV, який на час розгляду справи не змінений та не скасований і є обов'язковим на виконання на всій території України, позивач втратив право на нарахування такого підвищення в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, яке на 01.01.2006 року складало 1162 грн..
Вимоги позивача щодо визнання незаконними дії Одеського обласного військового комісаріату в частині застосування в період з 01 січня 2000 року по 24.02.2005 року розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи; визнання незаконними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати йому, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування в період з 01.01.2000 року по 24.02.2005 року розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01 2002 року; задоволенню не підлягають на підставі ст.100 КАС України у зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду, встановленого ст.99 КАС України, оскільки в ході розгляду справи ним не було надано будь-яких доказів поважності причин пропуску цього строку.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 5 жовтня 2005 року №2939-IV, Законом України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008, ст.ст.2, 7-9, 11, 71, 99, 100, 158, 160, 162, 163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Одеського обласного військового комісаріату в частині застосування, в період з 24.02.2005 року по 31 грудня 2005 року, розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи.
Визнати незаконними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування в період з 24.02.2005 року по 31 грудня 2006 року розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01 2002 року.
Визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування в період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року, та в частині застосування в період з 22 травня 2008 року статей 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи, у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інваліду 2-ої групи, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з застосуванням мінімального розміру пенсії за віком в розмірі, прирівняному до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Державного бюджету України на відповідний рік, в період з 01.01.2000 року по 31.12.2007 рік та за період з 22.05.2008 року по 19.03.2010 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилася внаслідок проведеного перерахунку, за період з 01 січня 2000 року по 19.03.2010 року .
В решті позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також поданням апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Федусик