Справа №2а-452/10/1570
9 березня 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,
при секретарі судового засідання - Коваленко І.І.,
за участю сторін:
від прокурора (представник) -Котюк С.А., по посвідченню,
від позивачів (представник) - Недбал А.В., за дорученням,
відповідач - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Іллічівського транспортного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області до ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. , -
До суду звернувся Іллічівський транспортний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перевірки, проведеної Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області щодо додержання вимог законодавства дотримання законодавства про автомобільний транспорт на ділянці дороги М-14 127 км Одеса-Мелітополь встановлено, що відповідач ОСОБА_3 порушив вимоги законодавства про автомобільний транспорт, про що свідчить акт від 25.05.2009 року № 130048. Постановою Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області № 084720 від 17.06.2009 року до відповідача застосовані штрафні санкції в сумі 1700 грн., що дорівнює 100 неоподатковуваним мінімумам. У добровільному порядку та у встановлені законодавством строки штраф в розмірі 1 700 грн. відповідачем не був сплачений.
У судовому засіданні представник прокуратури заявлені позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Згідно з п. 1 ст. 60 КАС України у випадках встановлених законом прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, в тому числі звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб, участь у розгляді судами справ.
Враховуючи, що існування заборгованості зі сплати штрафу тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави, суд прийшов до висновку, що органи прокуратури наділені правом звертатися з позовами в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області (надалі-Інспекція) про стягнення штрафу.
Представник позивачів у судовому засіданні підтримав позов повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та відповідача, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено наступне.
25 травня 2009 року співробітниками Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області складено акт № 130048 (а.с. 6), яким зафіксовано факт надання послуг з вантажних перевезень без оформлення необхідних документів, перелік яких передбачений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: була відсутня ліцензійна картка. Водій автомобілю ОСОБА_3 був ознайомлений із вказаним актом та пояснив, що документи на отримання ліцензійної картки були здані, проте в нього не було можливості її отримати.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 керував автомобілем марки Рено державний номер НОМЕР_1 на підставі договору оренди від 30.03.2009 року (а.с. 8-9).
09.06.2009 року відповідачу було направлено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с.10), в якому відповідача повідомлялося про необхідність прибути 17 червня 2009 року з 10.00 до 14.00 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області на розгляд справи про порушення по акту № 130048 від 25.05.2009 року, вказане підтверджується реєстром листів з повідомлення та квитанцією про оплату послуг поштового зв'язку (а.с. 24).
Керуючись ч. 1. абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на підставі акту від 25.05.2009 року № 130048 тимчасово виконуючим обов'язки начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області Барбулом І.О. було винесено постанову від 17.06.2009 року № 084720 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1 700 грн. (а.с.11).
Вказана постанова була надіслана з супровідним листом на адресу відповідача, та отримана ним 20.06.2009 року, що підтверджується супровідним листом (а.с.12) та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.13). Після отримання постанови, відповідачем не виконаний у добровільному порядку обов'язок щодо сплати фінансових санкцій, що стало підставою звернення прокуратури до суду з позовом в інтересах держави в особі Інспекції.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1 цього Закону автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає визначення автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, це є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Відповідно до ст. 34 цього Закону, автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Такими документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець та в день складання акту від 25.05.2009 року відповідач здійснював надання послуг з вантажних перевезень згідно з товарно-транспортною накладною від 23.05.2009 року № 515202, відправник ТОВ «Шторм», отримувач порт Южний. Зазначені обставини визнаються відповідачем.
В порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на момент перевірки відповідач не надав уповноваженим особам ліцензійну картку з підстав того, що вона не була оформлена.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі акту перевірки, постановою від 17.06.2009 року № 084720 про застосування фінансових санкцій року був накладений штраф на відповідача розміром 1 700 грн. - ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця постанова була отримана відповідачем 20 червня 2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 13).
Вказана постанова не була у добровільному порядку виконана відповідачем, в 15-денний строк з моменту отримання, передбаченого Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567. Також відповідач не оскаржував постанову про застосування фінансових санкцій до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю або до суду, у зв'язку з чим вона є чинною та підлягає виконанню.
Враховуючи відсутність ліцензії та ліцензійної картки у відповідача на момент здійснення перевезення вантажів, що було зафіксовано актом, з огляду на факт визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що постанова про застосування фінансових санкції відносно відповідача прийнята з дотриманням вимог, визначених ч. 3 ст. 2 КАС України. Тому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 700 грн., є обґрунтованими та законними, виходячи із положення Закону України «Про автомобільний транспорт», та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 15 ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», штраф належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного та статей 1, 3, 33, 34, 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» , Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 70, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Іллічівського транспортного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області до ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету штрафні санкції в розмірі 1 700 грн. на розрахунковий рахунок 31115106700015, м. Іллічівськ, банк: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач: ГУДКУ в Одеській області, код 23215045, код платежу: 21081100.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений 15 березня 2010 року.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя Л.Р. Юхтенко