Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"04" березня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1090/20
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи
за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077)
в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби в особі управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Міцкевича, 14, код ЄДРПОУ 40479801)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Служба автомобільних доріг у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Пушкіна, 19, код ЄДРПОУ 25894919).
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія Кепітал" (02156, місто Київ, вул. Шолом-Алейхема, будинок 3, офіс 3, код ЄДРПОУ 39265954)
про стягнення збитків в сумі 392 578, 79 грн.
у судовому засіданні приймали участь:
- прокурор Рівненської обласної прокуратури: Марщівська О.П.
- представник позивача: Здибель І.О.
У листопаді 2020 року заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі Прокурор) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби в особі управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія Кепітал" (далі Товариство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Служба автомобільних доріг у Рівненській області (далі Служба) про стягнення збитків в сумі 392 578, 79 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Прокурором здійснюється вивчення інформації, розміщеної на веб-порталі публічних закупівель "ProZorro", та встановлено, що 27.03.2018 Служба (замовник) та Товариство (виконавець) уклали Договір про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту мосту на км 50+589 автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів №4 (далі Договір). В подальшому договір було розірвано. Прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12019180000000189, по факту привласнення посадовими особами, зокрема Товариства, бюджетних коштів шляхом підробки офіційних документів, в межах якого проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок №9896 від 04.08.2020 (далі Висновок). Відповідно до Висновку експерта, вартість будівельних робіт і матеріалів під час здійснення поточного середнього ремонту мосту на км 50+589 автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт, але фактично не виконаних Товариством складає 392 578,79 грн.
Крім того, Прокурор зазначає, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 08.09.2020 у справі №569/14294/20 по обвинуваченню ОСОБА_1 провідного інспектора Служби, який набрав законної сили, встановлено, що в актах приймання виконаних будівельних робіт до вказаного Договору за 2018 рік зазначені роботи, які не виконувались, внаслідок чого завищено вартість будівельних робіт і матеріалів на загальну суму 392 578,79 грн. Вироком Рівненського міського суду від 09.08.2020 у справі №569/14294/20 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31.08.2020 та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Судом, в межах вказаного кримінального провадження, встановлено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, державному бюджету спричинено збитки на загальну суму 1 912 524,39 грн, з яких завищення Товариством вартості будівельних робіт і матеріалів на суму 392 578,79 грн, які Прокурор і просить стягнути з Товариства на користь Служби.
Зазначив також, що Службою роботи по Договору повністю оплачені, у той час відповідачем всупереч вимог ст. ст. 509, 525, 837, 883, 857 ЦК України, порушено господарське зобов'язання щодо передання робіт у відповідному обсязі визначеному, зокрема у технічному завданні та локальних кошторисах, роботи у повному обсязі не виконано, тому на підставі п. 7.1.1 Договору збитки у сумі 392 578,79 грн, підлягають відшкодуванню.
Також, Прокурором у позовній заяві наведено підстави, що зумовили звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби в особі управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області.
Ухвалою суду від 24.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.12.2020.
09 грудня 2020 року від управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній підтримав вимоги позовної заяви Прокуратури та просив їх задоволити. Між іншим позивач зазначив, що листом №13017-13-14/3250-2020 від 23.09.2020 повідомив Прокуратуру про контрольні заходи, що проводились на об'єкті контролю - Службі, та про відсутність в управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області підстав для проведення позапланової ревізії.
Ухвалою суду від 17.12.2020 підготовче судове засідання відкладено на 28.12.2020.
Ухвалою суду від 28.12.2020 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 18.01.2021.
Ухвалою від 18.01.2021 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів. Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 02.02.2021.
02 лютого 2021 року Прокурором надані письмові пояснення щодо підстав визначення прокурором позивача у даній справі.
У судовому засіданні 02.02.21 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 16.02.21.
Ухвалою суду від 16.02.2021 закрито підготовче провадження у справі №918/1090/20, призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2021.
У судовому засіданні 04.03.2021 Прокурор та позивач підтримали позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві та просили їх задоволити.
Відповідач та третя особа у жодне судове засідання не з'явилися, відзиву на позов відповідач не надав.
28 грудня 2020 року та 18.01.2021 до суду надійшли клопотання від представника третьої особи адвоката О.П. Цимбалюк, відповідно до яких остання просила судові засідання провести без участі представника Служби, та вказала, що позовні вимоги підтримує. Однак, суд не може прийняти до уваги зазначені клопотання, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень зазначеного представника, відтак останні залишаються судом без розгляду.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалами суду, які направлялись на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02156, м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, буд.3, офіс 3 (витяг а.с. 132-135).
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду, що надсилались на адресу відповідача повернуті на адресу Господарського суду Рівненської області відділенням поштового зв'язку (а.с. 110-113, 139-141, 145-147, 158-161, 184-187, 196-198), з відмітками відділення: "організація вибула" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
Оскільки відповідач не повідомив про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи, та в матеріалах справи відсутні інші відомості про можливе місцезнаходження відповідача, суд вважає, що за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказані вище ухвали вручені відповідачу та останній був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України, та неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві, скарзі самостійно обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Прокурор зазначає, що обласною прокуратурою, з метою встановлення підстав для захисту інтересів держави у бюджетній сфері заходами цивільно-правового характеру, періодично здійснюється вивчення інформації, розміщеної на веб-порталі публічних закупівель "ProZorro". Встановлено, що Службою в березні 2018 року проведено відкриті торги по предмету "Поточний середній ремонт мосту на км 50+589 автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів", переможцем якої визначено ТОВ "Олександрія Кепітал" та 27.03.2018 із останнім укладено договір №4 про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту. Відповідно до п. 5.1 вищевказаного договору термін надання послуг - з 27.03.2018 по 31.12.2018. У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Олександрія Кепітал" зобов'язань, договір №4 від 27.03.2018 розірвано достроково з 15.11.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2018 між Службою (Замовник) та Товариством (Виконавець) було укладено договір №4 про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту з додатками (далі Договір, а.с. 17-28), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався у період з 27.03.2018 по 31.12.2018 у порядку та на умовах, визначених Договором, своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги: Поточний середній ремонт мосту на км 50+589 автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів (ДК 021:2015: 45233142-6 - Ремонт доріг), згідно технічного завдання викладеного в тендерній документації за рахунок коштів державного, місцевого та інших бюджетів, а замовник в свою чергу - прийняти надані послуги та сплатити їх вартість по мірі надходження бюджетних коштів передбачених на ці цілі (п. п. 1.1, 1.2, 5.1 Договору). Договір підписано повноважними представниками Служби та Товариства та скріплено відбитками печаток сторін.
Прокурор зазначає, що Додатком №1 до Договору є погоджене технічне завдання, яким передбачені технічні, якісні та кількісні характеристики послуг по поточному ремонту мосту, однак означений додаток до матеріалів справи не долучений.
Договірна ціна, згідно п. 3.2 Договору є динамічною і може бути уточнена у випадках передбаченими п.6.3.2.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 без збільшення суми договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться Замовником виключно Виконавцю після підписання Сторонами "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) і "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (форма № КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних ДСТУ та СОУ, які складаються Виконавцем і подаються для підписання Замовнику не пізніше як за 3 робочих дні до кінця звітного місяця, або поетапної оплати Замовником наданих послуг.
Згідно пункту 4.3 Договору платіжні зобов'язання за договором виникають при наявності відповідного бюджетного призначення. Попередня оплата може здійснюватися у межах 30% від вартості річного обсягу робіт відповідно до Постанови КМУ від 23.04.2014 № 117.
Під час надання послуг Виконавець забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення документації, що передбачена діючими нормами (п. 5.3 Договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 Договору).
Прокурором до матеріалів справи долучено вирок Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/14294/20 від 08.09.2020 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 , працюючого на момент його прийняття провідним інспектором Служби (а.с. 79-87).
Так, з означеного вироку вбачається, що Товариству видано ордер-дозвіл від 18.04.2018 №24 на право виконання робіт по поточному середньому ремонту мосту на км 50+589 автомобільної дороги Городище - Рівне - Старокостянтинів.
Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за серпень, вересень 2018 року Підрядником відображено виконання будівельно-монтажних робіт на суму 3 401 544,20 гривень (а.с. 34-50).
За виконані будівельно-монтажні роботи Службою розрахунки проведено в повному обсязі (платіжне доручення від 03.07.2018 №41 - 599 999,50 грн (аванс), платіжне доручення від 08.08.2018 №78 - 1 001 544,70 грн. (виконана робота), платіжне доручення від 14.08.2018 №88 - 1 800 000,00 грн (аванс), а.с. 51-53).
Прокурор зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням взятих зобов'язань Виконавцем по Договору, керуючись п.6.2.1 договору від 27.03.2018 №4, Службою достроково розірвано договір з 15.11.2018 з Товариством, про що останнього повідомлено листом від 31.10.2018 №12/2263.
Отже, по об'єкту "Поточний середній ремонт мосту на км 50+589 автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів", згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за серпень, вересень 2018 року фактично прийнято Замовником та оплачено будівельно-монтажних робіт на суму 3 401 544,20 грн.
Зокрема, у період з 02.08.2018 по 26.12.2018, службові особи ТОВ "Олександрія Кепітал" після укладення договору про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту № 4 від 27.03.2018, з метою підтвердження виконання робіт з "поточного середнього ремонту мосту на км 50+589 автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів", склали акт №24/1 від 08.08.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року, акт №1/21 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року від 02.08.2018, акт №38/1 від 13.09.2018 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року та довідки вартості виконаних робіт до вказаних актів, відобразивши у них обсяг та види виконаних робіт на вказаному об'єкті на суму 3 401 544,20 грн.
У період з 02.08.2018 по 13.09.2018 в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в отриманих працівником служби від ТОВ "Олександрія Кепітал", а саме: акті № 1/21 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року від 02.08.2018; акті № 24/1 від 08.08.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року; акті № 38/1 від 13.09.2018 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року, вказаним підрядником включено обсяги виконаних будівельних робіт і матеріалів під час здійснення поточного середнього ремонту мосту на км. 50+589 автомобільної дороги Городище - Рівне - Старокостянтинів, які фактично ТОВ "Олександрія Кепітал" за 2018 рік не виконувались, внаслідок чого завищено вартість будівельних робіт і матеріалів на загальну суму 392 578,79 грн.
Таким чином, вартість будівельних робіт і матеріалів, що закладені, зокрема, ТОВ "Олександрія Кепітал" в акті №1/21 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року від 02.08.2018, акті №24/1 від 08.08.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року, акті №38/1 від 13.09.2018 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року, але фактично не виконані, становить - 392 578,79 грн.
За виконані будівельно-монтажні роботи згідно вищевказаних актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, Службою для Товариства згідно платіжних доручень 03.07.2018 № 41 перераховано - 599 999,50 грн., від 08.08.2018 № 78 перераховано - 1 001 544,70 грн. та від 14.08.2018 № 88 перераховано - 1 800 000,00 грн., всього на загальну суму 3 401 544,20 грн.
Прокурор зазначає, що Вироком Рівненського міського суду від 08.09.2020 у справі №569/14294/20 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31.08.2020 та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Прокурор у позовній заяві посилається на ч. 6 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на положення вказаної статті, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в господарському процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами.
Разом з тим, встановлені у вироку наведені вище обставини підтверджуються наданими Прокурором до даної справи доказами, а саме: Договором, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2018 №21 від 02.08.2018, №24 за серпень 2018 від 08.08.2018, №38 від 13.09.2018 за вересень; актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за серпень, вересень 2018; платіжними дорученнями: від 03.07.2018 №41 на суму 599 999,50 грн (аванс), від 08.08.2018 №78 на суму 1 001 544,70 грн. (виконана робота), від 14.08.2018 №88 на суму 1 800 000,00 грн (аванс); висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №9896 від 04.08.2020.
Так, правовідносини у даній справі стосуються стягнення з відповідача на користь третьої особи збитків, завданих внаслідок завищення вартості будівельних робіт і матеріалів за договором підряду, що порушує, на переконання Прокурора, інтереси держави у сфері публічних закупівель.
Суд, оцінивши наявні у справі докази та з'ясувавши суть спірних правовідносин зазначає наступне.
Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Положеннями ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 852 Цивільного кодексу України встановлено, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону (ст. 147 ГК України).
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У відповідності до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст.1166 ЦК України, згідно з якою - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Так наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору, з метою підтвердження виконання робіт з "поточного середнього ремонту мосту на км 50+589 автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів", відповідачем складені та направлені на підпис та підписані Службою акти виконаних будівельних робіт на суму 3 401 544,20 грн. Службою, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень, було сплачено відповідачу грошові кошти на загальну суму 3 401 544,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані неправомірним включенням до актів приймання виконаних будівельних робіт за Договором, вартості робіт, які фактично не виконані, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати збитки, які визначені, виходячи із здійснення надмірної плати за роботи у розмірі 392 578,79 грн.
Судом враховується висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №9896 від 04.08.2020 (далі Висновок, а.с. 55-78), наданий Прокурором та встановлено, що судовий експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, передбачену статтею 384 КК України, відтак, наданий висновок приймається судом в якості доказу на підтвердження обставин зазначених в позовній заяві.
Так, об'єктом дослідження згідно Висновку були, в тому числі, акти приймання виконаних будівельних робіт № 1/21 за серпень 2018 року від 02.08.2018, № 24/1 від 08.08.2018 за серпень 2018 року, № 38/1 від 13.09.2018 за вересень 2018 року підписані замовником та підрядником.
На вирішення судової будівельно-технічної експертизи поставлені питання, зокрема, які обсяги та вартість виконаних будівельних робіт і матеріалів під час здійснення поточного середнього ремонту мосту на км. 50+589 автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів, які зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, а саме: акт №1/21 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року від 02.08.2018, акт №24/1 від 08.08.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року, акт №38/1 від 13.09.2018 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року, але фактично не виконаних ТОВ "Олександрія Кепітал" за 2018 рік, з врахуванням будівельно-технічної експертизи №9912 від 11.01.2020?
Висновком судового експерта (п. 1 розділу "висновки") встановлено, що обсяги виконаних будівельних робіт і матеріалів під час здійснення поточного середнього ремонту мосту на км. 50+589 автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів, які зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, а саме: акт №24/1 від 08.08.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 р., акт №1/21 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 р. від 02.08.2018, акт №38/1 від 13.09.2018 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018р., але фактично не виконаних ТОВ "Олександрія Кепітал" за 2018 рік, з врахуванням будівельно-технічної експертизи №9912 від 11.01.2020 викладені на сторінках 8-9 висновку. Вартість виконаних будівельних робіт і матеріалів під час здійснення поточного середнього ремонту мосту на км. 50+589 автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів, які зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, а саме: акт №24/1 від 08.08.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 р., акт №1/21 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 р. від 02.08.2018, акт №38/1 від 13.09.2018 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018р., але фактично не виконаних ТОВ "Олександрія Кепітал" за 2018 рік, з врахуванням будівельно-технічної експертизи №9912 від 11.01.2020 становить - 392 578,79 грн. (триста дев'яносто дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім грн 79 коп).
Отже, завищення вартості робіт складає 392 578,79 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам Договору відповідач безпідставно включив до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в вартість робіт, які фактично не виконав, в сумі 392 578,79 грн.
При цьому, з пункту 4.1 Договору вбачається, що акти приймання виконаних будівельних робіт складаються саме виконавцем, з чого вбачаються винні дії Товариства з включення до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, які ним не виконані на суму 392 578,79 грн.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 883 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
З аналізу вищенаведених норм убачається, що вони передбачають відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором та необхідність відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань.
Ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Натомість Відповідачу, з урахуванням положень частини 1 статті 883 Цивільного кодексу України, потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Відповідач вимог Прокурора в межах даної справи не спростував, відсутність його вини у завданні збитків, не довів.
Згідно до ст.129 Конституції України та ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Позовні вимоги щодо неправомірного включення до актів приймання виконаних будівельних робіт за Договором, вартості робіт, які фактично не виконані у розмірі 392 578,79 грн підтверджуються матеріалами справи. На переконання суду у зв'язку з викладеним у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати збитки, які визначені, виходячи із здійснення надмірної плати за роботи на користь Служби.
Водночас, щодо підстав представництва інтересів держави Прокурором у даній справі, останній наводить наступні обставини. Як зазначає Прокурор, Службою роботи, зазначені у актах № 1/21 від 02.08.2018; № 24/1 від 08.08.2018, № 38/1 від 13.09.2018 повністю оплачено, у той же час відповідачем роботи, передбачені технічним завданням до договору та локальними кошторисами, у повному обсязі не виконані, тому, збитки у сумі 392 578,79 грн., завдані неналежним виконанням Договору, підлягають відшкодуванню Товариством.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду сформулювала ряд правових висновків стосовно застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" під час визначення судами наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді: 1) таке право виникає у разі наявності органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, за умови, якщо таким органом не вживаються заходи для належної реалізації своїх повноважень або вживаються не у повній мірі (такий орган не звертається до суду з відповідним позовом, не застосовує свої владні повноваження для самостійного вирішення спірної ситуації, ухиляється від сплати судового збору тощо); 2) прокурор у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі має обґрунтувати наявність підстав для звернення до суду, однак незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду; 3) якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено органи, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, а саме: Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Разом з тим, Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 визначено, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, мають право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
Так, згідно п. п. З, 4, 9 ч. 4 вказаного Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Враховуючи викладене, Прокурор вказує, що Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель.
Відповідно до Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби № 23 від 02.06.2016, основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей. Офіс є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки. Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 78-р від 17.01.2018, фінансування робіт щодо поточного середнього ремонту мосту на км 50-589 автомобільної дороги Городище - Рівне - Старокостянтинів здійснювалось за рахунок спеціального фонду державного бюджету за програмою 3111020 "Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення".
Тобто, сплата на рахунки відповідача коштів за роботи, які останнім фактично не виконувалися, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів державного бюджету, що не відповідає меті та принципам бюджетного процесу закріплених в Бюджетному Кодексу України.
Так, Прокурор зазначає, що Західним офісом Державної аудиторської служби в Рівненській області, в рамках державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм Державним агентством автомобільних доріг України, у Службі автомобільних доріг у Рівненській області за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 проведено відповідний аудит, за результатами якого складено довідку № 13-17- 05-09/5-у від 05.09.2019, відповідно до якого встановлено, що неправильне планування комплексу виконання робіт призвело до неефективного використання бюджетних коштів по об'єкту "поточний середній ремонт мосту на км 50-589 автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів".
Отже, на переконання Прокурора управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, отримавши інформацію про порушення інтересів держави у сфері публічних закупівель та маючи визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" відповідні повноваження для їх захисту, належних заходів до усунення порушень не вжило, з позовом про стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів до суду не зверталось. Враховуючи викладене Прокуратура вважає за необхідне захистити інтереси держави в особі Західного офісу Держаудитслужби в особі управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області шляхом звернення до суду із даним позовом.
Разом з тим, Прокурор зазначаючи про проведення Західним офісом Державної аудиторської служби в Рівненській області, аудиту в рамках державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм Державним агентством автомобільних доріг України, у Службі за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, за результатами якого складено довідку № 13-17- 05-09/5-у від 05.09.2019, відповідно до якої встановлено, що неправильне планування комплексу виконання робіт призвело до неефективного використання бюджетних коштів по об'єкту "поточний середній ремонт мосту на км 50-589 автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів", означених матеріалів аудиту чи відповідної довідки на підтвердження таких обставин до матеріалів справи не надав.
Рівненською обласною прокуратурою до управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області 17.09.2020 скеровано лист щодо інформування обласної прокуратури про заходи, вжиті до стягнення з Товариства вартості завищених робіт, а у разі невжиття заходів - повідомити про причини такого стану (а.с. 92).
Разом з тим, з позовної заяви Прокурора вбачається, що розмір фактично не виконаних Товариством за Договором робіт, що і складає суму збитків у даній справі, встановлено висновком експерта №9896 від 04.08.2020, за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи в межах кримінального провадження №12019180000000189, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2019 за ч. 3 ст. 191 КК України по факту привласнення посадовими особами, зокрема Товариства, бюджетних коштів шляхом підробки офіційних документів, процесуальне керівництво яким здійснюється Прокурором.
Відомості про рух (чи закінчення) вказаного кримінального провадження в матеріалах справи відсутні.
Листом №13-17-13-14/3250-2020 від 25.09.2020 (а.с. 93) управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області повідомило Прокуратуру про те, що Листом №13-17-05-12/2813-2019 від 24.06.2019 Державній аудиторській службі передано довідку збору інформації в рамках державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм Державним агентством автомобільних доріг України у Службі за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. Поряд з цим, управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області просило врахувати, що копія означеної довідки, на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 16.09.2019 №569/13076/19 вилучена 18.09.2019 з долученням до матеріалів кримінального провадження №12019180000000189 від 27.06.2019.
Враховуючи усталену судову практику, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно; у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Отже, необхідність обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, шляхом зазначення та доведення відсутності органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у відповідній сфері, або неналежного виконання таким органом своїх повноважень, є обов'язковою умовою для виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави.
Разом з тим, стосовно наявності такої підстави для звернення прокурора до суду, як факт порушення або існування загрози порушенню інтересів держави, Верховним Судом, зокрема, застосовується широкий підхід до тлумачення поняття "державний інтерес", в основі якого, як правило, знаходиться суспільні (публічні) інтереси, що охоплюють собою певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами публічної адміністрації.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Враховуючи викладені вище обставини, оскільки докази завершення кримінального провадження №12019180000000189 в матеріалах справи відсутні, а отже розслідування у кримінальному провадженні тривало станом на час звернення Прокурором до суду з даним позовом, враховуючи що фактичний розмір збитків встановлено в рамках цього ж кримінального провадження, а у матеріалах справи відсутні відомості про можливість доступу управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області до вказаних матеріалів, враховуючи не надання Прокурором даних державного фінансового аудиту, що проводився у Службі, - отже у суду відсутня можливість достеменно дослідити чи допустив компетентний орган бездіяльність. Прокурором не доведено, що інтереси держави потребували невідкладного захисту а управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області порушило розумний строк та ухилялось від здійснення такого захисту.
Оскільки, на переконання суду Прокурором не наведено достатніх аргументів для підтвердження бездіяльності управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, зазначене є підставою для відмови у задоволенні позову Прокурора.
Крім того, в провадженні судді Пашкевич І.О. перебуває господарська справа №918/1087/20 за позовом Служби автомобільних доріг у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія Кепітал" про стягнення збитків в розмірі 392 578, 79 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О. №918/1087/20 від 16.02.2021, позов Служби автомобільних доріг у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія Кепітал" про стягнення збитків в розмірі 392 578, 79 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія Кепітал" на користь Служби автомобільних доріг у Рівненській області збитки в розмірі 392 578 грн 79 коп. та 5 889 грн 00 коп. судового збору.
Як вбачається з даного судового рішення у справі №918/1087/20 від 16.02.2021 позовні вимоги у справі № 918/1087/20 ґрунтуються на тому ж Договорі та стосуються тих же правовідносин, що і у даній справі. Предмет та підстави позовних вимог у справах №918/1087/20 та №918/1090/20 є тотожними.
Так з огляду на зазначене, Служба, яка є стороною Договірних зобов'язань, що порушені Товариством, скористалась своїм законним правом передбаченим ст. ст. 22, 611, 852, 883 Цивільного кодексу України, ст. ст. 217, 224 Господарського кодексу України та звернулась до Господарського суду Рівненської області з метою стягненням суми збитків, що є також предметом спору у даній справі.
Положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що звернення Прокурора з тим самим предметом та з тих самих підстав може мати наслідком притягнення відповідача до подвійної відповідальності (стягнення збитків), що на переконання суду є недопустимим.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби в особі управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області.
Судові витрати згідно статті 129 ГПК України залишаються за Прокурором.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.03.2021.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич