Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"15" березня 2021 р. м. Рівне
Справа № 918/1179/20
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Укрспецсервіс"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"
про стягнення заборгованості в сумі 866 872 грн 73 коп.,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Пустовалова І.С., ордер серія ЧК № 180861 від 10.12.2020 р. (в режимі відеоконференції);
від відповідача - Бондаренко О.В., згідно Витягу з ЄДРЮОФОПГФ (в режимі відеоконференції).
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP6B2WK0114324958.
У судовому засіданні 15 березня 2021 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Укрспецсервіс" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (далі - Відокремлений підрозділ, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 866 872 грн 73 коп., з яких: 819 942 грн 30 коп. - основний борг, 37 544 грн 35 коп. - пеня, 9 386 грн 08 коп. - три відсотки річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем відповідно до умов, укладеного між Товариством та Підприємством в особі Відокремленого підрозділу, Договору поставки від 23 квітня 2020 року № 53-122-01-20-09570, товару, у зв'язку з чим у Відокремленого підрозділу виникла заборгованість перед Товариством у розмірі 819 942 грн 30 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 37 544 грн 35 коп. та 3% річних у розмірі 9 386 грн 08 коп. Стягнення річних заявлено з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Також Товариством зазначено, що стосовно судових витрат, останнє буде просити стягнути з відповідача лише судовий збір, що становить 13 003 грн 10 коп.
Ухвалою суду від 23 грудня 2020 року позовну заяву Товариства залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви із зазначенням:
1) коду ЄДРПОУ Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як у вступній, так і в прохальній частинах позовної заяви;
2) обґрунтування нарахування пені та трьох відсотків річних;
- доказів оформлення ярлика 11.06.2020 р. по накладній № 141 від 03.06.2020 р.;
- доказів сплати відповідачем накладної № 141 від 03.06.2020 р. в сумі 5 175 грн 00 коп.
6 січня 2021 року від Товариства на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 4 січня 2021 року, до якої долучено уточнення до позовної заяви з додатками (а.с. 100-107).
Ухвалою суду від 12 січня 2021 року позовну заяву Товариства від 10 грудня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 8 лютого 2021 року.
19 січня 2021 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява від 13 січня 2021 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з доказами надіслання Підприємству та Відокремленому підрозділу (а.с. 113-117).
19 січня 2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшли відзив на позовну заяву від 16.01.2021 р. № 758/001 з додатками та клопотання від 16.01.2021 року № 758/001 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с. 121-130). Зокрема у відзиві представник відповідача зазначив, що спірна заборгованість виникла через складну фінансову ситуацію Підприємства, яка спричинена найбільшою енергетичною кризою. Також представник відповідача зазначив, що незважаючи на ситуацію, яка склалася на ринку електричної енергії, відповідач вживає всіх заходів для погашення існуючого боргу та мирного вирішення спору, який виник між позивачем та відповідачем. Крім того представник відповідача зазначив, що умовами договору поставки від 23 квітня 2020 року № 53-122-01-20-09570 не встановлено розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а відтак, на думку представника відповідача Товариством безпідставно нараховано пеню в розмірі 37 544 грн 35 коп. по договору поставки від 23 квітня 2020 року № 53-122-01-20-09570. Таким чином, представник відповідача просить відмовити позивачу у стягненні безпідставно нарахованої пені в розмірі 37 544 грн 35 коп.
Ухвалою суду від 21 січня 2021 року заяву представника Товариства від 13.01.2021 р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та клопотання представника Підприємства в особі Відокремленого підрозділу від 16.01.2021 р. № 758/001 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Ухвалою суду від 8 лютого 2021 року підготовче засідання відкладено на 1 березня 2021 року.
16 лютого 2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання від 12.02.2021 року № 2328/001 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з додатками (а.с. 153-165).
Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року клопотання представника Підприємства в особі Відокремленого підрозділу від 12.02.2021 р. № 2328/001 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Ухвалою суду від 1 березня 2021 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 15 березня 2021 року.
Після підготовчого засідання 1 березня 2021 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява від 01.03.2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 182).
Ухвалою суду від 2 березня 2021 року заяву представника Товариства від 01.03.2021 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
3 березня 2021 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання від 03.03.2021 року № 3842/001 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с. 189).
Ухвалою суду від 4 березня 2021 року клопотання представника Підприємства в особі Відокремленого підрозділу від 03.03.2021 р. № 3842/001 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
До початку судового засідання, призначеного на 15 березня 2021 року, від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання від 11.03.2021 року № 4404/001 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з додатками (а.с. 205-210), в якому останній просив надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливість участі в судовому засіданні у даній справі, призначеному на 15 березня 2021 року на 12:20 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 15 березня 2021 року у задоволенні клопотання представника Підприємства в особі Відокремленого підрозділу 11.03.2021 року № 4404/001 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.
У судовому засіданні 15 березня 2021 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник Відокремленого підрозділу у судовому засідання 15 березня 2021 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 16.01.2021 р. № 758/001.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства та Відокремленого підрозділу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
23 квітня 2020 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Замовник) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Укрспецсервіс" (далі - Постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01-20-09570 (далі - Договір; а.с. 10-15).
Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору).
Предметом поставки по даному Договору є 44170000-2 (прокат листовий Ст3, Ст20), яка передбачена специфікацією № 1 до даного Договору (п. 1.2. Договору).
Ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 691 481 грн 00 коп., крім того ПДВ - 138 296 грн 20 коп. (п. 2.1. Договору).
Загальна сума Договору складає 829 777 грн 20 коп. (п. 2.2. Договору).
Кількість товару та ціна за одиницю товару вказана у специфікації № 1 (Додаток № 1) до даного Договору (п. 2.3. Договору).
Згідно п. 6.1. Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником за умови реєстрації Постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".
Відповідно до п. 6.2. Договору про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Розділом 9 Договору сторони передбачили відповідальність, зокрема:
п. 9.1. У випадку порушення строків поставки, Постачальник зобов'язується сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції. У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов'язань по поставці продукції відносно якості та/або комплектності, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань по Договору.
п. 9.2. Усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
п. 9.3. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2020 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків (п. 12.1. Договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками.
Як встановлено судом, між сторонами підписано специфікацію № 1 до договору (а.с. 16).
Згідно специфікації № 1 сторони погодили поставку товару на загальну суму 829 777 грн 20 коп.
Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 825 117 грн 30 коп., що підтверджується видатковими накладними від 14 травня 2020 року № 134 на суму 552 248 грн 10 коп., від 19 травня 2020 року № 137 на суму 129 078 грн 90 коп., від 19 травня 2020 року № 138 на суму 138 615 грн 30 коп., від 3 червня 2020 року № 141 на суму 5 175 грн 00 коп. (а.с. 20-23).
Судом встановлено, що зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їхніми печатками.
Як вбачається із листа відповідача № 8696/041 від 10.06.2020 р., Підприємство в особі Відокремленого підрозділу повідомило позивача, що згідно з умов договору № 53-122-01-20-09570 від 23.04.2020 р. продукція, отримана згідно видаткової накладної № 134 від 14.05.2020 р., пройшла вхідний контроль. Оформлено ярлик на придатну продукцію № 1-4, 5-113 від 09.06.2020 року (а.с. 29).
Із листа відповідача № 9102/041 від 17.06.2020 р. вбачається, що Підприємство в особі Відокремленого підрозділу повідомило позивача, що згідно з умов договору № 53-122-01-20-09570 від 23.04.2020 р. продукція, отримана згідно видаткової накладної № 137 від 19.05.2020 р., пройшла вхідний контроль. Оформлено ярлик на придатну продукцію № 1-4, 5-123 від 02.06.2020 року (а.с. 30).
Крім того, із листа відповідача № 8663/041 від 10.06.2020 р. вбачається, що Підприємство в особі Відокремленого підрозділу повідомило позивача, що згідно з умов договору № 53-122-01-20-09570 від 23.04.2020 р. продукція, отримана згідно видаткової накладної № 138 від 03.06.2020 р., пройшла вхідний контроль. Оформлено ярлик на придатну продукцію № 1-4, 5-122 від 03.06.2020 року (а.с. 28).
Також з матеріалів справи вбачається, що ярлик на придатну продукцію по видатковій накладній № 141 від 03.06.2020 року оформлено 11 червня 2020 року (а.с. 103).
Відтак, враховуючи умови п. 6.1. Договору, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок з оплати за поставлену продукцію у розмірі:
- 552 248 грн 10 коп. з 10.06.2020 р. по 24.07.2020 р. включно - за видатковою накладною № 134 від 14 травня 2020 року;
- 129 078 грн 90 коп. з 03.06.2020 р. по 17.07.2020 р. включно - за видатковою накладною № 137 від 19 травня 2020 року;
- 138 615 грн 30 коп. з 04.06.2020 р. по 18.07.2020 р. включно - за видатковою накладною № 138 від 19 травня 2020 року;
- 5 175 грн 00 коп. з 12.06.2020 р. по 26.07.2020 р. включно - за видатковою накладною № 141 від 3 червня 2020 року.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Відокремленого підрозділу із претензією від 2 листопада 2020 року № 1 про сплату заборгованості за Договором.
У відповідь на претензію Відокремлений підрозділ листом від 20.11.2020 р. № 17652/001 повідомив, що Підприємство в особі Відокремленого підрозділу дійсно не проведено розрахунки за продукцію, поставлену Товариством, по Договору поставки 23.04.2020 р. № 53-122-01-20-09570. Також відповідачем зазначено, що Підприємство в особі Відокремленого підрозділу не відмовляється від зобов'язань здійснити оплату за поставлену продукцію. В той час, як зазначено відповідачем, у 2020 році у зв'язку з неплатежами на енергоринку за вироблену та відпущену електроенергію, Підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, що значною мірою впливає на розрахунки з постачальниками продукції та призводить до утворення заборгованості перед контрагентами. Крім того відповідач зазначив, що оплата за поставлену Товариством продукцію буде здійснена в обов'язковому порядку.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату за поставлений товар за видатковою накладною № 141 від 3 червня 2020 року на загальну суму 5 175 грн 00 коп., а саме:
- 2 грудня 2020 року на суму 2 130 грн 00 коп.;
- 2 грудня 2020 року на суму 3 045 грн 00 коп.
За твердженнями позивача станом на 09.12.2020 р. відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати, отриманого за Договором, товару на загальну суму 819 942 грн 30 коп. за видатковими накладними № 134 від 14 травня 2020 року на суму 552 248 грн 10 коп., № 137 від 19 травня 2020 року на суму 129 078 грн 90 коп., № 138 від 19 травня 2020 року на суму 138 615 грн 30 коп.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у Відокремленого підрозділу заборгованості у розмірі 819 942 грн 30 коп. та за несвоєчасне виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню у розмірі 37 544 грн 35 коп. та 3% річних у розмірі 9 386 грн 08 коп.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 ЦК України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Наявними у матеріалах справи видатковими накладними від 14 травня 2020 року № 134, від 19 травня 2020 року № 137, від 19 травня 2020 року № 138, від 3 червня 2020 року № 141, які підписані уповноваженими представниками, підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором з поставки товару відповідачу загальною вартістю 825 117 грн 30 коп.
Відтак, суд приходить до висновку, що Товариством належним чином виконано свої зобов'язання з поставки відповідачу товару за Договором.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У п. 6.1. Договору визначено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником за умови реєстрації Постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".
Ярлики на придатну продукцію по видатковій накладній № 134 від 14.05.2020 р. оформлено 9 червня 2020 року, по видатковій накладній № 137 від 19.05.2020 р. - 2 червня 2020 року, по видатковій накладній № 138 від 03.06.2020 р. - 3 червня 2020 року, по видатковій накладній № 141 від 03.06.2020 року - 11 червня 2020 року.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 9.2. Договору сторони погодили, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим (п. 9.3. Договору).
Судом встановлено, що 2 листопада 2020 року позивач направив Відокремленому підрозділу претензію від 2 листопада 2020 року № 1 про сплату заборгованості за Договором (а.с. 33, докази надіслання - а.с. 34).
Відтак, позивач дотримався умов, визначених в п. 9.3. Договору.
Також судом встановлено, що відповідачем проведено оплату за поставлений товар за видатковою накладною № 141 від 3 червня 2020 року на загальну суму 5 175 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 2 грудня 2020 року № 11016 на суму 2 130 грн 00 коп., від 2 грудня 2020 року № 11017 на суму 3 045 грн 00 коп. (а.с. 104, 105).
Як зазначалось вище, умовами договору поставки від 23 квітня 2020 року № 53-122-01-20-09570 визначено порядок та строк оплати товару.
Відтак, з врахуванням умов договору поставки від 23 квітня 2020 року № 53-122-01-20-09570, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар у розмірі:
- 552 248 грн 10 коп. до 24.07.2020 р. включно - за видатковою накладною № 134 від 14 травня 2020 року;
- 129 078 грн 90 коп. до 17.07.2020 р. включно - за видатковою накладною № 137 від 19 травня 2020 року;
- 138 615 грн 30 коп. до 18.07.2020 р. включно - за видатковою накладною № 138 від 19 травня 2020 року;
- 5 175 грн 00 коп. до 26.07.2020 р. включно - за видатковою накладною № 141 від 3 червня 2020 року.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням п. 6.1. Договору та положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару за видатковими накладними:
- від 14 травня 2020 року № 134 до 24.07.2020 р. включно. Відтак, з 25 липня 2020 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною;
- від 19 травня 2020 року № 137 до 17.07.2020 р. включно. Відтак, з 18 липня 2020 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною;
- від 19 травня 2020 року № 138 від до 18.07.2020 р. включно. Відтак, з 19 липня 2020 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною;
- від 3 червня 2020 року № 141 до 26.07.2020 р. включно. Відтак, з 27 липня 2020 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною.
Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків за поставлений товар у встановлені договором строки.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення по оплаті поставленого позивачем товару на загальну суму 819 942 грн 30 коп.
Відповідач не надав суду доказів оплати поставленого позивачем товару згідно договору поставки від 23 квітня 2020 року № 53-122-01-20-09570 за видатковими накладними № 134 від 14 травня 2020 року на суму 552 248 грн 10 коп., № 137 від 19 травня 2020 року на суму 129 078 грн 90 коп., № 138 від 19 травня 2020 року на суму 138 615 грн 30 коп.
Крім того у відзиви на позовну заяву від 16.01.2021 р. № 758/001 відповідачем не заперечується наявність спірної заборгованості за договором поставки від 23 квітня 2020 року № 53-122-01-20-09570 (а.с. 121-123).
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 819 942 грн 30 коп. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 37 544 грн 35 коп.:
- по видатковій накладній від 14 травня 2020 року № 134 на суму 552 248 грн 10 коп. з 25.07.2020 р. по 09.12.2020 р.;
- по видатковій накладній від 19 травня 2020 року № 137 на суму 129 078 грн 90 коп. з 18.07.2020 р. по 09.12.2020 р.;
- по видатковій накладній від 19 травня 2020 року № 138 на суму 138 615 грн 30 коп. з 19.07.2020 р. по 09.12.2020 р.;
- по видатковій накладній від 3 червня 2020 року № 141 на суму 5 175 грн 00 коп. з 27.07.2020 р. по 01.12.2020 р.,
а також 3% річних у розмірі 9 386 грн 08 коп.:
- по видатковій накладній від 14 травня 2020 року № 134 на суму 552 248 грн 10 коп. з 25.07.2020 р. по 09.12.2020 р.;
- по видатковій накладній від 19 травня 2020 року № 137 на суму 129 078 грн 90 коп. з 18.07.2020 р. по 09.12.2020 р.;
- по видатковій накладній від 19 травня 2020 року № 138 на суму 138 615 грн 30 коп. з 19.07.2020 р. по 09.12.2020 р.;
- по видатковій накладній від 3 червня 2020 року № 141 на суму 5 175 грн 00 коп. з 27.07.2020 р. по 01.12.2020 р.
Судом встановлено, що відповідач свого грошового зобов'язання у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з аналізу чинних норм законодавства, неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦК України). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦК України). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року зазначила, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
У відзиві на позовну заяву від 16.01.2021 р. № 758/001 представник відповідача просив відмовити позивачу у стягненні безпідставно нарахованої пені в розмірі 37 544 грн 35 коп., оскільки умовами договору поставки від 23 квітня 2020 року № 53-122-01-20-09570 не встановлено розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання.
З умов укладеного між сторонами договору поставки від 23 квітня 2020 року № 53-122-01-20-09570 судом встановлено, що сторони не передбачили відповідальності за прострочення виконання Замовником своїх зобов'язань з оплати за поставлену продукцію у вигляді пені.
За приписом ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У своїй постанові від 20.06.2018 року по справі № 904/5922/17, що прийнята у подібних правовідносинах, Верховний Суд констатує, що в тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Частина 6 ст. 231 ГК України, не є нормою законодавства, яка встановлює обов'язок та умови сплати пені, тобто не є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.
При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати товару не передбачена законодавчими актами.
Верховний Суд у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року проаналізував ст. 231 ГК України та зазначив, що положення ч. 6 ст. 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається облікової ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, ч. 2 ст. 231 ГК України, у ч. 6 цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Відтак, сторони, укладаючи договір поставки від 23 квітня 2020 року № 53-122-01-20-09570, не погодили відповідальність за несвоєчасне виконання замовником зобов'язання по оплаті товару у вигляді пені.
Умовами договору поставки від 23 квітня 2020 року № 53-122-01-20-09570 взагалі не встановлено розмір неустойки за порушення виконання грошового зобов'язання, а ч. 6 ст. 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені та штрафу, а лише встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України.
За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача 37 544 грн 35 коп. пені є безпідставною.
Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення з Підприємства в особі Відокремленого підрозділу пені в сумі 37 544 грн 35 коп. слід відмовити.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було зазначено судом вище, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару по видатковим накладним:
- від 14 травня 2020 року № 134 - 24 липня 2020 року включно, а з 25 липня 2020 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною;
- від 19 травня 2020 року № 137 - 17 липня 2020 року включно, а з 18 липня 2020 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною;
- від 19 травня 2020 року № 138 від - 18 липня 2020 року включно, а з 19 липня 2020 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною;
- від 3 червня 2020 року № 141 - 26 липня 2020 року включно, а з 27 липня 2020 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною.
Відтак, нарахування 3% річних слід здійснювати за видатковою накладною від 14 травня 2020 року № 134 з 25 липня 2020 року, за видатковою накладною від 19 травня 2020 року № 137 з 18 липня 2020 року, за видатковою накладною від 19 травня 2020 року № 138 з 19 липня 2020 року, за видатковою накладною від 3 червня 2020 року № 141 з 27 липня 2020 року, як це і зробив позивач.
Також, враховуючи, що відповідачем оплату по видатковій накладній від 3 червня 2020 року № 141 було здійснено 2 грудня 2020 року, то нарахування 3% річних за даною накладною слід здійснювати до 1 грудня 2020 року включно, як це і зробив позивач.
В свою чергу, суд, здійснивши перерахунок відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить 9 471 грн 29 коп., при заявленому 9 386 грн 08 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають 3% річних у заявленому позивачем розмірі 9 386 грн 08 коп.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суму заявлених до стягнення відсотків річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Укрспецсервіс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 819 942 грн 30 коп. - основного боргу та 9 386 грн 08 коп. - трьох відсотків річних. У решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 37 544 грн 35 коп. відмовити.
В позовній заяві позивачем зазначено, що стосовно судових витрат, останній буде просити стягнути з відповідача лише судовий збір, що становить 13 003 грн 10 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 12 439 грн 92 коп.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Укрспецсервіс" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, 7, кв. 306, код ЄДРПОУ 31631773) 819 942 (вісімсот дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн 30 коп. - основного боргу, 9 386 (дев'ять тисяч триста вісімдесят шість) грн 08 коп. - три відсотки річних та 12 439 (дванадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн 92 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Укрспецсервіс" про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" пені в сумі 37 544 грн 35 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 23 березня 2021 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 5 примірників:
1 - до справи;
2-3 - позивачу ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 );
4-5 - відповідачу (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; 34400, Рівненська обл., м. Вараш).