Номер провадження: 22-ц/813/5095/21
Номер справи місцевого суду: 521/10772/16-ц
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Ващенко Л. Г.
04.03.2021 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючої - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участі секретаря - Чепрас А.І.
з участю: представника відповідача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2016 року (одноособово суддя Мазун І.А.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)
14.06.2016 року ОСОБА_2 звернулась із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовна заява обґрунтована наступним.
Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.08.2006 року, в шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на утриманні позивачки. Причиною звернення до суду стало те, що спільне життя з відповідачем не склалося внаслідок відсутності взаєморозуміння, різних поглядів на життя та несумісність характерів. Позивачка вважає, що подальше спільне проживання та збереження сім'ї є неможливим та суперечить її інтересам, сторони спільного господарства не ведуть та не підтримують шлюбних відносин на протязі останніх двох років.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила розірвати шлюб і стягнути аліменти на утримання сина, і, остаточно уточнивши позов, просила стягнути аліменти у розмірі 1 531 гривень щомісячно, з часу звернення до суду і до досягнення сином повноліття.
Позивачка і відповідач не приймали участі у судовому засіданні 08.11.2016 року.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.11.2016 року позов задоволено. Суд: розірвав шлюб, зареєстрований 20.08.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; стягнув з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 531 гривень щомісячно, починаючи з 14.06.2016 року і до досягнення дитиною повноліття, з відповідача на користь держави суд стягнув судовий збір в сумі 551,20 гривень. Рішення суду в частині стягнення аліментів за 1 місяць підлягало негайному виконанню.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.04.2019 року заява представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08.11.2016 року залишена без задоволення.
(короткий зміст вимог апеляційної скарги)
Відповідач ОСОБА_1 не погодився із заочним рішенням суду від 08.11.2016 року і в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду від 08.11.2016 року в частині стягнення аліментів скасувати, ухвалите нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)
Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 зазначає:
Відповідач не отримував від суду ані повісток про виклик у судове засідання, ані копій позовної заяви з додатками, ані ухвал та рішень по справі. З огляду на зазначене, відповідач або його представник не приймали участі у справі, не були присутніми на засіданнях та, відповідно, не мали можливості знайомитися з матеріалами справи, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання особам, які брали участь у справі, заявляти клопотання, давати пояснення, подавати свої доводи та заперечення тощо. Зазначене свідчить про порушення судом першої інстанції принципів змагальності сторін, повноти та об'єктивності судового розгляду, що в свою чергу ставило під загрозу об'єктивне вирішення справи. Рішення про стягнення аліментів стало для відповідача несподіваним, оскільки він, як під час перебування у шлюбі приймав участь у вихованні та утриманні сина, так і після припинення проживання однією сім'єю із позивачкою продовжував виконувати свій батьківський обов'язок з виховання та утримання сина.
Є дві умови для прийняття заочного рішення: повторна неявка відповідача у судове засідання та повідомлення судом належним чином відповідача про день та час проведення судового засідання. В свою чергу, повторна неявка відповідача у судове засідання може бути забезпечена наявністю щонайменше двох судових повідомлень відповідача про день та час проведення судового засідання. У матеріалах справи знаходиться лише одне адресоване відповідачеві повідомлення про день та час проведення судового засідання, що вказує на недотримання під час розгляду справи вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України ( в редакції станом на дату розгляду справи).
У заочному рішенні зазначено, що відповідач про час та місце судового засідання слухання справи повідомлявся за адресою, згідно відповіді адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області відповідач проживає за адресою АДРЕСА_1 . Проте суд не прийняв до уваги, що позивачка у позовній заяві зазначає: «за місцем реєстрації із позивачем та спільною дитиною відповідач не проживає». Наведене свідчить про неможливість отримання відповідачем судових повісток за місцем реєстрації, з огляду на що відповідач не міг належним чином захистити свої права та інтереси. Факт не проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується поштовим конвертом, до якого прикріплено довідку із зазначенням причини повернення поштового відправлення: «за зазначеною адресою не проживає».
Направлення судом відповідачу інформації по час та місце судового засідання слухання справи за адресою, згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 23.06.2016 року, жодним чином не свідчить про належне повідомлення відповідача, оскільки станом на дату надіслання повідомлення відповідач не проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Неявка відповідача у судове засідання мала поважні причини, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про наявність судового спору щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання сина та не міг знати про хід судового процесу.
При ухваленні заочного рішення судом не вжито заходів щодо перевірки обставин, на які посилається позивачка у позовній заяві, заочне рішення ухвалено на підставі лише доводів наданих позивачкою, які не підтверджені доказовою базою.
Позивачка ніколи не зверталась до відповідача із вимогою щодо надання матеріальної допомоги, оскільки у неї не було на це підстав. З моменту, коли сторони по справі перестали проживати однією сім'єю, відповідач і без того регулярно надавав матеріальну допомогу колишній дружині на утримання та виховання їх спільного сина у сумах, які набагато перевищують розмір щомісячних аліментів, а також систематично спілкувався із сином та здійснював у повній мірі свої батьківські обов'язки, приймав участь у вихованні сина. Наведені позивачкою у позовній заяві обставини не відповідають дійсності та повністю спростовуються дублікатами чеків, згідно яких відповідачем здійснено на рахунок позивача наступні платежі: 15.09.2015 року у сумі 998 грн., 09.08.2016 року у сумі 10 000 грн.
Зазначені докази підтверджують, що відповідач, ще до ухвалення заочного рішення, надавав позивачці грошові кошти на виховання та утримання їх спільного сина, а отже стягувати за заочним рішенням додатково сплату аліментів взагалі не було підстав, позивачкою не доведено, що відповідач ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків з утримання та виховання сина. Відповідач і в інші місяці після припинення проживання із позивачкою однією сім'єю (до ухвалення заочного рішення і після) надавав позивачці регулярну фінансову допомогу на утримання сина, але надання таких доказів є неможливим, оскільки після останнього платежу (09.08.2016 року) позивачка просила відповідача не здійснювати платежі на банківський рахунок, а надавати кошти у готівковій формі.
Позивачка з квітня 2018 року участі у вихованні та утриманні сина ОСОБА_5 не приймає, з квітня 2018 року дитина постійно проживає з відповідачем. З моменту переїзду дитини до батька, відповідача по справі, позивачка жодного разу не спілкувалась із сином. З огляду на наведені обставини відповідачу не зрозуміло у зв'язку із чим на підставі оскаржуваного заочного рішення з нього стягуються аліменти на утримання дитини, яка і так перебуває на його повному утриманні та постійному вихованні.
Після припинення спільного проживання із позивачкою однією сім'єю, відповідач залишив позивачці, як він вважав, для сина все їх сумісне майно, а саме: квартиру під № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 ; будинок за адресою: АДРЕСА_3 (згідно документів за вказаною адресою зареєстровано лише земельну ділянку, оскільки будинок не було введено в експлуатацію) та два легкових автомобіля. Проте позивачка продала будинок за адресою: АДРЕСА_3 та один з двох легкових автомобілів. У вересні 2018 року позивачка взагалі виїхала за межі України, де знаходиться до теперішнього часу.
Доказами того, що з квітня 2018 року син ОСОБА_5 постійно проживає із батьком, відповідачем по справі є: характеристика ОСОБА_5 , надана Одеським ліцеєм «Європейський» № 69 від 14.03.2019 року; пояснення сестри позивачки ОСОБА_6 від 20.03.2019 року; заява позивачки про надання сину ОСОБА_5 згоди на реєстрацію місця проживання на житловій площі за місцем реєстрації батька, відповідача по справі. Отже відсутні жодні підстави додатково стягувати з відповідача аліменти, оскільки він і так самостійно займається вихованням та утриманням сина. З квітня 2018 року і на даний час дитина ОСОБА_5 проживає постійно із батьком, відповідачем по справі, на даний час є неможливим стягувати з відповідача на рахунок позивачки аліменти за попередній період, оскільки це буде порушенням основоположного принципу цільового призначення аліментів. На сьогодні позивачка не має можливості забезпечити використання аліментів за цільовим призначенням, оскільки дитина ОСОБА_5 з нею не проживає.
(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)
У відзиві на скаргу представник позивачки ОСОБА_2 зазначає:
«Доводи» та «міркування» у скарзі є перекрученими та такими, що викладені виключно з метою введення суд в оману, оскільки базуються на недостовірних фактах та припущенням відповідача, які він намагається видати за дійсність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Належні докази наявності заборгованості відповідача перед позивачем містяться в матеріалах справи. За період з 08.11.2016 року по 15.03.2019 року відповідачем позивачу не було надано жодної копійки аліментних зобов'язань. Надані представником відповідача дублікати чеків від 15.09.2015 року та 09.08.2016 року не мають до вказаної справи жодного відношення, оскільки ці виплати були здійснені до винесення рішення про розлучення та стягнення аліментів, а тому не можуть бути прийняті як докази по справі. Твердження відповідача, що він систематично надавав своїй колишній дружині, позивачці грошові кошти у сумах, які набагато перевищують розмір щомісячних аліментів, є неправдою, за допомогою якої відповідач намагається уникнути фінансової відповідальності за ухилення від виховання своєї дитини.
Відповідач з моменту розлучення (та навіть раніше, коли він завів нову родину), повністю самоусунувся від виховання сина і надання йому належної матеріальної допомоги. Саме внаслідок несплати відповідачем аліментних платежів, позивачка була вимушена тимчасово виїхати на заробіток за кордон, для того щоб забезпечити належне виховання та розвиток дитини.
Твердження відповідача, що з квітня 2018 року дитина постійно проживає з відповідачем спростовується наданими ним документами, з яких чітко вбачається, що дитина ОСОБА_5 зареєстрований разом із матір'ю, тобто позивачкою. Позивачка на вимогу відповідача надавала нотаріально посвідчену згоду на реєстрацію дитини за місцем проживання батька (на випадок, якщо дитина висловила би бажання змінити адресу проживання та реєстрації), але оскільки, ані дитина, ані відповідач такого бажання не виявили, місце проживання дитини ОСОБА_5 вважається місцем проживання його матері (позивачки).
Факт отримання відповідачем рішення суду від 08.11.2016 року по справі № 521/10772/16-ц підтверджується тим, що на вказаному рішенні міститься позначка «рішення набрало чинності 20.12.2016 року». Отримання відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 57006973 від 15.08.2018 року за виконавчим листом Малиновського районного суду м. Одеси від 07.08.2018 року по справі № 521/10772/16-ц підтверджується фіскальним чеком 6507806235309 про відправлення рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження. Окрім цього, безпосередньо у судовому слуханні по вказаній справі, відповідач підтвердив той факт, що він мав співбесіду з державним виконавцем, в провадженні якого знаходилось провадження про стягнення аліментів, тобто він знав як про наявність такого провадження, так і про необхідність сплати аліментних платежів (вказаний факт підтверджується технічним звукозаписом судового засідання).
Твердження відповідача, що судом прийнято рішення на підставі матеріалів і доказів наданих лише позивачкою, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Показання ОСОБА_6 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не є належним доказом і містять недостовірну інформацію.
Відповідач умисно перекручує фактичні обставини, оскільки вказане у шлюбному договорі майно ніколи не було сумісною власністю подружжя, а є виключно власністю позивачки, що підтверджується безпосередньо вказаним договором.
Посилання відповідача на те, що він не отримував ані повісток про виклик у судове засідання, ані копії позовної заяви з додатками, ані ухвал та рішень по справі про стягнення аліментів, спростовується матеріалами справи № 521/10772/16-ц. Усі вищевказані документи спрямовувались поштовим зв'язком за адресою реєстрації відповідача (на час розгляду справи): АДРЕСА_1 , тобто за належною адресою відповідача, з чого слід зробити висновок, що він повідомлявся про дату слухання справи належним чином.
Європейський Суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) наголошує на тому, що сторони процесу повинні вживати заходи для того, щоб дізнатися про рух та розгляд їх справ.
Відповідач не спростовує жодного факту, викладеного в оскаржуваному рішенні суду, ані того, що він тривалий час не живе з колишньою дружиною, ані того, що дитина, на момент подачі позовної заяви, проживала разом з нею.
Якщо вважати, що відповідач бажає змінити свій обов'язок по сплаті аліментів в зв'язку зі зміною обставин, то йому треба звернутися до суду із позовом, відповідно до ст. 192 або ст. 197 СК України. Ухвалою суду про перегляд заочного рішення відповідачу роз'яснено про припинення стягнення аліментів на підставі заочного рішення від 08.11.2016 року, оскільки дитина наразі перебуває на його утриманні.
Твердження відповідача, що судом жодним чином не досліджено наявність вини відповідача за прострочення сплати аліментів спростовується тим, що, згідно чинного законодавства вина відповідача при несплаті аліментів презюмується і обов'язок доведення такої вини покладено саме на нього. В даному випадку відповідачем відсутності своєї вини доведено не було. Відповідачем на підтвердження того, що заборгованість виникла з незалежних від нього причин, належних та допустимих доказів цього факту не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)
Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.
20.08.2006 р. між позивачкою і відповідачем укладений шлюб, в шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14,15 т.1).
Згідно довідки №315 від 01.06.2016 року, у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані: позивачка ОСОБА_2 ,1980 року народження з 27.08.2008 року (наймач); син ОСОБА_5 , 2007 року народження; чоловік ОСОБА_1 , 1970 року народження з 08.08.2008 року (а.с.16 т.1).
20.05.2016 року сторони уклали шлюбний договір, який посвідчений приватним нотаріусом (а.с.17-20 т.1).
24.05.2016 року між позивачкою ОСОБА_2 і ПП «Юридичний департамент «Дікон ЮГ» (65007, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,101, кв.30) , укладений договір про надання правової допомоги (а.с.21-27 т.1).
14.06.2016 року у суді зареєстрована позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , 2007 року народження у розмірі 10 000 гривень щомісячно (а.с.3-8 т.1).
За повідомленням відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 23.06.2016 року, станом на червень 2016 року, відповідач ОСОБА_1 з 08.08.2008 року зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4 (а.с.28).
Ухвалою суду від 05.07.2016 року розгляд справи призначений на 20.09.2016 року на 10 годину (а.с.29 т.1).
Судова повістка про виклик відповідача ОСОБА_1 у судове засідання на 20.09.2016 року на 10 годину направлена за адресою місця реєстрації відповідача ( АДРЕСА_1 ) і повернута до суду 08.09.2016 року без вручення із вказівкою «за зазначеною адресою не проживає» (а.с.39 т.1).
20.09.2016 рок у судовому засіданні були присутні позивачка і її представник, суд відклав розгляд справи на 20.10.2016 року (а.с.33,34 т.1).
20.10.2016 року розгляд справи відкладений на 08.11.2016 року (а.с.42,43 т.1).
На а.с. 44,45 т.1 знаходиться уточнена позовна заява представника позивачки в частині зміни розміру аліментів шляхом зменшення до 1 531 гривень щомісячно (а.с.44,45 т.1).
Поштове відправлення від 02.11.2016 року на ім'я відповідача ОСОБА_1 через КСД ТОВ «Кур'єр-Світ», відправлене за допомогою представника позивачки, відповідачу не вручено за адресою місця його реєстрації ( АДРЕСА_1 ) із відміткою, що ОСОБА_1 не проживає за вказаною адресою (а.с.47-49 т.1).
Позивачка і відповідач не приймали участі у судовому засіданні 08.11.2016 року.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.11.2016 року позов задоволено, суд: розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і стягнув з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 531 гривень щомісячно, починаючи з 14.06.2016 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.51-52 т.1).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.04.2019 року представнику ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду від 08.11.2016 року (а.с.104-107 т.1).
Судом апеляційної інстанції встановлені нові обставини і досліджені нові докази.
За клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції витребувані відомості з Державної прикордонної служби України про те, що ОСОБА_7 11.09.2018 року перетнула пункт пропуску в Одесі рейсом Одеса-Стамбул (а.с.226 т.1).
У судовому засіданні, за клопотанням відповідача в якості свідків допитані ОСОБА_6 і ОСОБА_8 . Свідок ОСОБА_6 пояснила, що її сестра ОСОБА_2 у вересні 2018 року виїхала за межі України, а син сторін проживає разом із батьком ОСОБА_1 з 2018 року, батько забезпечує дитину матеріально і виховує сина. Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що відповідач разом із сином проживає в АДРЕСА_5 , батько займається вихованням сина.
Між сторонами виникли правовідносини з обов'язку батьків утримувати дитину та його виконання, які регулюються нормами СК України.
(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)
Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення аліментів у розмірі 1 531 гривень щомісячно виходив з обґрунтованості і доведеності позовних вимог в цій частині (а.с.51,52 т.1).
Колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частині з таких підстав.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 ч.ч.1-3 СК України).
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу (ст. 182 СК України в редакцій, чинній на час вирішення справи у суді першої інстанції).
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ст. ст. 184, 191 СК України в редакції, чиннійна час вирішення справи у суді першої інстанції).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка і відповідач з 20.08.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач. Позивачка, відповідач і їхній син ОСОБА_5 з 2008 року зареєстровані та проживали у квартирі АДРЕСА_4 .
У червні 2016 року позивачка звернулась із позовом про розірвання шлюбу і стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи підстави для розірвання шлюбу, позивачка у позовній заяві зокрема зазначила, що відповідач не проживає за місцем реєстрації, останні два роки не приймає участі у вихованні і утриманні дитини, способи примиритися ніякого позитивного результату не дали, всі спроби примиритись із відповідачем, зберегти сім'ю або хоча б домовитись про утримання дитини та прийняття відповідачем участі в її вихованні не дали жодного результату, в останній час відповідач взагалі не виходить на контакт із позивачкою за всіма відомими їй засобами зв'язку, саме тому позивачка просить суд не надавати час для примирення, оскільки останнє є неможливим, як і продовжувати подальше спільне життя і зберігати сім'ю. Такі шлюбні відносини між позивачкою і відповідачем суперечать інтересам позивачки, а в особливості спільної дитини (а.с.3,4 т.1).
Відповідач погодився із заочним рішенням суду від 08.11.2016 року в частині розірвання шлюбу, яке, у встановленому законом порядку, не оскаржив, а також зазначав, що станом на 2016 рік він дійсно не проживав разом із позивачкою та сином, що вбачається зі змісту апеляційної скарги.
Вказані обставини є підставою для висновку, що у 2016 році, станом на час вирішення позову про стягнення аліментів, дитина дійсно проживала разом із матір'ю ОСОБА_2 .
Оскільки станом на час вирішення позову про стягнення аліментів (листопад 2016 року) дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав разом із матір'ю ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання дитини.
Визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі відповідав інтересам позивачки та дитини станом на листопад 2016 року, а також нормам ст. ст. 181, 182 СК Українив редакцій, чинній на час вирішення справи у суді першої інстанції.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави для скасування заочного рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)
Доводи представника відповідача у скарзі, що: відповідач не отримував від суду ані повісток про виклик у судове засідання, ані копій позовної заяви з додатками, ані ухвал та рішень по справі, що свідчить про грубе порушення судом першої інстанції принципів змагальності сторін, повноти та об'єктивності судового розгляду; наявність рішення про стягнення аліментів стало для відповідача несподіваним, оскільки він приймав участь у вихованні та утриманні сина і продовжує виконувати свій батьківський обов'язок з виховання та утримання сина; умовою для прийняття заочного рішення є повторна неявка відповідача у судове засідання та повідомлення судом належним чином відповідача про день та час проведення судового засідання; у матеріалах справи знаходиться лише одне адресоване відповідачеві повідомлення про день та час проведення судового засідання, що вказує на недотримання під час розгляду справи вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України; суд не прийняв до уваги, що позивачка у позовній заяві зазначає: «за місцем реєстрації із позивачем та спільною дитиною відповідач не проживає», що свідчить про неможливість отримання відповідачем судових повісток за місцем реєстрації, з огляду на що відповідач не міг належним чином захистити свої права та інтереси; направлення судом відповідачу інформації по час та місце судового засідання слухання справи за адресою, згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 23.06.2016 року, жодним чином не свідчить про належне повідомлення відповідача, оскільки станом на дату надіслання повідомлення відповідач не проживав за адресою реєстрації; при ухваленні заочного рішення судом не вжито заходів щодо перевірки обставин, на які посилається позивачка у позовній заяві, заочне рішення ухвалено на підставі лише доводів наданих позивачкою, які не підтверджені доказовою базою; позивачка ніколи не зверталась до відповідача із вимогою щодо надання матеріальної допомоги, оскільки у неї не було на це підстав; з моменту, коли сторони по справі перестали проживати однією сім'єю, відповідач і без того регулярно надавав матеріальну допомогу колишній дружині на утримання та виховання їх спільного сина у сумах, які набагато перевищують розмір щомісячних аліментів, а також систематично спілкувався із сином та здійснював у повній мірі свої батьківські обов'язки, приймав участь у вихованні сина, що підтверджується дублікатами чеків, згідно яких відповідачем здійснено на рахунок позивача наступні платежі: 15.09.2015 року у сумі 998 грн., 09.08.2016 року у сумі 10 000 грн.; позивачка з квітня 2018 року участі у вихованні та утриманні сина ОСОБА_5 не приймає, з квітня 2018 року дитина постійно проживає з відповідачем, з моменту переїзду дитини до батька, відповідача по справі, позивачка жодного разу не спілкувалась із сином; відповідачу не зрозуміло у зв'язку із чим на підставі оскаржуваного заочного рішення з нього стягуються аліменти на утримання дитини, яка і так перебуває на його повному утриманні та постійному вихованні, як до ухвалення заочного рішення так і після; після припинення спільного проживання із позивачкою однією сім'єю, відповідач залишив позивачці, як він вважав, для сина все їх сумісне майно, зокрема квартиру під АДРЕСА_4 ; будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; оскільки з квітня 2018 року і на даний час дитина ОСОБА_5 проживає постійно із батьком, відповідачем по справі, на даний час є неможливим стягувати з відповідача на рахунок позивачки аліменти за попередній період, оскільки це буде порушенням основоположного принципу цільового призначення аліментів, - до уваги не приймаються.
Щодо сповіщення відповідача про розгляд справи у суді матеріали справи містять наступне.
Ухвалою суду від 05.07.2016 року розгляд справи вперше призначений на 20.09.2016 року на 10 годину. Судова повістка про виклик відповідача ОСОБА_1 у судове засідання на 20.09.2016 року на 10 годину, направлена за адресою місця реєстрації відповідача ( АДРЕСА_1 ) і повернута до суду 08.09.2016 року без вручення із вказівкою «за зазначеною адресою не проживає». 20.09.2016 рок у судовому засіданні були присутні позивачка і її представник, суд відклав розгляд справи на 20.10.2016 року. 20.10.2016 року розгляд справи відкладений на 08.11.2016 року. Поштове відправлення від 02.11.2016 року на ім'я відповідача ОСОБА_1 через КСД ТОВ «Кур'єр-Світ», відправлене за допомогою представника позивачки, відповідачу не вручено за адресою місця його реєстрації ( АДРЕСА_1 ) із відміткою, що ОСОБА_1 не проживає за вказаною адресою.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином (ст. 74 ч.ч.1,3, 5 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції).
Оскількисудові повістки разом з копіями відповідних документів надсилались відповідачу ОСОБА_1 через пошту рекомендованим листом із повідомленням, а також через кур'єрів за адресою місця реєстрації відповідача, зокрема має місце 2 таких повідомлення (на 20.09.2016 року і на 08.11.2016 року), однак поштові відправлення суду не були вручені відповідачу через те, що останній не проживав за місцем реєстрації, у розумінні ч. 5 ст. 74 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 вважається таким, що належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи, як на 20.09.2016 року, так і на 08.11.2016 року.
Щодо підстав для стягнення аліментів.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Станом на час вирішення судом позову про стягнення аліментів (листопад 2016 року) дитина проживала разом із матір'ю, а батько проживав окремо від дитини.
Так, за твердженнями позивачки, що вбачається із відзиву на скаргу, відповідач з моменту розлучення і навіть раніше, самоусунувся від виховання сина і надання йому належної матеріальної допомоги.
Вказані обставини відповідачем не спростовані.
Надані відповідачем докази свідчать про те, що певний період, у вересні 2015 року і у серпні 2016 року він надав матеріальну допомогу позивачці на утримання сина, коли той проживав разом із матір'ю. Вказані обставини не є підставою для відмови у позові про стягнення аліментів тому з батьків, з ким дитина знаходилась на час вирішення спору у суді про стягнення аліментів. Зважаючи на те, що позов заявлений у червні 2016 року, надана відповідачем допомога у серпні 2016 року може бути зарахована до розрахунків державним виконавцем.
Надані до скарги дублікати чеків від 15.09.2015 року та 09.08.2016 року (а.с.155 т.1) свідчать також про те, що станом на вересень 2015 року і серпень 2016 року дитина дійсно проживала разом із матір'ю.
Допитані у суді апеляційної інстанції в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_9 свідчили про факти знаходження дитини із батьком, які мали місце вже після прийняття судом оскаржуваного рішення, тобто про факти, які мали місце у квітні 2018 року, що не заперечувалось і представником позивачки.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 58 ч.ч.1-3 ЦПК України в редакції станом на час вирішення судом першої інстанції спору по суті, ст.77 ч.ч.1,2,4 ЦПК України).
З огляду на викладене, покази вказаних свідків, а також повідомлення Державної прикордонної служби України, що ОСОБА_7 11.09.2018 року перетнула пункт пропуску в Одесі рейсом Одеса-Стамбул, не є належним доказами у справі.
Нерухоме майно, про яке йдеться у скарзі і яке зазначено у шлюбному контракті сторін (а.с.17-20 т.1), також не стосується предмета доказування.
Наявність у відповідача заборгованості по аліментам, а також той факт, що з квітня 2018 року дитина проживає разом із відповідачем, не є підставою для скасування рішення суду від 08.11.2016 року про стягнення аліментів, зважаючи на те, що станом на час прийняття судом рішення про стягнення аліментів дитина дійсно проживала разом із позивачкою і знаходилась на її утриманні.
У відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з червня 2016 року по липень 2018 року (а.с.156 т.1).
Оскільки з 2018 року дитина проживає разом із батьком, відповідачем по справі, останній, у встановленому законом порядку, не позбавлений права ставити питання про припинення сплати аліментів і звільнення від сплати аліментів з час, коли дитина стала проживати з відповідачем.
Доводи представника позивачки ОСОБА_2 у відзиві на скаргу щодо відсутності підстав для скасування рішення суду в частині стягнення аліментів, належного сповіщення відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції, а також, що на час прийняття судом рішення про стягнення аліментів дитина проживала разом із матір'ю, - прийняті до уваги і є підставою для залишення без змін рішення суду в цій частині.
(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
На час вирішення судом першої інстанції вимог про стягнення аліментів дитина проживала разом із позивачкою, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про захист її прав шляхом задоволення позову про стягнення аліментів.
(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.ч.1,2 ЦПК України).
Позивачка звільнена від сплати судових витрат за вимогами про стягнення аліментів на утримання дитини. Колегія суддів відхиляє скаргу представника відповідача і залишає рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів без змін, тому відповідач на має права на відшкодування судових витрат.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2016 року в частині стягнення аліментів - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови суду складено 22.03.2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Г.Я. Колеснікова