Номер провадження: 22-ц/813/5168/21
Номер справи місцевого суду: 522/21682/17
Головуючий у першій інстанції Бойчук А.Ю.
Доповідач Ващенко Л. Г.
25.02.2021 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючої - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участі секретаря - Чепрас А.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2018 року (одноособово суддя Бойчук А.Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (правонаступник ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Об'єднаної житлової комісії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (правонаступник житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ), треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, Військова академія (м. Одеса), про визнання незаконним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)
16.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (правонаступник Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, далі-ООТЦ), житлової комісії Одеського обласного військового гарнізону (правонаступник Об'єднана житлова комісія Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, далі-ЖК ООТЦ), треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (далі-КЕВ), Військова академія (м. Одеса) про визнання незаконним і скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Позивач ОСОБА_1 перебував з 04.12.2002 року на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов для позачергового отримання житла. 03.02.2010 року військово-медичним клінічним центром Південного регіону (далі-ВМКЦ) позивачу виставлений діагноз: «Розповсюджений псоріаз», відповідно до якого позивач не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї та потребує окремої ізольованої кімнати. 30.03.2010 року позивач звернувся до голови житлової комісії військової прокуратури Південного регіону з рапортом та медичними документами про внесення змін до житлової справи у зв'язку із вказаним захворюванням. 14.06.2013 року, відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04.02.2011 року, позивачу виданий ордер №009452 серія ПР на 2 кімнатну квартиру житловою площею 29, 9 м2 на сім'ю з 3 осіб.
У травні 2015 року позивачу стало відомо, що під час розподілу у 2013 року квартири, рішенням ЖК ООТЦ № 5 від 08.05.2013 року, його знято з квартирного обліку. Вказане рішення видано з порушенням вимог житлового законодавства, оскільки на той час його сину ОСОБА_2 виповнилось 9 років, а вимоги ст. 50 ЖК УРСР передбачали, що при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за 9 років, крім подружжя, а також те, що позивач мав право на отримання окремої ізольованої кімнати, у зв'язку із захворюванням, на підставі ст. 49 ЖК УРСР. Крім того, його не ознайомили із вказаним рішенням, у порушення п. 2.19 Інструкції «Про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом МО України № 737 від 30.11.2011 року, копію витягу з протоколу засідання ЖК ООТЦ він не отримав. Станом на 08.05.2013 року позивач мав право отримати не 2-х, а 3-х кімнатну квартиру. З метою поновлення порушеного права, 02.06.2015 року позивач звернувся до ЖК ООТЦ із рапортом про поновлення його на квартирному обліку у зв'язку із наведеними причинами.
18.06.2015 року, на засіданні ЖК ООТЦ, протоколом № 4 позивачу відмовлено у поновлені на квартирному обліку, після чого він звернувся до ВМКЦ і начальником ВМКЦ 02.07.2015 року за № 3962 позивачу надана відповідь, що він з 2010 року по 2015 рік щорічно перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «Розповсюджений псоріаз, стаціонарна стадія» та відповідно до п. 3 розд. VII додатка № 1 наказу М3 УРСР від 08.02.1985 № 52, він не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї і потребує окремої ізольованої кімнати, що підтверджено відповідним висновком. 10.07.2015 року позивач повторно звернувся до ЖК ООТЦ з рапортом щодо незаконного зняття з квартирного обліку та поновлення його з родиною на квартирному обліку. 20.07.2015 року, рішенням ЖК ООТЦ, протокол № 5, позивача та його родину поновлено на квартирному обліку, відповідно до ст. 34 ЖК УРСР. В подальшому, протоколом № 5 від 12.10.2015 року, у зв'язку із припиненням шлюбу позивача і ОСОБА_3 та реєстрацією шлюбу із ОСОБА_4 , внесені зміни до житлової справи позивача і виключено зі складу сім'ї ОСОБА_3 з включенням до складу сім'ї та зарахуванням на квартирний облік ОСОБА_4 і їхніх спільних дітей - доньки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 , які на той час перебували на квартирному обліку при Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради.
10.10.2017 року позивача повідомлено, що рішенням № 3 від 16.02.2017 року ЖК ООТЦ його, який перебував на квартирному обліку у загальній черзі з 04.12.2002 р. та позачерговій черзі з 15.08.2012 р., зі складом родини 4 особи: він, дружина ОСОБА_4 - 1980 р.н., донька - ОСОБА_5 , 2012 р.н., син - ОСОБА_6 , 2014 р.н., знято з квартирного обліку з підстав того, що він отримав постійне житло у 2013 році через те, що він нібито ввів в оману ЖК ООТЦ.
Вказане рішення ЖК ООТЦ, протокол № 3 від 16.02.2017 року, є незаконним, суперечить вимогам законодавства, порушує конституційні права і законні інтереси позивача та його родини, зокрема, у рішенні відсутні конкретні факти та посилання на норми законодавства, які нібито порушені ним, рішення прийнято з порушенням вимог житлового законодавства, оскільки він з часу перебування на квартирному обліку (30.12.2002 року) і по теперішній час не втрачав право на поліпшення житлових умов.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив: визнати незаконним та скасувати рішення ЖК ООТЦ, викладене у протоколі № 3 від 16.02.2017 року про зняття ОСОБА_1 з членами сім'ї: дружина та 2 малолітніх дітей з квартирного обліку; зобов'язати ЖК ООТЦ поновити на квартирному обліку у загальній черзі з 04.12.2002 року та позачерговій черзі з 15.08.2012 року зі складом родини 4 особи: він, дружина ОСОБА_4 , 1980 р.н., донька - ОСОБА_5 , 2012 р.н., син - ОСОБА_6 , 2014 р.н.; зобов'язати військового комісара ООТЦ затвердити протокол ЖК ООТЦ про поновлення ОСОБА_1 з членами його сім'ї: дружина та 2 малолітніх дітей на квартирному обліку.
Протокольною ухвалою суду від 05.06.2018 року до участі у справі залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КЕВ та Військова академія (м. Одеса).
Представників відповідачів та третьої особи КЕВ надали суду відзиви і пояснення на позовне заяву, в яких позов не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість, недоведеність та безпідставність.
У судовому засіданні 28.09.2018 року позивач позов підтримав і просив суд про його задоволення. Представники відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили відмовити у позові в повному обсязі. Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.09.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
(короткий зміст вимог апеляційної скарги)
Позивач ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду від 28.09.2018 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на невідповідність рішення нормам матеріального та процесуального права.
(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)
Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає:
Відмовляючи в позові, суд дійшов висновку, що житлові умови позивача були поліпшені і своє одноразове право на отримання жилого приміщення було ним використано. Факт забезпечення житлом позивача не має правового значення для розгляду справи, оскільки в порушення ст. 48 ЖК України, житлова площа наданої квартири є меншою ніж середня норма забезпечення в м. Одесі. Отримання позивачем 2-х кімнатної квартири не тягне зняття його з квартирного обліку і не знімає обов'язок з відповідачів надати йому у майбутньому житло, яке відповідає вимогам ст. 48 та 50 ЖК України. Оскільки станом на 01.01.2005 року позивач знаходився на квартирному обліку, то до нього має застосовуватися раніше встановлений законодавством порядок забезпечення житлом і не застосовується обмеження в наданні житла для постійного проживання, встановлені Законом України «Про внесення змін до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Не відповідає дійсності висновок суду, що дружина позивача на квартирному обліку не перебувала та отримувати з ним жилу площу, як член сімї не могла, оскільки відповідно до розпорядження голови Малиновської районної адміністрації м. Одеси № 108/01-06 від 21.03.2013 року, дружина ОСОБА_4 та їх донька ОСОБА_7 , 2012 р.н. перебували на квартирному обліку, як особи, які потребують поліпшення житлових умов, тобто до видачі позивачу 14.06.2013 року ордеру на 2-х квартиру житловою площею 29,9 м2., законодавством не заборонено перебування осіб одночасно на квартирному обліку за місцем проживання та за місцем роботи.
Не відповідає дійсності висновок суду, що рапорт від 30.03.2010 року з медичними документами про захворювання позивача відсутній в житловій справі та неможливо встановити факт його отримання житловою комісією, оскільки відповідно опису документів облікової квартирної справи ОСОБА_1 під № 29 рахується « ОСОБА_8 від 30.03.2010 року», опис підписаний секретарем ЖК ООТЦ.
Твердження суду, що син ОСОБА_9 не є членом сім'ї позивача спростовується існуючим законодавством України.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивач не ставить питання про забезпечення його та членів родини житловим приміщенням, а просить суд визнати його з членами родини особами, які мають право на поліпшення житлових умов, у зв'язку з народженням другої та третьої дитини, а також із наявністю захворювання, яке дає право позивачу на окрему ізольовану кімнату.
(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)
У відзиві на скаргу представник Військової академії (м. Одеса) зазначає:
Скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
На теперішній час діє Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом МО України від 31.07.2018 року № 380, відповідно до п.7 розділу 6 якої на облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які забезпечувалися під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання від Міноборони. За пунктом 21 зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі поліпшення житлових умов, до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті. Статтею 47 ЖК України, п. 53 «Правил обліку громадян…» встановлено, що жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 м2 жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. ОСОБА_1 не є потребуючим поліпшення житлових умов, оскільки згідно Закону, будучи військовослужбовцем, він двічі забезпечувався за рахунок відомчого житлового фонду МО України житлом, квартирою за адресою АДРЕСА_1 (однокімнатна, площею 42/18,2 м2) та за адресою АДРЕСА_2 (двокімнатна, площею 52,2/29,9 м2). Тобто, за вимогами ст. 12 Закону та п. 3.1 наказу Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 року, ОСОБА_1 використано єдине право на отримання житла з житлового фонду МО України.
У поясненнях на скаргу представник КЕВ зазначає:
Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
ОСОБА_1 дійсно взагалі не є потребуючим поліпшення житлових умов, оскільки будучи військовослужбовцем він двічі забезпечувався за рахунок відомчого житлового фонду МО України житлом, квартирою за адресою АДРЕСА_1 (однокімнатна, площею 42/18,2 м2) та за адресою АДРЕСА_2 (двокімнатна, площею 52,2/29,9 м2). За вимогами ст. 12 Закону та п. 3.1 наказу Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 року, ОСОБА_1 використано право на отримання житла з житлового фонду МО України.
Відповідачі: представники ООТЦ і ЖК ООТЦ не скористлаись правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)
Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.
Рішенням житлової комісії військових прокуратур та судів Південного регіону та Одеського гарнізону №9 від 30.12.2002 року ОСОБА_1 , у позачерговому порядку, поставлено на облік, як особу, яка потребує поліпшення житлових умов з 04.12.2002 року у складі сім'ї 2 особи (а.с.10 т.1, а.с.9,10 т.2).
16.08.2003 року позивач подав рапорт щодо забезпечення його жилою площею позачергово зі складом сім'ї 2 особи (він, дружина ОСОБА_3 , а.с.11 т.2), а 03.02.2004 року про зміни у складі сім'ї з 2-х на 3 особи, у зв'язку з народженням сина ОСОБА_10 , які внесені на підставі протоколу №2 від 25.02.2004 року (а.с.12-14 т.2).
07.12.2004 року позивач звернуся із рапортом про розподіл йому без зняття з квартирного обліку 1 кімнатної квартири АДРЕСА_3 (загальна площа 42,19 м2) із зобов'язанням здати квартиру у разі отримання 2-х кімнатної квартири або переводу до іншого місця служби, яка розподілена йому на підставі рішення житлової комісії №8 від 30.11.2004 року (а.с.15,16 т.2).
17.03.2005 року позивач надав відомсті стосовно матері ОСОБА_11 для внесення до складу сім'ї та звернувся до Суворівської районної адміністрації м. Одеси із заявою переоформити особистий рахунок у квартирі АДРЕСА_3 на ОСОБА_11 . Розпорядженням Суворовської районної адміністрації м. Одеси від 28.08.2005 року №834 особистий рахунок на вказану квартиру відкрито на ОСОБА_11 зі зміною складу сім'ї на 1 особу, а 11.10.2005 року ОСОБА_11 приватизувала вказану квартиру та отримала свідоцтво про право власності на неї на своє ім'я 25.04.2005 року ОСОБА_1 подав заяву про внесення змін до складу сім'ї із включенням до неї матері ОСОБА_11 (а.с.17-22, 36-38 т.2).
30.03.2010 року складений рапорт від імені ОСОБА_1 про внесення змін до житлової справи через наявність захворювання, відповідно до якого, на підставі п.3 розділу VІІ додатка №1 до наказу МЗ УРСР від 08.02.1985 року №52 він не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї (а.с.11 т.1, а.с.54 т.2).
У 2011 році позивач звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом до Одеського гарнізону, ЖК Одеського гарнізону, ЖК військових прокуратур та судів Південного регіону та Одеського гарнізону, КЕВ, Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати житло і постановою суду від 04.02.2011 року по справі №2-а-13/11/1527, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено (а.с. 39-44,46-48 т.2).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2011 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірваний (а.с. 128 т.1).
20.08.2011 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, у шлюбі мають 2/х дітей: доньку ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 і сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.121-123 т.1, а.с.60-64 т.2).
У травні 2011 році ОСОБА_1 звернувся із рапортом до керівництва Військової академії та КЕВ м. Одеси про надання йому жилої площі у гуртожитку Військової академії і у червні 2011 року позивачу дозволено вселитись до кімнати АДРЕСА_4 (а.с.124-126 т.1).
26.07.2012 року, ОСОБА_1 , наказом Міністра оборони України №599, звільнений з військової служби у запас (а.с.35 т.2).
Протоколом №5 від 08.05.2013 року, ЖК ООТЦ розподілила 2-х кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 на склад сім'ї 3 особи: ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_10 (а.с.50,51 т.2).
З січня 2013 року ОСОБА_4 разом із донькою ОСОБА_12 , а з лютого 2015 року, із сином ОСОБА_13 зареєстровані у гуртожитку по АДРЕСА_5 , а з 21.03.2013 року ОСОБА_4 перебуває на квартирному обліку в Малиновській районній адміністрації (а.с.120,124 т.1, а.с.67,68 т.2).
Приморською районною адміністрацією м. Одеси 14.06.2013 року виданий ордер серії ПР №009452 від 14.06.2013 року на ім'я ОСОБА_1 про вселення до квартири АДРЕСА_6 зі складом сім'ї: ОСОБА_3 , дружина і ОСОБА_2 , син (а.с.56 т.2).
З 03.07.2013 року ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_6 (а.с.8,9,127 т.1, а.с.59,118 т.2).
08.05.2013 року позивача ОСОБА_1 зі складом сім'ї 3 особи знято з квартирного обліку (а.с.57,58 т.1, а.с.123,124 т.2).
02.06.2015 року ОСОБА_1 подав рапорт до ЖК ООТЦ про поновлення його на квартирному обліку зі складом сім'ї 4 особи: він, дружина ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 (а.с.12 т.1, а.с.53 т.2).
Рішенням ЖК ООТЦ ОСОБА_1 відмовлено у поновленні на квартирному облчку (а.с.13 т.1).
За повідомленням ВМКЦ від 02.07.2015 року, ОСОБА_1 з 2010 року по 2015 рік щорічно проходив стаціонарне лікування з діагнозом, відповідно до якого, на підставі п.3 розділу VІІ додатка №1 до наказу МЗ УРСР від 08.02.1985 року №52, він не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї і потребує окремої ізольованої кімнати (а.с.14,15 т.1, а.с.72,73 т.2).
20.07.2015 року, рішенням ЖК ООТЦ, протокол №5, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,1980 року народження і ОСОБА_2 2004 року народження залишені на квартирному обліку (а.с.16 т.1, а.с.75 т.2).
Рішенням ЖК ООТЦ від 12.10.2015 року зі складу сім'ї ОСОБА_1 виключені колишня дружина ОСОБА_3 ,1980 року народження і син ОСОБА_2 2004 року народження та включені до складу сім'ї дружина ОСОБА_4 , 1980 року народження, донька ОСОБА_5 , 2012 року народження і син ОСОБА_6 , 2014 року народження (а.с.17 т.1, а.с.74,76,77 т.2).
11.10.2015 року на ім'я ОСОБА_11 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.37,38 т.2).
Згідно висновку ВМКЦ від 25.03.2016 року ОСОБА_1 має захворювання, відповідно до якого, на підставі п.3 розділу VІІ додатка №1 до наказу МЗ УРСР від 08.02.1985 року №52, за станом здоров'я, він потребує ізольованої жилої площі і не може проживати у комунальній квартирі в одній кімнаті з членами своєї сім'ї (а.с.122 т.2).
Рішенням ЖК ООТЦ від 16.02.2017 року ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи знято з квартирного обліку з підстав введення в оману, оскільки у 2013 році ОСОБА_1 отримав постійне житло (а.с.18 т.1).
Судом апеляційної інстанції встановлені нові обставини і досліджені нові докази.
Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 28.11.2018 року №Д-322/1/18 дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 1918 році», Одеський обласний війський комісаріат переформовано у Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Наказом начальника Одеського гарнізону від 09.11.2018 №58 було створено в Одеському обласному ТЦК та СП об'єднану житлову комісію Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (а.с.34-40 т.3).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.11.2019 року у справі замінено відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_4 і житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 на Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі-ООТЦ) і об'єднану житлову комісію Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі-ЖК ООТЦ, а.с.54-56 т.3).
Між сторонами виникли правовідносини з приводу постановки та зняття з квартирного обліку військовослужбовців, колишніх військовослужбовців і членівх їх сім'ї, які регулюються нормами ЖК Української РСР, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі-Закон), Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року за №1081 (далі-Порядок від 03.08.2006 року за №1081), Інструкцією «Про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 року (далі-Інструкція №737).
(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з того, що рішення житлової комісії Одеського обласного військового комісаріату, викладене у протоколі №3 від 16.02.2017 року, є правомірним, оскільки позивач був забезпечений постійним житлом, як зазначено у п.1.3 протоколу №3 (а.с.141-147 т.2).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду в цій частині з таких підстав.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю (ст. 31 ЖК Української РСР).
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, зокрема, 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР (ст. 34 ч.1 п.3 ЖК Української РСР).
Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію. Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів (ст. ст. 36, 37 ч.1, 39 ч.1 ЖК Української РСР).
Забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року за №1081 (далі-Порядок від 03.08.2006 року за №1081).
Центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, уповноважені видавати нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом. Пунктом 1 наказу Міністерства оборони України від 30.11.2011 року затверджено Інструкцію №737, п.1 якої зазначає, що вона визначає організацію обліку військовослужбовців Збройних Сил України (далі-ЗСУ) та осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у ЗСУ. Згідно із п.1.3. Інструкції №737, забезпечення жилими приміщеннями здійснюється в тому числі шляхом надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби. Пунктом 1.6. Інструкції №737 визначає, що з метою дотримання вимог чинного законодавства під час ведення обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу жилої площі, призначеної для постійного проживання, участі в розподілі службового жилого приміщення та контролю за використанням жилого приміщення в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), гарнізонах створюються житлові комісії.
Військовослужбовці зараховуються на квартирний облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке оформлюється у формі протоколу засідання житлової комісії, який підписується представником житлової комісії і затверджується командиром військової частини. Щороку з 1 жовтня до 30 грудня з метою перереєстрації облікових справ військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, повинні надавати до житлових комісій довідки за формами Ф-3, Ф-5, Ф-7. Житлові комісії військових частин у цей самий строк здійснюють перевірку житлових умов осіб, які перебувають на обліку, а представники житлових комісій уточнюють, а за потреби коригують облікові списки (п. 2.5, п.2.20 Інструкції №737).
З матеріалів справи вбачається настуне.
З 04.12.2002 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у загальній черзі (з 15.08.2012 року у позачерговій черзі), як особа, що потребує поліпшення житлових умов, а з 03.02.2004 року перебував на обліку у складі сім'ї з 3/х осіб (він, дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 ). 07.12.2004 року позивач подав рапорт про розподіл йому, без зняття з квартирного обліку, однокімнатної квартири АДРЕСА_3 . 17.03.2005 року і 25.04.2005 року повідомив про зміни у складі сім'ї із включенням матері ОСОБА_11 . Розпорядженням Суворівської районної адміністрації м. Одеси від 28.08.2005 року №834, особистий рахунок на квартиру АДРЕСА_3 відкритий на ОСОБА_11 , яка приватизувала вказану квартиру ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Тобто у 2004 році позивач отримав квартиру АДРЕСА_3 без зняття з квартирного обліку, а у 2005 році право власності на вказану квартиру набула його мати ОСОБА_11 , також військовослужбовець.
30.03.2010 року складений рапорт від імені ОСОБА_1 про внесення змін до житлової справи із посиланням на наявність захворювання, відповідно до якого, на підставі п.3 розділу VІІ додатка №1 до наказу МЗ УРСР від 08.02.1985 року №52, позивач не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї.
З 2005 року по 2011 рік позивачу не надавалось у постійне або тимчасове користування житло, позивач і члени його родини (дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 ) продовжували перебувати на квартирному обліку за місцем служби позивача, як особи, які потребують поліпшення житлових умов.
У 2011 році позивач ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 , яка діяла у своїх інтересах і в інтересах сина ОСОБА_2 , звернулись із позовом в суд до Одеського гарнізону, ЖК Одеського гарнізону, ЖК військових прокуратур та судів Південного регіону та Одеського гарнізону, КЕВ, Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати житло і постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.02.2011 року по справі №2-а-13/11/1527, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, зокрема, суд зобов'язав розподілити позивачам квартиру АДРЕСА_6 . Судами встановлено, що отримання позивачем у 2004 році квартири АДРЕСА_3 , не є підставою для зняття позивача і членів його родини з квартирного обліку, що вимога про здачу житлового приміщення не підлягає застосуванню, оскільки вказана квартира приватизована ОСОБА_11 , а також що доводи відповідачів про відсутність у позивача права на повторне отримання житла є необґрунтованими (а.с.54-56 т.1, а.с.39-48 т.2).
Після прийняття судом постанови від 04.02.2011 року, сімейний стан позивача змінився. На підставі рішення суду від 16.05.2011 року, розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У подальшому, 20.08.2011 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, в шлюбі вони мають 2/х дітей: доньку ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 і сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постанова суду від 04.07.2011 року виконана відповідачами лише 08.05.2013 року, що вбачається із витягу з протоколу засідання житлової комісії №5, без врахування на той час стану здоров'я та сімейного стану позивача ОСОБА_1 (а.с.50 т.2).
14.06.2013 року Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради виданий ордер на ім'я ОСОБА_1 на право заняття квартири АДРЕСА_6 на склад сім'ї: він, дружина ОСОБА_3 і син ОСОБА_2 (а.с.56 т.2).
Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України (ст. 47 ч.1, 48 ч.1 ЖК Української РСР).
Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено (ст. 49 ч.1 ЖК Української РСР).
Жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя (ст. 50 ч.ч.1,2 ЖК Української РСР).
З огляду на те, що станом на час надання позивачу квартири АДРЕСА_6 (травень 2013 року), позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не перебували у шлюбі, син позивача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) досяг віку 9 років, за станом здоров'я з 2010 року позивач не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї, слід дійти висновку, що надання позивачу у 2013 році вказаного жилого приміщення не може вважатись наданням постійного житла, і відповідно, не може бути підставою для подальшого зняття позивача з обліку як такого, що не потребує поліпшення житлових умов.
З січня 2013 року позивач, його дружина ОСОБА_4 і донька ОСОБА_5 , а з лютого 2015 року син ОСОБА_6 зареєстровані та проживають у гуртожитку Військової академії АДРЕСА_5 (а.с.90 т.2).
Рішенням ЖК ООТЦ від 12.10.2015 року зі складу сім'ї ОСОБА_1 виключені колишня дружина ОСОБА_3 ,1980 року народження і син ОСОБА_2 2004 року народження із включенням до складу його сім'ї дружини ОСОБА_4 , 1980 року народження, доньки ОСОБА_5 , 2012 року народження і сина ОСОБА_6 , 2014 року народження.
Згідно висновку ВМКЦ від 25.03.2016 року, ОСОБА_1 має захворювання, відповідно до якого, на підставі п.3 розділу VІІ додатка №1 до наказу МЗ УРСР від 08.02.1985 року №52, за станом здоров'я, він потребує ізольованої жилої площі і не може проживати у комунальній квартирі, в одній кімнаті з членами своєї сім'ї.
Рішенням ЖК ООТЦ від 16.02.2017 року ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи знято з квартирного обліку з підстав введення в оману і з посиданням на те, що у 2013 році ОСОБА_1 отримав постійне житло.
Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік (п.2.18 Інструкції №737).
Надання ОСОБА_1 у травні 2013 році на склад сім'ї він, колишня дружина ОСОБА_3 і син від першого шлюбу ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_6 , зважаючи на те, що вказана квартира надавалась позивачу у порядку виконання судового рішення - постанови суду від 04.02.2011 року, відсутні підстави для ствердження, що ОСОБА_1 у 2013 році ввів в оману житлову комісію тим, що отримав вказану квартиру.
Позивач, з врахуванням у нього захворювання і відповідної потреби в ізольованій жилій площі, а також з огляду на те, що квартира АДРЕСА_6 складається з 2/х кімнат жилою площею 29,9 м2 (а. с.56 т.2), ОСОБА_1 , зі складом сім'ї 4 особи, станом на 16.02.2017 року, дійсно є таким, що потребує поліпшення житлових умов, а тому у ЖК ООТЦ були відсутні підстави для прийняття рішення про зняття з обліку вказаних осіб.
Заперечення відповідачів проти позову із посиланням на те, що у 2013 році житлові умови позивача були покращені, позивач використав одноразове право на отримання жилого приміщення, а тому його правомірно знято з квартирного обліку і це узгоджується зі ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції з 01.01.2005 року), не заслуговують на увагу.
Не зважаючи на те, що позивач двічі (у 2004 та 2013 роках) отримував жилі приміщення, разом з тим, беручи до уваги обставини справи, слід зазначити, що житло, яке надавалось позивачу, не відповідало вимогам ч.ч.1,2 ст. 50 ЖК Української РСР, а саме, санітарним і технічним вимогам, оскільки кожного такого разу у позивача не припинялось право для залишення на обліку, як особи, яка потребує поліпшення житлових умов.
Оскільки суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у позові щодо визнання незаконним рішення житлової комісії №3 від 16.02.2017 року про зняття ОСОБА_1 з членами його сім'ї з квартирного обліку і зобов'язання житлову комісію поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку у загальній черзі з 04.12.2002 року та позачерговій черзі з 15.08.2012 року зі складом сім'ї 4 особи, рішення суду в цій частині підлягає скасуваннню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову в цій частині.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що покладення на війського комісара обов'язку вчинити дії із затвердження протоколу житлової комісії не узгоджується з нормами ст. 19 Конституції України і посадовими обов'язками вказаної посадової особи (а.с.146 т.2).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст. 14 ч.ч.1,2 ЦК України).
Належний спосіб захисту позивача у даному випадку охоплюється вимогами про визнання рішення незаконним і зобов'язання відповідача відновити право позивача шляхом поновлення його на квартирному обліку.
(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)
Доводи позивача у скарзі, що: факт забезпечення житлом позивача не має правового значення для розгляду справи, оскільки в порушення ст. 48 ЖК України, житлова площа наданої квартири є меншою ніж середня норма забезпечення в м. Одесі; отримання позивачем 2-х кімнатної квартири не тягне зняття його з квартирного обліку і не знімає обов'язок з відповідачів надати йому у майбутньому житло, яке відповідає вимогам ст. 48 та 50 ЖК України; не відповідає дійсності висновок суду, що дружина позивача на квартирному обліку не перебувала та отримувати з ним жилу площу, як член сімї не могла; твердження суду, що рапорт від 30.03.2010 року з медичними документами про захворювання позивача відсутній в житловій справі та неможливо встановити факт його отримання житловою комісією не відповідаюьть дійсності, оскільки відповідно опису документів облікової квартирної справи ОСОБА_1 під № 29 рахується «Рапорт ОСОБА_1 від 30.03.2010 року», опис підписаний секретарем ЖК ООТЦ; син ОСОБА_9 є членом його сім'ї позивача; позивач не ставить питання про забезпечення його та членів родини житловим приміщенням, а просить суд визнати його з членами родини особами, які мають право на поліпшення житлових умов, у зв'язку з народженням другої та третьої дитини, а також із наявністю захворювання, яке дає право позивачу на окрему ізольовану кімнату, - заслуговують на увагу.
ОСОБА_1 , станом на 16.02.2017 року (час зняття з квартирного обліку), зі складом сім'ї 4 особи, зважаючи на його захворювання і відповідно потребу в ізольованій жилій площі, а також на те, що квартира АДРЕСА_6 не відповідає санітарним та технічним нормам, є таким, що потребує поліпшення житлових умов і станом на лютий 2017 року.
Відповідно до розпорядження голови Малиновської районної адміністрації м. Одеси № 108/01-06 від 21.03.2013 року, дружина позивача ОСОБА_4 та їх спільна донька ОСОБА_5 , 2012 року народження, як особи, які потребували поліпшення житловивих умов, також перебували на квартирному обліку, тобто мали вказану потребу ще до отримання позивачем у червні 2013 року квартири АДРЕСА_6 .
Оскільки квартира АДРЕСА_6 надавалась позивачу у порядку виконання постанови суду від 04.02.2011 року, ствердження, що ОСОБА_1 , отримавши у 2013 році вказану квартиру ввів в оману житлову комісію, є необґрунтованими.
Доводи представника Військової академії (м. Одеса) у відзиві, що: діє Інструкція від 31.07.2018 року № 380, відповідно до п.7 розділу 6 якої на облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які забезпечувалися під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання від Міноборони, а п. 21 зазначає, що зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; ст.47 ЖК України, п. 53 «Правил обліку громадян…» встановлено, що жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 м2 жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті; ОСОБА_1 не є потребуючим поліпшення житлових умов, оскільки згідно Закону, будучи військовослужбовцем, він двічі забезпечувався за рахунок відомчого житлового фонду МО України житлом; ОСОБА_1 використано єдине право на отримання житла з житлового фонду МО України, - до уваги не приймаються.
Позивач дійсно двічі, у 2004 році та у 2013 році, отримував жилі приміщення.
Разом з тим, зважаючи на конкретні обставини справи, слід дійти висновку, що житло, яке надавалось позивачу, станом на час його надання (травень-червень 2013 року) у користування, через сімейні і особисті обставини, які виникли у позивача (захворювання, яке надає право на ізольовану жилу площу, розірвання першого шлюбу і реєстрація другого шлюбу в якомі народилось 2 дітей тощо), не відповідало вимогам ч.ч.1,2 ст. 50 ЖК Української РСР (санітарним і технічним вимогам).
Вказані обставини призвели до того, що не зважаючи на отримання жилих приміщень у користування, у позивача не припинялось право залишення на обліку, як особи, яка потребує поліпшення житлових умов
Пояснення на скаргу представника КЕВ також зводяться до того, що позивач двічі використав право на отримання житла з житлового фонду МО України.
(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
Оскільки встановлено, що позивач мав право залишатись на квартирному обліку, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, порушене право позивача підлягає захисту судом апеляційної інстанції шляхом часткового задоволення позову.
(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ст. 376 ч.ч.1,2 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову в частині позовних вимог, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив і неправильно застосував норми матеріального права - ст. ст. 49,50 ЖК Української РСР, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (с. 141 ч.ч.1,2 ЦПК України).
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції про відмову у позові підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову, позивач має право на відшкодування судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.ч.1,2, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2018 року - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати незаконни рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (правонаступник Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), викладене у протоколі №3 від 16 лютого 2017 року про зняття ОСОБА_1 з членами його сім'ї: дружина та двоє малолітніх дітей, з квартирного обліку.
Зобов'язати Об'єднану житлову комісію Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (правонаступник житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ) поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку у загальні черзі з 04.12.2002 року та позачерговій черзі з 15.08.2012 року, зі складом сім'ї 4 особи: ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_14 , 1980 року народження, донька ОСОБА_5 , 2012 року народження, син ОСОБА_6 , 2014 року народження.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови суду складено 22.03.2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Г.Я. Колесніков