Номер провадження: 22-ц/813/1510/21
Номер справи місцевого суду: 493/1791/19
Головуючий у першій інстанції Мясківська І.М.
Доповідач Громік Р. Д.
22.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,
15 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Балтського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Балта Одеської області.
14 листопада 2002 року її батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвали шлюб. Після розірвання шлюбу батьків вона залишилась проживати разом із матір'ю і перебуває на її утриманні.
26 вересня 2019 року позивач досягла повноліття.
З 01 вересня 2019 року ОСОБА_2 вступила та навчається на денній формі навчання на контрактній (платній) формі навчання на 1 курсі факультету психології, політології та соціології Національного університету «Одеська юридична академія». У зв'язку із навчанням вона не має самостійного заробітку, її мати оплачує всі витрати, пов'язані з її утриманням та навчанням, їм матеріально тяжко, але вона бажає навчатися і здобути професію. Вартість її навчання за перший рік становить 15 050,00 грн., за кожен наступний рік - 17 112,00 грн., проживання в гуртожитку становить 7 254,00 грн. на рік, не говорячи про витрати на харчування, одяг і все необхідне.
Її батько має гарний стан здоров'я та пристойний дохід, і тому вона вважає, що він може надавати їй матеріальну допомогу в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, крім того, що на даний час прожитковий мінімум на працездатну особу становить 2007,00 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та наполягав на стягненню аліментів в розмірі 1000,00 грн., оскільки має на утриманні двох неповнолітніх дітей та заробітну плату в розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_2 , яка продовжує навчання, в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 15.10.2019 року і до закінчення донькою ОСОБА_4 навчання, але не більше ніж до досягнення нею віку 23 років. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 840,80 гривень.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить змінити оскаржуване рішення, зменшивши розмір стягуваних аліментів до 1000 гривень в місяць, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що відповідач на даний час є єдиним годувальником своєї родини, яка складається з дружини, яка не працює, дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; відповідно до рішення Балтського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2016 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання вказаних раніше двох дітей у розмірі 1/3 частини від видів його заробітку на користь дружини ОСОБА_7 .
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 22 березня 2021 року.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Балтського районного управління юстиції Одеської області 26.10.2001 року (а.с. 6), батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 .
Зі змісту довідки №ВК-5, виданої 02.10.2019р. начальником відділу кадрів Національного університету «Одеська юридична академія» Озернюк Л.А., вбачається, що ОСОБА_5 є студентом 1 курсу факультету психології, політології та соціології Національного університету «Одеська юридична академія» денного відділення на контрактній формі, з терміном навчання з 01 вересня 2019 року до 30 червня 2023 року, відповідно до наказу від 14 серпня 2019 року №1814-21. (а.с. 11)
Відповідно до копії договору про надання освітніх послуг №63515-19-2019 від 14.08.2019р. (а.с. 8), перший рік навчання позивачки складає 15 050,00 грн., яку позивач сплатила відповідно до квитанції (а.с. 9), за кожен наступний рік навчання становить 17 112,00 грн.
Докази про наявність двох неповнолітніх дітей на утриманні та доказів щодо розміру заробітної плати відповідач суду першої інстанції не надав.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції правильно виходив з того, що за умовами ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно до ст. 182 СК України , при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Як визначено ст. 180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, зокрема обов'язком батьків є матеріальне утримання дітей.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»): досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Право повнолітньої дитини на утримання діє протягом її навчання до 23 років. В разі припинення навчання раніше досягнення цього віку, дитина втрачає право на утримання.
Повнолітня донька ОСОБА_8 продовжує навчання і в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, знаходиться на утриманні лише матері, а батьки мають рівні обов'язки щодо її утримання у зв'язку з навчанням до досягнення нею 23 років за умови можливості надання такої допомоги.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини та ненадання відповідачем доказів неможливості утримувати доньку ОСОБА_9 саме в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно, суд першої інстанції вмотивовано вважав, що позов ОСОБА_5 підлягав задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Щодо доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги додано свідоцтво про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 від 18.11.2010р., свідоцтво про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 від 07.09.2004р., копію рішення Балтського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2016 року та квитанції про оплату комунальних послуг.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи в районному суді Пушкар С.Т. не надавав жодного належного та допустимого доказу того, що на його утриманні перебувають неповнолітні діти.
Будь-яких обставин, які виникли лише на стадії апеляційного розгляду справи, і є виключними в розумінні ч. 3 ст. 367 ЦПК України, в якості підстави дослідження апеляційним судом цих нових доказів, які не надавались стороною у районному суді і не досліджувався районним судом, в апеляційній скарзі не зазначено.
При таких обставинах судова колегія не може прийняти вказані докази до уваги, оскільки вони є новими доказами в розумінні ч. 3 ст. 367 ЦПК України.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 22 березня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дрішлюк