Номер провадження: 33/813/311/21
Номер справи місцевого суду: 521/19115/20
Головуючий у першій інстанції Леонова О.С.
Доповідач Прібилов В. М.
12.03.2021 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Прібилов В.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Стоянової Л.І.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
його представника - адвоката Грицюка О.О.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
встановив:
Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 20 коп.
Згідно постанови, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 313587 від 27.10.2020 року ОСОБА_1 16.10.2020 року о 03 годині 00 хвилин, в Одеській обл., на автодорозі Київ-Одеса 461 км., керував автомобілем «Toyota Yaris», державний номерний знак « НОМЕР_1 » у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, у медичному закладі у лікаря нарколога, що підтверджується висновком медичного закладу № 001275 від 16.10.2020 року, чим порушив п. 2.9 а «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306.
На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2020 року, а справу закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог про скасування постанови зазначає, що :
- про існування вказаної постанови дізнався випадково, коли приїхав до суду 11.02.2021 року з'ясувати дату судового розгляду, де йому стало відомо про те, що 27.11.2020 року районним судом прийнято рішення щодо складеного відносно нього протоколу;
-суд не викликав свідків, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, не допитав правопорушника, не дослідив відео - фіксацію події;
-суд не звернув належної уваги на вимоги п.6 ч. 1 та розділ III (п.2-18) Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
-матеріали справи не містять документів, які б підтверджували місце роботи, професію, характеристику особи, сімейний стан, тощо.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 та його представника - адвоката Грицюка О.О. та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1ст.130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є встановлений факт наявності у особи алкогольного сп'яніння, наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння на місці скоєння правопорушення або в умовах лікувального закладу, щодо вживання алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З матеріалів справи вбачається, що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 313587 від 27.10.2020, згідно з яким ОСОБА_1 16.10.2020 року о 03 годині 00 хвилин, в Одеській обл., на автодорозі Київ-Одеса 461 км., керував автомобілем «Toyota Yaris», державний номерний знак « НОМЕР_1 » в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 а «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306.
При цьому, з тексту зазначеного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 поставив свій особистий підпис у зазначеному протоколі та не заперечував викладеного у протоколі факту, керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, зазначивши лише те, що пояснення ним будуть надані в суді.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. При цьому пояснив, що він є активістом і між ним та працівниками поліції, які здійснюють несення служби на ваговому терміналі, який знаходиться на автошляху Київ-Одеса існував конфлікт. 16.10.2020 року, в нічний час він рухався на автомобілі «Toyota Yaris» по автошляху Київ-Одеса, його наздогнали працівники поліції та перекрили рух його автомобілю. Під час зупинки виникла конфліктна ситуація з працівниками поліції через звинувачення його у керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння. Він не погодився з цим звинуваченням, після чого в умовах медичного закладу пройшов огляд, заперечуючи при цьому факт перебування у стані наркотичного сп'яніння. В подальшому працівники поліції повернули йому автомобіль та він поїхав додому. Про результати медичного огляду, який підтвердив факт перебування його на час проведення огляду у стані наркотичного сп'яніння йому стало відомо через 10 днів. Надалі, через певний час працівники поліції приїхали до його дому та склали протокол про адміністративне правопорушення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Грицюк О.О. підтримав заявлені апелянтом доводи та пояснення, додатково послався на те, що працівниками поліції порушено положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки не відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Однак з поясненнями ОСОБА_1 та його представника - адвоката Грицюка О.О. неможливо погодитись, оскільки вони спростовуються: протоколом серії ДПР18 № 313587 від 27.10.2020 року (а.с.1); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3); диском з відеозапису обставин зупинки автомобіля та складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.4).
Наявним у матеріалах справи відеозапису, спростовуються твердження апелянта про здійснення працівниками поліції заходів, направлених на примусову зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , оскільки наявний відеозапис свідчить про зупинку поліцейськими його автомобілю в інший спосіб, коли автомобіль останнього рухався на зустріч патрульній поліції та причиною зупинки стала відсутність переднього бамперу його автомобілю.
Безпідставними є також твердження ОСОБА_1 щодо можливої упередженості працівників поліції, оскільки як зазначив в апеляційному суді останній, він взагалі незнайомий з працівником поліції, який склав відносно нього протокол та був ініціатором направлення його для проходження огляду в медичному закладі.
Разом з тим, доказом факту перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння є доданий до протоколу про адміністративне правопорушення висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.10.2020 року, складеного лікарем ОСОБА_2 , з якого вбачається, що станом на 04 годину 10 хвилин 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у стані наркотичного сп'яніння.
На перевірку доводів апеляційної скарги, апеляційним судом з медичної установи КНП «Одеського обласного медичного центру психічного здоров'я» Одеської обласної ради, було витребувано акт огляду ОСОБА_1 , за результатами якого був наданий висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_1 .
З наданого акту вбачається, що обстеження проводилося за допомогою методу лабараторного тестування ІХА, результат якого вказав на наявність у ОСОБА_1 на час дослідження канабіноїдів, тобто перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння, який викликаний вживанням зазначеної речовини.
Водночас апеляційним судом врахована поведінка ОСОБА_1 під час складання протоколу, яка жодним чином не свідчить про заперечення останнім факту керування ним транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Враховуючи вищенаведене, не можуть бути прийняті до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, так як це твердження спростовується усіма в сукупності доказами по адміністративній справі.
Позиція апелянта на час розгляду апеляційної скарги щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Водночас апеляційний суд вважає, що сам по собі факт повернення працівниками поліції ОСОБА_1 його транспортного засобу не є таким, що не відповідає вимогам законодавства України, оскільки на момент його повернення результати медичного огляду останнім відомі не були.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП.
За викладених обставин, апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та вмотивованою, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду В.М. Прібилов