ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/36428.04.10
За позовом Голосіївської районної в місті Києві ради
до Голосіївської районної організації товариства «Знання»міста Києва
про виселення з орендованого приміщення та стягнення 87 135, 57 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Бережна Т.М., Коломієць О.П.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про виселення відповідача з нежилого приміщення загальною площею 75,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, передавши зазначене приміщення позивачу; про стягнення з відповідача на користь позивача 87 137, 57 грн. грошових коштів за користування нежилим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовані припиненням договору оренди нежитлового приміщення від 20.12.2005 р. № 47-06; неповерненням відповідачем спірного приміщення; неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за користування зазначеним приміщенням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.09 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що питання щодо продовження терміну дії договору оренди від 20.12.05 р. № 47-06 постійною комісією з питань ефективного використання комунальної власності та оренди з невідомих причин тривалий час не розглядалось. При цьому, відповідач зазначає, що протягом терміну дії договору -з 20.12.2005 р. до 20.11.2006 р. -зауважень від позивача не надходило, а несплата орендної плати відбувалась з вини самого позивача, оскільки останній припинив видавати рахунки для оплати орендних платежів.
Крім того, в усному порядку відповідач зазначив, що позивач, виставляючи рахунки за попередні періоди оренди приміщення загальною площею 75,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, не врахував пільги, надані відповідачу указом Президента України «Про заходи щодо державної підтримки розвитку науково-просвітницької діяльності громадських організацій»від 16.05.2001 р. № 316/2001. Таким чином, відповідач вважає, що позивач невірно розрахував розмір щомісячної орендної плати. Договором оренди № 47-60 від 20.12.2005 р., укладеним між Голосіївською районною у місті Києві радою та Голосіївською районною організацією товариства «Знання»встановлено, що орендна плата встановлюється у розмірі 2 671, 94 грн. та підлягає щомісячному коригуванню на індекс інфляції.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендним платежам за договором оренди № 47-60 від 20.12.2005 р. за період з грудня 2005 року до 20 листопада 2006 року, а також плату за фактичне користування приміщенням загальною площею 75,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114 за період з листопада 2006 року (після закінчення терміну договору оренди № 47-60 від 20.12.2005 р.) до листопада 2008 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.09 р. призначено у справі судову експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
23.12.09 р. матеріали справи № 51/255 повернуто до Господарського суду міста Києва. Як зазначається в листі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 12/9309 від 15.12.2009 р., оплата за проведення судової експертизи від Голосіївської районної у місті Києві ради на рахунок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не надійшла, у зв'язку з чим матеріали справи № 51/255 повертаються до суду без дослідження.
За таких обставин, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.09 р. справу було призначено до розгляду у судовому засіданні 25.01.2010 р. за участю представників сторін.
Розгляд справи переносився через неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребувати додаткові докази у справі.
У даному судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.
Представник позивача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
20.12.2005 р. між Голосіївською районною у місті Києві радою та Голосіївською районною організацією товариства «Знання»міста Києва укладено договір оренди нежитлового приміщення № 47-06, за умовами якого позивач, на підставі рішення Голосіївської районної у місті Києві ради № 40/06 п. 2.13 від 24.11.2005 р. та ордеру № 331-05 від 20.12.2005 р., зобов'язався передати, а відповідач -прийняти в користування на умовах оренди нежитлове приміщення площею 75, 9 кв.м., яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району міста Києва та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114 для службового використання.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору розмір орендної плати встановлюється позивачем згідно рішення Голосіївської районної у місті Києві ради від 25.12.2003 р. № 21/08 у розмірі 2 671, 94 грн. Розмір місячної орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції з моменту укладення договору оренди чи перегляду орендної плати.
Термін дії договору встановлюється з 20.12.2005 р. до 20.11.2006 р. (п. 5.1. договору).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що договір оренди № 47-06 від 20.12.2005 р. припинив свою дію, у зв'язку з тим, що відповідач протягом трьох місяців підряд не сплачував орендну плату, а отже Голосіївська районна організація товариства «Знання»міста Києва не має правових підстав займати нежитлове приміщення площею 75, 9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114. Крім того, позивач зазначає, що у відповідача існує заборгованість за фактичне користування вказаним приміщенням у розмірі 83 975, 47 грн. та 3 162, 10 грн. -пені за несвоєчасне внесення відповідачем плати за користування приміщенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Позивач стверджує, що у зв'язку з тим, що відповідач протягом трьох місяців підряд не сплачував орендні платежі, Голосіївська районна у місті Києві рада листом № 53/01/5-р від 09.02.20009 р. повідомила Голосіївську районну організацію товариство «Знання»міста Києва про відмову від договору оренди № 47-06 від 20.12.2005 р., а також запропонувала відповідачу звільнити нежитлове приміщення площею 75, 9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114 та сплатити заборгованість по орендній платі. Проте відповідач вказане житлове приміщення не повернув та заборгованість по орендній платі не сплатив.
З приводу наведеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 510/10-р/26 від 20.10.2006 р. Голосіївська районна у місті Києві рада повідомила відповідача про закінчення терміну дії договору оренди № 47-06 від 20.12.2005 р. та зазначила, що орендодавець (позивач) не має наміру продовжувати вказаний договір на новий термін, а тому відповідач в термін до 20.11.2006 р. має звільнити нежитлове приміщення площею 75, 9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114.
При цьому, як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, вказаний лист було прийнято представником відповідача 27.10.2006 р.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач висловив заперечення проти продовження договору оренди № 47-06 від 20.12.2005 р., а відтак -вказаний договір припинив свою дію 20.11.2006 р.
Тож суд вважає помилковим твердження позивача стосовно того, що договір оренди № 47-06 від 20.12.2005 р. припинив свою дію після отримання відповідачем листа № 53/01/5-р від 09.02.20009 р. -11.02.2009 р.
Як стверджує позивач не спростовано відповідачем, останній незважаючи на закінчення терміну дії договору оренди, продовжує займати нежитлове приміщення площею 75, 9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, та не вносить, при цьому, плату за фактичне використання вказаного нежитлового приміщення.
Проаналізувавши зміст положень ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України суд зазначає, що правовою підставою використання майна, зокрема нерухомості, є відповідний договір оренди.
Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 75, 9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114 підлягає задоволенню.
Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за фактичне використання приміщення, то суд відзначає наступне.
Договором оренди № 47-06 від 20.12.2005 р. орендна плата встановлена у розмірі 2 671, 94 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, відповідачу орендна плата нараховувалась за пільговими тарифами, встановленими рішеннями Голосіївської районної у місті Києві ради № 43/10 від 26.01.2006 р. та № 3/16 від 15.09.2006 р.
При цьому пільгова ставка, встановлена рішенням Голосіївської районної у місті Києві ради № 3/16 від 15.09.2006 р. діяла лише до 31.12.2006 р.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що платежі за користування ним нежитлового приміщення не виносились з тих підстав, що Голосіївською районною у місті Києві радою не приймалось рішення про встановлення пільгової орендної ставки для Голосіївської районної організації товариства «Знання»міста Києва та позивачем не надавались відповідні рахунки.
Суд не погоджується з такою позицією відповідач з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата сплачується відповідачем щомісячно у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності до 15-го числа поточного місяця.
Пунктом 3.6. договору встановлено, що по закінченню терміну дії цього договору орендна плата та інші платежі сплачуються відповідачем по день фактичного звільнення приміщення включно.
При цьому ані договором, ані нормами законодавства не передбачено, що не встановлення для відповідача пільгових орендних ставок та ненадання позивачем відповідних рахунків є підставою невнесення відповідачем плати за використання приміщення площею 75, 9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114.
За таких обставин, суд вважає цілком правомірним, що до 31.12.2006 р. плата за користування вищевказаним приміщенням відповідачу нараховується за пільговою ставкою, встановленою рішенням Голосіївської районної у місті Києві ради № 3/16 від 15.09.2006 р., а з січня 2007 року -за ставкою, встановленою договором оренди № 47-06 від 20.12.2005 р.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача плати за фактичне користування нежитловим приміщенням площею 75, 9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114 у розмірі 83 975, 47 грн. підлягає задоволенню.
Що ж до вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне внесення відповідачем плати за користування приміщенням у розмірі 3 162, 10 грн., то суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3.7. договору встановлено, що за несвоєчасне а внесення орендних платежів, відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня за кожний день затримки платежу (включаючи день оплати).
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.
При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Крім того відповідно до п. 2.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. зі змінами та доповненнями (чинним на момент винесення рішення) якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
Таким чином, враховуючи, що строк дії договору оренди № 47-06 від 20.12.2005 р. закінчився 20.11.2006 р., суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення пені за період з червня до листопада 2008 року, оскільки стягнення неустойки за порушення зобов'язання за вказаний період ані договором, ані законом не врегульовано.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості за користування приміщенням належними та допустимими доказами не довів.
За таких обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Голосіївської районної в місті Києві ради задовольнити частково.
2. Виселити Голосіївську районну організацію товариства «Знання»міста Києва (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, код ЄДРПОУ 25836550) з нежитлового приміщення площею 75, 9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, передавши приміщення Голосіївській районній у місті Києві раді.
3. Стягнути з Голосіївської районної організації товариства «Знання»міста Києва (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, код ЄДРПОУ 25836550), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Голосіївської районної в місті Києві ради (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 98, код ЄДРПОУ 26077543) заборгованість за фактичне користування приміщенням у розмірі 83 975, 47 (вісімдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять грн. 47 коп.) грн., 924, 77 (дев'ятсот двадцять чотири грн. 77 коп.) грн. -державного мита та 303, 58 (триста три грн. 58 коп.) грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Пригунова А.Б.