ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/4831.03.10
«31»березня 2010 р.Справа № 14/48
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 14/48
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вольтех"
простягнення 101259 грн.
за участю представників сторін:
від позивача- Поштар Т.П.
- Локшина А.В.
від відповідача- Гаврук Н.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (надалі -ТОВ "ВіЕйБі Лізинг") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтех" (надалі -ТОВ "Вольтех") про стягнення 301105,52 грн. збитків.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 080626-153/КП від 26.06.2008 р. щодо зворотного викупу товару (гусеничного екскаватора Volvo, модель EC290BLC), у зв'язку з чим позивачем понесено збитки.
Позовні вимоги вмотивовано ст. ст. 23, 525, 611, 623 ЦК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.12.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 03.02.2010 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобов'язано виконати певні дії.
У судове засідання 03.02.2010 р. представник відповідача не з'явився, проте від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2010 р. розгляд справи відкладено на 24.02.2010 р.
У судових засіданнях 24.02.2010 р., 17.03.2010 р. суд, згідно ст. 77 ГПК України, оголошував перерви.
Представник позивача подав суду уточнений розрахунок заявленої до стягнення суми, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 97951 грн. упущеної вигоди, 2300 грн. вартості послуг з доставки товару на склад відповідача, 1008 грн. вартості проведеної експертизи товару, а всього -101259 грн. збитків.
В судовому засіданні 31.03.2010 р. представники сторін підтримали свої правові позиції.
Відповідач в порядку ст. 59 ГПК України подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 ГПК України).
Слід зазначити, що стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Діяння заподіювача збитків має містити всі необхідні ознаки, а саме: воно повинно заподіювати збитки, бути протиправним, причинно-пов'язаним зі збитками, винним. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність збитків і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування. В свою чергу, відповідач повинен був доводити відсутність своєї вини.
Важливим елементом доказування наявності збитків у вигляді очікуваного і не одержаного прибутку є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2008 року між ТОВ "Вольтех" (продавець) та ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 080626-153/КП (надалі -Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого покупець приймає у власність та сплачує продавцю загальну вартість товару, найменування, модель, рік випуску, ціна за одиницю, кількість та загальна вартість якого вказана у специфікації (додаток № 1 до Договору купівлі-продажу).
Відповідно до п. 1.2 Договору купівлі-продажу покупець придбає товар з метою його подальшої передачі у фінансовий лізинг ПП "Дніпр-Спецмонтаж Інвест".
Сторонами підписано специфікацію, відповідно до якої предметом Договору купівлі-продажу є гусеничний екскаватор Volvo, модель EC290BLC (надалі -гусеничний екскаватор) у кількості 1 шт. за ціною 1470280 грн.
Укладений Договір купівлі-продажу є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначає позивач, 08.07.2008 р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та ПП "Дніпр-Спецмонтаж Інвест" було укладено договір фінансового лізингу № 080623-72/ФЛ-Ю-С, за яким гусеничний екскаватор було передано у фінансовий лізинг ПП "Дніпр-Спецмонтаж Інвест". Позивач також зазначає, що згодом договір фінансового лізингу № 080623-72/ФЛ-Ю-С від 08.07.2008 р. було достроково розірвано, а гусеничний екскаватор за цим договором повернуто ТОВ "ВіЕйБі Лізинг".
В матеріалах справи міститься підписаний уповноваженими представниками ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та ПП "Дніпр-Спецмонтаж Інвест" акт прийому-передачі майна від 10.07.2009 р. за договором фінансового лізингу 080623-72/ФЛ-Ю-С від 08.07.2008 р. Відповідно до цього акту, ПП "Дніпр-Спецмонтаж Інвест" передало, а ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" прийняло, у зв'язку з розірванням укладеного між цими сторонами договору фінансового лізингу № 080623-72/ФЛ-Ю-С від 08.07.2008 р., гусеничний екскаватор.
Відповідно до п. 10.1 Договору купівлі-продажу у випадку дострокового розірвання договору фінансового лізингу, незалежно від причин такого розірвання, продавець, на вимогу покупця, зобов'язується викупити товар у покупця (здійснити зворотний викуп товару). При вилученні товару у лізингоодержувача та при бажанні покупця, останній надсилає продавцеві письмове повідомлення про вилучення товару, вимогу продавця про зворотний викуп товару та свою готовність до здійснення зворотного викупу товару. При цьому продавець зобов'язується протягом 10 днів з моменту отримання письмового повідомлення про вилучення товару та про зворотній місяць, вжити засобів спрямованих на сприяння реалізації товару. Якщо протягом 10 робочих днів товар не було реалізовано продавець зобов'язується здійснити зворотній викуп товару. Зворотний викуп товару здійснюється за вартістю товару, яка вказана у розділі "сума зворотного викупу, грн. (в т.ч. ПДВ 20%)" графіка зворотного викупу товару (додаток № 2 до Договору купівлі-продажу) навпроти місяця, в якому покупець надсилає рекомендованим листом продавцеві повідомлення про зворотний викуп, який вказаний в розділі "місяць надіслання повідомлення про зворотний викуп" графіка зворотного викупу товару (додаток № 2 до Договору купівлі-продажу). Місяць надіслання повідомлення про зворотний викуп визначається за поштовим штемпелем про відправлення рекомендованого листа (або квитанцію (чек) про відправлення рекомендованого листа).
Згідно п. 10.3 Договору купівлі-продажу товар, що передається має бути у працездатному стані без ушкоджень, якість повинна відповідати тій, в якій була передана ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" з урахуванням нормального зносу, а за комплектністю -відповідати додатку № 1 до Договору купівлі-продажу.
Позивач звертався до відповідача з повідомленнями № 3194 від 26.06.2009 р., № 3339 від 14.07.2009 р., № 4907 від 18.11.2009 р. про зворотній викуп гусеничного екскаватора у зв'язку з його вилученням у лізингоодержувача (належним чином засвідчені копії повідомлень про вручення поштового відправлення містяться в матеріалах справи).
В свою чергу, відповідач неодноразово повідомляв позивача про готовність прийняти гусеничний екскаватор та здійснити зворотний викуп гусеничного екскаватора за умови усунення позивачем недоліків, які виявлені при його обстеженні (акт огляду технічного стану від 01.07.2009 р.) (належним чином засвічені копії листів, описів вкладення у цінний лист та повідомлень про вручення поштового відправлення містяться в матеріалах справи).
У повідомленні № 4907 від 18.11.2009 р. позивач зазначив, що у разі непроведення зворотного викупу гусеничного екскаватора протягом 10 днів з дня отримання цього повідомлення позивач доставить гусеничний екскаватор відповідачу 30.11.2009 р. з 10:00-12:00 за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 127.
Разом з тим, як зазначає відповідач у своєму відзиві 30.11.2009 р., повноважний представник ТОВ "Вольтех" прибув за адресою для прийняття гусеничного екскаватора. Проте, гусеничний екскаватор не був переданий у зв'язку з його відсутністю за вказаною адресою (звіт про відрядження представника відповідача міститься в матеріалах справи).
Позивач у своєму позові посилається на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем п. 10.1 Договору купівлі-продажу він зазнав збитків у вигляді доходів, які він мав би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.
Відповідач в свою чергу, просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх незаконності та необґрунтованості.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відносини сторін, які виникли за Договором купівлі-продажу (в тому числі щодо зворотного викупу) регулюються положеннями глави 54 ЦК України.
Відповідно до умов зворотного викупу товару за Договором купівлі-продажу, відносини з приводу нього також регулюються главою 54 ЦК України.
Виходячи з положень Договору купівлі-продажу фактично продавцем за зворотним викупом товару виступає ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", а покупцем за зворотним викупом товару виступає ТОВ "Вольтех".
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач посилається на те, що за умовами Договору купівлі-продажу ТОВ "Вольтех" на вимогу ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" зобов'язується викупити товар; ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" передає, а ТОВ "Вольтех" приймає на свій склад товар за актом приймання-передачі, який підписує комісія у складі представників сторін Договору; у термін 3 банківських днів з моменту отримання товару, ТОВ "Вольтех" зобов'язаний перерахувати суму, що дорівнює вартості товару відповідно до графіку зворотного викупу товару.
Разом з тим, суд зазначає що, якщо позивач вважав, що відповідно до умов Договору купівлі-продажу відносини сторін щодо зворотного викупу товару не потребували додаткового оформлення шляхом укладення окремого договору зворотного викупу товару, то ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" не було позбавлено можливості звернутись до ТОВ "Вольтех" шляхом вчинення прямого позову щодо прийняття товару та його оплати за зворотним викупом.
Разом з тим, у випадку, якщо ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" вважало, що відповідно до умов Договору купівлі-продажу відносини сторін щодо зворотного викупу товару потребували додаткового оформлення шляхом укладення окремого договору зворотного викупу товару, то ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" не було позбавлене права керуватись положеннями ст. 181 ГК України та звернутись до ТОВ "Вольтех" в порядку ст. 181 ГК України з пропозицією щодо укладення договору, а у разі не вирішення спору, передати неврегульовані розбіжності на вирішення до суду.
Проте, позивач не звертався до суду ані з позовом про прийняття товару та його оплатою за зворотним викупом, ані з позовом про врегулювання розбіжностей стосовно укладення договору зворотного викупу товару.
Суд наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Разом з тим, правові наслідки порушення покупцем зобов'язання прийняти та оплатити товар визначені ст. 692 ЦК України. Зокрема, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 ЦК України).
Проте, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 4 ст. 692 ЦК України).
Однак, як свідчать матеріали справи, позивач не скористався своїм правом ані вимагати прийняття товару, ані вимагати оплати товару, а своїми діями фактично відмовився від зворотного викупу.
Так, як вбачається з матеріалів справи та зазначає сам позивач, ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" реалізувало своє право на відмову від зворотного викупу (відповідного договору купівлі-продажу) та уклало договір фінансового лізингу з ТОВ "Виробничо-комерційне товариство СД".
Відповідно до договору фінансового лізингу № 091211-07/ФЛ-Ю-С від 11.12.2009 р., укладеного між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Виробничо-комерційне товариство СД" (лізингоодержувач), предметом лізингу є гусеничний екскаватор Volvo EC290BLC, загальною вартістю 1369500 грн.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Позивач, подаючи позов про стягнення збитків у розмірі 97951 грн. виходив з того, що збитками у вигляді упущеної вигоди в сумі 97951 грн. є різниця між вартістю гусеничного екскаватора за зворотним викупом товару (відповідного договору купівлі-продажу) (1467451 грн.) та вартістю, за якою після відмови позивача від зворотного викупу (відповідного договору купівлі-продажу) цей гусеничний екскаватор передано у фінансовий лізинг іншій особі (1369500 грн.). Висновок щодо наявності причинного зв'язку між відмовою позивача від зворотного викупу (відповідного договору купівлі-продажу) та збитками позивач обґрунтовує тим, що ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" було змушено укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство СД" договір фінансового лізингу № 091211-07/ФЛ-Ю-С від 11.12.2009 р., в якому вартість товару переданого у фінансовий лізинг становить 1369500 грн.
Проте такий висновок є непереконливим, оскільки він не ґрунтується на обставинах справи, які б свідчили про те, що при передачі гусеничного екскаватора у фінансовий лізинг за меншою ціною позивач діяв вимушено.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, вчиняючи щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та ТОВ "Виробничо-комерційне товариство СД" у договорі фінансового лізингу № 091211-07/ФЛ-Ю-С від 11.12.2009 р. добровільно встановили, що предметом лізингу є гусеничний екскаватор Volvo, модель EC290BLC та вартість предмету лізингу складає 1369500 грн.
В свою чергу у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору фінансового лізингу № 091211-07/ФЛ-Ю-С від 11.12.2009 р. волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.
Таким чином, позивачем не доведено, що він діяв вимушено щодо укладання з іншою організацією договору, в якому вартість гусеничного екскаватора складає 1369500 грн.
Слід зазначити, що між відмовою позивача від зворотного викупу і передачею позивачем гусеничного екскаватора іншій організації за меншою його вартістю немає причинного зв'язку, а тому позовні вимоги в частині відшкодування 97951 грн. є неправомірними та необґрунтованими.
Крім того позивач зазначає, що у зв'язку з доставкою гусеничного екскаватора на склад відповідача, він був змушений укласти договір із транспортно-експедиторською організацією та оплатити її послуги у розмірі 2300 грн., а з метою передачі за зворотним викупом гусеничного екскаватора відповідачеві оплатив Київській торгово-промисловій палаті експертизу по перевірці його технічного стану у розмірі 1008 грн.
У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача 3308 грн. збитків.
Слід зазначити, що в Договорі купівлі-продажу не передбачався як обов'язок відповідача оплачувати вартість організації доставки гусеничного екскаватора на склад відповідача, так і не передбачався обов'язок оплачувати проведення експертизи по перевірці його технічного стану.
Вказані дії по оплаті доставки та перевірці технічного стану гусеничного екскаватора позивач вчинив добровільно на власний розсуд, до моменту фактичної відмови від зворотного викупу (ч. 4 ст. 692 ЦК України), а тому, зважаючи також на відмову від зворотного викупу (відповідного договору купівлі-продажу), підстави для покладення на відповідача збитків відсутні.
У зв'язку з цим, враховуючи добровільну відмову позивача від зворотного викупу (відповідного договору купівлі-продажу) в порядку ч. 4 ст. 692 ЦК України, добровільне укладення договору фінансового лізингу з іншою організацією, а також приймаючи до уваги відсутність належних доказів того, що ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" вчинило вказані дії вимушено, а його волевиявлення не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між укладенням фінансового лізингу з іншою організацією, оплатою вартості послуг з доставки товару на склад відповідача, оплатою вартості проведеної експертизи товару.
Позивачем не доведено наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про незаконність та необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 21.04.2010 р.