Номер провадження: 22-ц/813/4609/21
Номер справи місцевого суду: 521/2714/19
Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.
Доповідач Цюра Т. В.
15.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,
За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2019 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси Пенчев Костянтин Леонтійович
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси Пенчев К.Л.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси ОСОБА_2 , - задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2004 року до 10 жовтня 2016 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Одеська міська рада, як особа, яка не приймала участі у справі подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2019 року та прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси ОСОБА_2 - залишити без розгляду.
Апеляційну скаргу ОМР мотивує тим, що судом не було залучено міську раду до участі у справі в якості заінтересованої особи у відповідності до ст.1277 ЦК України. Залишилось поза увагою суду і те, що у зв'язку з неприйняттям спадкоємцями спадщини, у даній справі участь орган місцевого самоврядування, яким є Одеська міська рада, є обов'язковою. Суд не врахував, що з встановлення факту вбачається виникнення спору про право власності не нерухоме майно, на яке може претендувати Одеська міська рада, отже між сторонами наявний спір про право, який не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання, призначене на 25.02.2021 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
16.02.2021 року через засоби поштового відправлення на адресу апеляційного суду надійшла заява від державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси Пенчева К.Л., у якій останній просить вищевказану цивільну справу, призначену на 25.02.2021 року розглядати (з винесенням рішення щодо вказаної справи) без присутності представника Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси, заперечень щодо винесення рішення не має.
Від ОСОБА_1 на електрону адресу апеляційного суду 25.02.2021 року надійшла заява, у якій остання просить відкласти розгляд справи №521/2714/19 на березень 2021 року, посилаючись на те, що бажає особисто бути присутньою в судовому засіданні, дати свої пояснення, міркування та виступити у судових дебатах.
Однак вищевказана заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Так, згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.
Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).
На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв'язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду».
Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний», зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року.
Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний».
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін - учасників справи та їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 372 ЦПК України).
При цьому, ОСОБА_1 мала можливість подати клопотання про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, однак таким правом не скористалася.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та розглянути справу у її відсутність.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч.7 ст. 268 ЦПК, рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Головуючий суддя Цюра Т.В. та член колегії - суддя Сегеда С.М. знаходилися у відрядженні з 08.03.2021 по 12.03.2021 року, що підтверджується довідками № 65д та №66д відділу кадрової роботи та управління персоналом від 09.03.2021 року, тому повне судове рішення виготовлене 15.03.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в одеській області 12 жовтня 2016 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис №10271 від 12 жовтня 2016 року.
Як вбачається із копії спадкової справи №78/2017 щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Шостої Одеської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про прийняття спадщини 15 березня 2017 року звернулась ОСОБА_1 .
Згідно із листом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Одеській області №808/01-16 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із неможливістю встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру №47074283 від 15 березня 2017 року за параметрами запиту « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 » (рос.) інформація відсутня.
Відповідно до інформаційної довідки №163707497 від 16 квітня 2019 року із Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2015 року була передана у власність ОСОБА_5 .
Згідно із акцептом на укладення Угоди на розміщення вкладу №ДФЛ-571970/98 від 16 квітня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» в особі головного спеціаліста по роботі із ключовими клієнтами відділення «Одеське №5» ПАТ «Альфа-Банк» Колеснікової А.П., зокрема, прийняло пропозицію від ОСОБА_3 на укладання угоди на розміщення вкладу, відкрито депозитний рахунок НОМЕР_2 , прийнято суму вкладу у розмірі 30 000,00 гривень, визначено процентну ставку у розмірі 21,50% річних.
Як зазначає заявник, вона після смерті ОСОБА_3 займалась похоронною процесією померлою, у результаті чого понесла значні витрати.
Згідно із довідкою №2972 КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування «Одеський крематорій» ОСОБА_3 було креміровано 14 жовтня 2016 року за замовленням ОСОБА_1 .
У матеріалах справи знаходяться копії рахунку-фактури №01 від 14 жовтня 2016 року про поховання ОСОБА_3 , складена ФОП ОСОБА_6 , на замовлення ОСОБА_1 на загальну суму 6 000,00 гривень; квитанції до прибуткового касового ордеру від 14 жовтня 2016 року на замовлення ОСОБА_1 ритуальних послуг щодо померлої ОСОБА_3 на суму 860 гривень; квитанції КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування «Одеський крематорій» від 14 жовтня 2016 року за ритуальні послуги на суму 1060,20 гривень та договору- замовлення на організацію проведення поховання ОСОБА_3 за замовленням ОСОБА_1 від 14 жовтня 2016 року на суму 70,00 гривень.
ОСОБА_1 у позовній заяві вказує, що з 2003 року стан здоров'я ОСОБА_3 значно погіршився, у зв'язку з чим вона потребула постійного догляду. Згодом у 2004 році ОСОБА_1 почала жити разом із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 задля догляду, допомоги у пересуванні, здійснення особистої гігієни, сприяння у веденні домашнього господарства.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що такі вимоги заявника є обґрунтованими, що обумовлює можливість їх задоволення.
Однак апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже метою фізичної особи звернення до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, є виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право (Постанова Верховного Суду № 61-18462ск18 від 15.11.2018 року, Постанова Верховного Суду № 61-34884св18 від 14.11.2018 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Тобто, факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення та породжувати юридичні наслідки.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, у якій просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому, заявницею зазначено, що встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем необхідно їй для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлої ОСОБА_3 , оскільки Листом Шостої Одеської державної нотаріальної контори від 15.03.2017 року №808/01-16, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних стосунків з померлою.
Тобто, в даному випадку, заявниця ОСОБА_1 фактично просить встановити факт, який буде доказом та надаватиме їй право на спадкування майна, що належало померлій ОСОБА_3 , проте при розгляді судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, докази не фіксуються, і не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи оспорюється.
З огляду на викладене, в даному випадку об'єктивно вбачається наявність спору про право.
Таким чином, факт, який просить встановити заявник, не може бути встановлений в порядку окремого провадження.
Вищевикладене не позбавляє заявника права звернутися до суду для вирішення цього питання в порядку позовного провадження.
Відповідно до п.6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.
Згідно з положеннями ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення суду повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
З огляду на викладене, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 залишенню без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України, у зв'язку з виявленням судом спору про право.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 315, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Одеської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2019 року - скасувати.
Прийняти постанову.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси Пенчев Костянтин Леонтійович - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15.03.2021 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Л.А. Гірняк
С.М. Сегеда