Номер провадження: 11-сс/813/456/21
Номер справи місцевого суду: 497/75/21 1-кс/497/75/21
Головуючий у першій інстанції
Доповідач ОСОБА_1
11.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 22 лютого 2021 року про відмову в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування до нього запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021162270000005 від 19 січня 2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 22 лютого 2021 року було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого відділення №2 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 про застосування до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до нього застосований запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 в період з 22:00 години до 06:00 години ранку наступної доби.
Крім того на підозрюваного покладені обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Строк дії ухвали до 21 квітня 2021 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що у даному кримінальному провадженні більш м'які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою не зможуть запобігти ризику переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчинення особливо тяжкого злочину, за який йому загрожує реальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
Слідчий суддя не врахував, обставини передбачені ст.178 КПК України, зокрема, що підозрюваний ніде офіційно не працює та не стоїть на обліку в центрі зайнятості.
Крім того прокурор вважає, що перебуваючи на свободі ОСОБА_7 може здійснювати спроби впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Наявність у ОСОБА_7 сім'ї та хворої дружини, на переконання прокурора, не є достатньою підставою для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження
Під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_5 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.,
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили апеляційний суд залишити оскаржену ухвалу без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями частин 1 та 2 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України є обґрунтованою.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в тому, що 18.01.2021 року в обідній час доби, більш точного часу досудовим слідством встановити не представилось можливим, мешканець смт. Тарутине Болградського району Одеської області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи вздовж приміщення колишньої бібліотеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , зустрівся з мешканкою того ж селища ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в ході бесіди, між ними виникла раптова словесна сварка під час якої, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_9 .
Далі 18.01.2021 року в період часу з 14:30 години по 14:40 години, більш точного часу досудовим слідством встановити не представилось можливим, ОСОБА_7 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , умисно, перебуваючи у приміщенні колишньої бібліотеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_9 , свідомо припускаючи їх настання, наніс їй множинні удари за допомогою предмета, схожого на дерев'яну рейку, довжиною 175 см, товщиною 2 см та шириною 4,5 см, декілька ударів (більш точної кількості ударів не встановлено) в область голови, в результаті чого ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді осколкового перелому даху лівої і правої орбіти, перелому грудини, перелому 2-8 лівих ребер, перелому 2-6 правих ребер, перелому головки лівої ліктьової кістки і головки променевої кістки, перелому головки правої ліктьової кістки, осколкові переломи перенісся носа верхньої щелепи, перелому внутрішньої верхньої і нижньої стінки правої і лівої орбіти, рани в області голови і обличчя, які призвели до смерті останньої.
Після вчинення протиправних дій, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а ОСОБА_9 від отриманих тяжких тілесних ушкоджень померла на місці.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме:
- протоколом огляду місця події - приміщень першого поверху двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 від 19.01.2021 року, в ході якого виявлено та вилучено: телефон Самсунг, предмет схожий на дерев'яну рейку з нашаруванням речовини бурого кольору схожої на кров, 5 зіскобів речовини бурого кольору, схожої на кров, з південно-східної стінки, змив речовини бурого кольору схожої на кров з поверхні транспаранту, змив речовини бурого кольору схожої на кров з міжкімнатних дверей приміщення, фрагмент пакету бурого кольору з речовиною схожою на кров, змив речовини бурого кольору схожої на кров з лінолеума підлоги в приміщенні коридору, змив речовини бурого кольору схожої на кров з лівої стулки вхідних дверей, речовина бурого кольору схожої на кров з плям виявлених на снігу;
- протокол огляду місця події - території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: куртку чорного кольору, з плямами речовини бурого кольору, схожої на кров, яка упакована в картонну коробку, склеєну биркою та опечатану печатками № 1; камуфльовані брюки зелено-жовтого кольору, з плямами речовини бурого кольору, схожої на кров, які упаковані в картонну коробку, склеєну биркою та опечатану печатками № 1; черевики чорного кольору, з високим берцем, з плямами речовини бурого кольору, схожої на кров, які упаковані в картонну коробку, склеєну биркою та опечатану печатками № 1; марлевий тампон зі змивом з правої руки ОСОБА_7 , який упакований в паперовий конверт, опечатаний печатками № 1; марлевий тампон зі змивом з лівої руки ОСОБА_7 , який упакований в паперовий конверт, опечатаний печатками № 1; зрізи нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_7 , які упаковані в паперовий конверт, опечатаний печатками № 1; зрізи нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_7 , які упаковані в паперовий конверт, опечатаний печатками № 1.
- лікарським свідоцтвом про смерть № 8 від 21.01.2021, згідно якого смерть ОСОБА_9 настала внаслідок нападу з метою вбивства чи нанесення ушкодження, та до смерті призвели - шок, інші уточненні травми із залученням декількох ділянок тіла, напад з метою вбивства чи нанесення ушкодження.
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.01.2021 року, відповідно до якого вона 18.01.2021 року проходила повз приміщення бібліотеки та побачила, що двері до неї відчинені. В цей час звідти вийшов чоловік, перейшов через тротуар та почав витирати руки снігом, які були в крові. Свідок зазначила, що у чоловіка на обличчі була невелика сіра щетина, він щільної статури, приблизно 175 сантиметрів зросту, вік за 40 років. Був одягнений в дублянку коричневого кольору;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23.01.2021 року, в ході якого вона пояснила, що 18.01.2021 року проходила повз приміщення бібліотеки та побачила навпроти вхідних дверей будівлі сліди речовини, схожої на кров та побачила, що біля стіни бібліотеки навприсядки сидів чоловік. На ньому були одягнені темна куртка, камуфляжні брюки, шапка темного кольору, черевики схожі на берци. На вигляд чоловік мав за 45 років.
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, від 23.01.2021 року, відповідно до якого, ОСОБА_11 впізнала на фото №3 ОСОБА_7
- висновком експерта № 97 від 25.01.2021 року, відповідно до якого на парі черевиків з високим берцем, камуфльованих брюках, куртці, виявлених за місцем мешкання ОСОБА_7 , а також на двох марлевих тампонах зі змивами з рук ОСОБА_7 виявлена кров людини;
- висновком експерта № 113 від 29.01.2021 року, відповідно до якої не виключається ймовірність походження виявленої на черевиках з високим берцем, вилучених у ОСОБА_7 , крові потерпілої ОСОБА_9 ;
- висновком експерта № СЕ-19/115/21/1464-БД від 12.02.2021 року, відповідно до якого, на камуфльованих брюках, на куртці на черевиках, вилучених у ОСОБА_7 , виявлено кров людини, яка містить генетичні ознаки двох осіб - ОСОБА_7 та ОСОБА_9
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи й просто для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування. Достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночними поняттями.
Відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вищезазначені докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України, питання про встановлення вини ОСОБА_7 , оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Слідчий суддя, як на підставу для відмови в задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою зазначив про відсутність жодних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Зі змісту оскарженої ухвали вбачається, що слідчий суддя проаналізував підстави, з яких вважає відсутніми ризики, передбачені ст.177 КК України, взяв до уваги особу ОСОБА_7 , наявність у нього соціальних зв'язків, врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Проте, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками оскаржуваної ухвали, та вважає, що висновки слідчого судді щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України та про можливість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційний суд враховує встановлені вище обставини кримінального провадження, та приходить до висновку про наявність ризику передбаченого п.1) ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 , розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу на обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , а саме: умисного протиправного заподіяння смерті людині, які свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, вказують на актуальність існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Також апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, щодо наявності ризику незаконного впливу підозрюваним на свідків у кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Так, кримінальне провадження за №12021162270000005 від 19 січня 2021 року відносно ОСОБА_7 перебуває на стадії досудового розслідування, а тому свідки, які на теперішній час допитані органом досудового розслідування, у разі направлення до суду обвинувального акту будуть безпосередньо допитуватися судом, що дає підстави дійти висновку про наявність ризику незаконного впливу на них підозрюваним ОСОБА_7 з метою змінити їх первинні показання, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що свідки у цьому кримінальному провадженні проживають з ОСОБА_7 в одному населеному пункті, йому відоме їх місце проживання, що дає підстави та розумні підозри вважати про можливість впливу на них підозрюваним ОСОБА_7 .
Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_7 хоч і має постійне місце проживання, одружений, є раніше не судимим, проте підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими, та у разі визнання його винним, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що відповідно до положень п.4) ч.2 ст.183 КПК України, дозволяє обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У справі «Ферарі-Браво проти Італії», ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою».
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого вказаним обставинам належної оцінки не дав, в результаті чого його висновки викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Частиною 3 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про можливість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до положень статей 409, 411 КПК України є підставою для скасування ухвали слідчого суді та постановлення нової ухвали, якою клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задовольнити частково, а саме в межах досудового розслідування.
При цьому, у своєму клопотання слідчий просив застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб. Під час апеляційного розгляду прокурор не надав відомостей про строки досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а тому визначаючи підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційний суд виходить із загальних строків досудового розслідування, який з моменту реєстрації відомостей про вчинений злочин до ЄРДР становить два місяці.
На переконання апеляційного суду на даному етапі досудового розслідування лише запобіжний захід у тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та дозволить контролювати його місце перебування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які слідчий посилається у своєму клопотанні.
Враховуючи те, що злочини, в якому підозрюється ОСОБА_7 був вчинений із застосуванням насильства та спричинив загибель людини, апеляційний суд, керуючись положеннями ч.4 ст.183 КПК України, вважає за необхідне не визначати розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
За таких обставин апеляційний суд вважає за можливе задовольнити апеляційну скаргу прокурора частково.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 404, 405, 407, 409-411, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5 - частково задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 22 лютого 2021 року про відмову в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування до нього запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 22:00 години до 06:00 години ранку наступної доби - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого відділення №2 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 .
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» до 18 березня 2021 року без визначення розміру застави, взявши під варту ОСОБА_7 в залі суду.
Організацію виконання цієї ухвали в частині доставки підозрюваного ОСОБА_7 до ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» покласти на прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3