Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
26.01.2010Справа №2-2/314-2010
за позовом - Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053, АРК, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5)
до - Виробничого управління житлово - комунального господарства «Мірновської сільської ради» (97505, Сімферопольський район, с.Мірне, вул..Стадіонна, 25)
про стягнення 31 305грн.02коп
Суддя В.І. Толпиго
Від позивача : Азаматов - предст, довіреність у справі.
Від відповідача : не з'явився
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача про стягнення 31 305грн.02коп., в тому числі основний борг в сумі 30 475грн.34коп, інфляція в сумі 167грн.61коп, три відсотки річних в сумі 62грн.62коп, пеня в сумі 599рн.45коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір №943 від 15.01.2004р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації. На підставі зазначеного договору відповідачем скидалися стоки. Однак відповідач не виконав належним чином обов'язки за даним договором щодо оплати отриманих послуг. В результаті чого за відповідачем склалася заборгованість в сумі 30 475грн.34коп, яка відповідачем погашена не була, що стало підставою для звернення позивача у суд.
Відповідач у судове засідання не з'явився,витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, до суду не представив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з'явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" на підставі п. 1.1 нового статуту позивача та Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540 та Виробничим управлінням житлово - комунального господарства «Мірновської сільської ради» був укладений договір №943 від 15.01.2004 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації, на підставі якого відповідачем проводилось скидання стоків.
Згідно з п. 19 Договору №943 від 15.01.2004 р. даний договір укладений строком по 15.01.2005 року, вступає в силу з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до скінчення вказаного строку не надійшло заяви однієї з сторін про відмову від цього договору та/або якщо не стік строк дії індивідуальних питомих норм.
Відповідно до п. 1 цього договору позивач - водоканал взяв на себе зобов'язання щодо проведеня водовідведення.
Розрахунки здійснюються згідно тарифам в розмірі за 1м.куб відведених стоків з урахування ПДВ. Зміна тарифів на послуги водопостачання та водовідведення проводиться шляхом пред'явлення "Абоненту" (відповідачу) розрахункового документу без оформлення додаткової угоди щодо зміни тарифів. (пункти 2, 4 Договору).
Сторони передбачили, що кінцевий розрахунок за надані послуги з водовідведення здійснюється відповідачем в триденний строк з моменту отримання рахунку на оплату (підпункт 3.2 Договору).
Отже, судом встановлено, що згідно вищезазначеного, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.
Відповідно до умов договору сторони домовилися керуватися Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р.
В свою чергу згідно п. 1.10 Правил тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.
Отже, розмір тарифів, термін їх введення не погоджується з абонентом на підставі п. 1.10 Правил. Саме така позиція висловлена в Постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2007 р. у справі № 2-5/2294-2006 (2-5/5180-2005).
До того ж відповідач з тарифами згодний, проти тарифів не заперечував. Нарахування за надані послуги проводилось відповідно до встановлених тарифів.
У виконання узятих на себе обов'язків за договором, позивач надав відповідачеві передбачені договором послуги, обсяг та якість яких не оспорюється відповідачем.
На оплату спожитих відповідачем послуг з водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставляв рахунки, на яких стоїть підпис з боку абонента про згоду з сумами спожитих послуг та їх обсягом, №943 від 12.10.2009р на суму 15 237грн67коп (з ПДВ) за період з 01.10.2009р по 31.10.2009р, №943 від 23.11.2009р на суму 15 237грн67коп (з ПДВ) за період з 01.11.2009р по 30.11.2009р, всього на суму 30 475грн.34коп.
Також на підтвердження обсягів водовідведення сторонами складались акти виконаних робіт, які підписані представниками відповідача: Акт виконаних робіт за жовтень 2009р від 12.10.2009 року, Акт виконаних робіт за листопад 2009р від 23.11.2009р, які знаходяться у матеріалах справи.
Однак, Виробничим управлінням житлово - комунального господарства «Мірновської сільської ради» оплата за вказаним договором та пред'явленими рахунками належним чином не проводилась, відповідач на момент звернення позивача з позовом до суду не сплатив послуги у повному об'ємі, в зв'язку з чим за період з 01.10.2009р по 30.11.2009р за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 30 475грн.34коп, яка підтверджується матеріалами справи та відповідачем погашена не була.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 30 475грн.34коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.
Таким чином, у частині стягнення основного боргу в розмірі 30 475грн.34коп. за договором №943 від 15.01.2004 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних у сумі 167грн.61коп (за листопад 2009р на суму 15 237грн67коп) та річних у сумі 62грн.62коп (за листопад 2009р на суму 15 237грн67коп у розмірі 37грн57коп та з 01.12.2009р по 10.12.2009р з суми 30 475грн34коп у розмірі 25грн05коп), які підлягають задоволенню оскільки у силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 599рн.45коп.
Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.3.2 договору, кінцевий розрахунок за отримані послуги по водозабезпеченню та водовідведенню проводяться у трьохденний строк від дня отримання рахунку. По скінченню вказаного строку абонент сплачує водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до погашення заборгованості.
Отже, у частині|частці| стягнення 599рн.45коп пені (за період з 16.10.2009р по 26.11.2009р з суми 15 237грн67коп у розмірі 137грн02коп та 222грн65коп; за період з 27.11.2009р по 10.12.2009р на суму 30 475грн34коп у розмірі 171грн27коп та 68грн51коп) позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до підпункту 3.2 договору №943 від 15.01.2004 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічних послуг судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на відповідача.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене та підписане 27.01.2010р.
Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Виробничого управління житлово - комунального господарства «Мірновської сільської ради» (97505, Сімферопольський район, с.Мирне, вул.Стадіонна, 25, п/р 26000258345001 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 30535068) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053, м.Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, п/р 2600113192 в КРД ВАТ "Райффайзен банк "Аваль", м.Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 20671506) 30 475грн.34коп. основного боргу, 599рн.45коп пені, 167грн.61коп інфляційних, 62грн.62коп річних, 313грн.05коп державного мита та 236,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.