Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
21.01.2010Справа №2-2/201-2010
за позовом - ВАТ "Укртелеком" в особі структурного підрозділу Цеху телекомунікаційних послуг №9 Кримської філії ВАТ "Укртелеком" (96100, м.Джанкой, вул..Калініна, 6)
до - ВАТ «Нижньогірський райагропромснаб» (97100, смт.Нижньогірський, пров.Колгоспний, 2)
про стягнення 1 173грн57коп.
Суддя Толпиго В.І.
Від позивача : Мандзюк - ю/к, довіреність у справі
Від відповідача : не з'явився.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги телефонного зв'язку в сумі 1 022грн23коп, інфляційних втрат в сумі 120грн38коп., 3 % річних у сумі 30грн96коп., всього - 1 173грн57коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №28 від 13.4.2005 р. Позивач належним чином виконав вимоги договору, проте, відповідач порушив умови договору щодо своєчасної оплати наданих послуг, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не представив, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ, або оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Між позивачем та ВАТ «Нижньогірський райагропромснаб» був укладений типовий договір № 28 від 13.4.2005р про надання послуг електрозв'язку.
Відповідно до п.1 вищенаведеного договору предметом договору є надання підприємством зв'язку послуг електрозв'язку, перерахованих у додатку 1, та безплатних послуг, перерахованих у додатку 2.
Оплата та порядок розрахунків передбачені р.4 договору, згідно з яким споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати з наданням рахунків. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяті днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку стягується додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг. (4.2, 4.5).
У виконання узятих на себе обов'язків за договором, позивач надав відповідачеві передбачені договором послуги телефонного зв'язку, що підтверджується матеріалами справи, а саме: розшифровками по міжміським розмовам та рахунками.
Відповідно до ст..33 Закону України „Про телекомунікації” вказані послуги підлягають оплаті абонентом.
Однак, відповідач не сплатив надані позивачем послуги та судом встановлено, що на момент звернення позивача з позовом у суд заборгованість відповідача за договором № 28 від 13.4.2005р про надання послуг електрозв'язку за період з жовтня 2008р по лютий 2009р склала 1 022грн23коп., яка на момент розгляду спору не погашена, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Дослідивши матеріали справи та давши оцінку представленим доказам, суд прийшов до висновку, що, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позов у частині стягнення 1 022грн23коп боргу за надані, відповідно до договору № 28 від 13.4.2005р про надання послуг електрозв'язку, послуги обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 120грн38коп., 3 % річних у сумі 30грн96коп, але суд вважає за необхідне у цій частині позовних вимог у позові відмовити у зв'язку з необґрунтованістю нарахування.
Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представника позивача в засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення підготовлений та підписаний 25.01.2010р.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ВАТ «Нижньогірський райагропромснаб» (97100, смт.Нижньогірський, пров.Колгоспний, 2, ЄДРПОУ 00905161) на користь ВАТ "Укртелеком" в особі структурного підрозділу Цеху телекомунікаційних послуг №9 Кримської філії ВАТ "Укртелеком" (96100, м.Джанкой, вул..Калініна, 6, п/р 2600216581 у КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м.Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 22236588) 1 766грн27коп боргу за телекомунікаційні послуги, 97грн.12коп держмита, 112грн.36коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. У частині стягнення інфляційних втрат в сумі 120грн38коп., 3 % річних у сумі 30грн96коп відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.