Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
13.01.2010Справа №2-24/5471-2009
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18)
в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 1, ідентифікаційний код 22236588)
до відповідача - Військової частини А-2320 ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 69, / 97578, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перевальне, вул. Жовтнева, ідентифікаційний код 24980339)
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України ( 01000, м. Київ - 163, пр-т. Повітрянофлотський, 6).
про стягнення 3 434,24 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
Від позивача - Мандзюк М.В. - представник, довіреність б/н від 29.12.2009р.
Від відповідача - Андросенко А.В. - представник, довіреність № 4454 від 21.12.2009р.
Від третьої особи - не з'явився
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Військової частини А-2320 про стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" суми заборгованості у розмірі 3054,73 грн., пені у розмірі 222,47 грн., три проценти річних у розмірі 32,45 грн., індексу інфляції у розмірі 124,59 грн. - загальною сумою 3 434,24 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору оренди № 92-34 від 30.03.2007 р., відповідачем не виконувались зобов'язання щодо сплати орендної плати з 01.10.2008р. до 31.07.2009р., на підставі чого у Військової частини А-2320 сформувалась заборгованість у розмірі 3054,73 грн.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.12.2009 р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача було залучено Міністерство оборони України.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що він є розпорядником коштів лише 3-го рівня, тобто є бюджетною неприбутковою організацією й крім того, залежить в усіх видах забезпечення від вищого довольчого органу ( в даному випадку це управління зв'язку командування ВМС ЗС України - військова частина 0776). Крім того, відповідач посилається на Закон України «Про господарську діяльність у збройних Силах України», відповідно до якого за своїми зобов'язаннями військова частина відповідає в межах наявних коштів, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису, а уразі їх недостатності, відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
Третя особа явку представника у судове засідання не забезпечила, вимоги суду не виконала, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
30.03.2007 р. між ВАТ "Укртелеком" в особі Кримської філії ВАТ "Укртелеком" (Орендодавець) та Військовою частиною А-2320 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна товариства № 92-34 (а.с. 15-22).
Як вбачається з тексту договору, у якості Орендаря вказана військова частина Д 2320. У письмових поясненнях представник позивача пояснив, що у даному випадку має місце опечатка, оскільки договір підписаний сторонами та скріплений печатками, у тому числі печаткою Військової частини А 2320, крім того відповідач не заперечує проти укладення зазначеного договору.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що при зазначенні найменування орендаря мала місце описка та договір оренди від 30.03.2007 р. укладений з військовою частиною А 2320, про що сторони у судовому засіданні не заперечували та підтвердили.
Відповідно до п. 1.1 Договору оренди, Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування приміщення апаратного залу АТС (далі - Майно), розташоване в м. Керчі на 3 поверсі 3 -х поверхового будинку № 1 по вул. Кірова, загальною площею 1 кв.м. для розміщення обладнання.
Передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін акта приймання - передачі майна (додаток 1) вказаного в п. 1.1 цього Договору, але не пізніше 3 днів з моменту підписання Сторонами договору (п. 2.1 Договору).Орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата за перший місяць оренди з 1 кв.м. всієї орендованої площі становить 204,46 грн.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п. 3.2.1 Договору).
До обов'язків орендаря відповідно до п. 6.1.3 відноситься своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.
Цей договір набирає чинності від дати підписання його Сторонами і діє протягом одного року (або вказати інший строк) з 02.04.2007 р. до 30.03.2010 р. (п.12.1 Договору).
Зміни та доповнення, що вносяться до Договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання Договору та внесення змін до нього не допускаються. Всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише тоді, якщо складені в письмовій формі та підписані повноваженим представниками Сторін (п. 12.3 Договору).
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв приміщення будинку № 1 по вул. Кірова у м. Керчі, площею 1 кв.м. для розміщення обладнання, про що свідчить відповідний акт приймання - передачі майна від 02.04.2007 р. (а.с.25).
Повідомленням про дострокове розірвання договору від 30.03.2007 р. № 92-34 відповідач повідомив позивача по розірвання договору з 31.12.2009 р., проте відповідних доказів досягнення домовленості щодо розірвання договору сторонами до матеріалів справи надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем орендні платежі сплачувались із порушенням строків сплати, визначених договором, а за період з листопада 2008 р. по липень 2009 р. не сплачувались взагалі. У зв'язку з чим за відповідачем виникла заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 3054,73 грн., яку позивач просить стягнути у примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суд зазначає, що саме військова частина А 2320 відповідно до умов договору від 30.03.2007 р. зобов'язалася сплачувати своєчасно та у повному обсязі і орендні платежі.
У запереченнях на позов відповідач посилається на Закон України «Про господарську діяльність у збройнних Силах України», відповідно до якого за своїми зобов'язаннями військова частина відповідає в межах наявних коштів, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису, а у разі їх неостаточності, відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача, оскільки відповідних доказів, що можуть підтвердити відсутність наявних коштів на рахунку відповідача за період за який стягується заборгованість або на день розгляду справи, відповідачем до матеріалів справи надано не було, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Відповідач також відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за Договором № 92-34 від 30.03.2007 р., також у судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти отримання рахунків на сплату орендних платежів за стягуваний період.
За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 3054,73 грн. заборгованості з орендних платежів, через що вимоги позивача про стягнення з Військової частини А-2320 заборгованості у розмірі 3054,73 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті орендних платежів у розмірі 124,59 грн. за загальний період з 21.11.2008 р. по 21.08.2009 р., а також 3 % річних у розмірі 32,45 грн. за період з 21.11.2008 р. по 21.08.2009 р.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено судом, відповідачем були порушені умови договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та індекс інфляції суд визначає його обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим обставинам справи.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Військової частини А-2320 інфляційних витрат у розмірі 124,59 грн. за загальний період з 21.11.2008 р. по 21.08.2009 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про стягнення з Військової частини А-2320 3% річних у розмірі у розмірі 32,45 грн. за період з 21.11.2008 р. по 21.08.2009 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
Суд вважає за необхідним зазначити, що згідно ст. 625 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв'язку з чим грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв'язку з знеціненням грошових коштів, а річні - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобов'язань.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 222,47 грн. пені.
В пункті 8.2 Договору оренди сторони передбачили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати комунальних послуг та інших витрат за договором, Орендар оплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Виходячи із вказаного положення договору позивачем заявлена до відшкодування сума пені у сумі 222,47 грн., розрахована за кожний календарний місяць де мало місце прострочення спати орендний платежів впродовж листопада 2008 р. по серпень 2009 р. за загальний період з 21.11.2008 р. по 21.08.2009 р.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки при розгляді справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати орендних платежів, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими.
Розглянувши розрахунок пені судом встановлено, що розрахунок здійснений у відповідності зі чинним законодавством, встановленим обставинами справи, а тому заявлена до відшкодування пеня у розмірі 222,47 грн. підлягає задоволенню та стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 15.01.2010 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути з Військової частини А-2320 ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 69, / 97578, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перевальне, вул. Жовтнева, ідентифікаційний код 24980339) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18) в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 1, ідентифікаційний код 22236588; р/р 260064839, МФО 324021 КРД «Райффайзен Банк Аваль») 3054,73 грн. заборгованості з орендної плати, 222,47 грн. пені, 32,45 грн. 3 % річних, 124,59 грн. індексу інфляції, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.