Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
12.01.2010Справа №2-27/18032-2007А
За позовом СПД ОСОБА_2, АДРЕСА_1.
До відповідача: ДПІ в м. Алушта, м. Алушта, вул.. Леніна, 22а.
Про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень.
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Мірошниченко Н. О.
представники:
Від позивача - ОСОБА_2, паспорт.
Від відповідача - Кирюхіна Я. М., дор. у справі.
Сутність спору:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень ДПІ в м. Алушта АР Крим №0001241701/0 від 20.07.2007 р. про визначення податкового забовязання по податку на додану вартість на суму 231139,50 грн., з якого 153073,00 грн. основного платежу і 78066,50 грн. штрафних санкцій і №0001211701/0 про визначення податкового забовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 15097,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за 2005 р. у позивача сума виручки не перевищувала 500 000 грн., у зв'язку з чим здійснення позивачем підприємницької діяльності протягом 1 -3 кварталів 2006 р. з застосуванням єдиного податку є правомірним, а оподаткування за цей період, а також протягом 2005 р. є обґрунтованим, а отже донарахування відповідачем податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб відповідачем вважає безпідставним.
Позивач також клопотанням просив суд провадження по справі зупинити та призначити судово - бухгалтерську експертизу. Вказане обгрунтовує тим, що для всебічного і об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в галузі податкового і бухгалтерського обліку.
Ухвалою Господарського суду АРК від 14.01.08 р. провадження по справі №2-27/18032-2007А було зупинено і було призначено судово - бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Науково - дослідна лабораторія судових експертиз” , ( м. Сімферополь. вул. Турецька, 6/7 ).
18.12.2008 р. на адресу суду поступила заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення податкового забовязання на підставі спірних податкових повідомлень - рішень.
Суд листом від 19.12.2008 р. повідомив позивача про те, що суд не може прийняти яке - небудь процесуальне рішення, в тому числі і з питання задоволення або незадоволення вказаного клопотання, оскільки провадження по справі зупинено. Тільки після поновлення провадження по справі позивач має право звернутися до суду з вказаним клопотанням і воно буде розглянуте. Також позивачу було роз'яснено, що відповідач по справі не має права здійснювати заходи по стягненню податкових забовязань, визначених у спірних податкових повідомленнях - рішеннях, до вирішення даної справи по суті, в силу Закону «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181.
Від експертної установи матеріали справи були повернені з висновком № 5 від 22.08.09р. судово - бухгалтерської експертизи.
Беручи до уваги , що підстави які слугували для зупинення провадження по справі відпали, суд ухвалою від 09.11.2009 р. поновив провадження по справі.
Відповідач проти висновків експертизи заперечував по мотивам, викладеним у запереченнях від 09.12.2009 р. на висновок № 5 судово - бухгалтерської експертизи.
Позивач в судовому засіданні заявив усне клопотання про уточнення позовних вимог та просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Алушта АР Крим №0001241701/0 від 20.07.2007 р. про визначення податкового забовязання по податку на додану вартість на суму 231139,50 грн., з якого 153073,00 грн. основного платежу і 78066,50 грн. штрафних санкцій і №0001211701/0 про визначення податкового забовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 15097,63 грн.
Суд прийняв до уваги уточнення позивача.
Відповідач проти позову заперечував по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
В період з 19.06.2007 р. по 11.07.2007 р. посадовими особами ДПІ в м. Алушта АР Крим було проведено планову перевірку позивача по справі з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р.
По результатам перевірки було складено акт від 16.07.2007 р. №931/17-01/1814218170.
В ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено, зокрема, наступні порушення:
- відповідно до ст. ст. 13, 14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», п. 7.1 ст.. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 4.2.2 «б», «г» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» було обчислено податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2005 р., 2006 р. у сумі 15097,63 грн. ;
- порушено п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.3.1 п. 3 ст. 7, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, п. 9.4 ст. 9, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого було донараховано сума податкового забовязання по податку на додану вартість у розмірі 153073,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки у відношенні позивача було винесено спірні податкові повідомлення - рішення №0001241701/0 від 20.07.2007 р. про визначення податкового забовязання по податку на додану вартість на суму 231139,50 грн., з якого 153073,00 грн. основного платежу і 78066,50 грн. штрафних санкцій і №0001211701/0 про визначення податкового забовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 15097,63 грн.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з адміністративною скаргою від 09.08.2007 р. б/н до ДПІ в м. Алушта на вказані податкові повідомлення - рішення.
Заявою від 20.08.2007 р. б/н позивач по справі відкликав оскарження податкового повідомлення - рішення №0001211701 від 20.07.2007 р. про визначення податкового забовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 15097,63 грн., яка сплачена до бюджету у повному обсязі 10.08.2007 р. В зв'язку з вказаним, відповідач по справі розглядав адміністративну скаргу від 09.08.2007 р. б/н лише в частині оскарження податкового повідомлення - рішення №0001241701/0 від 20.07.2007 р. про визначення податкового забовязання по податку на додану вартість на суму 231139,50 грн.
Рішенням ДПІ в м. Алушта від 22.08.2007 р. №4511/023 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення - рішення №0001241701/0 від 20.07.2007 р. про визначення податкового забовязання по податку на додану вартість на суму 231139,50 грн. було залишено без змін, а скарга без задоволення.
Суду не надано доказів винесення нового повідомлення - рішення за результатами розгляду даної скарги.
Позивач по справі не скористався правом подальшого адміністративного оскарження, а звернувся до суду з вказаним позовом.
При таких обставинах справи, позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач по справі був взятий на податковий облік в ДПІ в м. Алушта 20.05.1995 р.
За період з 01.04.2004 р. по 30.09.2006 р. позивач знаходився на спрощеної системі оподаткування, що підтверджується наступними свідоцтвами : №588763 від 15.12.2003 р. на період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р.; №150984 від 15.12.2004 р. на період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р.; №013568 від 15.12.2005 р. на період з 01.01.2006 р. по 30.09.2006 р.
З 01.10.2006 р. по 31.03.2007 р. позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків обсяг його виручки за період з 2 кварталу 2004 р. по 3 квартал 2006 р. склав:
- 2 - 4 квартали 2004 р. - 33550 грн.;
- 2005 р. - 494012,00 грн.;
- 1 - 3 квартал 2006 р. - 500 000 грн.
В ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено, що виручка позивача від реалізації продукції ( товарів, робот, послуг ) склала:
- 2 - 4 квартали 2004 р. - 300413,56 грн.;
- 2005 р. - 539997,37 грн.;
- 1-3 квартали 2006 р. - 763242,78 грн.
Таким чином, занижено виручки від реалізації послуг позивача за період з 2 кварталу 2004 р. по 3 квартал 2006 р. у розмірі 576091,71 грн.
Таким чином, за думкою відповідача, позивач порушив п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» у відповідності до якої обсяг виручки не повинен перевищувати 500 000 грн.
У відповідності до вимог п. 5 вказаного Указу Президента позивачу було необхідно перейти на загальну систему оподаткування починаючи з листопада - грудня 2005 р. і з 1 кварталу 2006 р., однак позивач перейшов на загальну систему оподаткування тільки на 4 квартал 2006 р.
У відповідності до п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» №727 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
до місцевого бюджету - 43 відсотки;
до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову. Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Відповідно до п. 5 вказаного Указу Президента у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Відповідно до п. 6 вказаного Указу Президента суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Відповідно до Постанови КМУ №507 від 16.03.2000 р. «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727» вбачається, що у п. 1 вказаного Указу Президента статті 1 під словом "рік" розуміється календарний рік; у разі подання заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, передбаченої частиною сьомою статті 4, суб'єкт малого підприємництва, який до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не був зареєстрований платником податку на додану вартість, реєструється платником податку на додану вартість у порядку, визначеному законодавством; крім суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, визначених абзацом другим частини першої статті 6, платниками податку на додану вартість мають право бути також суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи. У разі коли суб'єкт малого підприємництва - фізична особа приймає рішення бути платником податку на додану вартість, на нього поширюється дія Закону України "Про податок на додану вартість".
Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи, які до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності були платниками податку на додану вартість і після переходу до неї прийняли рішення про те, що вони згідно з абзацом другим частини першої статті 6 не є платниками податку на додану вартість, подають до відповідного органу державної податкової служби заяву про скасування реєстрації їх як платників податку на додану вартість і здають відповідне свідоцтво.
На суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13 "Про прибутковий податок з громадян" (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу).
Відповідно до ст.. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» передбачено, що для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.
Відповідно до п. п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Судом встановлено, що 24.02.2003 р. між торговою маркою «Кримавтотранс» в особі ЗАТ «Автохолдінг» Кримавтотранс» ( Виконавець 1 ) і позивачем по справі ( Виконавець 2 ) було укладено договір №342 про організацію перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом і надання автостанційних послуг.
Предметом даного договору є регулювання виконавцями єдиного технологічного процесу перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу.
Строк дії вказаного договору з 24.02.2003 р. до 31.12.2003 р. Вказаний договір було пролонговано на 2004 р., 2005 р. і 2006 р.
Як встановлено судом, розрахунки за надані послуги з ВАТ АК «Кримавтотранс», ЗАТ «Автохолдінг «Кримавтотранс» позивач здійснював за готівкові кошти через касу ВАТ АК «Кримавтотранс» ЗАТ «Автохолдінг «Кримавтотранс».
При цьому судом встановлено, що для обчислення валового доходу позивача посадовими особами відповідача використовувалися акти звірок за 2004 р., 2005 р., 2006 р. та 1 квартал 2007 р., що були складені між позивачем і ВАТ АК «Кримавтотранс».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст.. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому відповідно до положень вказаного Закону акт звірки це двостороння звірка взаєморозрахунків, яка між тим не є первинним документом, а є звідним, записи в якому повинні бути підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Акт звірки не може слугувати єдиним джерелом для визначення виручки від зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки видача грошових коштів вданому конкретному випадку повинна бути підтверджена витратно - касовими ордерами. де повинен міститися підпис особи, що отримала грошові кошти.
Однак у вищевказаних актах звірки відсутня інформація про первинні документи, на підставі яких проводилися бухгалтерські записи, а наявний тільки номер бухгалтерської операції.
З представлених витратно - касових ордерів вбачається. що за 2005 р. на ім'я позивача по справі було списано по касі ВАТ АК «Кримавтотранс» ЗАТ «Автохолдінг «Кримавтотранс» грошових коштів в сумі 373157 грн.
Таким чином, висновки відповідача про перевищення в 2005 р. обсягу виручки позивача на суму 39997,37 грн. документально не підтверджується.
Крім того, при обчисленні податку з доходів фізичних осіб за листопад - грудень 2005 р. посадовими особами відповідача до валового доходу, як об'єкт для оподаткування було включено перевищення обсягу виручки в сумі 39997,37 грн. ( за 4 квартал 2005 р. ), що є нормативно необгунтованим оскільки, у відповідності до п. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» №727 передбачено перехід на загальну систему не з моменту перевищення розміру виручки, а з початку наступного звітного періоду ( кварталу ). Тобто до кінця кварталу, в якому було допущено перевищення, суб'єкт господарювання має право користуватися спрощеною системою оподаткування.
При таких обставинах, суд дій шов висновку про те, що донарахування податку з доходів фізичних осіб позивачу по справі в сумі 15097,63 грн. ( за 2005 р. - в сумі 1921,45 грн., за 2006 р. - в сумі 13176,18 грн. ) первинними документами не підтверджується та було вчинено протиправно.
Також по результатам проведення перевірки за 2006 р. і 1 квартал 2007 р. перевіряючими була нарахована сума податкового забовязання по податку на додану вартість у розмірі 153073 грн. в наслідок порушення п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.3.1 п. 3 ст. 7, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, п. 9.4 ст. 9, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість».
22.09.2006 р. позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість в ДПІ в м. Алушта та отримав свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_2, індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1.
Відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» №727 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Відповідно до Постанови КМУ №507 від 16.03.2000 р. «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727» вбачається, що у разі подання заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, передбаченої частиною сьомою статті 4, суб'єкт малого підприємництва, який до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не був зареєстрований платником податку на додану вартість, реєструється платником податку на додану вартість у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України. Особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 цієї статті, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.
Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
З аналіз вказаних норм вбачається, що платник єдиного податку в обов'язковому порядку повинен зареєструватися як платник ПДВ у разі, якщо він відмовляється від застосування спрощеної системи оподаткування.
Судом встановлено, що посадові особи відповідача при обчисленні бази оподаткування за період з 01.10.2006 р. - 22.09.2006 р. використовували данні актів звірок, КУРО і отримані позивачем з державного бюджету субвенції, отриманий результат збільшували на 20% і таким чином визначили податкове забовязання по податку на додану вартість.
Даний розрахунок, за думкою суду, є нормативно необґрунтованим оскільки збільшує договірну ( контрактну ) вартість послуг на 20%, що протирічить п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за виключенням податку на додану вартість, який включається до ціни товарів ( послуг ) згідно із законами України з питань оподаткування.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Відповідно до п. п. 6.1.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
На підставі вищевказаного, донарахування податку на додану вартість у відношенні позивача за період з 01.01.2006 р. по 22.09.2006 р. в сумі 149108 грн. є нормативно необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.
Вказане підтверджується також висновком № 5 від 22.08.09р. судово - бухгалтерської експертизи, в відповідно до якого вбачається, що факт заниження податку з доходів фізичних осіб за період з 2005 р. - 2006 р. в сумі 15097,63 грн. та заниження податку на додану вартість за 2005 р. - 2006 р. в сумі 153073,00 грн. первинними документами і податковим обліком позивача по справі не підтверджується.
Вказаний висновок був складений експертом ОСОБА_4, яка має вищу економічну освіту. кваліфікацію судового експерта по спеціальності: «11.1 - дослідження документів бухгалтерського і податкового обліку і звітності», «11.2 - дослідження документів по економічної діяльності підприємств і організацій», «11.3 - дослідження документів по фінансово - кредитним операціям», має свідоцтво №1198, видане 25.01.2008 р., яке є чинним до 25.01.2011 р. та має стаж експертної роботи 30 років.
З урахуванням вказаного, у суду відсутні підстави не довіряти висновку № 5 від 22.08.09р. судово - бухгалтерської експертизи.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.
Ст. 67 Конституції України передбачає сплату податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії
Відповідач правомірність винесення спірних податкових повідомлень - рішень належним чином не довів.
При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна і резолютивна частини проголошено 12.01.2010 р.
Постанова у повному обсязі складена 14.01.2010 р.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим №0001241701/0 від 20.07.2007 р. про визначення податкового забовязання по податку на додану вартість на суму 231139,50 грн., з якого 153073,00 грн. основного платежу і 78066,50 грн. штрафних санкцій і №0001211701/0 про визначення податкового забовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 15097,63 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі ) 3, 40 гривень держмита.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.