Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
22.12.2009Справа №2-31/4182-2009
За позовом - Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк” (61005, м.Харків, пр. Московський, 60; 95034, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 4)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Ньюбер” (95034, м.Сімферополь, вул.Морозова, 2/59; ЗКПО 32318936)
про стягнення 1 608 307,31 грн.
за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Ньюбер” (95034, м.Сімферополь, вул.Морозова, 2/59; ЗКПО 32318936)
до відповідача - Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк” (61005, м.Харків, пр. Московський, 60; 95034, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 4)
про визнання недійсними пунктів договору
Суддя А.В.Привалова
від позивача за первісним позовом - Волошин А.В., дов. у справі
від відповідача за первісним позовом - Нанікашвілі І.А., дов. у справі
Обставини справи:
Акціонерний комерційний інноваційний банк „Укрсиббанк” звернувся до господарського суду АРК з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ньюбер” про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №11226281000 від 28.09.2007 р. у сумі 1 608 307,31 грн., з яких 1 570 952,01 грн. основного боргу, 37355,30 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів по ньому, а також судових витрат.
Позивач у ході судового розгляду справи зменшив розмір позовних вимоги відповідною заявою і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №11226281000 від 28.09.2007 р. у сумі 1537469,96 грн., з яких 1 529 302,01 грн. сума основного боргу, 6529,78 грн. прострочені відсотки за договором, 1638,17 грн. пеня, а також просить стягнути судові витрати. Заява прийнята судом до розгляду.
Первісні позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов кредитного договору №11226281000 від 28.09.2007 р. щодо виконання зобов'язання ТОВ «Ньюбер» з дострокового повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити, окрім суми основного боргу також суму процентів та пені, що виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань.
Відповідач позовні вимоги визнає частково. У відзиві на позов вказує, що має заборгованість зі сплати кредиту в сумі 722631,01грн., тому нараховану банком пеню вважає обґрунтованою в розмірі 12603,67грн. Просить відмовити у позивачу у позові в частині стягнення 806671грн. кредиту, оскільки ввжажє, що строк уплати цієї кредитної суми не настав, відтак і відстуні зобов'язанні зі сплати відстоків за користування кредитом в повійному розмірі, як нарахував позивач, а мають бути нараховані виходячі з 13% річних, які вже сплачені відповідачем. В частині стягення пені просить відмовити у розмірі 198,72грн., мотивуючи тим, що пеня розрахована позивачем без врахування обмежень щодо терміну її застосування.
Ухвалою господарського суду АРК від 23.11.2009 р. прийнята зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюбер» для спільного розгляду із первісним позовом, згідно якої позивач просить суд визнати недійсними пункти 2.3, 5.5, 7.3 кредитного договору №11226281000 від 28.09.2007 р., а також стягнути з відповідача судові витрати.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між сторонами кредитний договір №11226281000 від 28.09.2007 р. за своєї суттю є договором приєднання, який може бути укладено тільки шляхом приєднання іншої сторони до запропонованого договору в цілому. При цьому інша сторона на має права запропонувати свої умови. Відповідач вважає, що і самі договори, і відносини, що з них виникають не можуть відокремлюватися від кредитної політики банку і не можуть спрямовуватися на забезпечення лише інтересів банку. Оскільки положення п.п.2.3, 5.5, 7.3 кредитного договору суперечить загальним підставам та порядку зміни договорів, встановленим ст.ст. 651-654 Цивільного кодексу України, а також ст.348 ГК України, вважає, що вони підлягають визнанню недійсними.
Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухвавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,
28.09.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НьюБер» (Позичальник) укладений кредитний договір №11226281000, згідно якого Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 2 000 000,00 грн. в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.1.2.2 кредитного договору, Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору. Позичальник зобов'язується повернути основну сум кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій. А також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умлв договору на рахунок №3739311226281 в АКІБ «УкрСиббанк». Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок Банку.
Відповідно до п.п.1.3.1, 1.3.2 кредитного договору, за використання кредитних коштів за цим договором встановлється процентна ставка в розмірі 13,9% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлється у розмірі 27,8% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за договором. Нарахування та облік таких процентів Банк здійснює відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ.
Позивач у виконання умов договору перерахував відповідачу платіжними дорученнями №57755 від 01.10.2007р. та №57973 від 02.10.2007р. суму кредиту у розмірі 2000000,00грн.
Проте, відповідач порушив умови договору щодо строку повернення кредитних коштів, своєчасно на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.
Порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором стало підставою для зверення позивача з даним позовом, за яким позивач, вважаючи, що на підставі умов договору, відповідач зобов'язаний повернути банку усю суму кредиту достроково,сплатити відстоки за користування кредиту виходячі із розміру 27,8% річних в сумі 6529,78грн., а також сплатити пеню за прострочення виконання своїх зобов'язань у розмірі 1638,17грн.
Відповідач визнає, що має перед позивачем заборгованість в сумі 722631,01грн. зі сплати кредитних коштів, строк повернення яких відповідно до графіку погашення наступив. Але в чатині стягнення 806671грн. вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду на відсутність такого зобов'язання через ненастання строку поверннення цієї суми. Вважає, що позивач необгрунтовано нарахував відстоки за користування кредитом за ставкою 27,8% річних, а повинен був розрахувати відстокі за ставкою 13,9% річних, які вже сплачені банку. В частині стягнення пені вважає її обґрунтованою в розмірі 1263,67грн.
Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2009 р. АКІБ «Укрсиббанк» на адресу ТОВ «НьюБер» направив лист з вимогою дострокового погашення заборгованості за кредитом та процентам, оскільки відповідачем порушені зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного погашення кредиту. При цьому, Банк повідомив ТОВ «Ньюбер» про те, що відповідно до п.п.5.5, 11.1 кредитного договора строк погашення кредиту вважається таким, що наступив.
Проте, вимога позивача залишилась без відповіді, заборгованість за договором відповідач не погасив.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Пунктом 5.5 кредитного договору встановлено, що у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 календарних днів, таабо у випадку порушення Позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим договором. Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору.
Пунктом 11.1 кредитного договору визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст.526, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п.1.2.2 цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обов'язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги Позичальнику.
Пунктом 4.6 кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний достроково повернути в повному розмірі кредит та плату за кредит у випадках застосування Банком будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього договору в порядку, визначеному розділом 11 договору.
Таким чином, Банк вправі вимагати дострокового погашення кредиту у випадку порушення строків повернення кредиту. Відтак, позовні вимоги щодо стягення з відповідача 1529302,01грн. заборгованості за кредитом обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Суд вважає, що згідно п.1.3.2 кредитного договору позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача 6529,78грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредиту за ставкою 27,8%. Тому в цієї частині позов також підлягає задоволенню.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У порушення зобов'язань, встановлених кредитним договором щодо дострокового погашення суми кредиту та сплати процентів, відповідач має заборгованість, яка зі станом на 19.11.2009р. складає 1 529 302,01 грн. кредиту та 6529,78грн. прострочених відсотків за користування кредитом, яка підлягає стягненню.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1638,17грн. суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач нарахував пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відстоків за користування кредитом в розмірі 1638,17грн., яку відповідач визнає обґрунтованою у розмірі 1263,67грн.
Перевірши правильність нарахування позивачем пені, суд вважає її обґрунтованою у сумі 1451,89грн. В частині стягнення пені в сумі 186,28грн. суд вважає її нарахування необґрунтованим з огляду на те, що позивачем не застосовано при розрахунку розміру пені обмежень щодо періоду її нарахування, встановлених п.6 ст.232 Господарського кодексу України, положення якої підлягають застосуванню, оскільки договором не встановлено терміну нарахування пені.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Проте, відповідач доказів погашення заборгованості за кредитним договором не представив.
Щодо зустрічних позовних вимог суд вважає, що відстуні підстави для їх задоволення х огляду на наступне.
Позивач за зустрічним позовом свої вимоги мотивує тим, що кредитний договір №11226281000 від 28.09.2007 р., укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Ньюбер» є договором приєднання, а тому спірні пункти кредитного договору не відповідають загальним підставам та порядку зміни договорів, встановленим ст.ст. 651-654 Цивільного кодексу України, а також ст.348 ГК України , що є підставою згідно ст.207 Господарського кодексу України для визнання їх недійсними.
Суд вважає, що таке твердження позивача є помилковим, заснованим на невірному тлумачені норм закону.
Згідно п.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №11226281000 від 28.09.2007 р., укладений між сторонами по справі, не на підставі умов формулярів або інших стандартних форм, як це передбачено ст.634 Цивільного кодексу України.
Таким чином, спірний кредитний договір кваліфікувати як договір приєднання неможна, оскільки даний факт повністю спростовуються змістом ст.634 ЦК України , якою визначено ознаки договору приєднання та його особливості, як-то неможливість другої стороні запропонувати свої умови, тоді як п.6.3 спірного кредитного договору, навпаки передбачає право другої сторони на зміну умов договору.
В свою чергу статтею 1056 Цивільного кодексу України передбачено право позичальника від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем за зустрічним позовом не наведено пункт відповідної норми закону, що перешкоджали б йому відмовитись від одержання кредиту.
Нормами Господарського кодексу України (статті 6, 627, 628) визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Вирішуючи спір про визнання кредитного договору недійсним, зокрема його окремих пунктів, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Приписами п.2 ст.345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Отже суттєвими умовами кредитного договору є предмет, сума кредиту, умови повернення кредиту, розмір та умови сплати процентів за користування кредитом. Інші умови кредитного договору вважається суттєвими лише за умови досягнення сторонами згоди відносно них.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами за кредитним договором №11226281000 від 28.09.2007 р. досягнуто згоди з усіх питань, що врегульовані даним договором, а отже у ньому містяться усі необхідни суттєви умови, які передбачені чинним законодавством щодо договорів даного типу.
Таким чином, з викладеного вище суд вважає, що кредитний договір №11226281000 від 28.09.2007р. не є договором приєднання, і його умови не можуть бути визнані недійсними на підставі ст.207 ГК України.
Доказів наявності підстав, передбачених ст.215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним частково кредитного договору позивачем за зустрічним позовом не наведено.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 22.12.2009р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 28.12.2009р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,44,49,66,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ньюбер” (95034, м.Сімферополь, вул.Морозова, 2/59; п/р 26005054900043 в КРУ КБ «Приватбанк» м.Сімферополь, МФО 384436, ЗКПО 32318936) на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк” (61005, м.Харків, пр. Московський, 60; 95034, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 4; к/р 32009100100 в Управлінні НБУ в Харьківський обл., МФО 351005, ЗКПО 09807750) 1 529 302,01грн. заборгованості, 6529,78грн. заборгованості зі сплати відсотків за кредитом, 1451,89грн. пені., 15372,8грн. державного мита та 112,79грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 186,28грн. пені у задоволенні позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.